Матеріали з рубрикою «Прошу слова»

Переглядів: 364

Пошанування Матері

14 травня українські жінки прийматимуть квіти і подарунки, для них звучатимуть найтепліші слова, бо й самі вони є найкращими в світі, і, безсумнівно, з їхню поміччю — прямою та опосередкованою, завдяки їхній любові та жертовності наші захисники успішно б’ють ненависного ворога, пришвидшуючи радісну зустріч.

Навіщо вам, наші кохані, матері, сестри, наші подруги й «дами серця», юні школярки та поважні бабусі, — навіщо вам оте московитське дрантиве нібито свято? Вони відзначають його у своїй божевільні, а тут, на нашій рідній землі, прицільно вбивають жінок і дітей, ґвалтують, катують, викрадають і депортують… Та ви про все це знаєте, бачите, чуєте кожного дня, і все-таки тримаєтесь за цю вигадану традицію, як наче за вислизаючу нитку, яка нібито ще єднає вас із минулим, у якому ви були молоді, що, безперечно, є найяскравішим у людському житті. Святкуємо разом з найлютішим ворогом його ж таки свято — як це огидно! А чи знаєте, як і за яких обставин, і ким воно було вигадане і для якої потреби, те їхнє березневе «свято»? Не знаєте і знати не хочете, а може, й відаєте про те, не вірячи та не бажаючи й чути в байдужості своїй. І не хочете знати, що це їхнє свято є такою самою часткою їхнього вже всьому світові обридлого «русского міра», їхньої надії останньої ще якось утримати нас біля себе — навіть на порозі їхньої катастрофи — та ще трохи подурити довірливий світ. Але досить про це!

Переглядів: 498

Про газету, і не тільки

По п’ятницях, бува, що в суботу, а то й у понеділок, поштарка справно приносить рідну газету. Яка б не була в тій часині пильна робота, вона відсувається перед нетерплячим бажанням розгорнути часопис. Не раз доводилося чути нарікання від різних людей, що не приносять, мовляв, газету вже тривалий час, запитують, чи вона ще виходить. А ви телефонували в редакцію, звертались до пошти, наголошували там, що порушуються ваші права?

Не уявляю типового англосакса, німецького бюргера, гордовитого поляка, що зазвичай пишається належністю до своєї нації, француза, американця… перелік можна продовжити, котрий не розгорнув би вранці чи то «Таймс», чи «Зюддойче цайтунг», чи «Газету виборчу», «Ліберась-йон», «Файненшл таймс», чи будь-яку іншу свою улюблену газету — свіженьку, щойно з друкарні, й не поцікавився б: а про що ж там преса пише? Порівняння, може, й захмарне, але це так.

Переглядів: 380

Вкрадений час

24 лютого сповнився рівно рік, як почалася повномасштабна війна. Велике потрясіння для світу, трагедія для цілого народу, який уже не вперше намагається захиститися від знищення росією. Важко об’єктивно оцінити те, що відбувається, не вдаючись до нецензурної лайки. Ще важче жити у центрі цих подій, особливо, коли ти молода людина.

Більшість із нас добре пам’ятає перший день війни. Але мало хто пам’ятає життя до неї. Здається, що роки «до» — це щось з іншого життя, з іншої реальності. Хтось ще вчора готувався до ЗНО, а сьогодні вже навчається на першому курсі університету й навіть не встиг розкуштувати ці миті на смак. Хтось тільки-но вступив до вишу, і, не встигнувши насолодитися студентським життя, змушений навчатися дистанційно, та ще й під виття сирени. Аналізуючи цей рік нескінченного лютого, я дедалі більше переконуюся: у всіх нас украли час. У мого покоління вкрали юність. Усіх нас дуже жорстоко пограбували, спалили наш дім і намагаються закопати наші тіла, що ледве дихають.

Переглядів: 540

Епіфанія

Я знову у Львові. За чотири дні до святкування Хрещення Ісуса за старим, юліанським календарем і за дев’ять днів після святкування Богоявлення, чи Епіфанія за латинським обрядом. Учора росіяни запустили балістичні ракети по Україні. Особливо постраждало південно-східне місто Дніпро, де було обстріляно житловий будинок зі значними жертвами серед цивільного населення. Київ, наш пункт відправлення, також був підбитий, але потяг вирушив лише на півгодини із запізненням. Життя триває.

Насправді є багато приводів для оптимізму, незважаючи на нещодавні вибухи по всій Україні, включаючи західні міста Львів та Івано-Франківськ. Учора у київському метрополітені діти співали українських пісень. На горизонті — західні танки та протиракетні комплекси Patriot. Українці — справді незламний народ. Звичайно, вони скаржаться так само, як і будь-хто інший, але їм незмінно вдається зловити позитив. Одна з їхніх улюблених фраз — «Герої не вмирають!», попри те, що герої України гинуть щодня.

Переглядів: 521

Їх кривавий почерк

17 грудня 2022-го парламент України ухвалив постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022—2023 роках (№6406). Її ініціаторами стали народні депутати — члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Переглянувши цей список, я помітила, що кілька цікавих і знакових ювілейних подій не потрапили до нього. Зокрема, нема там такої дати, як 850-ліття з часу другого походу на Київщину володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського — сина Юрія Долгорукого. Тоді він привів на Київщину величезне на той час (50 тисяч) військо. Але в ніч на 19 грудня 1173 року під Вишгородом воно було дощенту його розгромлене нашими предками під орудою Мстислава Ростиславича та луцького князя Ярослава Ізяславича.

