Матеріали з рубрикою «Ракурс»

Переглядів: 1330

Політична свідомість українців: амбівалентність, суперечливість і «полярний» Донецьк

Останнє дослідження Центру Разумкова, яке пройшло з 25 по 29 квітня 2014 року (було опитано 2012 респондентів у всіх регіонах України за винятком Криму), показало, що думки українських громадян щодо сьогоднішньої політичної ситуації в країні свідчать аж ніяк не про консолідованість суспільства, а, швидше, про ідейний розбрід і навіть про «махрові» застійні комплекси масової свідомості. До того ж деякі люди виявляють здатність не тільки бачити «чорне у білому», але й успішно поєднувати ці кольори у себе в свідомості, «збовтавши» їх до стану глухої сірості.

Про це — в розмові «Дзеркала тижня» із заступником директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайлом МІЩЕНКОМ.

Переглядів: 884

Річард СТЕНҐЕЛ: «Нині нема важливішої політики, ніж та, що стосується України»

У боротьбі за майбутнє України у Вашингтоні відмовилися від мови дипломатії. Про це в інтерв’ю радіо «Свобода» заявив заступник держ-секретаря США Річард Стенґел. Адже коли йдеться про життя людей та існування цілої країни, доводиться користуватися іншими засобами. Як сказав колишній головний редактор журналу Time, а нині чиновник, Америка зробить все від неї залежне, щоб вибори в Україні пройшли чесно, вільно і не були оскаржені.

— Чи важко говорити дипломатичною мовою, коли йдеться про життя людей (як сьогодні на сході України), особливо після вашої журналістської кар’єри?

— Коли ідеться про життя і смерть, у моменти, коли люди обирають своє майбутнє, складно залишатися дипломатичним. Адже йдеться про такі чутливі речі. Тож президент і державний секретар США відмовилися від мови дипломатії, підтримуючи український народ, який бореться за своє майбутнє.

Переглядів: 1126

Договорилися...

Розділилося суспільство: одним — Росію подавай, іншим — Європу. На Захід тягне, бо ж там європейські цінності: культура, рівень життя, соціалка, свобода — все вабить. І так багато про те говорили, що договорилися...

Розділилося суспільство на дві барикади. То стояла барикада із палаючими шинами на столичному Майдані, де люди вимагали покращення. А тепер-от стоять люди (маю на увазі не засланих і не проплачених) за барикадами на сході країни і вимагають... покращення.

Переглядів: 908

З’їсти голубого кита чи...

Відомий факт

Якось знаменитий американський письменник Марк Твен одержав рукопис від молодого автора, який просив оцінити його працю. У визначений час юнак прийшов до Марка Твена, привітався і звернувся до письменника з такими словами: «Шановний майстре! Я чув, що для кращої роботи мозку, а також і для творчого натхнення, потрібно їсти багато риби. Чи не підкажете, скільки саме треба мені її з’їсти, аби досягти досконалості? Ви вже прочитали мій рукопис?»

Переглядів: 763

Чим нахабніша брехня...

Машина  пропаганди  Путіна  та  інформаційна  недолугість  України

Міжнародна дипломатія проспала пробудження кровожерливого ведмедя з реваншистськими настроями. Але цей звір є не брутальним та тупим. Він дуже нагадує Німеччину часів Гітлера.

Колись весь світ дивувався, як тямущий німецький народ підтримував кривавого диктатора. Ось вона відповідь. Це грандіозна машина пропаганди, яку зараз відпрацьовують на росіянах. «І коли Крим раптом опинився вже в іншій державі, ось тоді вже Росія відчула, що її навіть не просто обікрали, а пограбували», — наголосив Володимир Путін — і приєднав АРК до РФ.

Переглядів: 823

Найманець в орендаря, або Земля для них – чуже, а про чуже не дбають

Свого часу прочитав у «Чорноморських новинах» актуальне інтерв’ю «Плата за землю: хто і скільки». Посадовець Держземагентства Анатолій Колосюк пояснював, що нормативна грошова оцінка земель є однією з основ ефективного використання земельних ресурсів. Це база для встановлення обґрунтованих платежів за землю, зокрема розрахунку орендної плати та визначення земельного податку.

