Матеріали з рубрикою «Проблема»

Через конфлікт, який з різною інтенсивністю триває у східній Україні вже три роки, мільйон дітей нині потребують невідкладної гуманітарної допомоги — майже вдвічі більше, ніж торік, наголошує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).

Таке збільшення — а йдеться про ще 420 тисяч дівчат і хлопців — пов’язане з бойовими діями та постійним погіршенням умов життя у східній Україні, звідки до інших регіонів держави вимушено переїхали близько 1,7 мільйона осіб, багато сімей втратили джерела доходу і доступ до соціальної допомоги та охорони здоров’я, а вартість життя різко зросла.

«Це невидимий надзвичайний стан — криза, про яку більшість світу вже забула, — зауважує Джованна Барберіс, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні. — Впродовж останніх трьох років діти на сході України живуть у постійному страху непередбачуваних бойових дій та обстрілів. Їхні школи були зруйновані, а самі вони були змушені залишити свої домівки і втратили доступ до таких базових благ, як тепло і вода».

Сотні випадків порушення режиму припинення вогню щодня збільшують ризики для фізичної безпеки і психологічного благополуччя дітей. Ця ситуація особливо гостра для приблизно 200 тисяч дівчат і хлопців, які проживають у межах 15 кілометрів з обох сторін від лінії конфлікту — лінії, що розділяє підконтрольні та непідконтрольні уряду території, і де бойові дії найінтенсивніші. 19 тисяч дітей у цій зоні наражаються на загрозу постраждати від мін та нерозірваних боєприпасів, а 12 тисяч живуть у населених пунктах, що зазнають обстрілів щонайменше раз на місяць. Тисячам неповнолітніх доводиться регулярно шукати сховок в імпровізованих бомбосховищах.

Провідні експерти, науковці, топ-менеджмент свиногосподарств, практикуючі ветеринари та громадськість ініціюють прийняття державної цільової Програми з боротьби та профілактики африканської чуми свиней (АЧС) на 2017—2022 рр.

Наприкінці листопада в національному інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся «круглий» на тему «Спалахи АЧС: як зберегти українське тваринництво?». Ініціатором його проведення виступила Асоціація тваринників України за участі представників Держпродспоживслужби, Мінагропроду, Інституту ветеринарної медицини НААН України, провідних вітчизняних та іноземних експертів галузі, керівників тваринницьких господарств, представників громадськості та ЗМІ.

Експерти Асоціації тваринників та науковці зазначили, що станом на 24 листопада в Україні зафіксовано 135 спалахів АЧС (починаючи з 2012 року), причому майже 80 з них — за 11 місяців 2016-го. Але ці цифри, вважають вони, можна сміливо множити щонайменше втричі, адже часто спалахи приховуються. Українська економіка, за найскромнішими підрахунками, вже зазнала понад 1,1 мільярда гривень прямих та непрямих збитків від епізоотії (епідемії). Учасники заходу акцентували увагу на тому, що ситуація критична. За прогнозами ФАО, якщо в Україні не буде вжито дієвих заходів, то наступного року кількість спалахів може сягнути 117, а це — сотні тисяч загиблих тварин, додаткові економічні збитки, втрачені робочі місця і втрата міжнародних ринків.

«Я повинен сказати чітко і чесно: сьогодні ситуація щодо розповсюдження АЧС в Україні — некерована! — наголосив Петро Достоєвський, засновник та багаторічний керівник української державної ветеринарної служби, професор, почесний академік НААН України. — Сьогодні це національна біда. Причини дві: по-перше, не працює Державна протиепізоотична комісія, по-друге, фактично знищена державна ветеринарна служба, яка умисно чи ні, деморалізована і не виконує профільних функцій. Наразі нема комплексного підходу до подолання АЧС, нема стратегії на рік, на два, на п’ять. Як результат — українське свинарство на межі виживання».

Актуальність проблеми викликала жваву дискусію практиків, науковців, чиновників та експертів галузі. Топ-менеджери свинарських господарств акцентували на надважливості приборкання АЧС. Від ефективної діяльності в цьому напрямку залежить збереження та подальший розвиток їхнього бізнесу й усієї сфери тваринництва. Адже АЧС уже стала причиною практично повного закриття експорту свинини та зменшення кількості робочих місць.

