Матеріали з рубрикою «Пам’ять»

Переглядів: 105

Лицарі в обороні жінки

Нещодавно вся Україна дізналася про мученицьку загибель харківського поета Володимира Вакуленка, тіло якого ідентифікували в колективній ямі м. Ізюма. Так розправилися загарбники з нескореним поетом. Я знала його саме таким — принциповим і чесним.

Познайомилися ми з ним ще в 2009 році на Харківщині, де саме він вручав мені літературну премію імені Михайла Чабанівського. Інколи по телефону ми обмінювалися новинами, а в 2016-у він звернувся до мене з проханням написати відгук на нову книжку «Музи Планети».

Переглядів: 96

«І дзвонить пам’ять в наші душі...»

До 90-х роковин Голодомору 1932 — 1933 років в Одеській національній науковій бібліотеці під егідою Міністерства культури та інформаційної політики і в співпраці з Інститутом історії України НАНУ, Одеським історико-краєзнавчим музеєм, Державним архівом Одеської області відбулася всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців».

Понад три десятиліття українські вчені досліджують страшні події Голодомору-геноциду 1932 — 1933 років. Увага суспільства до цих трагічних сторінок нашої історії не згасає, а нині, в умовах повномасштабного російського вторгнення, набуває особливого значення. Численні конференції та публікації свідчать про актуальність теми. Триває виявлення нових складників джерельної бази і введення в науковий обіг ра-ніше невідомих архівних документів, вивчаються музейні колекції, оприлюднюються мате-ріали періодичної преси того і подальших періодів та свідчення очевидців. Значним є внесок бібліотек, архівів, музеїв, ос-вітніх, наукових та громадських інституцій.

Переглядів: 562

Пам’ять

На 85-у році життя пішов у засвіти один із достойників Балтщини — талановитий педагог, публіцист, літератор Борис Климович СТУПАК.

Багато хто в Балті (і не тільки) знав Бориса Климовича як досвідченого педагога, громадського активіста, поціновувала літератури, ерудовану людину. Однак мало кому відомо про його складну долю. Тож про деякі факти з біографії.

Переглядів: 862

Якщо не засудити геноцид...

Верховна Рада України звернулася до парламентів держав світу із закликом визнати Голодомор 1932 –1933 років геноцидом українського народу.

«Мусимо визнати, що вкотре стандартна формула про те, що минулі злочини ніколи не мають повторитися, знову не спрацювала. Ті страшні події повторюються нині в Україні.

Як тоді, так і нині росія намагалася нав’язати свою волю Україні, а зіткнувшись з опором, вирі-шила вдатися до грубої нічим неприкритої сили та геноциду.

Переглядів: 795

Пам’яті Володимира БАРСУКІВСЬКОГО

19 листопада ми попрощалися зі щирим татовим товаришем Володимиром Федоровичем Барсуківським - людиною, яка ще наприкінці 1950-х не побоялася підняти свій голос проти радянської системи, яка стала учасником руху за демократизацію і незалежність України.

Народився Володимир Федорович 13 березня 1938 року в Одесі. У 1957-у закінчив Одеський технікум Міністерства промисловості продовольчих товарів УРСР за фахом «технік-технолог». Два роки працював майстром кондитерського цеху харчокомбінату у Первомайську Миколаївської області.

Переглядів: 1253

«Ти — копач був, а не подорожній...»

2 листопада відійшов у засвіти академік Міжнародної літературно-мистецької академії України, знаний краєзнавець, історик, інтелігент, інтелектуал, рухівець і козак
Олександр Васильович ПАВЛЕНКО.

Народився він у родині хліборобів у селі Кам’яний Міст посаду Турлаки Байрамчанської волості Аккерманського повіту королівства Румунії 2 січня 1932 року. В 1943-у закінчив Мологівську початкову чотирикласну школу, залишаючись помічником по домашньому господарству та в полі. На початку 1944-го батька мобілізували до Червоної армії, а Олександр продовжив навчання у Випаснянській семирічній школі, яку закінчив у 1947-у. Батько, повернувшись після поранення у Вісло-Одерській операції, вступив у колгосп, де пропрацював до смерті в 1967 році.

Переглядів: 1247

Відходить у вічність ціла епоха...

19 жовтня 2022 року пішов із життя заслужений лікар України, головний лікар КНП «Южненська міська лікарня» Роман Васильович ЛИМАНСЬКИЙ.