У цьому інтерв’ю наголошується на визначенні нормативної грошової оцінки землі щодо впливу її на податок на землю, але дуже хочеться нам, селянам, щоб було наголошено на визначенні справедливої сплати нам, орендодавцям, новими панами (які вже стають буржуями) за оренду нашої землі. Бо в указі про сплату у три відсотки було закладено розмір на користь орендарів. Зрозуміло, що більше вони селянам не платитимуть. Так було багато років, і так є сьогодні.

Переглядів: 1085

Бідна Ліза, чи Загибель ескадри?

Несентиментальна  подорож  часом,  або  Примхливі  особливості  думки  і  пам’яті

Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись...
Т. Шевченко. «Мені однаково»

Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Т. Шевченко. «Холодний Яр».

І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Т. Шевченко. «Заповіт».

 

Мамонт наглый!
Жди копья!
Велемир Хлєбников.

І. Примхи думки
і пам’яті

Певно, багатьом (здебільшого людям старшого віку) доводилося спостерігати дивні примхи (навіть, жартома кажучи, своєрідні вибрики!) своїх думок і пам’яті. Неспо-дівано, під час виникнення якихось навіть випадкових обставин (а то й на рівні, сказати б, півсвідомості), постає цілий ланцюг картин, давно забутих, навіть начебто нічим не мотивованих... Пригадуються якісь мало знайомі люди, вибігають у вашу пам’ять цілі шматки віршів, яких ви не вчили (а то й не бажали вчити!). З’являються дуже приємні, а то й страхітливо неприємні видива, котрі таки ж були, але яким ви не надали тоді (підкреслюю) ніякого значення.

Переглядів: 934

Народження нації

Нація — це спільність долі, «чуття єдиної родини», це єдність у розмаїтті, це спільнота, що усвідомлює не лише власну окремішність, особливість, а й тісний взаємозв’язок усіх людей, що належать до цієї нації. Саме усвідомлення спільності долі надає натхнення і стимули для розвитку особистості та суспільства.

Марксистська теза «Суспільне буття визначає суспільну свідомість» є хибною, оскільки збіднює соціальне життя, робить вторинним головний імпульс розвитку — свідомість людини. Єдність буття та свідомості притаманна тваринам й робить тваринним життя людей, завдає удару по творчому потенціалу людства. Саме завдяки мисленню та діяльності креативних особистостей відбувається прогрес суспільства, збільшується духовний та матеріальний потенціал нації.

Переглядів: 748

Майдан об’єднує хоробрих

Із загостренням політичних стосунків смішить, часом обурює, а подекуди й жахає рівень культури деякої одеської молоді. І якщо я скажу — рівень упав, то зроблю стратегічну помилку, узявши на себе сміливість поділити одеситів на дурних і розумних. Я скажу так, що має легшу масу — те і на поверхні, зовсім не обов’язково, що таких людей багато.

Ближче до суті. В переддень до II Всеукраїнського форуму Євромайданів було жорстоко принижено честь та гідність одної людини. Звичайна українська людина, християнка, мати сіла після робочого дня у районі Пересипського мосту на 168-е маршрутне таксі. Оскільки місць у салоні не було, попросилася сісти коло водія. Той дозволив. Подивившись на пасажирку, водій помітив значок — маленький значок з тризубом та стрічкою прапора. Тої ж хвилини спинив авто та відмовився їхати далі, поки «політична повія» не вийде. Час був пізній, маршрутка була, мабуть, з останніх, і жінка відмовилася у дуже чемній формі, зауваживши, що не водієві вирішувати, яких кому бути поглядів.

Переглядів: 841

Чужа революція?

У відповідь на заклики місцевого Євромайдану «Вставай, Одесо!» піднімається провладна проросійська тусовка на захист президентської вертикалі.

Місцевий Майдан намагається грати на фобіях і стереотипах одеситів, як уміє, влаштовуючи марші «понаєхавших западенцев», вигадував приколи, флешмоби, що висміюють страхи. Однак одеський Майдан не став масовим майданчиком для протесту містян.

