Справа

Катерина Маляр щодня комплектує бойові аптечки й медичні наплічники, призначені для надання першої допомоги пораненим. Надіслані вчасно, вони рятують українських військових. Тому у волонтерки нема вихідних чи днів відпочинку: кожна година для неї — це змагання навперейми з часом, щоб зберегти якомога більше життів.

Кожен день — це боротьба за життя

Її день починається з ранкової кави і приготування сніданку для родини.

— Прокинулася, випила кави. Якщо це шкільний день, то взяла дітей в оберемок, обняла, поцілувала і відправила шкільним автобусом. А далі у будь-якому випадку починаються трошечки домашні справи: попрати, приготувати… Бо нас багато: батьки, я, чоловік, діти.

На хатню роботу намагається витрачати мінімум часу, адже щодня вирушає у місто, щоб відправити зібране «Новою поштою». Це обов’язково. Там же отримує необхідне для комплектації наступних аптечок.

Волонтерство — річ добровільна. З початком віроломного нападу путінської росії на Україну сотні жителів Любашівської громади, засукавши рукави, невтомно торують тернистий шлях волонтерства, допомагаючи нашому світлому воїнству бити ненависних окупантів.

У ТРОЇЦЬКОМУ неофіційний пост волонтерського лідера обіймає директор місцевого Будинку народної творчості імені Ростислава Палецького КЗ «Центр культури і дозвілля» Любашівської селищної ради Олександр Славинський, який разом з односельцями, меценатами, трудовим колективом, колегами та родиною вже третій рік наближають бажану Перемогу.

Рятувати, лікувати, ставити на ноги, оздоровлювати, реабілітувати хлопців і дівчат, котрі пішли захищати Вітчизну, — одне з найголовніших, найактуальніших завдань не лише української медицини, а й усього суспільства.

На Рівненщині, за словами голови обласної військової адміністрації Олександра Коваля, приймають і реалізують різні програми та ініціативи для лікування, соціальної реабілітації і покращення життя захисників, які зазнали каліцтв. Зокрема, у Рівненському обласному шпиталі ветеранів війни зводиться новий корпус — пілотний Національний центр спінальної медицини.

Як ми уже повідомляли, нещодавно відбулася відкрита першість Одеської області зі спортивного багатоборства на честь громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». Натхненник змагань і їх головний арбітр — заслужений тренер України, майстер спорту міжнародного класу Микола Пасічник.

Микола Антонович регулярно організовує турніри серед вихованців і своєї школи, й інших шанованих тренерів, аби вони помірялися силами, продемонстрували нові прийоми боротьби, які освоїли на заняттях, а ще — весело і смачно (бо у фіналі особисто готує учасникам змагань богатирську кашу) провели дозвілля після змагань.

Цього разу до змагань долучилося 52 вихованців фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», спортивного клубу поліції «Патріот», ГО «Дбайливе серце». 22 із них здобули перші місця у своїх вікових і вагових групах.

Утім, того дня усі стали переможцями, на чому й наголосив у своєму вітальному листі редактор «Чорноморських новин», заслужений журналіст України Іван Мельник:

У суботу, що минула, спортивний зал одного з одеських вишів (з міркувань безпеки не називатимемо його координат, але організатори змагань дуже вдячні господарям за наданий тимчасовий прихисток) був заповнений радісним дитячим сміхом, азартом виборювання перемоги, оплесками на честь тих, хто виявився спритнішим, натренованішим.

Тут проходила відкрита першість Одеської області зі спортивного багатоборства. Проводилася вона на честь громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». Головний арбітр змагань і їх натхненник — заслужений тренер України Микола Пасічник.

Це історії не про великий бізнес з мільйонними прибутками і тисячами працівників. Це, скорі-ше, незвичайні історії звичайних людей, що займаються справою свого життя. Справою, якій сповна віддаються й від якої отримують радість, задоволення.

Ці враження — від престуру, організованого Харківським пресклубом на Львівщину. (Початок — у номері від 4 квітня).

«Анаконда», «Котигорошко», «Мавка» та «Галя балувана» об’єдналися в одну маскувальну мегасітку, щоб допомогти Протиповітряній обороні Збройних сил України бути непомітною для ворога, а відтак краще виконувати свою функцію — боронити українську землю від кровожерливих зазіхань окупанта.

За створення мегасітки взявся волонтерський рух «Сіточки в Балті», про що своїм читачам розповіли тамтешні інтернет-ресурс «Ваш інтерес» і газета «Народна трибуна». Своїми матеріалами колеги поділилися і з «Чорноморськими новинами». Ми сподіваємося, що, попри певну конкуренцію на інформаційному ринку, таке поєднання публікацій двох шанованих авторок із двох ЗМІ тільки додасть авторитету обом медіа, які, попри нинішні труднощі, активно працюють, повідомляючи землякам про важливі події в житті Балтської громади, Подільського району, Одещини і всієї країни.