Україну накрила хвиля психічних проблем. Війна, полі-тична та економічна кризи останніх років створили стан хронічного стресу, що позначився на психічному здоров’ї громадян. Єдина в країні цілодобова онлайн-лінія довіри, що надає психологічну підтримку в чаті, уже не може впоратися з обсягом людей, які звертаються по допомогу.

За останніми статистичними даними, 67% населення України незадоволені життям, 77% налаштовані песимістично й не очікують від майбутнього позитивних змін. У суспільстві зростає рівень депресії та агресії, психічних відхилень та розладів, а разом з тим і злочинності, зловживання алкоголем та наркотичними речовинами, випадків домашнього насильства та самогубств.

Найчастіше за психологічною допомогою звертаються люди з емоційними негараздами — 27% (сюди входять суїцид та посттравматичні розлади). На другому місці — проблеми у стосунках (24%), на третьому й четвертому — відповідно сімейні конфлікти та проблеми із залежностями (варто відзначити, що залежні надзвичайно рідко самостійно звертаються по допомогу).

«Українці схильні применшувати важливість свого психічного здоров’я. Спадок радянського минулого — виховання через страх та сором — заважає усвідомлювати свої почуття, а піклування про себе вважається егоїзмом. Через психологічну необізнаність побутує негативний образ психолога, а психологію плутають з психіатрією», — за-уважує адміністратор лінії довіри «Добре слово» Олена Тютенко.

Фахівець розповіла, що єдина в Україні цілодобова онлайн- служба «Добре слово», яка може безкоштовно надати психологічну підтримку, вимушена сама звернутися за допомогою до суспільства. Зараз «лінія довіри» створила сторінку для пожертв на краудфандинговій платформі «Спільнокошт». Для вирішення нагальних проблем, зокрема пов’язаних з розширенням штату спеціалістів, цьому благодійному проекту бракує близько 30 тисяч гривень.

Цими днями у прес-центрі «Паритет-інфо» зібралися на прес-конференцію звичайні одесити, мешканці приватного сектора, які постраждали від незаконного спорудження багатоповерхівок на територіях, прилеглих до їхніх садиб. Усі вони об’єдналися, щоб вирішити спільну проблему: впродовж кількох років будівельна компанія «Фамільний дім», на їхнє переконання, постійно порушує законодавство України у сфері містобудування і землевпорядкування, а влада різних рівнів, до якої зверталися потерпілі, або діє не досить ефективно, або взагалі бездіє.

На Дністрі планують збудувати каскад із шести гідроелектростанцій. Проект з розмахом — витратити на нього мають 16 мільярдів гривень: 166 мільйонів доларів державних коштів і 400 мільйонів євро, залучених у міжнародних спільнот. Ще говорять про 1,1 мільярда євро десь (32 млрд грн) кредиту, який уже начебто погодився видати Європейський банк реконструкції та розвитку. Запланована сумарна потужність цих шести ГЕС — 390 МВт.

Суто адміністративно проект зачепить три області — Івано-Фран-ківську (1 ГЕС), Тернопільську (4 ГЕС) та Чернівецьку (1 ГЕС). До голів тамтешніх держадміністрацій ще наприкінці минулого року звернулися з тим, аби місцеві громади дали дозвіл на початок будівництва.

Одинадцять орлів, вилучених нещодавно з ініціативи активістів громадського корпусу «Азов» у вуличних фотографів, що вели свою діяльність на Приморському бульварі, можуть, за рішенням суду, повернути «господарям». Таку заяву зробив директор Одеського зоопарку Ігор Бєляков, де зараз тимчасово перебувають, у досить важкому стані, врятовані бранці — червонокнижні орлани білохвості та орли-могильники.