Він був авторитетною людиною, досвідченим і висококваліфікованим лікарем, мудрим керівником та наставником для молодого покоління медиків.

Народився Роман Васильович 15 липня 1952 року у селі Дубове Миколаївського району Одеської області. У 1980-у закінчив Одеський медичний інститут ім. М.І. Пирогова за спеціальністю «Лікувальна справа».

За період своєї трудової діяльності працював лікарем-травматологом Великомихайлівської районної лікарні, заступником головного лікаря району з мережі Великомихайлівської районної лікарні, головним лікарем Фрунзівського району, головним лікарем Великомихай-лівського району, начальником управління охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації, а з 2006 року очолював Южненську міську лікарню.

Переглядів: 832

Пам’ятатимемо довіку

Кожен воїн, який віддав життя за Україну, заслуговує на добру пам’ять і почесне місце у Пантеоні Слави, що має постати спершу в серці кожного українця.

6 жовтня — сороковини з дня загибелі командира інженерно-саперного взводу гірсько-штурмового батальйону Василя Васильовича Гаврилова (1984—2022), який правдою та волею стояв за нашу Україну.

Переглядів: 276

Щирий на правду

Правління Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України та редакція газети «Чорноморські новини» із сумом сповіщають, що на 83-у році життя відійшов у вічність член НСЖУ, педагог-ветеран, полковник Українського козацтва, справжній патріот України

Борис Борисович ДРАЇМ.

«Сумний, дощовий ранок...

Сьогодні від нас пішов Борис Борисович Драїм — «ББ», як його всі називали.

Вчитель, письменник, журналіст, громадський активіст. Любив Ананьїв, пишався ним і завжди хотів йому кращої долі.

Переглядів: 371

Відлуння наших зустрічей

Пам’яті професора О.О. Птащенка

Сьогодні, 15 вересня, минає рік, як перестало битися серце Олександра Птащенка — «унікальної людини в нашій Одесі. Доктор фізико-математичних наук і поет, і фізик, і лірик в одній особі!» (Олекса Різників).

Ще в квітні 2021-го Олександр Олександрович підписав мені на згадку книжку своїх спогадів «Відлуння зустрічей і вражень». Він був одним з моїх викладачів, тоді доцентом кафедри фізичної електроніки на фізичному факультеті Одеського університету. Майже через два десятки літ я був приємно вражений, що Олександр Олександрович виявився єдиним професором мого рідного факультету, який у 2004-у виступав перед учасниками обласної конференції Малої академії наук з фізики. З того часу наші стосунки стали тіснішими і дружнішими, він дарував мені свої видання, а я, відповідно, свої, які редагував Олександр Олександрович.

Переглядів: 1187

«Дитинство. 2022»

24 серпня, у День Незалежності України, на площі перед будівлею Одеської облдержадміністрації відкрито арт-об’єкт «Дитинство. 2022» пам’яті українських дітей, які загинули від рук російських окупантів.

На протитанкових їжаках висадили чорнобривці, а замість горщиків використали 363 солдатські каски — що дорівнює кількості дітей, чиє життя обірвала нинішня війна.

Проєкт сповнений алегорій, метафор і, найголовніше, нагадує кожному про те, що нам є за що боротися і що захищати.

Так тужно й потужно відгукнулася на нього талановита поетка Наталя Савчук (провідний бібліограф Національної бібліотеки України для дітей Наталя Марченко):

Сталеві струни,
що розкрилені потяги наші несли,
Світ розгортаючи крилами,
Стали сталевими їжаками,
Обрубками мрій і доріг,
Яким не судилося
прозвучати на повний голос.

Переглядів: 754

Маяк в океані часу

До 85-річчя від дня народження Бориса Устименка
(18 серпня 1937 — 4 січня 2022)

Про Бориса Івановича Устименка хочеться писати лише найсвітліші, найпрекрасніші та найдобріші слова. Адже саме такою людиною він і був.

Перша пристрасть Бориса Устименка — море — зробила його моряком. Ще з дитинства він захоплювався пригодницькими романами, героями яких були відважні, розумні люди, котрі подорожували та пізнавали світ. Сам він був гарної та міцної козацької статури. Завжди займався фізичними вправами, плавав, загартовувався і спонукав до цього своїх друзів.

Переглядів: 777

Не забуваймо...

Молебень за упокій душ українських воїнів, що загинули у війні з росією, відбувся в одеському кафедральному соборі Різдва Христового Православної церкви України.

