Матеріали з рубрикою «Тема дня»

11 жовтня Синод Вселенського патріархату прийняв низку рішень, що стосуються автокефалії Української православної церкви, повідомив у Стамбулі митрополит Гальський Еммануїл, який зачитав комунікат Синоду.

Переклад документа поширив на своїй сторінці у Facebook архієпископ Євстратій (Зоря).

Комунікат Вселенського Синоду

Під головуванням Вселенського патріарха Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.

Мені здається, що я досі чую стук цього жезла. Жезла патріарха Варфоломія, який у 2008 році зайшов на територію Софії Київської і попередники якого впродовж століть поставляли сюди митрополитів. Тоді в Святій Софії зібралися вищі ієрархи всього світового православ’я, президент Віктор Ющенко, його апарат, представники еліт та бізнесу.

Тоді візит на вищому рівні забезпечували найкращі релігієзнавці та вчені, а серед тих, хто стояв біля периметра, відстежуючи ризики, був Ростислав Павленко. Чи не наймолодший чиновник секретаріату президента Ющенка, керівник інформаційно-аналітичного відділу, випускник «Києво-Могилянки», майбутній член команди Президента Порошенка, який знає про процес надання томоса майже все.

За дорученням голови ОДА Максима Степанова в усіх районах Одещини проведено навчання з ліквідації наслідків ДТП.

«Безпека на дорогах — це гостре питання, якому зараз приділяється чимало уваги. Наприкінці квітня голова облдерж-адміністрації доручив провести оперативні навчання з ліквідації наслідків ДТП. Алгоритм дій відпрацьовували рятувальники, медики та правоохоронці. За необхідності, одразу ж проводилася робота над помилками. Дякуємо регіональному представницт-ву Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Одесі за взаємодію у питаннях цивільної безпеки», — наголосив директор департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ОДА Сергій Готко на зустрічі з представниками КМЄС.

Як проходив у парламенті історичний день прийняття закону про Вищий антикорупційний суд

За створення Вищого антикорупційного суду проголосувала конституційна більшість парламенту. 317 «за» закон — рідко трапляється таке результативне голосування.

Зранку в кулуарах Верховної Ради просто пахло цією загалом вимученою перемогою. Чекали приїзду президента, депутати говорили про те, що рішення про «зелене світло» для закону плюс-мінус прийнято. Взагалі, якщо це антикорупційне свято не можна було скасувати, то було правильно його очолити. Чутки, які це підтверджували, якщо підсумувати, виглядали так: нібито з п’ятої ранку утрясають нюанси з Держдепом і МВФ. Нібито найзатятішим противникам закону про Антикорупційний суд стратегічні друзі погрозили заморожуван-ням їхніх заокеанських рахунків (може бути неправдою, підтвердити не можу).

Головне — Аркадій Бабченко живий! Мабуть, саме так виглядає щастя! Це і справді свято — для СБУ, для всіх нас, для України. Тільки не варто нам у цій ейфорії про пильність забувати…

З неголовного: якщо справді вдалося задокументувати намір російських спецслужб скоїти вбивство ро-сійського журналіста і громадянина в Україні (неможливо уявити, щоб за таких обставин голова СБУ говорив про те, чого в нього нема), тоді, безумовно, всі ті прикрощі, м’яко кажучи, яких зазнали друзі Аркадія, тисячі небайдужих і порядних людей, а також офіційні особи по всьому світу (окрім Росії), можна СБУ вибачити. І сказати «браво» нашій спецслужбі.

15 травня, якраз напередодні 74-х роковин депортації кримськотатарського народу з нині знову окупованого півострова, Кремль влаштував показове відкриття автодорожньої частини Керченського мосту, який з’єднує Росію з анексованим нею Кримом.

Аби підкреслити значущість цього ще не добудованого мосту, одним з перших по ньому проїхався за кермом КамАЗа сам Путін. До речі, для важковагового транспорту міст наразі закритий, бо, як уже зазначалося, все ще не добудований, але для Путіна, до того ж напередодні трагічної для Криму дати, зробили виняток — пустили покататися.

Світова реакція на відкриття Керченського мосту не забарилася.

