Матеріали з рубрикою «З редакційної пошти»

Понад півтора десятиліття ми живемо із сусідкою в мирі та злагоді. Родом вона з Підмосков’я. Ще коли була школяркою, сім’я переселилася до Одеси. Ото має жінка доньку й онуків — одеситів. Мешкаємо двері у двері. Часом чимось ділимося, допомагаємо одна одній. Одне слово, все по-людськи.

Напевне, так безхмарно було б і надалі, якби не передвиборні баталії. Зайшовши якось до мого передпокою, сусідка недобрим оком зиркнула на великий плакатний портрет Юлії Тимошенко. Нічого не сказала, але наступного дня за її вхідними дверима красувався ще більший портрет Віктора Януковича. Це свідчило про протилежність наших політичних симпатій.

За вікном уже 2012-й. Торік наша держава відзначила 20-річний ювілей Незалежності, за яку впродовж багатьох віків віддавали своє життя кращі сини українського народу. Вся наша історія — від часів Київської Русі до сьогодення — наповнена яскравими сторінками жертовної боротьби з поневолювачами рідної землі, боротьби за збереження рідної мови, культури, духовності, святої православної віри.

20 років Незалежності за мірками історії — невеликий термін. Але за мірками людського життя — немалий. За ці роки вже встигло вирости ціле покоління українців, яке дивиться на всі процеси, що відбуваються у суспільстві, державі, своїм, іншим поглядом. І від того, як це нове покоління виховуватиме власних дітей, наступні покоління українців, багато в чому залежить майбутнє нашої держави.

Добрий день, шановна редакціє! Пише вам давній прихильник і шанувальник, який передплачує «Чорноморські новини» на свою жалюгідну пенсію. І не тільки тому, що це єдина обласна українська (за мовою і духом) газета. А й тому, що в ній містяться цікаві і корисні для думаючої людини матеріали, хоч, щоправда, не всі. Мені, наприклад не сподобалась публікація «Бумеранг» у трьох числах газети.

За своє тривале життя я набув чималого досвіду з багатьох сфер людської метушні, але головним набутком вважаю уміння думати, критично ставитися до будь-яких людських діянь та думок і тримати себе у рамках порядності, що не завжди вдається, бо, як кажуть, серед вовків жити... далі відомо.

Історичне минуле нашої країни пов’язане з тривалим поневоленням народу окупантами різного штибу. Найбільшого нищення українська нація, її мова, культура зазнали за часів царської та радянської імперій. Понад три століття цілеспрямовано і системно українська мова витіснялася з ужитку, навмисне спотворювався правдивий історичний фактаж. Заборони та фальсифікації призвели до того, що поступово українська мова опустилася до рівня «хатньої» культури.

Шельмування, фізичне знищення національної еліти — патріотів у найвищому розумінні цього слова, інші чинники призвели до втрати зв’язку поколінь та якоюсь мірою втрати національної гідності. Тож на цьому ґрунті легко утворився в нашому народі такий собі прошарок іванів без роду-племені. Вони принижено називають себе хохлами, зухвало зневажають праотчу мову, культуру, традиції. Впевнена: саме ця недолугість горе-українців спонукає певні політичні сили до спекуляцій на мовній проблемі.

У передноворічні дні всі ми, свідомі своєї нації українці, з хвилюванням стежили за газовими переговорами в Москві: віддасть влада газотранспортну систему чи ні? На яких умовах? Знову повертатися в Союз? Жити без власної гідності, зденаціоналізованим хохлом?

Саме тому так гостро сприймається мовна політика держави. Ми розуміємо, від чого застерігав нас Великий Українець Іван Огієнко (митрополит Іларіон): «...поки житиме мова, житиме й народ як національність. Не стане мови в устах народу — не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом».

Добродій П. уже багато років передплачує «Чорноморські новини». От подобається йому саме ця обласна газета. А не якась інша.
Насамперед, подобається «Чорноморка» своєю незалежністю, тим, що не «підняла лапки» перед вибудованою вертикаллю нової влади. Подобається тим, що змогла вистояти протягом півтора року у непростих умовах го­ніння, позбавлення фінансування з обласного бюджету, заборони продажу у кіосках «Одесагорпреси». Подобаються «Чорноморські новини» добродію П. своєю змістовністю, гострими критичними статтями та замітками про несправедливості і негаразди нашого нинішнього життя, про недолугість «реформ». А ще є в газеті й усмішки, і телепрограма на тиждень, і цікаві історичні нариси.

Шановна редакціє!
Змушений вкотре звернути увагу на тему, яка порушувалася вже сотні, а то й тисячі разів, але дуже вона болюча і ніяк практично не вирішується. Мова про так званих «збирачів» металобрухту, який брухтом назвати важко, бо то придатні речі, які вони видовбують, вирізають, демонтують де тільки можна.