Матеріали з рубрикою «Тема дня»

Новопризначені голова облдержадміністрації Ігор Палиця та начальник головного управління МВС в Одеській області Іван Катеринчук дали спільну прес-конференцію (на знімку). Головне питання – трагічні події 2 травня.

Іван Катеринчук відзвітував: розслідування проводиться у двох напрямках – щодо цивільних осіб та щодо працівників міліції.

Мета Росії — зірвати президентські вибори, змістити проєвропейський та проукраїнський уряд, зірвати програму економічної допомоги Україні і захопити Україну як мілітарно, так і політично — наголосив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду в п’ятницю, 25 квітня.

Він нагадав, що з часу підписання Женевських домовленостей про стабілізацію ситуації в Україні минув тиждень. «Після цієї зустрічі влада України разом з усім міжнародним співтовариством зробила чіткі кроки, щоб стабілізувати ситуацію. Єдина країна, яка не зробила нічого, окрім приведення своїх військ в бойову готовність і залучення сотень танків і БРДМів та тисяч військовослужбовців на українсько-російський кордон, — це Росія», — цитує урядова прес-служба слова прем’єра.

Ба, знайомі обличчя...

Люди в цивільному, які дестабілізували ситуацію в Криму, помічені у східних областях України. Про це заявив офіцер Військово-морських сил ЗСУ Олексій Мазепа на прес-конференції у Києві.

«Є інформація від наших хлопців, від тих, що вийшли із Криму, від тих, хто там залишився. Вони, переглядаючи новинні сюжети про події, що зараз відбуваються у Донецьку, Харкові та Луганську, пізнають знайомі обличчя людей, які здійснювали захоплення військових частин на території Криму», — цитує офіцера УНІАН.

Олексій Мазепа припустив, що частина сепаратистів, так званих «туристів Путіна», перемістилися з Криму в східні області.

Тим часом Сергій Тігіпко, який вночі побував у захопленому приміщенні луганського СБУ і спілкувався із захопниками, стверджує, що то місцеві афганці, офіцери у відставці і т.д., з якими треба вести переговори.

Старий фільм з такою назвою відразу сплив у пам’яті, коли прийшовши на вербувальний пункт Національної гвардії, розташований в Одесі за адресою Люстдорфська дорога, 7, начальник відділення комплектування та проходження служби особовим складом Південного територіального командування Внутрішніх військ України (на базі ВВ і створюється Національна гвардія) підполковник Леонід Берзлапін познайомив автора цих рядків із серйозною миловидною дівчиною-добровольцем.

Двадцятитрирічна Ганна Коваленко закінчила Одеський державний університет внутрішніх справ і хоче вступити на службу в Національну гвардію. Як пояснила вона: «Я з того покоління українців, які народилися і виросли вже в незалежній країні. І я хочу, щоб Україна залишалася незалежною. У зв’язку з останніми подіями з друзями ми довго обговорювали ситуацію в країні. І, звичайно ж, говорили про те, що в разі необхідності треба зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Тому зараз, коли оголошена часткова мо-білізація, кожен має зробити вибір: сидіти вдома чи йти у військкомат, на вербувальний пункт. Я свій вибір уже зробила».

Із 17 березня в Україні стартувала кампанія з часткової мобілізації військовозобов’язаних. Начальник головного управління юстиції в Одеській області Костянтин Продіус провів спеціальний брифінг, на якому йшлося про права та обов’язки, соціальний і правовий захист військовозобов’язаних, призваних на військову службу у зв’язку з мобілізацією, резервістів, а також військовослужбовців, прийнятих на військову службу в добровільному порядку (за контрактом).

«Відповідно до статті 1 закону «Про військовий обов’язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України», —  зазначив Костянтин Васильович. Хочуть того хлопці-чоловіки (а подекуди й дівчата) чи ні, а треба забути свій звичний спосіб життя, розваги, подорожі і т. д. й згадати про громадянський обов’язок. Тут є три варіанти: чекати, поки призвуть, піти самому добровольцем (за контрактом) або ж перебувати у військовому резерві. «Головний обов’язок резервістів у тому, щоб з’явитися за викликом по повістці у військовий комісаріат у той час і в те місце, куди їм вкажуть. Після оголошення мобілізації таким громадянам забороняється змінювати місце проживання без відома і письмової згоди комісаріату. У цьому випадку призову не підлягають військовозобов’язані, яких «забронювали», тобто вони служать у місцевому самоврядуванні або є правоохоронцями, а також працівники підприємств, організацій, перелік яких визначено Кабміном (маються на увазі ті підприємства, що пов’язані з обороною). Мобілізації не підлягають чоловіки, на утриманні яких п’ятеро і більше дітей, та жінки з дітьми», — пояснили в управлінні юстиції.