У заяві, поширеній того ж дня речницею Держдепартаменту Гізер Науерт, наголошується: «Сполучені Штати Америки засуджують будівництво і часткове відкриття мосту через Керченську протоку між Росією та окупованим Кримом, здійснене без дозволу уряду України… Крим є частиною України, а будівництво мосту служить нагадуванням про готовність Росії продовжувати порушувати міжнародне право… Міст є не тільки спробою Росії зміцнити незаконне захоплення й окупацію Криму, але й перешкоджає судноплавству, обмежуючи розміри суден, які можуть пройти через Керченську протоку — єдиний шлях до територіальних вод України в Азовському морі».

Без «картинок» для пропагандистів

Посилені заходи безпеки, запроваджені в Одесі 2 травня, таки дали результат: за винятком кількох інцидентів, яких у звичайні дні у місті трапляється значно більше (словесні перепалки, стусани опонентові в суперечці та інші схожі «дебати»), знакова дата пройшла без «яскравих картинок» для пропагандистського ТБ країни, що зазіхала і на наші терени.

Так, кілька центральних вулиць уранці стали в заторах (бо силовики спочатку таки аж дуже обмежили рух у районах, прилеглих до місць, де 2 травня 2014 року відбувалися події, що достеменно змінили нашу новітню історію). Так, багатьох одеситів обурили прапори міста, вивішені в жалобі, й відсутність державних прапорів на знак перемоги української Одеси над «рашкаміровськими» проектами. Так, кінця-краю не видно судово-правовій невизначеності у так званій справі «2 травня», яка, з одного боку, й досі перебуває в полі пильного зору світової громадськості, кидаючи помітну тінь на спроможність нашої держави вершити правосуддя, а з іншого — залишається зручним джокером у колоді карт ідеологічної брехні для деяких партій та їхніх ляльководів, що мріють повернутися на владну авансцену в Україні. Так, підстави для невдоволення були і, вочевидь, ще не скоро ми їх позбудемося.

У четвер, 19 квітня, Верховна Рада підтримала офіційне звернення Президента України до Вселенського патріарха з проханням про надання автокефалії нашій православній церкві.

Петро Порошенко прибув до парламенту, щоб особисто закликати депутатів підтримати це звернення, продемонструвати всьому світу єдність державних інституцій у питанні відновлення в Україні єдиної помісної церкви.

У вівторок Президент України Петро Порошенко провів зустріч з головами фракцій у Верховній Раді і закликав їх підтримати звернення до Вселенського патріарха Варфоломія І про надання Українській церкві томоса про автокефалію (декрет, послання у деяких важливих питаннях церковного устрою, в тому числі офіційного проголошення автономії в управлінні або автокефалії. — Ред.).

«Я хочу звернутися до вас, колеги народні депутати, з проханням підтримати це звернення. І хочу звернутися до українського народу, бо вибір і рішення також за вами — підтримати ієрархів, підтримати президента, підтримати парламент і набути єдину помісну православну Українську церкву. Вірю, що це, з Божою допомогою, відбудеться», — сказав він.

Нинішня криза в міжнародних відносинах, гостре протистояння путінського режиму і західних країн часто порівнюють з Карибською кризою жовтня 1962 року. Втім, це порівняння стосується тільки можливого фіналу — переростання конфронтації у світову ядерну війну. В усьому іншому події зараз розвиваються за іншою логікою. Але для тих, на кого падають бомби і ракети, логіка значення не має.

Зупинка перед пустелею

За океаном події піввікової давнини називають «кубинською ракетною кризою». Ця назва добре відображає суть гострого конфлікту між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Протистояння тоді справді наростало в двох напрямках — Куба і ракети. У Вашингтоні ще при Дуайті Ейзенхауері було прийнято рішення будь-яким шляхом усунути від влади Фіделя Кастро. А в Москві шукали спосіб компенсувати військову перевагу, яку отримали США, розмістивши в Туреччині ракети середньої дальності з ядерними боєголовками.

3 квітня 2018 року у Львівській області прикордонники затримали і передали поліцейським Народного героя України, колишнього бійця добровольчого батальйону «Дніпро-1», який отримав поранення в антитерористичній операції, кавалера ордена «За мужність» і волонтерської медалі «За оборону країни» Івана Бубенчика (на знімку). Оголосивши про підозру у вбивстві службовців правоохоронних органів, його доставили в Печерський суд Києва для обрання запобіжного заходу.