Переглядів: 1008

«Совкова любов» та примхливі одесити

/_f/2014/012.jpg Суботнє фрік*-шоу на вулицях Одеси з портретами Леніно-Сталіних, влаштоване фашистами-«антифашистами», та креативний недільний «марш западенців» у виконанні кращої частини одеситів у черговий раз підкреслили усю глибину прірви між люмпенсько-шариковським та справді буржуазним/ городянським/громадянським баченням розвитку Одеси.

Той, хто схоче зрозуміти, чому совок у всіх своїх проявах і пар-тійках так нервово ненавидить усе прозахідне, волелюбне, магдебурзьке, а власне капіталістично-міщанське (цю рису можна порівняти з львівськими міщанськими традиціями, у чому Львів та Одеса схожі), варто довідатися про коріння цих перверсій сьогоднішнього агонізуючого совка.

З таємного донесення одного з комуністичних ідеологів А. Луначарського до Леніна травня 1920 року, тобто невдовзі після окупації Одеси (були то суто неукраїнські, з російських губерній, а часто просто бандитські елементи, нащадки яких нині ще розгулюють моїм містом): «Этими отрицательными своими сторонами крупные города (не исключая Елисаветграда, где мне тоже довелось присмотреться к делу) подходят к тому законченному типу антисоветского города, который мы и видим в самой Одессе. Одесса наиболее ярко выраженный город спекулянтов, какой я видывал на всем пространстве Российской и Украинской республик. Впрочем, я мало знаю здешнюю буржуазию. Это, в сущности говоря, бары, сутенеры, саботажные совбуры, проститутки, вообще какой-то черный хлам, весьма показным образом разодетый, ровно без всякого дела фланирующий и даже во мне, человеке, как известно, весьма мягком, возбуждающий неудержимое желание прибегнуть к самым крутым мерам. Одесса, конечно, цвет российского хищнического мещанства».

Переглядів: 790

Яка ціна домовленостей?

Опозиція негативно оцінила укладені Віктором Януковичем у Москві 17 грудня угоди. Експерти ж не виключають, що знижка ціни на газ і російські кредити можуть занадто дорого обійтися Україні, йдеться в огляді, підготовленому «Німецькою хвилею».

Україну здали
в ломбард?

Лідери трьох українських опозиційних партій вкрай негативно оцінили домовленості президента Януковича в Москві, головними з яких стали надання Україні кредиту обсягом 15 мільярдів доларів США та зниження ціни на газ. У тому, що Янукович уникнув спілкування з журналістами за підсумками московських переговорів, а також судячи з факту нерозголошення текстів підписаних документів, опозиціонери вбачають намагання приховати економічні та полі­тичні поступки Києва Москві.

Переглядів: 935

Битва за Вільнюс: історія повторюється?

/_f/2013/94.jpg Це видається глибоко символічним, навіть містичним, що європейська перспектива України зараз вирішуватиметься у Вільнюсі. Адже майже п’ятсот років тому українці допомогли цій теперішній литовській столиці залишитися в європейському просторі. Отож чи віддасть тепер Вільнюс свій «борг»?

Битва за Вільнюс
під Оршею

Про цю історичну для Східної Європи битву майже не знають в Україні. П’ятсот років тому значна частина нашої землі, в тому числі Київ, входили до складу Великого князівства Литовського. Згідно з російською історіографією, в наших підручниках часто можна зу­стріти думку, що ця держава була для нас «чужою» і загарбала наші землі. Хоча, насправді, її варто розглядати як наступницю Київської Русі. І територія її переважно була руською, і мова державна теж руською іменувалася. Зрештою, руські, власне українські, можновладці мали в ній сильні позиції. Та й саме Вільно, теперішній Вільнюс, було руським містом, де жили предтечі сучасних білорусів.

У той час набирає сили Московія, яку, до речі, не вважали «правдивою» Руссю. У плані політичному вона продовжувала більше традиції Золотої Орди, а не Київської Русі. Московити з другої половини ХІХ століття починають здійснювати активну експансію на Захід. 1478 року під їхніми ударами впала Новгородська республіка, яка й економічно, й культурно була пов’язана з європейськими землями. У 1512 році московський цар Василь ІІІ починає війну з Великим князівством Литовським. Військо московитів бере в облогу Смоленськ (у той час це місто й уся Смоленщина були частиною Білорусі; лише пізніше воно, як Псков і Новгород, були помосковщені). Василь ІІІ вирішує завдати смертельного удару. У червні 1514 року йому вдається зібрати 100-тисячне військо. 1 серпня впав Смоленськ. Дорога до столиці Великого князівства Литовського стала відкритою.