Як повідомив офіційний сайт президента у п’ятницю, Віктор Янукович підписав низку законів. Відтак підписані ним же «драконівсько-парнокопитні» старання Верховної Ради від 16 січня втратили силу. Ще один закон — про амністію — влада обіцяє застосувати, якщо Майдан погодиться на її умови.

Серед підписаних президентом законів: «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України»; «Про внесення зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо відтермінування набрання чинності положеннями пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»; «Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам’ятників, споруджених в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни — радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців»; «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму»; «Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу»; «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

У четвер, 16 січня, Верховна Рада, точніше правляча більшість у ній, перевершила сама себе у нехтуванні парламентського регламенту, законів, у тому числі й Основного, та понаухвалювала такого, що світ вхопився за голову: Україна скочується до тоталітаризму, почасти навіть небезпечнішого зразка, ніж наші сусіди на Півночі та Сході.

Зокрема, Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян». Відповідний законопроект № 3879 було зареєстровано 14 січня народними депутатами—«регіоналами» Вадимом Колесніченком і Володимиром Олійником. «За» проголосували 239 нардепів: 189 від Партії регіонів, 32 від Компартії та 18 позафракційних. Цього ж дня, 16 січня, закон Колесніченка—Олійника відправили на підпис президенту.

За словами юриста Інституту медіаправа Ігоря Розкладая, закон був прийнятий Верховною Радою без дотримання процедури, публічного обговорення, без електронної фіксації та фактичного підрахунку голосів. Він містить низку репресивних норм щодо інформаційного законодавства, про які детально написали юристи юридичної фірми Jurimex Оксана Єфімчук та Юрій Крайняк.

Скажімо, закон повертає до Кримінального кодексу статтю про наклеп. Під наклепом розуміється умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи. За це передбачається кримінальна відповідальність у формі штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року. Наклеп у ЗМІ або в мережі інтернет, а також особою, раніше судимою за наклеп, тягне відповідальність у формі штрафу від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або виправних робіт на строк до одного року. За наклеп-обвинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину — від одного до двох років виправних робіт або до двох років обмеження волі.

«Вільнюський саміт привів до найгіршого з можливих результатів для Києва, — пише Сергій Сидоренко на www.kommersant.ua у статті «Запаморочення від провалу». — Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом не підпишуть ні сьогодні, ні в 2014 році. Такий головний підсумок переговорів, проведених у ніч з четверга на п’ятницю в рамках саміту Східного партнерства. Керівники ЄС втратили останні надії на компроміс з Віктором Януковичем: Ангела Меркель скасувала другий раунд переговорів з ним, запланований на ранок п’ятниці, а господар саміту, Даля Грібаускайте, публічно принизила українського гостя. У ЄС залишається лише надія на успіх після обрання нового президента України в 2015 році».

У четвер ввечері, ділиться враженнями автор, фон переговорів був складним. Шанси на підписання угоди між ЄС та Україною оцінювалися як мінімальні, при цьому європейські політики критикували Віктора Януковича, часом виходячи за рамки дипломатичного етикету.

«Тим не менше, ще вчора вдень, — зазначається у статті, опублікованій у п’ятницю вранці, — залишалася надія, що в переговорах на вищому рівні буде знайдено компроміс, який дозволить підписати угоду — якщо не у Вільнюсі, то в першій половині 2014 року, на черговому саміті Україна-ЄС. За ніч ці надії були знищені».

Розчарування європейців виявилося настільки великим, що литовська сторона наважилася на безпрецедентний демарш. Вночі на сайті президента Литви був опублікований відеоролик, знятий особистим оператором пані Грібаускайте, на якому чути, як Віктор Янукович відмовляється від підписання угоди. Публікація відео таких закритих бесід вважається неприйнятною. На 8.20 був запланований ще один раунд переговорів Віктора Януковича та Ангели Меркель у форматі тет-а-тет. Але німецький канцлер вирішила підтримати дипломатичний демарш пані Грібаускайте. Українську сторону було поінформовано, що зустріч не відбудеться.