Герої не вмирають, але можуть потрапити під суд

Службовці правоохоронних органів, про яких ідеться, — це бійці спецпідрозділу «Беркут». А час інкримінованого «вбивства» — 20 лютого 2014 року. Революція Гідності. Вулиця Інститутська. Підозра, оголошена Бубенчику, ґрунтується на інтерв’ю, опублікованому біль-ше року тому виданням Bird in Flight. Учасник революції говорить про те, що з автомата Калашникова застрелив двох командирів спецпідрозділу «Беркут», але чи правда це — навряд чи вдасться встановити.

У місті Вилкове Кілійського району 27 березня відбулася виїзна нарада з питань ліквідації можливих паводків. У ній взяли участь голова облдержадміністрації Максим Степанов, голова облради Анатолій Урбанський, очільники придунайських районів Одещини, міські голови Вилкового, Кілії, Ізмаїла, Рені, очільники ОТГ, керівництво регіональних ДСНС та управління водних ресурсів.

Максим Степанов пообіцяв звернутися до Кабі-нету Міністрів із проханням про виділення коштів на ремонт аварійних дамб та шлюзів української частини Дунаю. На такі роботи необхідно близько 117 мільйонів гривень. Їх можна залучити з резервного фонду уряду або з природоохоронного фонду Мінекології. Як наголосив Максим Степанов, гідротехнічні споруди необхідно відремонтувати, аби назавжди вирішити проблему затоплення населених пунктів.

В українській пресі дедалі більше місця займає тема виборів глави нашої держави. Відповідно до Конституції та Закону «Про вибори Президента України» вони мають відбутися 31 березня 2019 року. Тобто через тринадцять місяців.

Україна не витримає третього Майдану

Є, щоправда, варіанти дострокових виборів. Наприклад, у разі імпічменту або добровільної відставки чинного Президента України. Але ці варіанти не на межі, а за межею фантастики. Для початку процесу імпічменту потрібно, по-перше, привід (підозра у вчиненні конкретного злочину главою держави), а по-друге, закон про імпічмент, який у нашій країні досі не спромоглися ухвалити і навряд чи схвалять найближчим часом. Додамо, якщо такий закон навіть приймуть і процес відсторонення президента від влади у Верховній Раді почнуть, то на це знадобиться близько півтора року. А не 13 місяців, як до чергових виборів

У четвер, 18 січня, Верховна Рада схвалила в другому читанні і в цілому законопроект №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях». За цей закон проголосували 280 народних депутатів.

Наші цілі зрозумілі, а завдання приховані

Коли влітку минулого року в Раді національної безпеки і оборони України розробляли законопроект про повернення контролю над захопленою російським агресором частиною українського Донбасу, в пресі вислі «повернення окупованих територій» замінили словом «реінтеграція». В іншому разі довелося б у переліку окупованих територій згадувати Крим.

Але окупований та анексований Росією Крим у згаданому документі був би перешкодою. Законопроект «Про особливості...» спішно розробляли не для того, щоб повертати контроль над окупованими терито-ріями в цілому. І не для того, щоб надати правового статусу використанню Збройних Сил України в антитерористичній операції (фактично — в позиційній війні на Донбасі). У законопроекті такі положення були декорацією, відволікали увагу від справжньої завдання «Особливостей...».

Спалах в Україні епідемії кору — мінімальна проблема, яке може сьогодні виникнути, адже погіршується ситуація і з іншими небезпечними хворобами, — застерігає голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга БОГОМОЛЕЦЬ.

У своєму блозі на glavcom.ua, політик і громадська діячка, зокрема, пише:

«Показники вакцинації дітей катастрофічно впали за всіма небезпечними хворобами, що вже спричинило різке погіршення епідеміологічної ситуації.

20 грудня на останньому в цьому році засіданні Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі було прийнято рішення про чергове перемир’я. Замість «шкільного» воно називатиметься «різдвяним» і, як раніше, забезпечуватиметься в рамках «всеохоплюючого стійкого і безстрокового режиму припинення вогню». Тепер — починаючи з півночі 23 грудня.

Заручники перемир’я

Перемир’ям, які оголошувалися, здається, вже всі втратили лік. Але нинішнє відрізняється від попередніх. У його рамках готується обмін злочинців та підозрюваних (засуджених або затриманих правоохоронними органами України) на захоплених агресорами і терористами заручників.