Усе трапилося, як завжди, — через байдужість людей: як експлуататорів тварин і птахів, так і тих, хто з нещасними фотографується. Орлів, яким природою закладено жити на волі, жадібні до легкої наживи нелюди (бо інакше таких і не назвеш), примусили позувати перед об’єктивом за гроші. Аби були податливі любителям фотографуватися з чимось незвичним, птахам обрізали кігті і майже не годували — недоїдання зробило їх кволими і слухняними (іноді застосовують і різні медичні препарати).

Не так давно на Закарпатті було виявлено два випадки захворювання на поліомієліт — хворобу, яка призводить до каліцтва дітей і єдиним порятунком від якої є вчасна вакцинація. Наразі нових випадків поліомієліту в Україні, на щастя, не виявлено, проте ситуація залишається небезпечною. Вчені підтвердили, що кількість мутацій вірусу, який було діагностовано у дітей із Закарпатської області, доводить: даний вірус міг циркулювати в Україні впродовж останніх двох років, а відтак хвороба може спалахнути будь-де і в будь-який момент.

Під загрозою і ми, адже громада Одещини надала прихисток тисячам вимушених переселенців, біженців, мігрантів; ми щодня контактуємо із силою-силенною людей, адже проживаємо на територіях, що лежать на перетинах міжнародних автомобільних, повітряних, залізничних і водних шляхів… Під особливою небезпекою — наші діти, особливо ті, які з різних причин не отримали щеплення від поліомієліту.

До реєстрації у Верховній Раді готується законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». Його підготували фахівці асоціації «Земельна спілка України» та група народних депутатів.

Про новації законопроекту і про причини, які зумовили його розробку, говоримо з членом ради «Земельної спілки України», експертом ресурсного центру з прав на землю проекту USAID «АгроІнвест» Сергієм БІЛЕНКОМ.

Кооперація в сільському господарстві і раніше розвивалася надто повільно, а сьогодні практично призупинилась. І це незважаючи на неодноразові урядові кампанії, спрямовані на розвиток обслуговуючих кооперативів і підтримку проектів технічної допомоги. Так, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства, з 1 квітня 2014 року до 1 січня

2015-го кількість зареєстрованих обслуговуючих кооперативів навіть скоротилася — з 1027 до 1022, а кількість діючих — з 666 до 613, або на 8%.

Тема грошових поборів у школах і вишах не нова. Протистояти системі батьки і діти намагаються як можуть — одні міняють школи й університети, інші пишуть заяви. Власним досвідом боротьби з корупцією в закладах освіти поділився викладач центру дитячої творчості «Еврика», координатор громадської ініціативи «Odessa Incognita», Дмитро Жданов.

Після Революції Гідності громадськість наче пробудилася від сну й почала всіляко боротися за свої права. Особливо це проявилося в закладах освіти. Там тепер не замовчується тема корупції. Діти й батьки, навіть самі викладачі, нарешті, визнали: грошові побори існують. Інша справа — як їх довести.

Дід Мороз розгубився: він не знає наразі, яким чином привітати луганських дітей-сиріт, які перебувають на Одещині, адже напередодні Новоріччя їх вирішили повернути додому, на Луганщину. Можливо, Дідові Морозу доведеться супроводжувати їх у поїзді. Про це розповіли на брифінгу волонтерки Катерина Кожевникова та Діна Казацкер.

Дівчата разом з волонтерською групою допомагають дітям-сиротам з Луганщини від моменту їх приїзду — з липня цього року, коли вони із зони АТО прибули до Одеси. Близько 500 вихованців шести інтернатів Луганської області розташували в інтернатах Одещини. Їм допомагали й одягом, і їжею, і канцприладдям — усім, що було потрібно. Дітей добре підготували до зими — для трьох інтернатів волонтери купили міні-електростанції.

Кожен рік за східним календарем має назву якоїсь живої істоти. Наприклад, коня, тигра, мавпи або змії. Проте достеменно відомо, що наступний рік не стане роком коня, корови чи навіть свині. Бо з 1 січня набувають чинності положення закону «Про безпечність та якість харчових продуктів», які забороняють продаж сирого молока, сиру домашнього виробництва та м’яса тварин подвірного забою. А це може породити нові проблеми для власників худоби і, як наслідок, призвести до скорочення її поголів’я. І що найгірше — поставити під загрозу продовольчу безпеку країни.