«Євроінтеграція допоможе диверсифікувати структуру українського експорту, а також скоротити ризики для вітчизняної економіки. Це дасть можливість наростити частку високотехнологічних товарів у загальній структурі експорту на 28—29%. При цьому вже в перший рік дії угоди з ЄС українські експортери зможуть поставити на зовнішній ринок на 9—10 млрд дол. більше товарів порівняно з існуючим режимом торгівлі. Зростання експорту — це повноцінна робота українських підприємств і нові робочі місця».

Це не витяг з виступу Арсенія Яценюка або Віталія Кличка. Це навіть не слова голови Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу або єврокомісара Штефана Фюле. Це тези, якими департамент ідеологічного та комунікаційного забезпечення Партії регіонів озброював своїх депутатів для обстоювання підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Вони висилалися з поштової адреси oma@mpr.kiev.ua кожному (!) члену парламентської фракції ПР і в обов’язковому порядку.

Після трьох цілком таємних викликів на килим до Путіна Янукович, точніше, його лакеї, яким велено казати на чорне біле, а на біле — чорне, стрімко змінили інтеграційний курс: Європа вже їм не мила, а Росія з її «примусами до любові» — брат, друг і батько рідний.

Російські телеканали, а вони, як й оті наші лакеї, говорять те, що ВВ скаже, як тільки не принижують в останні тижні Україну та її верховноголовнокомандувача. Наші ж, як у тій народній приповідці, втираються та твердять: то Божа роса...

Україна семимильними кроками наближається до зриву підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. І чим ближче Рубікон, тим голосніше постає питання щирості діючої влади на шляху до задекларованої мети. Відверте зволікання та дрібне інтриганство, до якого вдається команда президента, створюють враження, що питання геополітики та відповідальність перед історичним кроком остаточно поступилися ірраціональним страхам лише однієї людини.

«Українській правді» стали відомі подробиці чи не найвідвертішої розмови, яка відбулась у четвер між Петом Коксом та Олександром Квасьневським і представниками Партії регіонів під час формальної зустрічі у Верховній Раді. Тональність цього діалогу та рівень дискусії вбивають будь-яку надію на виконання умов, необхідних для підписання Угоди про асоціацію.

«Підписання Угоди про асоціацію та поглиблену, всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС стане не завершенням певного етапу нашої співпраці, а початком більш широкого і глибокого інтеграційного процесу», — заявив Віктор Янукович 6 листопада на регіональному засіданні Всесвітнього економічного форуму в Києві, повідомляє http://www.bbc.co.uk.

За словами президента, Україна зможе стати сполучною ланкою між ЄС і країнами Євразії. «Україна могла б відіграти роль сполучної ланки між ЄС і Євразійським союзом, забезпечуючи поступове створення єдиного європейського економічного простору, а в широкому плані — відіграти роль міжцивілізаційного порталу для країн Євроатлантики та Євразії, насамперед з Росією і Китаєм», — зазначив він.

Євросоюз, що має високі стандарти захисту прав людини, економічного та політичного життя, приваблює працьовитих та порядних людей, натомість жахає лінивих та злодійкуватих. Знамениті слова російського історика Миколи Карамзіна (1766 — 1826), який на запитання «Что слышно в России?» відповів «Воруют», на жаль, не втратили актуальності і в наші часи.

Англійський поет Редьярд Кіплінг (1865 — 1936), лауреат Нобелівської премії 1907 року, писав: «Захід є Захід, а Схід є Схід / І їм не зійтися удвох, / Аж поки землю і небеса / На суд не покличе Бог» (переклад Юрка Іздрика). Україна є частиною Заходу, культурно, психологічно, ментально. Ми вже скуштували східної деспотії, від наслідків політичної азіатчини ми ще довго будемо потерпати. Тому ще раз потрапляти в ту ж саму геополітичну халепу нам не випадає.

Учора, 18 вересня, на своєму засіданні Кабінет Міністрів одноголосно схвалив проект Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, який був присутнім на цьому засіданні, по його закінченні на брифінгу, зокрема, зауважив: «Надзвичайно приємно, що документ був схвалений одноголосно… Я не бачу причин для зриву підписання Угоди про асоціацію з боку Європейського Союзу, особливо після сьогоднішнього рішення України… Це дуже важливий і рішучий крок українського уряду».

