Матеріали з рубрикою «Тема дня»

Парад у День Незалежності України пройшов успішно. Основне завдання — показати світові, що у нашої країни є армія, оснащена грізною зброєю, — виконане. Президент України у своєму виступі на параді не залишив і тіні сумніву: країна буде чинити опір російській агресії, а головний наш гарант не Будапештський меморандум, а Збройні Сили України.

Бої на дипломатичному фронті

У парадній промові Петро Порошенко з-поміж іншого згадав про подію, яка мала б відбутися відразу після параду. Це щорічна нарада послів і керівників дипломатичних місій України, яку проводить Міністерство закордонних справ. «Бійцям дипломатичного фронту» належить донести до громадськості та лідерів зарубіжних держав «сигнал, що Україна здатна сама себе захищати, але потребує подальшої підтримки».

Останнім часом такий сигнал постійно глушить російська пропаганда, а розсіяні по світу агенти впливу Кремля розповідають про те, що українська армія не протримається і тижня після масштабного вторгнення ро-сійських військ в Україну. І пропонують західним лідерам «ви-гідну» угоду — відновлення повноцінної співпраці з Росією у всьому світі з усіх питань за відмову від підтримки нашої країни в боротьбі з агресором.

Закінчення. Початок у номері за 14 липня.

Засідання ради «Росія—НАТО»

13 липня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося засідання ради «Росія—НАТО» — структури, створеної у травні 2002 року для обміну думками та розвитку співпраці між РФ і державами-членами Альянсу. Робота в рамках цього формату перервалася з ініціативи НАТО у зв’язку із загостренням ситуації в Україні у 2014-у. Перше після майже дворічної перерви засідання ради пройшло в кінці нинішнього квітня.

Проводячи засідання цієї ради відразу після саміту Північноатлантичного альянсу у Варшаві, Захід прагне реалізувати «подвійну стратегію» щодо РФ: з одного боку — демонстрація військової сили з метою стримування агресивних рефлексів Кремля, з іншого — готовність до діалогу задля мінімізації переходу відносин між Альянсом та Росією у відкриту конфронтацію. Головна проблема, яка зараз стоїть перед НАТО, — дотримання балансу між стримуванням та діалогом.

8—9 липня у Варшаві проходив 27-й саміт НАТО за участю 18 глав держав, 21 глави урядів, 41 міністра закордонних справ і 39 міністрів оборони із 28 країн-членів Альянсу, а також 26 країн-партнерів. Було зареєстровано понад 2,1 тисячі учасників із 65 національних делегацій та міжнародних організацій.

Саміт НАТО у Варшаві набув особливої актуальності в умовах загострення проблем у Європейському Союзі в результаті майбутнього виходу з нього Великої Британії, а також на тлі агресії РФ проти України і спроб Кремля провести ревізію сталого світопорядку в Європі та інших частинах планети. До цього слід додати крайнє загострення нестабільності й екстремізму в Північній Африці та на Близькому Сході, а також виникнення внаслідок цього міграційної кризи у Європі.

У четвер, 2 червня, Верховна Рада ухвалила закон №3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». За необхідних 300 голосів новації у суддівську систему підтримали аж 335 народних депутатів. Нечуваний результат як для нинішнього складу ВР. Для заохочення парламентарів у будинок під куполом прийшли і президент Петро Порошенко, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, і навіть екс-прем’єр Арсеній Яценюк.

За фракціями голоси поділилися так: «Блок Петра Порошенка»: за — 138, проти — 0, утрималися — 2, відсутні — 2; «Народний фронт»: за — 80, відсутній — 1; «Опозиційний блок»: за — 38, проти — 1, не голосували — 2, відсутні — 3; поза-фракційні: за — 25, проти — 5, утри-малися — 3, не голосували — 1, відсутні — 7; «Самопоміч»: за — 0, проти — 0, утрималися — 20, відсутні — 6; «Відродження»: за — 22, проти — 0, не голосували — 1; Радикальна партія Олега Ляшка: за — 1, проти — 1, утрималися — 14, не голосували — 5; «Воля народу»: за — 18, відсутні — 1; ВО «Батьківщина»: за — 13, проти — 0, утрималися — 1, відсутні — 5.