Таке припущення в інтерв’ю з журналістом Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань зробив керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

В Одесу навідалася комісія Міністерства культури на чолі з начальником управління охорони нерухомого майна. Чиновники Мінкульту мали нараду із місцевими громадськими діячами, які активно борються за збереження історичного центру нашого міста.

Нарешті дочекалися! Громадські активісти, які не один рік відстоюють збереження історичних будівель, пам’яток  архітектури та самого вигляду міста в первозданному вигляді, таки зустрілися з чиновниками Мінкулькульту. Питань до київських візитерів було чимало. На думку активістів, про історичні будівлі Одещини ніхто не дбає. «Чесно кажучи, мені навіть боляче дивитися на цю повну імпотенцію влади. Ми зараз бачимо відсутність вертикалі державної влади», — не підбираючи слів, висловила думку більшості одна з учасниць зустрічі. Одесити скаржилися: чиновники направо-наліво роздають дозволи на забудову міста висотками, а до думки простих жителів — усім байдуже. І Київ про це знає, але ніяк не реагує.

Закінчення. Початок у номері за 16 серпня.

Спілкуючись із представниками найрізноманітніших верств українського суспільства, важко не помітити відмінності у сприйнятті переселенців з Криму і з Донбасу. Згідно з поширеною думкою, з Криму їдуть ті, хто не може змиритися з російською окупацією, для кого «українськість» означає більше за економічне благополуччя. На відміну від них далеко не всі переселенці з Донбасу так уже прихильні до ідеї єдиної України, не всі справді засуджують і так званий референдум, і всі подальші події. За даними опитування, проведеного Центром Разумкова в червні 2014 року, 26,7% жителів східних областей переконані в тому, що Україна повинна стати федеративною державою, тобто радикалізація настроїв жителів Донбасу справді дуже висока. Природно, вона характерна і для тих, хто нині перебуває в зоні АТО, і для переселенців.

Є і ті, хто, м’яко кажучи, поводиться не зовсім адекватно, вимагаючи тільки допомоги й нічого не роблячи самостійно (звичайно, не йдеться про матерів зовсім маленьких дітей). Зрозуміло, люди, які не звикли до самостійності, не можуть змінитися відразу, взявши на себе всю відповідальність за майбутнє своє і своїх близьких. Психологія патерналізму диктує зовсім іншу поведінку й інше кредо: держава повинна мені забезпечити нове житло, роботу, зарплату, компенсувати матеріальні втрати тощо. До цього додається й реакція на нестерпні умови життя тих, хто залишився в охопленому воєнними діями Донбасі. Не слід переоцінювати нинішнє ставлення жителів звільнених міст — вони раді припиненню вогню, відновленню якихось елементарних умов життя (електриці, воді тощо), але далеко не всі щиро й глибоко змінили своє ставлення до України. Повною мірою це стосується і тих, хто покинув Донбас. Навіть волонтери, які ризикують своїм життям для евакуації цих людей, зауважують, що приблизно половина досі розраховує на перемогу «ДНР»—«ЛНР». Природна щирість, невміння й небажання приховувати свої думки, не завжди приємні для оточуючих, часто провокують неприємні ситуації.

Незабаром розпочнеться новий навчальний рік. Відгомонять урочисті лінійки, відлунають дзвоники в руках першо-класниць... Які, очевидно, у дитячих мріях давно вибудували свою школу: мудру, добру, гарну... Школу, яка дає знання. Та, на жаль, ці мрії навряд чи стануть реальністю.

Підставою для такого прикрого і зовсім не святкового висновку стали результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Цього року в Україні зовнішнє оцінювання було проведено всьоме, а його учасники виконали близько 900 тисяч тестів із 14 предметів. Кількість випускників шкіл, які стали учасниками зовнішнього оцінювання, становить 70% від загальної кількості тих, хто закінчив загальноосвітню школу 2014-го. Таким чином, отримано величезний масив об’єктивної та порівняльної інформації про рівень знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. І хоч якість освітньої діяльності школи, результати її роботи вимірюються не лише тим, як її учні опанували програмовий матеріал, отримана інформація дає підстави для сер-йозних висновків.