Вулиця Пастера, 5. Зупинись, перехожий, хто ти не є за вірою своєю, поспішаєш чи маєш хвильку часу, перед входом до храму. Вклонись до цих портретів — цих новітніх ікон, поміж якими так багато молодих облич. Це лики святих. Вони дивляться на нас, а може, вже й крізь нас, бо вдивляються у майбутнє. У те прекрасне майбутнє нашої країни, яке вони могли б скласти — разом з нами всіма. Але спочатку треба розчистити поле від усілякої нечисті… Велику жертву — власне своє життя — склали вони в ім’я Вітчизни, за друзів та побратимів своїх. Маємо будувати це майбутнє тепер уже без них. А для них — уже Царство Небесне. Їм — низький поклін за те, що зупинили ту пітьму, те пекло, що насувалось і насувається на нас. Захистили на Майдані. Захистили на сході, півдні, всюди, де лишень можна було зупинити дику орду.

Переглядів: 764

Помстимося за кожного

У вівторок Одеса провела в останню земну путь командира 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу полковника Віталія Гуляєва, підполковників Олександра Дайнека, Валентина Сергієнка і Віталія Бондарева.

Попрощатися із захисниками до Одеси прибули п’ятий президент України Петро Порошенко і державний діяч Олександр Турчинов. У траурній процесії — командувач військ оперативного командування «Пів-день» генерал-майор Андрій Ковальчук, ке-рівник обласної військової адміністрації Максим Марченко, міський голова Геннадій Труханов, побратими по зброї, громадськість.

Переглядів: 726

У Бориса Нечерди

11 липня на Другому християнському цвинтарі друзі й шанувальники видатного поета, лауреата Шевченківської премії Бориса Нечерди поклали квіти на його могилу. Данину пам’яті славному землякові віддали, зокрема, Анатолій Глущак, Оксана Шупта-В’язовська, Віталій Бошков, автор цих рядків і делегація письменників із Чорноморська, яка зробила добру справу — подбала про впорядкування могили. Присутні згадали нелегке життя покійного, його тернистий шлях до слави...

Вірш, який пропоную нижче, — це спогад про відвідання могили поета в недалекому минулому.

Переглядів: 741

Добрі справи на світлу пам’ять

22 червня добігло кінця земне життя відомого на Одещині педагога, поета і прозаїка
Володимира Андрійовича БАБІЄНКА.

Він народився 10 липня 1947 року на Миколаївщині. Дитинство і юність провів у селі Піщаний Брід, яке завжди згадував з великою теплотою.

Переглядів: 586

Усім серцем хотів для України миру

10 травня на 89-у році життя після тривалої хвороби помер перший Президент незалежної України Леонід Кравчук.

Непростим, а іноді просто карколомним був політичний шлях Леоніда Макаровича. У липні 1990 року він став найвищим державним урядовцем радянської України — головою Верховної Ради УРСР, і саме за його керівництва наша держава стала незалежною. А в грудні 1991-го він уже як Президент України разом із Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем підписали Біловезьку угоду про кончину Радянського Союзу. (До слова, Станіслав Шушкевич помер кілька днів тому, 3 травня).

Переглядів: 305

А відповідь одна

Минуло сорок днів, як відійшов у засвіти великий український патріот, знаний книголюб, хімік-органік за фахом Мирослав МОСЮК (11.03.1949—25.02.2022). Свого часу за антирадянські погляди і поширення самвидаву він поплатився науковою кар’єрою.

Цими днями на адресу «Чорноморських новин», багатолітнім читачем і другом яких був Мирослав Михайлович, надійшов лист-спогад про нього із Києва.

Вшановуючи світлу пам’ять покійного, пропонуємо цю оповідь вашій увазі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Мирослава Мосюка.

— Виїхав до Одеси влітку, а прощався з нею восени, — повідомив знайомому в столиці.

— Ого! — подивувався він із затаєною заздрістю. — Мабуть, цілий рік відкладав із пенсійних виплат.

— Я розраховував не на пляж, а на зустрічі з давніми друзями. — І передбачливо уточнив, наче звітував про відрядження: — Квиток туди мав на 31 серпня, а назад — на третій день…

Переглядів: 363

«Твоя віра в добро буде стверджена знову і знову»

На 79-у році життя відійшов у вічність знаний український письменник, краєзнавець і публіцист, давній друг та автор «Чорноморських новин»
Юрій Михайлович СИСІН.