Сьогоднішня дітвора повинна бути основою нашої надії на справді краще майбутнє

Нещодавно були опубліковані мої роздуми «Відповідальність перед Богом». Підставою для такої теми слугували слова із вступу до Конституції України «усвідомлюючи відповідальність перед Богом…». Ці слова стосуються всіх громадян нашої держави, незважаючи на будь-які відмінності.

Цього разу хочу поміркувати над дещо іншою за своєю суттю відповідальністю — перед дітьми. Діти — важливі члени нашого суспільства, замислитися про відповідальність перед якими спонукає нас подвійна річ. По-перше, діти не залишаються дітьми на дуже довгий час, бо процес формування майбутнього громадянина триває приблизно до два-дцяти п’яти років. А, по-друге, від їх виховання залежить майбутнє нашого суспільства — держави.

Останні зведення з полів поразок

Політичний тиждень, що минає, не приніс Україні несподіванок. На вашингтонському, на нідерландському, і на панамському напрямках просунутися не вдалося. На мінському і на японському фронтах — затишшя. На внутрішньому фронті — без змін.

Референдум —
не наша проблема

6 квітня на референдумі дві третини нідерландських виборців ви-словилися проти ратифікації Угоди про асоціацію Євросоюз—Україна. З практичної точки зору цей результат для нашої країни мало що значить. 28 країн Євросоюзу (в тому числі Нідерланди) угоду вже ратифікували. Економічна частина угоди — поглиблена і розширена зона вільної торгівлі між Україною та ЄС — діє з 1 січня 2016 року. Політична частина — поглиблення взаємодії в питаннях правової інтеграції та безпеки — теж буде реалізована.

Політична криза останніх місяців завдає нашій країні величезної шкоди. Здатність українського правлячого класу відповідати на загрози та ви-клики сучасності — під великим сумнівом, а якусь логіку в прийнятті важливих для держави рішень взагалі важко помітити. Але в період загальної розгубленості трапляються невеличкі дива.

Час «без війни»

На тижні, що минає, трапилося два дива в політиці. Першим стало рішення Комітету Верховної Ради у закордонних справах рекомендувати парламенту розірвати дипломатичні відносини з Росією. А друге диво — сформований Кабінетом Міністрів, прийнятий Радою національної безпеки й оборони та введений у дію указом президента «список Савченко—Сенцова» — перелік осіб, що підлягають санкціям за незаконні дії супроти українських громадян (викрадення з території України, необґрунтоване за-тримання, утримання під вартою і протиправне засудження російськими судами).

На вітринах торговельних точок час від часу з’являється табличка «Потрібен реалі-затор». Зрозуміло, що зі зміною продавця за прилавком в магазині не зміниться асортимент товарів і ціни залишаться такими ж. Ми можемо розраховувати на те, що замість колишнього нас обслуговуватиме нова людина. І тільки. Але про що це я? А про те, що за прилавок нашої держави, схоже, стане новий прем’єр-міністр.

Сорок євро в європейській країні

Про те, що новому очільникові українського уряду доведеться реалізувати колишню політику, вже не соромляться говорити вголос. Реальний прем’єр-міністр України, точніше прем’єр-міністри, залишаться на місці. Це — виконавчий директор Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард і президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама. Від першої повністю залежить фінансова підтримка нашої країни, від другого — політична і військова підтримка з боку наймогутнішої держави на глобусі.

Одещина поступово оговтується від сильного снігопаду, який розпочався у ніч на 17 січня і вщух тільки під вечір 18-го. За два дні випало вдвічі більше опадів, аніж 29 грудня 2014 року, коли обласний центр був  практично паралізований. Нічого, згуртувавшись, ми пережили й такі подвоєні сезонні незручності.