Всесвітній фонд природи WWF-Україна запустив фандрейзингову кампанію «300 км шляху до кохання та порятунку зубрів».

Стадо зубрів, які оселилися в Національному природному парку «Залісся» (Броварський район на Київщині), у березні 2022 року понад місяць перебувало під російською окупацією. Територія парку зазнала потужних артилерійських і мінометних обстрілів. Як наслідок, там не залишилося жодного дорослого зубра-самця. Якщо найближчим часом не заселити туди хоча б одного бика, то ця субпопуляція приречена на вимирання.

Буваючи в Оперному, хто із нас не захоплювався красою та величчю розкішної люстри, що сяє у центрі глядацької зали?!

Одна із найбільших і найвеличніших у Європі, вона є реплікою оригінальної люстри і створена у 50-х роках минулого століття. Першу зняли і забрали із собою румуни, відступаючи з Одеси у 1944-у.

Для мистецтва настали нові часи. Вже під час війни в Одесі народився документальний театр, який, відповідно до реалій, назвали «Лютий».

Його засновниця, режисерка з Криму Галина Джикаєва розповідає:

— Документальний театр реактивно реагує на тектонічні зміни в історії країни і на те, як ці зміни впливають  на життя та долю простого українця. Наше завдання — руйнування стереотипів, запрошення до роздумів та діалогу, переосмислення реальності, створення в голові глядача поля питань, які він ставить сам собі.

Театр ставить вистави про болючі проблеми суспільства і про їх вирішення.  У фокусі уваги — історія звичайної людини, документ епохи,  якій зазвичай  нема місця в медійному просторі.

Як ви уявляєте сільську бібліотеку? Якщо це щось на кшталт старих запилених полиць з давні-ми неактуальними книжками, то ми готові вас здивувати цією історією.

Олеся Рожнатова — бібліотекарка у другому поколінні, своєю натхненною працею доводить, що може бути інакше. У 2011 році жінка повернулася з нецікавої для неї роботи бухгалтером у рідне село Холодна Балка на Одещині. Попри всі стереотипи, саме місцева бібліотека у 2013-у першою відкрила інтернет-клуб, а нині щорічно поповнює книжковий фонд на 200—300 видань.

Сьогодні волонтерство — не просто новомодний рух, що об’єднує небайдужих громадян,  а вагома складова втілення багатьох соціально значущих проєктів. Притаманні волонтерам високий рівень суспільної позиції, наполегливість і  щире бажання допомогти тим, хто цього потребує, можуть стати рушійною силою підтримки  суб’єктів пробації, які мають шанс на виправлення, але не здатні впоратися з цим самотужки.

У Малиновському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області людиною саме з таким покликанням стала Маргарита Загоревська (на знімку), яка за спеціальністю є психологинею та  працює кар’єрною радницею «ВОНА хаб»  — проєкту, що   реалізується Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).

Як волонтерка з Подільська рятує тварин від війни

Христина Драгомaрецька із Подільська на Одещині від початку повномасштабної війни допомагає тваринам у власному притулку «Місце під сонцем». Уже півтора року вона їздить на прифронтові території, евакуює чотирилапих, стерилізує їх, лікує, забезпечує їжею.

Наразі через її притулок отримали допомогу понад 500 тварин і майже половині з них вона знайшла нових господарів.

Культурна спадщина — це унікальна колекція традицій, історії та цінностей, які відображають дух нації та спосіб її життя. На жаль, ця спадщина постійно перебуває під загрозою втрати. Відтак її збереження є дуже відповідальною місією сучасного суспільства.

У селі Табаки (Болградський район) цю місію взяла на себе Парасковія Цоєва. Саме вона стала ініціаторкою і хранителькою культурної спадщини села, створивши етнографічну кімнату під назвою «Народна къща». Ми завітали в гості до Парасковії Іванівни, щоб розпитати, як поставав цей осередок національної культури.

Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим» передав Збройним силам України дві майстерні технічного обслуговування загальною вартістю 740 тис. євро. Таким чином благодійна організація завершила проєкт із допомоги ЗСУ, профінансований на близько $1,8 млн із коштів, зібраних народом Польщі на Bayraktar.