Переглядів: 1049

Чорний слід минувшини

21 листопада в ОННБ ім. М.Горького було оголошено Днем науковця. У рамках заходів, приурочених до 80-х роковин пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, відбулася презентація книжково-ілюстративної виставки «Запали свічку пам’яті». Вона перетворилася в своєрідну міні-конференцію, присвячену сучасному стану та перспективам дослідження цієї трагічної теми.

Фахова розмова, розгляд проблеми в різних ракурсах стали можливими завдяки участі в заході ви­кладачів та студентів історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, представників національно-культурних товариств, бібліографів.

В якій саме площині відбувається дослідження Голодомору в Україні на нинішньому етапі, йшлося у виступі відомого науковця, декана історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова В’ячеслава Кушніра. «За останні п’ять-десять років у дослідженні цієї трагічної сторінки нашої історії науковцями різних регіонів України зроблено настільки багато, що складається враження, ніби пора збавити темпи і звернутися до аналізу вже зробленого. Однак практика свідчить протилежне. До осягнення цієї теми нині підключаються не лише історики, але й представники суміжних наук», — відзначив В’ячеслав Григорович.

Переглядів: 897

Енн Епплбаум: «Голодомор став взірцем масового вбивства»

Таку думку висловила всесвітньо відомий історик, лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбаум на міжнародній науковій конференції «Вимірюючи наслідки Голодомору 80 років по тому», яка 6—7 листопада пройшла у Нью-Йорку.

Виступаючи на цьому представницькому форумі, Eнн Епплбаум (автор книг «Історія ГУЛАГу», «Залізна завіса: руйнування Східної Європи. 1944—1956 роки»), зокрема, сказала: «Голодомор став взірцем масового вбивства для інших тоталітарних режимів. У роки Другої світової війни такими ж методами, як у 1932—1933 роках (ізоляція, повне позбавлення їжі) нацисти знищили мільйони радянських військовополонених. І навіть Голокост на початку нагадував цю методологію — євреїв ізолювали в гетто і залишали вмирати. Потім нацисти ви­знали цей метод недостатньо ефективним і швидким, тому почали використовувати газові камери».

Переглядів: 789

Не хочу в ногу з усіма

Не знаю, як кого, а мене завжди нудило, коли нас, старшокласників, «виганяли» на травневі та жовтневі демонстрації. До того кілька разів тренували, аби, проходячи повз трибуни з місцевим партначальством, на різні там «Да здра..!», ми голосно (ще й тричі) вигукували «Ура-а!». Однокласники дзвінко кричали, а в мене жодного разу не розтулилися вуста для бравурного вітання. Воно настільки принижувало, що почувалася, немов в отарі «бекаючих» овець.

У розквіті юних літ мені аж ніяк не хотілося бути «вівцею», тому намагалася уникати всіляких масовок, ставати в них гвинтиком, шурупчиком, сірою порошинкою. Звісно, це нелегко, коли вчителі вимагають, а ти вперто торочиш про своє. Ніби пливеш проти течії. Наперекір своїм бажанням чинити важко: постаєш у власних очах нікчемним кошеням. Яка вже там самоповага!

Переглядів: 1152

Три обличчя Одещини

З люб’язної згоди автора це есе ми передруковуємо з книжки «Соломонова Червона Зірка» (Київ, «Темпора», 2012). Оскільки минув час, і матеріал, як висловився сам Володимир Полторак, пройшов апробацію, сьогодні він вніс би в нього певні корективи. Заодно історик підкреслив: його роздуми є суб’єктивними. Відтак, як і в постскриптумі, звертається до читачів із словами: відповіді на численні запитання, які виникнуть у них, вони зможуть отримати від особистого спілкування з багатоликою Одещиною.

Одещина — регіон не настільки знаний, як його метрополія Одеса. Та й сама Одеса сьогодні ви­глядає справжньою «незвіданою землею» — настільки відсунулось реальне місто від стереотипно усталеного міфологічного образу легендарного «Чорноморська».