Узгодження списків для обміну проходило довго. Не всі підозрювані або злочинці згорають від бажання потрапити на територію ОРДЛО. Серед тих, кого терористи хочуть забрати, є ті, хто вже відбув покарання, і звільнені громадяни. Неузгодженість дозволяла верховодам бандитів безконечно затягу-вати процес обміну, надаючи для верифікації все нові й нові списки.

Чи знали ви про те, що кожен другий мешканець Одещини, з тих, кому діагностували ниркову недостатність і кому за життєвими показаннями була призначена процедура гемодіалізу (очищення крові, яке потрібно проводити кілька разів на тиждень в умовах стаціонару, щораз підключаючись до апарата на 4—5 годин), йшов із життя, не маючи доступу до такої процедури?

Тепер-ось розуміємо, що причина недоступності, яка коштувала стільки людських життів, крилася в нерозторопності ке-рівництва, котре, обіймаючи високі посади, зобов’язане було дбати про людей, знаходити для їх порятунку законні способи вирішення проблеми, а не розводити безпомічно руками, списуючи все на нібито неподоланні фінансові проблеми.

У середу, 13 грудня, Президент України Петро Порошенко провів у Харкові переговори з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Переговори проходили в складній обстановці. Можна сказати – історичній. Оскільки питання історії в дискусіях політиків займали велике місце.

Річ не у фактах і не в персонах

Шкільні роки Дуди, як і шкільні роки Порошенка, пройшли в одному таборі. Соціалістичному. Відтоді багато води витекло, але закладене в юності розуміння історії як ідеології, як інструменту, за допомогою якого можна «вирішувати питання», у цих людей залишилося. Та хіба тільки у них? У країнах, де роль ідеології була набагато меншою, ніж у радянській імперії, політики звикли користуватися історією, як водії монтировкою.

Ранок 5 грудня розпочався з новини про екс-губернатора Одеської області, а нині — голову «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі, до якого прийшли з обшуком і «підозрою», а він (і як вдалося?) втік від озброєних людей на дах старого будинку, що по вул. Костьольній, 7, але за кілька годин його таки затримали. Втім, після зіткнень з поліцією і Нацгвардією прихильники змогли його відбити, і разом прийшли під Верховну Раду, де влаштували мітинг. Тим часом у ВР Генеральний прокурор Юрій Луценко розпові-дав, як Саакашвілі через посередника «продав Батьківщину» (щоправда, вже не свою, бо ж громадянства України його позбавили) і фінансував свої акції за рахунок злочинного угрупування Віктора Януковича, зокрема Сергія Курченка. Останній же заперечує всі звинувачення, називаючи це «абсолютним фейком». Це якщо коротко переповідати події, що відбувалися у Києві у вівторок.

На запитання «Укрінформу» — «Що ви думаєте про ситуацію, в якій опинилася Україна, та як з неї виходити?» — відповіли:

Дмитро БАЧЕВСЬКИЙ, політ-технолог:

— При оцінці ситуації із затриманням Саакашвілі треба виходити з аксіоми: він не буде сидіти в українській в’язниці за жодних обставин. Це невигідно сьогод-нішньому керівництву держави і значно ускладнить наші стосунки із Заходом. Після затримання він буде звільнений під будь-яким приводом або буде відправлений під домашній арешт. Головна мета залишається старою: видавити Саакашвілі з України, з її політичного та інформаційного поля. Але тимчасове затримання Саакашвілі покликане вирішити кілька завдань.

22 листопада голова Судової палати Міжнародного трибуналу ООН щодо колишньої Югославії Альфонс Орі оголосив рішення у справі колишнього командувача армією боснійських сербів Ратко Младича. Суд засудив його до довічного ув’язнення за геноцид, злочини проти людства і військові злочини по десяти з одинадцяти пред’явлених звинувачень.

Злочинець помре
в ув’язненні

Найтяжчим із злочинів Младича вважається блокада столиці Боснії і Герцеговини Сараєво, яка тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996-го. Тобто на рік довше, ніж блокада Ленінграда під час Другої світової війни. В результаті танкових, артилерійських і снайперських обстрілів, що проводилися спочатку Югославською народною армією, а потім збройними силами Республіки Сербської, у величезному місті загинуло понад 14 тисяч осіб, а кількість загиблих від голоду і зниклих безвісти досі не підрахована.

У середу, 15 листопада, стало відомо, що Комітет з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради не зміг узгодити позицію щодо законопроекту №7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях».