Цьогорічна негода супроводжувалася ще й прикрощами від розгулу грипу та гострих рес-піраторних вірусних інфекцій, які  встигли за-брати 18 життів: 12 чоловіків і шістьох жінок. П’ятнадцятеро з них — одесити.

Тиждень почався зі скандалу в присутності та за участю вищого політичного керівництва країни. Назвати політикою те, що 14 грудня відбулося на засіданні Національної ради реформ України з першого погляду складно, але наша політика така, як є. Іншої не буде.

За рамкою
картини

Свара міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Одеської обласної державної адміністрації Міхеіла Саакашвілі за формою і по суті була схожа на сутичку водіїв після ДТП. Коли головним аргументом кожного є питання: «Ти хто такий?».

Відео інциденту опубліковане в мережі, мільйони громадян можуть ознайомитися з показовою виставою, однак картинка скоріше приховує, ніж прояснює природу конфлікту. Який не зводиться до з’ясування, хто у кого скільки вкрав або хто «на якій схемі сидить», а зачіпає одну з проблем управління — розподіл повноважень влади. Не тих, що закріплені в Конституції України, а реальних.

Те, що зараз відбувається на сході країни, є перемир’ям тільки з боку України. З боку Росії тимчасове припинення активних воєнних дій — ретельно спланована і добре організована провокація. Причому провокація політична. Якщо дозволити подіям розвиватися так, як задумали «брати», нас чекає невтішне майбутнє. Україна повернеться під контроль Росії у рамках одного з кількох розроблених в Кремлі сценаріїв.

Голоси ворогів

Справжні сценарії вороги тримають, певна річ, у секреті. Але заготовки час від часу з’являються в пресі, як розробки вільних аналі-тиків під грифом державних і напівдержавних видань. У мережі, наприклад, зараз широко обговорюється недавнє інтерв’ю одного з конструкторів «русского міра», співробітника українського відділу Російського інституту стратегічних досліджень Андрія Важдри.

Однією з головних подій тижня, що минає, стало святкування Дня захисника України. Указами Президента 2014 і 2015 років свято отримало офіційний статус, а Верховна Рада ухвалила рішення оголосити цей день вихідним. Однак день Покрови Пресвятої Богородиці і дату створення Української повстанської армії вважали Днем захисту Батьківщини задовго до всяких указів.

Дати, свята
та захисники

У 1999 році 14 жовтня оголосили Днем козацтва. Але одночасно президент Кучма відновив святкування 23 лютого. Як її не називай, ця дата залишалася днем радянської армії. Українське і радянське у свідомості людей було перемішано в таких химерних поєднаннях і набувало таких форм, що ніхто не здивувався.

15 вересня у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку розпочала роботу 70-та, ювілейна, сесія Генеральної Асамблеї ООН, яка служить форумом для обговорення широкого спектру міжнародних проблем і збирається щороку зазвичай у період з вересня по грудень, а за необхідності — в інший час.

За Статутом ООН, Генасамблея має розглядати загальні принципи співпраці у справі підтримки міжнародного миру і безпеки; готувати рекомендації з метою сприяння міжнародній політичній співпраці, розвитку і дотримання міжнародного права, дотримання прав людини й основних свобод та сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній сферах.

«Ми повинні поступово переходити до розмов про список Сенцова і Савченко. Це має бути конкретний санкційний список, як було у випадку Магнітського. Кожен у Росії, хто має стосунок до цих несправедливих рішень, не повинен почуватися у безпеці». Так м’яко і наддипломатично міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував ситуацію після вироку у справі так званих «кримських терористів» і напередодні суду над Надією Савченко.

Список створять,
а санкції розширять

Нагадаю, що санкції за «списком Магнітського» (аудитора фірми Hermitage Capital, який викрив злочинні схеми російських податківців і який фактично був убитий у московській в’язниці) стали законом Сполучених Штатів Америки. Жоден з російських суддів, прокурорів, тюремників і політиків, замішаних у цій справі, з кінця 2012 року не ступив на американську землю. А за запитами судів США активи цих людей заморожені в банках більшості країн Євросоюзу.