Торік у липні наші сусіди зібрали понад 22,5 млн злотих на безпілотний авіакомплекс Bayraktar TB2. До ініціативи на краудфандинговій платформі долучилися більше 200 тисяч осіб. Тоді турецька компанія Baykar вирішила безкоштовно передати безпілотник ЗСУ, а кошти попросила спрямувати благодійним організаціям. Ініціатор збору журналіст Славомир Сераковський передав «Повернись живим» 5,13 млн злотих і 600 тис. доларів.

Катя ніколи не думала, що їй доведеться покидати рідний Маріуполь під вибухи та гуркіт канонади в 2022 році... Родина Влада потрапила під обстріл під час виїзду з Херсона... Але випробування для українців розпочалися набагато раніше — у 2014-у: тоді дитина донеччанки Карини була вся в попелі після ночі на вокзалі в Ясинуватій. І як зраділи пасажири потяга, коли в’їжджаючи до Слов’янська, побачили на стовпах українські прапори...

Війна, кривава, нещадна — випробування на міцність. І свідчення тому — люди, які подолали розруху, голод, злидні, здобули нову професію і стали волонтерами благодійного фонду «Тримай», створеного журналісткою Юлією Федоровою у перші дні війни, щоб допомагати нашим бійцям та переселенцям.

Одеська національна наукова бібліотека відзначила День Незалежності України родинним святом «Борщова екскурсія Одещиною: єдність у різноманітті».

24 серпня у затишному дворику ОННБ було велелюдно. Окрім своєї основної роботи, бібліотекарі ще й традиційно креативні в організації різноманітних свят, тому до книгозбірні люди охоче йдуть не лише по книжки, але й за особливою атмосферою.

Платформа пам’яті «Меморіал» започатковує нову традицію вшанування полеглих Героїв до Дня захисників і захисниць України, який цьогоріч уперше відзначатимемо 1 жовтня. Долучитися до акції може кожен.

Глобальна мета — висадити на території всіх закладів освіти нашої країни калинові алеї. Кожен кущ символізуватиме одну загиблу людину, яка віддала своє життя за Україну, за кожного з нас.

Ця стаття з’явилася завдяки несподіваній зустрічі земляків, яка сталася на території Одеської обсерваторії. Журналісти газети «Вечерний Николаев», вибравшись на екскурсію до астрономічної обителі, зустріли там групу підлітків із славетного міста Первомайська. Зав’язалася розмова. З’ясувалося, що хлопці приїхали на екскурсію із селища Лібенталь Одеської області, де працює благодійний фонд «Шлях до дому». Подружилися з перших хвилин. А далі журналісти та школярі з Миколаївщини разом вирушили в астрономічну подорож.

Про необхідність пізнавальних екскурсій

Але спочатку — кілька слів про благодійний фонд, який у 2021 році організував у Лібенталі «Освітянський центр: фермерське підприємство із соціальної адаптації вразливих дітей та молоді».

Обпалена, чорна, схожа на сажу земля... Цілодобове виття снарядів і свист куль... Короткий, рваний сон, часто — у багнюці, майже завжди — зі зброєю в руках… То спека, то холод... Руїни... Відчутне почуття голоду. І натягнуті до краю нерви. Все це — буденність війни.

Грань між життям і смертю така тонка, ненадійна, непередбачувано ламка. Поранення, смерть, втрати — поряд. Кожної хвилини. Вдень і вночі. Треба воювати. Захищати Батьківщину. Виконувати наказ. Перемагати. Це — чоловіча робота.

Нещодавно в Одесі відбувся перший форум для волонтерів і про волонтерів — Social Camp Odesa 2023. Просто неба в Зеленому театрі зібралися більше 500 представників благодійних фондів, громадських організацій, бізнесменів, активістів й усіх, хто сьогодні задіяний у гуманітарній та військовій допомозі країні.

36 спікерів упродовж форуму відкрито та сміливо перед сотнями людей порушували питання, на які кожен зараз шукає відповідь: від психологічних аспектів до регулювання волонтерської діяльності та законодавчих ініціатив, що має запровадити держава, аби підтримати небайдужу спільноту.

Уже понад півтора року триває велика й жорстока війна. Ворог регулярно обстрілює не лише прикордонні області — від ракетних атак потерпає вся Україна. Сумщині особливо не пощастило: тут із перших днів повномасштабної агресії точилися криваві бої, тут чи не найбільше в Україні зруйнованих будинків.

За даними Сумської ОВА, станом на 1 липня внаслідок збройної агресії російської федерації на території області пошкоджень зазнали 5328 будівель та споруд. До реєстру вже внесені відомості щодо руйнувань 4817 об’єктів, з яких 4348 житлових (3243 будинки та 1105 квартир). Через безперервні обстріли військами рф прикордонних громад кількість знищених і покалічених осель невпинно зростає. Люди змушені жити у підвалах, гаражах, клунях. Але ж зима уже не за горами…

Минулої суботи заслужений тренер України Микола Пасічник провів відкриту першість Одеської області з боротьби самбо пам’яті воїнів, полеглих у боротьбі за нашу волю й незалежність, і на честь тих, хто нині стоїть на захисті Вітчизни.