Переглядів: 1334

Підзаробити на непотребі

Щороку наша оселя потребує «генеральної ревізії». На смітник летять від протертих килимків — до поламаних пилососів. Щомісяця туди ж потрапляють купа пластмасових і скляних пляшок, журнали, газети, металеві предмети, що вийшли з ужитку, іноді — й зношений або замалий одяг.

Українці звикли скаржитися на свою бідність, зазвичай, звинувачуючи в цьому державу. Не посперечаєшся: правда у цих словах є. Але й власну провину слід визнавати.

Переглядів: 893

Не зовсім дипломатично, та що поробиш?

Новий посол США в Україні Джеффрі Пайєтт свої перші слова на нашій землі вимовив державною українською мовою. Рідкісний випадок в історії дипломатичних стосунків нашої незалежної країни з іншими державами світу.

Представник великої держави звернувся до народу країни, у якій йому доведеться працювати, можливо, не один рік, рідною мовою цього народу. І хоч сказав лише кілька фраз, а далі перейшов на англійську, усе ж викликав симпатії до себе. Адже досі ми чули від  дипломатичних представників переважно російську мову. Без сумніву, цей вияв пошанування країни, її народу одразу вивищив  посла США в очах українців. Це по-перше.

Переглядів: 2342

Яке майбутнє українського села?

Впродовж існування та розвитку української держави село завжди відігравало визначну роль, адже так історично склалося, що українці вели осілий спосіб життя, який полягав в обробітку землі та веденні домашнього господарства. Українське село повсякчас було колискою культури, джерелом харчів для міських жителів та основною сировинною базою для багатьох галузей національного господарства. В різні часи воно переживало різну долю, часто і трагічну (часи колективізації та голодомору), а процеси урбанізації, які стосуються світу в цілому, вимивали найкращі кадри з сільської місцевості, як у радянські часи, так і зараз.

Ми вирішили проаналізувати ситуацію зі станом українського села за критеріями кількості сіл та чисельністю сільського населення, яка спостерігається впродовж останніх 20 років, адже з постійною втратою позицій українського села наша держава втрачає своє автентичне обличчя в культурному сенсі та ставить себе в скрутне становище перед продовольчою кризою, що насувається.

Переглядів: 796

Глобальне «недо-»

Не праця, а її розподіл перетворив мавпу на людину. Йому зобов’язані й виникненням мовлення, й утворенням соціуму, і навіть формуванням моралі. Однак еволюційна «кампанія» завершилася вже давно — отож і розподіл праці потихеньку «згортається»...

Сьогодні бути такою собі «ренесансною особистістю» — норма. Але, на відміну від людей Відродження, універсалізм сучасників зумовлений мінливим життям. Тільки-но освоєно одне ремесло, як подув часу вимагає іншого. В результаті — безліч займається не своєю справою, безліч — «недоспеціалісти»…

Переглядів: 869

Запрошення на чуже свято

Наближається поважна дата хрещення Київської Русі. Саме Київської, оскільки якоїсь іншої тоді не було. На території теперішньої Російської держави в той період жили напівдикі племена, їх ніхто не хрестив. Не хрещеною Росія залишається й понині. Гадаю, саме цим пояснюються прояви мракобісcя, вбивство царя, руйнація церков і християнських цінностей Київської Русі. Плюс загарбницька політика сьогоднішньої федерації — вірної правонаступниці Радянської імперії.

Такого сусідства, яке має Україна, ворогові не побажаєш. Стан війни північні «брати» не припиняли щодо України упродовж багатьох століть. Нині війна — еконо­мічна, політична, інформаційна — стала повсякденною. Поглинання хрещеної Київської Русі відбувається загрозливими темпами. З кожним візитом Президента Януковича до Росії зашморг на Україні затягується тугіше.

Переглядів: 878

Дискотек більше, ніж книжок

Молодь часто дорікають за нелюбов до читання, мовляв, Інтернет витіснив не лише книгу, а й усі інші сфери життя. Виправдатися нічим. Я — одна із тих, хто до 15 років книгу до рук брала нечасто. А потім — чи то «зорі зійшлися», чи то «карта співпала» — у мені прокинувся ненаситний читач. Записавшись в одну з юнацьких бібліотек міста, ринулася вивчати літературне різноманіття полиць. Чомусь потягнуло в бік історії. Як жили давні люди? По суті, ми ж з вами, тільки сотні, тисячі років тому?..