Держземагентство разом з Інститутом охорони ґрунтів України розробляють спільний регламент внесення відомостей до Державного земельного кадастру про якісні характеристики ґрунтів сільськогосподарських угідь.

— Ми підтримуємо позицію інституту щодо необхідності систематичного внесення інформації про якісний стан ґрунтів до Державного земельного кадастру, що дозволить землевласникам та землекористувачам мати повну та достовірну інформацію про якісний стан земельних ділянок. Це дасть можливість зберегти унікальний ґрунтовий покрив країни та створити необхідні умови для його ефективного використання наступними поколіннями, — наголосив голова Держзем-агентства Сергій Рудик під час міжнародної науково-практичної конференції «Агрохімічна служба України: роль і місце в розвитку агропромислового комплексу держави», присвяченої 50-річчю цієї служби.

20 червня світова спільнота відзначила Міжнародний день біженця. В Україні ця дата, вперше за часи незалежності, стала неабияк актуальною. Станом на 17 червня Управління верховного комісара у справах біженців (УВКБ) ООН володіє інформацією про 34336 внут-рішньо переміщених осіб в нашій країні: 11521 — з Криму, 22815 — із східних областей.

Минулої п’ятниці агентство ООН у справах біженців спільно з Одеською обласною державною адміністрацією провели «круглий стіл» «Внутрішні переселенці: необхідна  підтримка та пошук довготермінових рішень».

Сьогодні в нашій області 927 осіб мають статус дитини-сироти. До повноліття держава кожному з них гарантує прихисток, навчання і повне утримання. А що далі? Куди йдуть ці діти, коли досягли 18-річного віку?

У радянські часи, які ми сьогодні нещадно лаємо, із сиротинця ці діти, як правило, йшли в профтехучилища, де здобували робітничу спеціальність і також перебували на повному державному утриманні. Далі — завод чи фабрика, гуртожиток, власні гроші, дороги в життя. Пригадую статистику: в середньому на квартирній черзі робітники в ті часи стояли по 10—15 років. Нехай і довго, зате була перспектива отримати від держави житло, власні стіни. Кожен мав шанс вибитися в люди.

Кожна людина мусить завчасно декларувати свій намір про згоду чи незгоду стати донором органів. Про це йшлося на брифінгу, присвяченому десятій річниці з дня проведення в Україні успішної пересадки серця. Отож пацієнт, якому пересадили основний орган у Київському міському центрі серця, очолюваному Борисом Тодуровим, відзначив десятий ювілей свого другого народження.

Україну називають колискою клінічної трансплантології, бо саме в нашій країні у 1933 році в Харкові Юрій Вороний уперше в світі виконав органну трансплантацію — пересадив нирку від донора-трупа.

Сільгоспвиробники активно виступають за припинення дії Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів». На їх переконання, він виявився неспроможним надійно захистити якість земель, які перебувають в обробітку. Водночас закон шкодить аграрному бізнесу.

Про особливості та вади згаданого закону говоримо з президентом Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Романом КОРІНЦЕМ.

Відома всім приповідка життєво мудрих стародавніх латинян «In wino veritas» — «Істина в вині» — не втратила своєї актуальності і в наш час. Вся правда — або ж істина — полягає в тому, що якісне вино у поміркованій кількості є і здоровшим, й кориснішим од будь-якого алкогольного напою (вживання яких так само потребує і здорового глузду, і міри), включно з пивом. Не кажучи вже про те, що в багатьох виноробних країнах виноробство є прибутковою бюджетонаповнюючою галуззю. За умови державної підтримки, певна річ. В Україні, на переконання фахівців, виноградарство та виноробство як галузь економіки потроху занепадає. Тож українські винороби потребують негайної підтримки.