Водночас, як повідомляє Бі-Бі-Сі, Ян Томбінські наголосив, що підписання угоди це не тільки процедура, але цілий політичний процес. «І ми ще не дійшли до того критичного моменту, щоби сказати, що всі умови виконані, що все, про що ми говоримо від грудня 2012 року, здійснено», — сказав він, нагадавши при цьому про умову реформи судової системи в Україні, зміни до виборчого законодавства, боротьбу з корупцією та покращення бізнес-клімату, а також про «проблему Юлії Тимошенко». Але попри це голова Представництва Європейського Союзу в Україні висловив упевненість, «що після таких рішень, як сьогодні, в уряду інших перешкод для підписання угоди не буде».

Після всіх необхідних — і тих, що личать нагоді, — ритуальних жестів необхідно підійти тверезо до різкого погіршення російсько-українських відносин, які проявилися у спробах блокади української продукції з боку Росії. Постараємося відповісти на два традиційні питання: хто винен і що робити?

Хто винен?

Якщо говорити загалом, то винен довірливий ідеалізм українців за відсутності національної єдності. У роки окопного помаранчево-синього протистояння сторони залучали зовнішні сили для розправи один з одним у боротьбі за владу. Це не нове в українській історії — саме так протікала Руїна. Не є зовнішні коаліції винятком і в європейській історії. Так, у середньовічній Англії Йорки і Ланкастери користувалися допомогою геополітичних конкурентів — французького короля Людовика ХІ і бургундського герцога Карла Сміливого. Результат схожий на український: до кінця війни англійці втратили всі свої континентальні воло­діння у Франції, за винятком Кале. Україна втратила можливість чинити тиск на Росію з допомогою газопроводу.

Експерти визнають, що процедура узгодження землевпорядної документації останнім часом дедалі більше ускладнювалася. Фактично настав момент, коли відведення ділянки стало вкрай складним, а узгодження документації нагадувало біг з перешкодами, які виникають у найнесподіваніших місцях. Цілком зрозуміло, що це жодним чином не сприяло розвитку сільських територій та аграрного бізнесу. На вирішення цієї проблеми у липні нинішнього року було ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок», який стосується земель державної та комунальної власності. Нещодавно він набув чинності.

Докладніше про це — в інтерв’ю з директором Ресурсного центру з прав на землю, створеного за підтримки проекту USAID «АгроІнвест», президентом асоціації «Земельна спілка України» Андрієм КОШИЛЕМ.

На початку червня в Одесі було скоєно напад на бригаду «швидкої допомоги», яка прибула за викликом. Зчинивши бійку, 30-річний чоловік завдав ударів ножем спочатку матері, а потім своїй сестрі, яка заступилася за жінку. Мати нападника від отриманих поранень померла на місці. Медпрацівники «швидкої», які приїхали за викликом, також зазнали нападу: одному з них чоловік, який продовжував буянити, поранив шию, другому — руку. Згодом було встановлено, що він проходив лікування в психіатричній лікарні, звідки його виписали.

Кривавою розправою над бригадою «швидкої» закінчився один із викликів у Запоріжжі. Погортавши кримінальну хроніку останнього місяця, знайшла з десяток зафіксованих злочинів, скоєних проти працівників служби. Обстрілюють машини «швидкої», ламають ребра медикам, спускають на них розлючених псів, звинувачують у крадіжках і пограбуваннях, ображають та лають…

Соціологи констатують, що бунтівні настрої у країні перевищили рівень, зафіксований у 2004-у напередодні революції

Американська незалежна правозахисна організація «Дім Свободи» нещодавно оприлюднила у Лондоні звіт про демократичний прогрес держав Євразійського континенту за минулий рік. Рейтинг демократії визначали за семибальною шкалою, де одиничка є найкращим показником, а сімка, відповідно, — най­гіршим.

За даними 2012-го, Україна дещо погіршила свої показники порівняно з попередніми роками, дiставши 4,86 бала. При визначенні ступеня демократії до уваги брали такі показники, як виборчий процес, громадянське суспільство, незалежні медіа, корупція, урядування тощо.