Два головні свята держави — День Державного Прапора і День Незалежності — йдуть у серпні одне за одним. Вдруге ми відзначаємо їх під час війни. Коли під синьо-жовтим стягом бійці відправляються на фронт, а в боях за незалежність гинуть громадяни України.

Пуповина,
нарешті, перерізана

Битву, що йде зараз на сході країни, було б правильно назвати запізнілою, але життєво необхідною операцією. У серпні 1991 року, після прийняття Верховною Радою УРСР знаменитого Акта про проголошення незалежності України, пуповину, яка з’єднує новонароджену державу із зігнилою радянською імперією, політики не змогли і не захотіли вчасно обрізати.

5 серпня оголошення про підозру у вчиненні тяжких злочинів (планування та розв’язання війни на території України) було направлено на адресу начальника генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерія Герасимова.

Відкритий суд
проти таємних судилищ

Підозри в розв’язуванні війни й безпосередній участі у бойових діях того ж дня спрямовані встановленим і допитаним у справі військовослужбовцям 98-ї дивізії повітрянодесантних військ Російської Федерації.

Критикувати дії глави держави і верховного головнокомандуючого під час війни щонайменше несвоєчасно. Переможемо — його ніхто не засудить. Програємо — він відповість за все. Але Україна, здається, офіційно ні з ким не воює. І критика допустима. Хоча в даному випадку йдеться не про критику, а про бажання зрозуміти, що відбувається на верхніх поверхах влади.

Хто відстежує ситуацію, той знає, що цими днями президент дав «вільну» ОСББ щодо прав власності, тобто підписав закон №1565 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Верховна Рада ухвалила цей документ 14 травня.

Закон, зокрема, врегульовує особливості здійснення права власності у багатоквартирному буднику та змінює регулювання відносин, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

З 1 червня Військовий комітет НАТО протягом наступних трьох років очолюватиме чеський генерал Петер Павел. Цей комітет, поряд з Північноатлантичною радою і Групою військового планування, є важливим постійно діючим колективним органом Північноатлантичного альянсу, сполучною ланкою між політиками, які приймають рішення, та структурою збройних сил.

Ігри без козиря

Військовий комітет (ВК) сприяє розробці стратегії і загальної полі-тики НАТО, а перш ніж будуть санкціоновані бойові дії, проводить термінові консультації з політиками. ВК на регулярній основі дає керівні вказівки двом стратегічним командувачам збройними силами Альянсу та щорічно готує документ з оцінкою військової потужності і потенціалу країн, які становлять загрозу інтересам НАТО.

25 травня закінчувався термін подачі даних щодо бенефі-ціарних власників до відділів державної реєстрації. Оскільки форму подання затвердили лише у квітні, а юридичних осіб в Одесі — десятки тисяч, почався ажіотаж. Порушникам загрожував штраф до 8,5 тисячі гривень.

Уже за кілька тижнів до кінця терміну подачі документів було практично неможливо потрапити на прийом. Ті, хто приходив на Велику Арнаутську, 15, згадували незлим тихим словом радянські часи: довжелезні черги вдень і вночі, відмічання за списками, номери, записані на долонях. Що-дня державні реєстратори приймали близько 200 осіб, тоді як черга сягала тисячі. На щастя, ця маячня закінчилася. Верховна Рада продовжила термін подачі інформації до Держреєстру на чотири місяці — відповідне положення закріплене у законі №2896 «Про внесення змін у деякі закони України стосовно  відомостей про остаточного бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи».

21 та 22 травня в Ризі проходив саміт глав держав країн Східного партнерства, але вже напередодні було зрозуміло, що справжнього об’єднуючого партнерства нема і найближчим часом не передбачається. Підготовлений за участі Брюсселя проект комюніке жорстко розкритикували Білорусь та Вірменія, в результаті чого з тексту зникла згадка про анексію українського Криму Росією.