Якраз про це й говорили учасники звітно-виборчої конференції корпорації з виноградарства і виноробної промисловості «Укрвинпром», що відбулася нещодавно в Одесі. Розмова була суто фаховою, з конкретними, обґрунтованими викладками та докладним аналізом нинішнього стану галузі. Шкода лишень, що не було кому робити висновки для себе: делегати конференції — а це були представники всіх виноробних областей України — фактично один одному жалілися на серйозні проблеми, про які всі вони добре знають і вирішення яких ніякою мірою від них не залежить. У той час як владні структури, від яких саме й залежать позитивні зміни в галузі, конференцію проігнорували. Мабуть, наша влада нині вийшла на новий етап своєї діяльності — працює над тим, як покращити «покращення». А народ — народ, звісно, працює. Переймаючись не лише власним виживанням, а й проблемами більш вагомими, державними. Хоч нічого не може змінити.

Дитяча порнографія стала доступнішою. Такий сумний факт констатувало управління боротьби з кіберзлочинністю ГУ МВС України в Одеській області на нещодавній прес-конференції.

Як зауважують правоохоронці, любителі дитячої еротики, які хочуть підзаробити, більше не морочаться зі створенням підпільних фотостудій, що експлуатують оголені тіла неповнолітніх. А й справді: навіщо шанувальникам «гостренького» витрачатися на оренду приміщень та вигадувати приводи, щоб заманити майбутніх моделей-малоліток у свої фотоательє, коли всі потрібні знімки в абсолютно вільному доступі спокійно і без зайвого шуму вже давно можна знайти на форумах і сайтах у соціальній павутинні? Там і п’ятирічна Клава на сторіночці своєї мами «вКонтакті» відшукається, і «гордість» новонародженого Славика в «Однокласниках», і навіть «недоспілі перси» 16-річної бунтарки Наді, що «прагне вдало вийти заміж за іноземця» (а то й відразу за декількох) на одному з форумів шлюбного агентства знайдуться...

Новообрані голови парламентських комітетів — з питань свободи слова Микола Томенко, з питань культури В’ячеслав Кириленко та з питань науки Лілія Гриневич — звернулися до прем’єр-міністра, голови КМДА і голови Державної архівної служби стосовно ситуації зі збереженням найцінніших раритетних рукописів визначних українців.

Йдеться про рукописи-оригінали творів Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України та багатьох інших відомих українських письменників, а також про унікальний пергаментний аркуш XIV ст.

Страшно казати, що ми вже звикаємо до повідомлень з екранів телевізорів, газетних шпальт про факти насильства в сім’ї, з яких переважно починаються всі новини. Гинуть зачинені в хаті малолітні діти від вогню, з яким безпечно бавилися без нагляду батьків, бо ті десь далеко в полоні пошуків чергової пиятики. Доведена до відчаю жінка вкорочує віку своєму чоловікові, бо несила терпіти постійні його знущання над нею і дітьми. Нероба син тероризує, погрожує щоразу матері, вимагаючи у неї грошей. Плаче старенька бабуся від усіх кривдників — дітей та онуків, стала вона для них зайвою у власній квартирі. Безліч облич і сюжетів цього безжального сімейного насильства... Чому воно відбувається, як з ним боротися?

Управління освіти і науки Одеської міської ради та його інформаційно-методичний центр у рамках учнівського конкурсу «Моя правова освіта» запропонували школярам тему: «Скажи «Ні!» насильству в сім’ї». Ось що думають з цього приводу, що пропонують, чим тривожаться діти. До уваги читачів — уривки з їхніх творів.

Про ситуацію з охороною пам’яток архітектури на Одещині розповіла журналістам начальник профільного управління облдержадмі­ністрації Наталія Штербуль.

Одеситів тривожить, що за будівництво розпочалося нещодавно на Приморському бульварі, 1, і чи законне воно. Наталія Миколаївна повідомила, що будинок Потоцького, розташований за цієї адресою, — пам’ятка архітектури і будівельні роботи проводяться незаконно. Забудовники, які оформили у 2008 році історико-будівельне обґрунтування, не змогли отримати узгодження центрального органу на реалізацію цього проекту, тож роботи ведуться без дозволу. Управління видало подання про зупинку робіт на об’єкті, але його проігнорували. Обласна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю також вийшла на цей об’єкт, щоб зупинити роботи, але зробити це непросто, оскільки розі­брано дах, відтак архітектурній па­115м’ятці можна завдати ще більшої шкоди. Забудовник може спекулювати цим фактом, але діяти слід у правовому полі, дотримуючись законів.