Попри складність посівної кампанії, аналітики прогнозували Україні чудовий урожай зернових. Його з нетерпінням очікували як аграрії, так і трейдери. Для перших за високими показниками продуктивності з’являлася надія повернути вкладені оборотні кошти з хорошими відсотками. Другі енергійно потирали руки, передчуваючи довгоочікувані заробітки від зерноторгівлі. Ставку на рекордний урожай при оцінці ВВП зробив і уряд — за словами прем’єра М.Азарова, у 2013 р. ВВП очікується десь 3%.

Однак рекордний урожай-2013 може принести розчарування кожній зі згаданих сторін. А українські сільгоспвиробники у 2013—2014 маркетинговому році можуть недоотримати 15 млрд грн через низькі закупівельні ціни.

Про намір насильницьки приєднати Одеський державний аграрний університет до місцевої академії харчових технологій нині говорить вся Одеса і вся область. Хтось сміється з того безглуздого кроку, вчиненого урядом, який уже не бачить берегів у своїх діях і намірах, хтось серйозно занепокоєний тим, що чує...

Згідно з проектом постанови Кабміну, цілісний майновий комплекс Одеського державного аграрного університету передається від Міністерства аграрної політики і продовольства в руки Міністерства освіти і науки, що передбачає приєднання ВНЗ майже із столітньою історією до іншого.

Люди цього не хочуть, бо не бачать у такому рішенні елементарної логіки. І, як тільки можуть, чинять такому неподобству спротив. Про конфлікт довкола вишу йшлося у четвер і на прес-конференції в інформаційній агенції «Одеса-медіа», яку провів ректор поки що самостійно діючого ВНЗ — Одеського державного аграрного університету Сергій Корлюк.

Викликав подив такий факт, розповів журналістам ректор: ще не всі в очі бачили ту постанову уряду, а коридорами аграрного (документ датований 25 червня і того ж таки 25 червня вже почалося!) бігали представники адміністрації академії харчових технологій, заглядали до аудиторій, переміряли кроками навіть студентську їдальню, тобто вже почувалися, ніби в себе вдома, ніби все вже вирішено.

Перед вами — два погляди. В одному — біль мудрості, в іншому — гнів помсти. Десь посередині — погляд народу із маленької Врадіївки, про яку почув нині увесь білий світ. Цей народ за старою звичкою кривдять, дурять, «нагинають», мов ту лозину, до землі. А він усе терпить. Терпить. Аж поки не розпрямиться та не відповість кривдникам з усією тією енергією спротиву, яку в нього ж і зарядили…

То диво, що донька Марії Кирилівни та мама Дмитра зосталася живою. Певно, якась щаслива зірка того вечора не дала загинути Ірині. Марія Кирилівна нічого не може казати. Плаче. Ну а що сталося, про те все село гуде. Кажуть, кілька молодиків вивезли Ірину до лісо­смуги і там жорстоко познущалися над нею. Вже у лікарні Ірина розповіла, що їх було троє. Два офіцери міліції та водій машини. По-звірячому зґвалтовану, знівечену, з розтрощеним черепом покинули там. Але чи то від холодної землі, чи то від магічного тепла своєї щасливої зірки Ірина опритомніла. Стала повзти, не усвідомлюючи навіть куди, але щось підказувало: подалі, подалі з того місця! Це її врятувало. Машина повернулася. Ірина навіть чула голоси вже не трьох, а двох чоловіків, які її шукали. Не знайшли.

А ось добрі люди на її шляху зустрілися. Працівниця млина Світлана дивується, як у такому стані Ірині вдалося здолати чималу відстань і дістатися цієї будівлі. Потім були люди, які сумлінно надали допомогу, записали свідчення постраждалої про походження її ран у районній та обласній лікарнях. Майже тиждень поспіль прості громадяни збираються під стінами суду, відділку міліції. Це завдяки їм карна справа порушена по суті, завдяки людям від її провадження відсторонені місцеві слідчі. На жаль, у цій народній війні проти «правоохоронного» безкраю не обійшлося без жертв. Наразі слідчим управлінням обласної міліції ведеться справа щодо хуліганських дій окремих осіб, вчинених ними проти райвідділу міліції (штурм, як відомо, був спровокований появою у вікні міліціонера, на якого вказувала у своїх свідченнях постраждала). Щодо справи Ірини, то її веде слідчий відділ прокуратури Миколаївської області, за чим стежить сама СБУ.