Слуги народу нікуди не поспішали

Документ, який в українській пресі охрестили законопроектом про деокупацію частини Донбасу, планували внести в зал для голосування у четвер, 16 листопада. Законопроект — президентський. Розглядати його в парламенті зобов’язані поза чергою, однак процес розгляду триває вже півтора місяці: законопроект проголосований у першому читанні, а до другого читання та прийняття в цілому шлях так і не пройдений.

У тексті законопроекту №7163, слід визнати, повно суперечностей і протиріч, але, як сказав голова профільного комітету ВР Сергій Пашинський, зроблена «титанічна робота» над частиною депутатських поправок, більшість з них збалансовано, прийнято або відхилено. Одна з поправок, втім, комітетом не тільки не опрацьована, але й не потрапила до переліку для обговорень.

7 листопада парламент України схвалив у першому читанні законопроект №3112-1, новий Виборчий кодекс, внесений головою Верховної Ради Андрієм Парубієм та народними депутатами Олександром Черненком та Леонідом Ємцем.

Обираємо
по-новому?

Виборчий кодекс України, якщо стане законом, об’єднає українську виборчу систему в одне ціле, чого не було досі. Вперше при виборах до ВР буде запроваджене голосування за пропорційною партійною системою з відкритими списками, а також застосований новий принцип розподілу місць у парламенті. Новації торкнуться і голосування на місцевих виборах, де збережеться мажоритарна система, але у зміненому вигляді.

Політичний тиждень в Україні ропочався з резонансного злочину, а продовжився гучними розбірками у судах і прокуратурах. Деталі розбірок при цьому виявилися такими ж дивними, як обставини злочинів.

Слідство триває...

У понеділок ввечері біля за-лізничного переїзду в Київській області невідомі з автоматичної зброї обстріляли автомобіль. В результаті була вбита Аміна Окуєва, а її чоловік Адам Осмаєв отримав поранення в ногу. Біографія Окуєвої (в дівоцтві Анастасії Нікіфорової, дочки покійного директора Одеського музею західного і східного мистецтва) може бути основою для сюжетів кількох авантюрних романів. Її заслуг перед державою як громадської активістки і польового хірурга в АТО, достатньо, щоб клопотати про присвоєння звання «Герой України» посмертно.

Війна ведеться не лише на Донбасі — її російські спецслужби «розмазують» постійними диверсіями по всій країні. Як діяти суспільству?

Вечір понеділка багатьом врізався у пам’ять трагічною новиною про вбивство Аміни Окуєвої. Авто, в якому вона була разом зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим, розстріляли з автомата, що поліція кваліфікувала як замовне вбивство.

У більшості українців, мабуть, одразу промайнула згадка про події минулого тижня — вибух біля офісу телеканалу «Еспресо», що кваліфікувався як замах на нардепа Ігоря Мосійчука (до речі, Аміна була його радником на громадських засадах. — Прим. «ЧН»), в результаті чого загинули двоє людей. До того на початку вересня у центрі Києва, на Бесарабці, було підірвано авто чеченця і грузинського громадянина Тимура Махаурі, який загинув, і постраждали ще двоє людей — Наталія Целовальникова з донькою, які перебували в автомобілі.

У всіх трьох випадках українські правоохоронці організаторами диверсій називають російські спецслужби. Таку ескалацію напруженості у нашій країні з боку ФСБ ми спостерігаємо мало не щомісяця, а тепер і щотижня — відбуваються нові й нові підриви, замахи, вбивства... У такий спосіб війну, яка територіально ведеться на Донбасі, «розмазують» по всій Україні, підігріваючи градус напруги в українському суспіль-стві. Війна, яка є скрізь, якій кінця не видно і до якої всі звикли як до щоденного зла — це наче хронічний запальний процес: він послаблює імунітет, здатність організму чинити спротив.

Спроба організувати новий Майдан під стінами українського парламенту повністю вкладається у формулу Гегеля, що історія повторюється двічі. Перший раз як трагедія, другий — як фарс.

Три гасла на прапорі, один в умі

Організатори акції 17 жовтня або «Великої політичної реформи» своїми діями зробили для дискредитації Революції гідності більше, ніж відверті контрреволюціонери. Вони окарикатурили саму суть демократії. Звели народне обурення діями нинішньої влади до декорацій і примітивних вимог. До методів, які не можуть закінчитися нічим, крім ганьби.