У попередньому номері «ЧН» ви могли ознайомитись зі звітом старшого економіста «CASE-Україна» Володимира Дубровського щодо сучасного стану житлово-комунального господарства. На його переконання, ця сфера, як, мабуть, жодна інша, несе на собі важкий тягар радянського минулого і конче потребує реформ. Спеціаліст вважає, що за відсутності альтернативи єдиний спосіб вирішити проблеми прав власності і водночас прокласти шлях до якісних перетворень у ЖКГ — це створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Цю думку в ході «круглого столу» на тему «Житлово-комунальна сфера: у пошуках господаря» активно обговорювали й інші спеціалісти. Адже, на жаль, вже сьогодні, коли створення ОСББ в Україні ще й не набуло масового характеру, значна їх частина управляється неефективно, з непоодинокими фактами зловживань та марнотратства. Крім того, як зазначалося у попередній публікації, для якісних змін потрібна політична воля, якої нема, і бажання самих українців, які не вірять у зміни на краще у цій сфері.

За словами директора департаменту житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Віталія Шаповаленка, не можна говорити, що владі не потрібна реформа у цій сфері, адже чиновники такі ж споживачі, як й інші українці. «Те, що реформа буксує, багато в чому пов’язано зі свідомістю і розумінням людей незалежно від того, чиновники вони, чи ні», — вважає Віталій Шаповаленко. Водночас він наголошує на недосконалості законодавчої бази у цій сфері. Так, визнає, через незнання своїх прав жителями будинків, «білі плями» у законі та дії певних чиновників у Києві розпродані підвали та горища багатьох будівель. І це при тому, що всі квартири в них приватизовані, а відтак підсобні приміщення належать власникам квартир. «У цій ситуації повинен включатися механізм самоорганізації населення. Нехай навіть без створення юридичної особи», — за­значив представник профільного міністерства. Таким чином у людей буде можливість відстояти свої права.

Сфера ЖКГ потребує змін, а для цього необхідна інституційна реформа. Центральним питанням такої реформи є право власності. Актуальність та першочерговість саме цієї проблеми стає очевидною, якщо порівняти стан справ у так званому приватному секторі, представленому індивідуальними будинками, та у багатоповерхівках. Проблем, вочевидь, значно більше у других. Власне кажучи, коли говорять про проблеми ЖКГ, то здебільшого мають на увазі саме багатоквартирні будинки або інфраструктуру загального користування. Водночас, проблеми з тарифами, утриманням території та інші наболілі місця ЖКГ притаманні не тільки старим, зношеним спорудам, а й деяким новобудовам, переважно тим, де не врегульовані питання власності. Отже, корінь проблеми — саме в інституціях, а не у технічних моментах.

Нещодавно в Одесі відбувся «круглий стіл» «Житлово-комунальна сфера: у пошуках господаря», під час якого фахівці мали можливість поділитися рецептами вирішення цих проблем.

Сфера ЖКГ, як, можливо, жодна інша, несе на собі важкий тягар історичної пам’яті. Абсолютну більшість житла в містах збудовано за радянських часів. Основні особливості тодішньої системи визначалися ідеологічними міркуваннями: домінувала спроба викоренити приватну власність як таку. Тільки невеликі односімейні будинки залишалися приватними. Багатоквартирні належали або безпосередньо державі (комунальне житло), або державним підприємствам, або колгоспам (відомче житло), або, в кращому разі, були у колективній власності мешканців (кооперативи), — зазначив Володимир Дубровський, старший економіст «CASE-Україна» в рамках презентації звіту «Житлово-комунальна сфера: в пошуках господаря».

«Ми хочемо жити нормально. Жити, як усі. Жити повноцінним життям. Жити так, аби на нас не показували пальцем і не цуралися», — крізь рясні сльози каже Сергій Мельник.

Сергій — інвалід, від самого наро­дження страждає на складну форму ДЦП. З тим, що прикутий до інвалідного візка, змирився давно. Але з людською безсердечністю і навіть злобою ніяк не звикнеться.