Коли звертаємося до будь-якого майстра, фахівця, свято віримо: це людина, котра знає, вміє те, чого не знаємо і не вміємо ми. Щоб уміти, слід навчитися, аби хтось мудрий, терплячий втаємничив тебе в ази обраної професії. Навчання — процес не з легких як для викладача, так і для студента, потребує постійних зусиль, наполегливості. Кожен з нас може пригадати свою «ніч перед іспитом», коли доводилося й дрімати з підручником на носі, забувши про вечерю та сніданок.

Розкажи про це сьогоднішньому студенту — розсміється: кому таке треба і хто це витримає? Хіба не простіше просто «домовитися»? Зазвичай люди домовляються словами, у даному ж випадку згоди можна досягти лише за допомогою грошей. Дійшло до того, що купюри стають не просто якимось подарунком чи потаємним хабарем. Існує ціла система зі своїми розцінками, тарифами, прейскурантами.

З 1 січня 2015 року забороняється реалізація та обіг необробленого молока, сиру домашнього виробництва, а також м’яса тварин подвірного забою. Так передбачено законом «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Чому Україна погоджується на таке обмеження? З відповіді на це запитання розпочалася розмова з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

З розмови двох пенсіонерів на тролейбусній зупинці:
«Вы понимаете? Это ж беспредел какой-то, бандитский и ментовский беспредел!»
«А что вы хотите, когда главный человек в стране — бандит?»

Розмова показова, подібних розмов сьогодні відбувається чимало. З доволі спокійної країни, яка дала світові приклад мирної та безкровної революції 2004 року, Україна стрімко перетворюється на зону небезпеки.

Акції опозиції виявилися успішними хоча б тому, що змогли стимулювати владу проявити її сутність: все те, що опозиціонери, громадські активісти, журналісти спостерігають і розуміють давно, більшість громадян побачила з усією очевидністю саме в останні дні.

Що засвідчили останні події, і які найпроблемніші місця вони виявили?

Останнім часом наше суспільство накрила справжня повінь невігластва — в побуті, в медицині, в світогляді тощо. Причинами цього стали різке па­діння освітнього рівня людей, зубожіння цілих верств громадян та маргіналізація наукової інте­лігенції, яка зі специфічного, але по-своєму підтримуваного державою «прошарку» за часів СРСР перетворюється на упосліджену соціальну групу, існування якої не помічають ані еліти, ані медіа.

Наслідки торжества невігласів у країні ХХІ століття, перевантаженій складнотехнічними об’єктами, вже через кілька років неминуче виявляться не лише в остаточному зникненні фахових інженерів і медиків, але й у численних техногенних катастрофах різного рівня. На жаль, чинна влада фактично нічого не робить для того, щоб відвернути таку перспективу. А серед науковців та освітян ходить печальний жарт: сьогоднішнє міністерство освіти і науки (яке за логікою мало б протистояти невігластву) в нас варто перейменувати на міністерство ліквідації освіти і науки. Показово, що це міністерство й не думало заперечувати, коли й без того мізерні кошти на фундаментальні й прикладні дослідження в університетах цього року скоротили ще на 11%. Адже гроші сьогодні потрібні насамперед владі й каральним структурам!

З 1 січня набув чинності Закон України «Про державний земельний кадастр». Відповідно до нього, державні акти на право власності на землю видаватися не будуть. Натомість документом, що посвідчує право власності, буде свідоцтво на право власності, отримане у територіальному органі Державної реєстраційної служби (Держреєстрі). У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

Як зміниться процедура підтвердження права власності на земельну ділянку? Що робити з чинними нині держактами? На ці та інші питання відповідає начальник управління землеустрою, використання та охорони земель Держземагентства України Олександр КРАСНОЛУЦЬКИЙ.

Із дуже й дуже р-революційної («не визнавати результатів! не йти до нової Ради! не складати депутатську присягу! обнулити списки!») риторики деяких опозиційних діячів та журналістів в останні тижні випливає, що вони щиро сподівалися на виграш опозицією виборів до Верховної Ради чи, принаймні, на те, що ці вибори будуть чесними. Але хіба ж могла Партія регіонів «майструвати» мішану виборчу систему із закритими партійними списками та виборами в мажоритарних округах в один тур для того, щоби програвати? Ні і ще раз ні. Хіба для того виводили на вибори «технологічні» партії, з яких потім формували цілковито підпорядковані владі виборчі комісії (сама тільки Ліберальна партія отримала аж 219 представників в окружних виборчих комісіях, а водночас... 0,07 відсотка голосів виборців, при тому без найменшого вагання внісши грошову заставу у 2 мільйони гривень)? Звісно, що ні. І не для того за допомогою підконтрольних «партії влади» загальнонаціональних ЗМІ (як державних, так і приватних) певні сили вміло розпалювали конфлікти між опозиціонерами, щоби потім віддати їм перемогу...