Мені підшукали лише одну книгу про стародавній світ. Більше подібної літератури не знайшлося. Мабуть, тому вивчати пращурів дозволили лише в читальному залі. Можливо, я занадто вибаглива, проте скажу: це зовсім незручно. Бо півдня уроки, потім англійська, потім танці забирають майже весь вільний час. Почитати вдається і хочеться перед сном — у надії, що вночі насниться тодішня епоха…

Переглядів: 903

Триста метрів до війни

Крізь щілину у два пальці було видно багато що: зелене рівне поле, дерева на обрії, за якими ховалося азербайджанське село, сині і далекі гори... Солдат поступився мені місцем в бійниці без жалю, бо надивився на цей пейзаж до мозолів в очах. Як і більшість його товаришів, у яких рік служби вже позаду, рік іще попереду. Якщо не буде справжньої війни. Хоч бійниця була надійною бетонною півсферою, такі стоять по усій лінії оборони, 232 кілометри від річечки із промовистою назвою Тартар на півночі Карабаху і до Ірану на півдні, боєць ніс службу у касці й бронежилеті, із нагрудників якого виглядали запасні ріжки до АК. Обережність не була зайвою — здалеку, із «зеленки», пострілював снайпер. Сьогодні ж берегтися належало особливо, бо, за даними розвідки, протилежна сторона збиралася випробувати нову снайперську зброю. Втім, та, що використовував противник досі, також не була застарілою — далекобійні 24-міліметрові гвинтівки. Хоч на слона ходи.

Переглядів: 1082

Галузь, яка витягує економіку України

Уже сьомий місяць поспіль єдиною галуззю, що фактично витягує економіку України, є сільське господарство. За січень—травень 2013-го виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 5,1%. Зважаючи на сезонний характер виробництва рослинницької продукції, у січні—травні валова продукція сільського господарства формувалася за рахунок виробництва продукції тваринництва. Діяльність сільськогосподарського виробництва в цей період визначалася під впливом стабільного попиту з боку домогосподарств та переробних підприємств; забезпечення фінансової підтримки сільгоспвиробників з боку банківського сектору; збільшення обсягів дотацій і компенсацій за реалізовану тваринницьку продукцію переробним підприємствам.

Розвиток аграрного сектору спроможний здійснити потужний вплив на економічну динаміку в Україні. З огляду на це вітчизняний аграрний сектор може стати «локомотивом» модернізації країни та джерелом росту національної економіки, який здатний вплинути на розвиток інших сфер економіки за рахунок мультиплікативного ефекту.

Переглядів: 929

Чи переживуть наші корови 2015-й?

Фахівці сільського господарства дедалі частіше б’ють на сполох, адже цілком можлива ситуація, коли вже за півтора роки в Україні не залишиться корів та свиней, дефіцитною стане й інша худобина та птиця. А здолає їх не люта закордонна хвороба — селяни самі пустять худобу під ніж і сто разів відхрестяться від того, щоб заводити її у майбутньому.

Пояснення банальне: 1 січня 2015 року набувають чинності положення закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», які забороняють продаж сирого молока, сиру домашнього виробництва та м’яса тварин подвірного забою. На думку експертів, які взяли участь у засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань, ці нововведення можуть поставити під загрозу саме існування тваринницької галузі в нашій країні.

Переглядів: 845

Український борщ з єгипетською картоплею

Україна активно вирішує продовольчу проблему. З найвищих трибун лунають заяви про те, що наші аграрії здатні нагодувати не лише наших співгромадян, а й усю Європу. Водночас на прилавках вітчизняних супермаркетів удосталь овочів та фруктів з інших країн. Парадокс?

І йдеться не про банани та іншу чужоземну екзотику. Не ростуть вони у нас, і на це слід зважати. Тому нема нічого дивного в тому, що її, ту екзотику, імпортують. І добре, що привозять багато та у великому асортименті. Та мова про інше — про картоплю. Це вже наш другий хліб. Картопля росте практично в кожному городі, а при цьому нерідко її доставляють аж із далекого Єгипту.