Майже пів століття Микола Антонович тренує одеситів — ділиться знаннями у застосуванні прийомів рукопашного бою, самбо, інших бойових мистецтв, а водночас залучає їх до здорового способу життя, вчить шанувати старших і, щонайважливіше, прищеплює любов до рідного краю, до Бать-ківщини. Спочатку це були майбутні правоохоронці, а тепер, уже понад 30 років, — малеча і юнь від чотирьох до двадцяти.

ДТЕК «Одеські електромережі» долучилася до міжнародного проєкту польського товариства орнітологів Malopolskiego Towarzystwa Ornitologicznego з вивчення та захисту білого лелеки.

За останні 100 років цей птах повністю зник з півночі Франції, Бельгії, Нідерландів, Данії, заходу й півдня Німеччини. В Україні його чисельність — одна з найбільших і становить близько 30 тисяч пар. За оцінками фахівців-орнітологів, в усьому світі наразі налічується десь 160 тисяч пар білого лелеки. Охорона цього виду в Україні закріплена законодавчими актами, зокрема законом «Про тваринний світ», а також Боннською, Бернською та Рамсарською конвенціями.

Як громада може забезпечити житлом переселенців

Про механізм перетворення звичайного житла на соціальне та умови, на яких внутрішньо переміщені особи можуть його отримати, дізналися учасники інформаційної сесії, організованої програмою «U-LEAD з Європою».

Нині кожна громада, яка не розташована на території бойових дій або на тимчасово окупованій території, надає прихисток тисячам переселенців. До експертів U-LEAD надходять чимало запитів від представників органів місцевого самоврядування щодо роз’яснення механізмів організації шелтерів, використання майна відумерлої спадщини, а також створення соціальних гуртожитків.

У Балті відкрили інклюзивно-ресурсний центр для дітей з особливими освітніми потребами, де створені всі необхідні умови для їх розвитку та соціальної адаптації.

Слід зазначити, із 2019-го Балтщина бере участь у мікро-проєкті «Надання соціальних послуг у громаді», що фінансується Японським фондом соціального розвитку через Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Серед десяти громад саме Балтська спромоглася підготувати найвдаліші пропозиції і в результаті отримала грант у сумі 140 тисяч доларів для їх втілення. Роботи тривали три роки.

Українці дивують світ не тільки стійкістю у боротьбі з ворогом на фронті, а й своїм життєлюбством, своєю жагою до мирної праці у тилу. Хоч у країні війна, а через неї — купа похідних проблем (від бензинової до соляної), люди не замикаються у собі, не сидять, склавши руки, і не чекають манни небесної, а повсякчас намагаються робити корисні справи.

Так, у рамках двомісячника з благоустрою території громади жителі мікрорайону №19, що по вулиці Петра Сагайдачного у Балті, нещодавно почистили й оновили криницю та впорядкували місцину довкола неї.

На проспекті Гагаріна, 8 розташований волонтерський штаб «Одеса як вона є». Сюди приходять вимушені переселенці, місцеві пенсіонери та малозабезпечені, щоб отримати одяг, гарячі обіди, продуктові набори, ліки, постільну білизну, інші необхідні для виживання у скрутну годину речі.

Людей, що звертаються по допомогу, зустрічають дві усміхнені симпатичні красуні, які їх записують, реєструють, супроводжують далі. Й мало хто здогадується, що ці дівчата — Катерина Юр’єва та Ольга Ганусовська (на фото) — також були змушені залишити власні домівки через воєнну агресію.

Таку назву мала дуже камерна і цікава зустріч вимушених переселенців з творчими одеситами, що відбулася 4 квітня в Центральній міській бібліотеці ім. Івана Франка.

Організована громадською організацією «Одеський інститут соціальних технологій» у рамках проєкту Міжнародного фонду «Відродження», ця зустріч стала своєрідним містком, що поєднав переселенців із зруйнованих міст України та одеситів, які всіляко допомагають їм. Задля цього ГО ініціювала створення фотографічного, краєзнавчого, дослідницького, літературного та образотворчого кластерів, де всі, хто через війну покинув власний дім, можуть реалізувати й розвинути свої таланти та здібності, відігрітися душею.

За задумом міського голови Кодими Сергія Лупашка, кожен двір багатоповерхового будинку повинен мати затишну альтанку.

Вони прикрасять і прибудинкові території, і людям буде де відпочити.