Найприкріше, що карикатуру на «третій Майдан» малювали зовсім відкрито у нас на очах. А в підготовці акції брали участь найрізноманітніші і навіть вороже налаштовані один до одного політики. Озираючись назад, чітко бачиш, що каталізатором збурень, поштовхом для хвилі подальших дій стала провокація з позбавленням українського громадянства Міхеіла Саакашвілі. Ті, хто напоумили Петра Порошенка підписати цей божевільний указ, найімовірніше, передбачали його наслідки. І не помилилися.

Верховна Рада «благословила» освітню реформу — після затяжних дискусій (загалом обговорення тривало понад три роки) у вівторок 255 народних депутатів підтримали Закон «Про освіту». Жодного голосу «за» не дали фракція «Опозиційного блоку» та група «Відродження».

Перший заступник голови Комітету ВР з питань науки й освіти Олександр Співаковський, презентуючи законопроект, наголосив, що цей документ є фундаментом для розвитку освітнього простору України.

Закон, зокрема, встановлює, що право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Учора, 1 вересня, набула повної міжнародно-правової чинності Угода про асоціацію між Україною і Європейським Союзом, включаючи створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі.

Як відомо, Угода про асоціацію була підписана у два етапи: політична частина — 21 березня 2014 ро-ку, економічна — 27 червня. Тоді ж, у вересні 2014-го Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували угоду. Для повного набуття чинності її повинні були ратифі-кувати ще й усі 28 країн-членів ЄС. Через референдум у Нідерландах процес ратифікації Угоди затягнувся на три роки і був завершений лише нинішнього літа.

Скандальний процес позбавлення недоторканності шести слуг народу став чи не центральною темою для преси тижня, що минає. Однак початок показової боротьби з корупцією у Верховній Раді відвернув увагу від інших важливих тем. Включаючи головну — відсіч російській агресії.

Обговорювати рано. Погоджувати пізно

На 10 липня було призначене засідання Ради національної безпеки й оборони України. З єдиним пунктом порядку денного — обговорення законопроекту «Про особливості державної політики щодо відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Луганської та Донецької областей України».

До вказаної дати з текстом законопроекту могла ознайомитися обмежена кількість осіб з вищого керівництва країни. Зате чуток ходило безліч. Включаючи ту, що «історичний» документ внесуть до Верховної Ради від імені Президента України як пріоритетний і схвалять до кінця нинішнього тижня. Тобто перед канікулами.

У вівторок, 30 травня, Сенат Нідерландів (верхня палата парламенту) проголосував за ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Після підписання ратифікаційних грамот королем цієї країни документ буде надіслано у Брюссель й угода, нарешті, набуде чинності у повному обсязі.

Десятирічна епопея з укладанням і ратифікацією Угоди (над її текстом, тобто умовами, почали працювати ще в 2007-у, а впродовж 2014—2016 років її затвердили всі — Верховна Рада України, Європарламент, національні парламенти держав-членів ЄС, крім Нідерландів) вийшла на фінішну пряму.

Рішення, ухвалене Одеською міською радою на сесії у середу щодо повернення низці вулиць колишніх, радянських назв, спричинило справжній скандал, відлуння якого розлетілося далеко поза кордонами України.

Ось як про те, що сталося, повідомила «Німецька хвиля» у статті «Опір декомунізації: реванш чи «розігрів» Одеси до 9 травня?»:

«Місцева влада деяких населених пунктів в Україні намагається повернути комуністичні назви вулицям та проспектам, які були змінені в ході декомунізації. Експерти застерігають від спроб реваншу екс-«регіоналів». Не минуло й року, як в Україні закінчилася декомунізація, а органи місцевого самоврядування деяких населених пунктів уже намагаються скасувати її результати. Яскравий приклад — Одеса, де міська рада на черговій сесії 26 квітня проголосувала за повернення вулицям, провулкам та проспектам старих комуністичних назв, які були змінені в ході декомунізації. В Одесу повернулися вулиці 25-ї Чапаєвської дивізії, вулиця і провулок Бабушкіна, вулиці Гайдара, Бєлінського, Бадаєва, Терешкової, проспект Маршала Жукова. Своє рішення Одеська міськрада підкріпила онлайн-опитуванням на своєму сайті щодо перейменування вулиць. У ньому взяли участь близько 5 тисяч одеситів. 75 відсотків опитаних висловилися за збереження назв вулиць, які вони носили до травня 2016 року».