Переглядів: 639

Нова радість стала

У своєму святковому, різдвяному посланні місцевий отець парох, де я проживаю, підкреслив позитиви, починаючи з того, як ревно Папа Римський Франциск молиться за український народ у цей важкий час. Я подумав, що, звичайно, якщо це правда, то це має бути Різдво, і що послання пароха вимагає серйозного самоаналізу як з боку Папи, так і з мого боку. І тому я самостійно розмірковую про позитивні моменти року, який був засадничо недобрим для мого українського народу.

Якщо ми шукаємо співчуття, то це не був поганий рік. Україна була в усіх на думці. Правда, краще, щоб не було потреби співчуття. Світова спільнота виявила більш ніж співчуття – вона дуже допомогла не лише словом, а й ділом.

Переглядів: 1234

День непроминущий

Коли цілий світ у сяючих барвах нашої національної символіки у цей день говорить про українську Незалежність, яку так мужньо відстоюють рідні Збройні сили, то неможливо — попри всі застереження – всидіти у своїх помешканнях, в тісних підвалах чи деінде.

Були часи: збиралися у вже звичних місцях, чисельно, святково… Цього ж року — ніяких зібрань, і це слушно, й на часі. То що ж: залишатися й надалі в телефонному режимі з друзями та однодумцями?

Переглядів: 958

Чужинські маркери

Говорячи про імперські маркери в пам’ятниках і топоніміці Одеси, зазвичай зосереджуємось на трьох, сказати б, об’єктах. Це грандіозні монументи цариці катерині та суворову, а також колона, що возвеличує ще одного із царів, до того ж — автора горезвісного Емського указу про заборону української мови, яка стоїть на одній алеї з пам’ятником Тарасові Шевченку.

Водночас, не може не дивувати цілковита байдужість громадськості, активістів до русифікації наших вулиць. Чомусь не звертаємо уваги на те, що більшість вивісок, оголошень тощо написані чужою мовою. При цьому деякі з них, наче хизуючись, виклично демонструють свою при-належність до агресора літерою «твердий знак», якої, звісно ж, в українській мові нема. Цікава деталь: на окремих будинках закреслено назву вулиці, але тут же, поряд — ви-віска по-російськи.

Переглядів: 674

Моя степова легендо!

Я ще прийду, Єланцю, я приїду,
води нап’юся із твоїх криниць...

Моя мала батьківщина починається за 70 кілометрів від Одеси, там, де трасу перетинає дорожній знак «Миколаївська область». До рідного селища ще добра сотня кілометрів, але повітря, сухе і жагуче, уже пахне соняшниковим медом, густим чебрецем, тужливим полином і степом, степом, степом...

Місто над Бугом, спокійне, розсудливе, неквапливе. Надійне. До такого хочеться пригорнутися і забути всі біди…

Ця війна зробила дійсність ірраціональною. Під гуркіт вибухів миршавий чоловічок з комп’ютера розказував, що я не маю права на життя, що мій народ, моя країна — «недонація», «недодержава» і ще щось «недо...». «Ага, щасссс!» — як кажуть в Одесі.

Перші дні — розгубленість, незібраність, ніяк не можу прийти до тями, взяти себе в руки.

Переглядів: 761

Демонтуймо знак імперського поневолення!

Всюди, де в Україні нині ступила армія окупанта, бачимо криваві сліди його ненависті…

Ненависті, яка понад 300 років зашморгом наруги над нашою історичною пам’яттю, закріпаченням народу, голодоморами та розстрілами нашої еліти тримає покоління українців у полоні внутрішньої еміграції.

Переглядів: 474

Сиві вітри над Україною...

Посивілі вітри з Подніпров’я літають над Україною. Задувають холодом кожну праведну душу: не забудь, помстися бодай чим, не збайдужій, не страшись, допоможи тим, хто стримує знавіснілого ворога, щоби опісля погнать до його поганого мордору. Звідусюд, де пройшов ворог, де він ще топче нашу землю. Святу українську землю, на котру зазіхали багато напасників. І де вони тепер?.. А то б обов’язково сказали сьогодні: схаменися, не лізь на цю землю, бо спіткає тебе така сама доля. Обов’язково спіткає! Бо тут кожен — не просто герой. Тут кожен до кінця стоятиме за рідну землю.

Посивілі вітри Приазов’я, Донеччини, Слобожанщини, По-лісся, Причорномор’я дмуть над Україною цієї довгої і такої не теплої — такої гарячої весни. Де Чорне море, де море Озівське?.. Одне тепер море в Україні — море крові, море сліз, море горя людського. Тримаймося! — це єдине тепер побажання: до перемоги, в яку віримо часом навіть більше, аніж у самих себе.

Переглядів: 378

Борцям за волю України

Доброго дня, дорогі наші захисники! Я сподіваюся, що у вас буде час прочитати мого листа.

Ви — герої! Я дуже пишаюся тим, що живу в одній країні з такими мужніми, хоробрими захисниками. Хвилююся за кожного, хто у цей складний час бореться за нашу незалежність, за наше вільне та спокійне життя. Жодному з українців не вдається спокійно заснути, поки наші хлопці та дівчата на передовій.

Переглядів: 321

Кольори й відтінки війни

Ранок 24 лютого 2022 року…

Кар! Кар! Кар!.. Чому так несамовито каркають ворони? Виглядаю у вікно. Птахи шугають від дерева до дерева… Все, як завжди: невтомна наша бабуся підмітає у дворі, розпушує землю на клумбах, собачники вигулюють своїх улюбленців, батьки ведуть дітей у садочок... Але що це? Чому не проходять на територію дитсадка? Переговоривши про щось, розходяться. Дивуюся: невже знову карантин через ковід?

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorka@i.ua