Звичайно, діючи більш професійно, навіть за чинних обставин опозиціонери могли б отримати понад дві сотні «багнетів», що однозначно змусило б «регіоналів» знову відверто блокуватися з КПУ й остаточно цим «опустити» себе в очах Заходу, та й в очах Путіна. Але невже ж хтось всерйоз сподівався на створення опозиційними партіями більшості у новій Верховній Раді? І сміх, і гріх, а головне — непрофесійність...

Утім, існують ще більші диваки. Їх небагато, але вони є. Ці люди досі сподіваються від новообраної Верховної Ради України якогось дива: мовляв, майбутній депутатський корпус дружно візьметься за розум, почне активно й ефективно працювати, спільними зусиллями більшості та опозиції вщент вико­рінить корупцію, прискіпливо контролюватиме державні фінанси, сформує відповідальний коаліційний Кабмін — і справи в країні підуть!

У вівторок, 18 вересня, Верховна Рада прийняла в першому читанні проект закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію особи», внесений нардепом від Партії регіонів Віталієм Журавським. За це рішення проголосували 244 із 344 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Положеннями законопроекту передбачено встановлення кримінальної відповідальності за скоєння такого «суспільно небезпечного діяння, як «наклеп», який полягатиме в умисному поширенні завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її ділову репутацію, за умови, що такі дії спричиняють тяжкі наслідки». Згідно з проектом, наклеп, вчинений шляхом публічного демонстрування у творах або засобах масової інформації карається штрафом у розмірі від 500 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3,4 тис. грн до 25,5 тис. грн) або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

Нинішньої суботи розпочався новий навчальний сезон. Величезні банти, різнокольорові квіти, акуратно випрасувана форма, лакові туфельки — незмінні атрибути Дня знань. На цю традиційну красу щороку батьки витрачають чималу суму із зарплатні. І щоразу доводиться платити за ті ж самі речі дорожче й дорожче. Хтось намагається заробляти більше, дехто купує тільки частину шкільного приладдя, а комусь доводиться вибирати, що придбати до 1 вересня, а без чого взагалі доведеться обійтися. Ми вирішили з’ясувати, чи то ціни так зависоко лізуть, чи то українці не вміють  правильно розпорядитися своїм заробітком.

Одеситка Наталя цього року відправила свою доньку до четвертого класу. Купувати все необхідне почала  у другій половині серпня, бо на початку літа цим займатися бажання не було, в середині — родина поїхала на відпочинок і повернулася лише в серпні. Скупатися до школи Наталя вирішила на «Привозі» — так щороку робить, бо там і ціни, на її думку, нижчі, і вибір задовільний. Проте у відкладену на ці потреби суму жінка не вклалася, бо за рік практично кожен товар зріс у ціні. Скажімо, якщо торік шкільний сарафан придбала за 270 гривень, то зараз виклала 320. На 30 — 50 гривень заплатила більше за блузки, на 30 — 50 копійок — за канцтовари, на 3 гривні — за банти. Зошити та ранець вдалося знайти за старою ціною. І все ж це не врятувало ситуацію. У зв’язку з подорожчанням довелося відмовитися від придбання ще одного сарафана на зміну, гольфа, набору прикрас для волосся.

У попередньому номері «ЧН» опублікували першу частину дослідження, проведеного журналістами УНІАН, щодо того, як економіка України переживає перехід нашого клімату до розряду субтропіків. Уже зараз потепління дається взнаки у більшості галузей, але, судячи з прогнозів синоптиків, ще й не таке буде.

У першій публікації йшлося, зокрема, про ризики, які постають перед вітчизняним сільським господарством та енергетичним сектором, а також про ті шляхи, які слід обрати, аби уникнути катастрофічних втрат. Про те, що роблять у зв’язку з кліматичними «перетвореннями» автодор, хімпром і житлово-комунальне господарство, нинішнє продовження розмови.