Єдине місце, де на нього не показують пальцем і де він хоч трохи почувається впевнено, — Товариство інвалідів Суворовського району. В цій організації Сергій від самого її заснування. Ще добре пам’ятає, скільки шляху доводилося долати, аби доїхати в Лузанівку, де раніше розміщувалася організація. Але те минулося: звідти інвалідів давно виселили, а приміщення віддали під аптеку. Тепер товариство значно ближче до його будинку — на вулиці Героїв Сталінграда. Добратися туди від Заболотного, де мешкає наш герой, значно простіше.

Протягом усього літа ми чуємо тривожні повідомлення про те, що Куяльницький лиман настільки обмілів, що навіть з калюжею його складно порівняти. Це сталося не за день. Ще кілька років тому вчені та громадські діячі почали бити на сполох, попереджати про небезпеку зникнення унікального курорту. Найгірші прогнози справдилися, і тепер влада розуміє, що лиман необхідно терміново рятувати від повного пересихання. На жаль, такі речі швидко не робляться… Та як би там не було, діяти необхідно «вже». Про це і йшлося на в черговому засіданні басейнової ради річки Великий Куяльник та Куяльницького лиману, що відбулося наприкінці минулого тижня.

Розпочали порятунок... зі зміни складу басейнової ради. Потім перейшли до питання про розробку гідротехнічного проекту з’єднання Куяльницького лиману та Одеської затоки (Чорне море).

Заступник голови облдержадміністрації Валерій Матковський розповів, що, облітаючи лиман на вертольоті, потрапив у соляну бурю. «Я спочатку думав, що це пилюка, але виявилося: Куяльник настільки пересох, що піднялася в повітря сіль», — розповів чиновник. Це, на його думку, ще одне свідчення того, що ситуація з лиманом — критична. Він підкреслив, що на власні очі побачив, як Куяльник різко втрачає рівень води: «Сьогодні перепад рівня води між морем і Куяльником сягає вже 7 метрів», — зазначив Валерій Матковський.

Загальновідомо, що не лише природа-матінка «попрацювала» на те, щоб Куяльник пересох. Втім, і не лише люди винні, про що свідчить історія: лиман висихає не вперше. Ще на початку ХХ століття Одеська міська дума спільно з акціонерним товариством «Куяльницько-Хаджибейський соляний видобуток» прийняли рішення виділити гроші на створення каналу, який з’єднає лиман з морем. Вдруге морська вода наповнила Куяльник у 1924-у. Під час війни канал зарили. У 1964 році канал намагалися відновити, проте проект так і не був реалізований. Зараз побудова каналу, на думку вчених, — найшвидший спосіб порятунку лиману. Точніше, перший і терміновий крок на цьому шляху. Крім цього, необхідно відновити водостік у руслі річки Великий Куяльник і таким чином повернути основне джерело надходження води в лиман, щоб урівноважити його соляний баланс. А ще, аби в майбутньому не доводилося боротись за життя Куяльника, бажано було б створити національно-природний парк Куяльницький і ветланд-парк водно-болотних угідь.

Громадські екологічні організації проводять кампанію за заборону в Україні токсичного препарату з високим вмістом фосфіду цинку

Ой, летіли дикі гуси...

Цей випадок стався у березні 2009 року у Лозівському районі Харківської області. Дикі гуси, повертаючись з теплих країв на рідну землю, сіли перепочити на широкому полі. На превелике їхнє здивування,  знайшли тут доволі розкиданого зерна, і невтямки було птахам, що це зерно отруєне смертельно небезпечною речовиною — фосфідом цинку. Як  доведено згодом, саме він став причиною загибелі 1358 диких гусей. Ось таку зустріч підготував їм рідний край, вірніше, люди, які сліпо й бездумно дали дозвіл на використання фосфіду цинку для боротьби з гризунами.

За фактом масової загибелі птахів було порушено карну справу, однак до кінця її не довели. Втім, це питання чи не вперше було винесене на суд широкої громадськості. І він триває й досі.