Переглядів: 1179

Темна смуга в долі лісосмуг

Під час так званого «врегулювання майнових відносин на селі», до селянських паїв… багато чого не потрапило. У поспіху або й цілком свідомо організатори розподілу  «забули» про рахунки сільгосппідприємств у банках, добрива, будматеріали, молодняк худоби й чимало іншого колективного добра. Куди поділися ті мільярди, державу тепер, очевидно, не турбує. Як і доля сотень тисяч гектарів лісосмуг.

На Одещині свого часу за державні кошти було висаджено майже 50 тисяч гектарів лісосмуг. Нині цей виличезний масив, що складає майже сьому частину всіх подібних насаджень в Україні, по суті безгоспний. Як і в інших областях країни, землі під лісосмугами в нас віднесено переважно до земель запасу, резервного фонду та загального користування і передано на баланси сільських та селищних рад. Щодо самих насаджень, то взагалі не зрозуміло, чиї вони. Місцеві органи влади не мають ні фахівців, ні фінансових та технічних засобів, щоб доглядати за цим добром. Не мають вони й права самостійно визначати хоча б тимчасового власника нічийного майна. Держава, яка створила це майно й подарувала його колгоспам, робить вигляд, що їй байдуже до подарованого. А той, кому подаровано, давно помер (вибачте, з державної волі)!

Переглядів: 1299

Смачна водиця із степової криниці

За старих часів навіть мови не було про водогони. Люди пили воду з річок, берегових копанок, криниць. Останні прославлялися в казках, думах, загадках. Особливої звучності вони набули в піснях. Степова, козацька, чумацька, дідусева, татова… Прикладів дбайливого ставлення народу до криниць — безліч. І маленька дитина усвідомлювала, що вода — то її власне життя, наснага, здоров’я і фізична сила.

Особисто мені не раз згадується повоєнне дитинство. Жили в селі Коробчине Новомиргородського району (Кіровоградщина) дід Часник та баба Часничиха. Мов пара голубів — заздрили люди. Моєму вітчиму Іванові Терентійовичу Дануці ще й якимись далекими родичами доводилися. Тому не було жодного вівторка, щоб ми не йшли в гості. Та й причина була вагома. Тамтешній базар славився на всю округу. А Іван Терентійович уподобав, було, торгівлю живністю. Там купить, там продасть… Приятелями у нього були цигани та заготівельники, яких не раз і не два брав за петельки, доводячи, що корова чи телиця не якась там паскудна коза, котра наводить жах на людей своїм постійним криком «ке-ге-бе», а добросовісна велика рогата худоба. І дає відро молока за один удій та гарний приплід. Врешті, з червоними долонями (торгувалися так, що виляски було чутно на весь базар) й охриплими від крику голосами йшли пити могорич до привітних та гостинних Часників.

Переглядів: 1054

Туристичні викрутаси, або Як не втрапити у халепу

З настанням травневих свят в Україні офіційно розпочався туристичний сезон. Одеса також не залишилася осторонь від цього багатогранного явища і гостинно зустрічала численних гостей з близького та далекого зарубіжжя, пропонуючи їм цілу низку різноманітних послуг. І повірилося, що таки справді спрацьовує розрекламований на міських білбордах лозунг про те, що «Одеса — то усмішка Бога», а міські вулиці та площі, особливо в центрі, раз по раз заставлені припаркованими величезними автобусами туристичного класу з переважно іноземними номерами. Здалося, що залишається тільки плескати в долоні та радіти...

Аж раптом — дзвінок. У телефонній трубці схвильований голос чергового адміністратора одного з відомих у місті готелів: «У нас скандал. Замовили для поселенців з Москви оглядову екскурсію у туристичній фірмі, з якою співпрацюємо вже декілька років, і ті, за домовленістю, надіслали екскурсовода, який виявився зовсім не підготовленим. А на просте запитання гостей, чому в Одесі сходи мають назву Потьомкінських, той відповів, що їх у нашому місті побудував сам граф Потьомкін».

Сторінка 11 з 13«78910111213»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@gmail.com