Без спільної формули,
але в одному напрямку

Східне партнерство (СП) було засноване за ініціативою Євросоюзу для шести колишніх республік СРСР в 2009 році. На відміну від раніше існуючої ЄПС (Європейської політики сусідства), що об’єднувала 16 країн скоріше за географічним принципом, Східне партнерство ідеологічно націлене на політичне й економічне зближення «нових демократій» з країнами Євросоюзу.

У рамках кримінального провадження за ст. 110 Кримінального кодексу України управління СБУ в Одеській області здійснює заходи з метою встановлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до розпалювання сепаратистських настроїв у регіоні, зокрема ініціаторів створення фантомної «Народної ради Бессарабії».

СБУ звертається до мешканців Одещини з проханням повідомляти про наміри сепаратистської діяльності окремих осіб, спроби розповсюджувати матеріали із закликами до зміни меж території або державного кордону України, зателефонувавши за номером (048) 725-33-23 (цілодобово).

На тиждень, що минає, припав День дурня. Цей день ще називають Днем сміху, але сміх і навіть посмішки у середу 1 квітня були якимись натужними, а розіграші — не цілком доречними.

«Містралі» попливуть
по тунелю

На російських сайтах, наприклад, дві години провисіла «новина» про перейменування побудованих для Росії у Франції десантних вертольотоносців «Севастополь» і «Владивосток» на честь керівників ЄС Юнкера і Могеріні, про передачу їх Євросоюзу і відправку в Латвію та Італію.

Якщо на початку п’єси на сцені висить рушниця, то в кінці п’єси вона повинна вистрелити. Неточна цитата з листа Чехова в проекції на сучасні події в Україні означає, що нічого випадкового в політичних сценаріях нема. Кожна деталь вистави кремлівських режисерів працює на кінцевий результат, а розмови про спонтанні рішення щодо анексії Криму або вторгнення на Донбас — акції прикриття злочинів і тільки.

Отруйний газ

Але мова в даному випадку піде не про танки, не про міномети і не про гаубиці. Рушниця, що висіла на сцені у першому акті п’єси «Взяття України», називається «Газпром». Борис Єльцин і Володимир Путін час від часу знімали цю рушницю зі стіни, прицілювалися в напрямку Києва і грали «великим вентилем», як спусковим гачком. Під прицілом «Газпрому» Україні доводилося йти не лише на економічні, а й на політичні компроміси. Грубо кажучи, пливти у фарватері російської політики.

 Розкішний Палац незалежності в Мінську — погане місце для української дипломатії. Важко забути, як 26 серпня минулого року в цьому палаці, на зустрічі Україна — Євросоюз — Євразійська трійка, Петро Порошенко потискував руку Володимиру Путіну і цілісіньку годину віч-на-віч обговорював з колегою двосторонні відносини. Українські бійці в цей час гинули в «Іловайському котлі», причому удар в спину завдавали їм саме російські війська. Дай Боже, щоб така ганьба не повторилася.

Миротворці
вночі не спали

 Ніч із середи на четвер (11 — 12 лютого) стала безсонною для журналістів, експертів та громадян, що цікавляться політикою. Всі чекали результату зустрічі «нормандської четвірки» в Мінську. Уже перейшло за північ, а на інформаційних сайтах головною новиною було, що Меркель, Олланд, Путін і Порошенко повечеряли і продовжили переговори.

О 3-й годині 18 хвилин якийсь гострослов із інтернет-спільноти «Типовий Київ» написав: «У тебе є вибір: першим дізнатися долю світу або спати». Той, хто очей не зімкнув, прогадав. Доля світу не прояснилася до ранку четверга, і мало надій на те, що вона проясниться найближчим часом.

«Нормандська четвірка» після 13 годин переговорів підсумковий документ, щоправда, узгодила. Для візування його передали Тристоронній контактній групі, яка засідала у Мінську третій день, хоча тільки в останній момент участь у ній взяли голови «народних республік» Захарченко і Плотницький. Запланована процедура візування терористами підсумків переговорів «четвірки» говорить багато про що. Путін залишився на колишніх позиціях: Росія ні з ким не воює, в Україні йде громадянська війна, і про умови миру українці повинні домовлятися один з одним.

Політичний 2015 рік в Україні наступив на три дні раніше від календарного. І не о 12-й годині під дзенькіт бокалів, а о пів на п’яту ночі з неділі на понеділок, коли у Верховній Раді, нарешті, прийняли бюджет. У такій нервовій обстановці, так довго і під таким тиском парламентарі, якщо не зраджує пам’ять, схвалювали тільки Конституцію 1996 року.

Голосів вистачило в обріз

В історії незалежної України бували випадки, коли у Верховній Раді до Нового року не вдавалося узгодити параметри бюджету. Ніякої біди при цьому не виникало. У січні, а бувало, і в першому кварталі нового року фінансування здійснювалося в розмірі торішніх виплат. Але не було війни, а в держави були гроші.

Підсумовуючи політичний рік в Україні, слід, насамперед, поставити запитання: чи триває революція, чи вона закінчилася? Від відповіді залежить багато, якщо не все. Уявімо по черзі дві точки зору. Одну з них можна назвати так:

Був у революції початок

На відміну від подій серпня 1991-го і Майдану 2004-го, те, що відбулося в грудні 2013 — лютому 2014 років, можна сміливо назвати народним повстанням. При цьому, як у справжньому революційному сюжеті, іскрою для полум’я стало неприкрите насильство влади. Але було б помилкою стверджувати, що революція почалася з побиття студентів у ніч з 30 листопада на 1 грудня. Повстання зріло разом з нахабством злодійського режиму, а вибух міг відбутися набагато раніше.

Війни не обов’язково закінчуються миром. Конфлікти, буває, тривають десятиліттями, перериваються перемир’ями, згасають і знову розгораються. Але на кожному етапі супротивники можуть дійти згоди, зупинити конвеєр смерті і руйнувань. Була б воля і готовність до взаємних поступок.

Не даруйте
«яструбам» подарунків

В середу, 17 грудня, президент Петро Порошенко прибув з візитом до Польщі, і в його присутності президент Броніслав Коморовський підписав акт про ратифікацію Угоди про асоціацію Україна — Європейський Союз. Відзначаючи радісну подію, Петро Олексійович зробив низку заяв, одна з яких, чесно кажучи, здивувала. Мова про намір президента внести у Верховну Раду наступного тижня закон про відмову нашої країни від позаблокового статусу.

Про інформаційну війну Росії проти України сказано і написано чимало. Голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький вважає, що Україна переживає четвертий етап інформаційної війни з Росією, феномен якого полягає в тому, що теперішні воєнні дії часто спрямовані на підсилення цього протистояння, а не навпаки, коли постріли негативною інформацією у ЗМІ підсилюються реальними пострілами та вибухами.

За його словами, перший етап припав на 2008—2010 роки і визначався руйнуванням самоідентифікації українців. Це відбувалося «м’яко», проте створило передумови для подальшого впливу. Через інформацію нищили наші цінності, руйнували ідентичність, насаджували алкогольний спосіб життя, героїзували силу російської зброї та влади. Згадаймо лишень усіх тих «Кадетів», «Ментів», «Солдатів» та «Братів» — нас труїли непомітно, але постійно.

Визнаючи ділові таланти прем’єр-міністра України Яценюка і від душі бажаючи успіхів новому уряду, все ж зауважу: виступ Арсенія Петровича 2 грудня у Верховній Раді з викладом завдань, що стоять перед парламентом і Кабінетом Міністрів, як за інтонацією, так і за змістом нагадував пісню з кінофільму «Собаче серце»: «Суровые годы уходят борьбы за свободу страны, за ними другие приходят — они будут тоже трудны».

Про мрії
та конкретні завдання

Доморощені революціонери з фільму Бортка співали, однак, після повної перемоги над ворогами, а українському народу ще належить перемогти. Довести до логічного кінця революцію і без значних втрат закінчити війну. Архіскладне завдання, як сказав би вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов (Ленін).