«Тилігул — ріка козацька», «Омитий росами», «Натхненні Україною», «І сказав йому святий Миколай», «Селіфанова сага», «Шкільні роки Мешулама Вайля»… Перш ніж брошуруватися та обгортатися в палітурку, ці та інші книжки Юрія Сисіна у формі історичних, краєзнавчих, літературних есеїв обов’язково з’являлися на шпальтах «Чорноморки». Для атора це була своєрідна апробація його творів, а для газети та її читачів — безсумнівні набутки в царині пізнання нашої минувшини і нашого сьогодення, утвердження української самобутності, ідентичності, державності. Й у такій сув’язі ми — письменник і редакція — йшли впродовж десятиліть.

У когорті одеських літераторів Юрій Сисін грав — і, переконані, гратиме — окремішню, написану ним самим, партію. У чому ж та окремішність, а точніше буде сказати — неповторність?

Ось деякі думки-оцінки його колег-письменників і літературознавців.

Переглядів: 293

Світлій пам’яті Юрія Сисіна

Жаль, туди не проникне
привітний дзвінок.
Свій лавровий вінок
ти уже не побачиш ніколи.
Не побачиш на судженій
чорний платок,
Не відчуєш і сум,
що скував все довкола.

Переглядів: 454

Пам’яті колеги

На 85-у році життя відійшов у вічність наш колега — колишній власний кореспондент «Чорноморської комуни» — «Чорноморських новин», заслужений журналіст України Борис Іванович УСТИМЕНКО.

Він сам себе називав людиною моря, яке безмежно любив, хоч і народився у цілком сухопутному Житомирі, а зростав у Бердичеві. Але хто сказав, що мореплавцями стають лише ті, чиє дитинство пройшло на берегах великих рік чи морів-океанів? З малих літ закоханий у Жуля Верна, Джозефа Конрада та Джека Лондона, закінчивши школу і сам подався у мореплавці. Спочатку був матросом на буксирі «Тирасполь», приписаному до Батумського морського порту, а далі — чотири роки військової служби на Чорноморському флоті, після якої — робота на суднах на Далекому Сході, в Арктиці, по вселенських усюдах Світового океану.

Переглядів: 615

Місія істинної українки

Якихось два місяці тому редакція отримала відгук з Відня від Оксентія Онопенка, нашого давнього автора і читача (колись активного українського громадського діяча у Москві, який нині живе в закордонні), на ґрунтовне дослідження Галини Могильницької «Історичне відкриття» та правда історії», що побачило світ на шпальтах нашої газети у номерах за 9-11, 16-18 та 23-25 вересня.

«Хотів би подякувати і привітати пані Галину Могильницьку за добротно підготовлену статтю, опубліковану в «Чорноморських новинах», — зазначав пан Онопенко. — Бачити логіку подій і могти логічно поєднати або заперечити факти минулого — це хист освічених людей. Ще раз дякую Вам, шановна пані Галино!..».

На жаль, то була остання прижиттєва пу-блікація у «ЧН» знаної поетки і публіцистки, лауреатки літературних премій ім. В. Стуса та ім. І. Калинець, заслуженої працівниці освіти України Галини Анато-ліївни Могильницької, полум’яне серце якої перестало битися у неділю, 12 грудня.

Усе її життя — невтомна праця в ім’я України. І на освітянській ниві, і на полях суспільно-політичних баталій, і на передовій оборони української церкви, і в обстоюванні громадянських прав і свобод нашого народу — скрізь голос Галини Могильницької був твердим і чутним, а позиція — аргументованою, послідовною і непохитною. Такими ж глибокими і ґрунтовними були її численні виступи у пресі, зокрема й у нашій «Чорноморці».

Переглядів: 827

Серця мільйонів запалював словом

В останню земну дорогу Україна провела свого великого сина — письменника і державотворця Володимира Яворівського.

«Завершив земний шлях видатний українець Володимир Яворівський. Письменник, Шевченківський лауреат, який на порі становлення нашої Незалежності своїм словом запалював серця мільйонів. Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: «Не вірю». Не хочеться вірити й мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю. Після романів про княгиню Ольгу, Івана Мазепу до останнього дня працював над книгою всього свого життя — про Тараса Шевченка. Тепер він пішов», — написав Василь Шкляр на своїй facebook-сторінці, додавши: «Донька Леся близько півночі так і написала мені два слова: «Тато пішов». Іншого слова вона не змогла вимовити. Не можу і я. Володю, ти пішов. Я вже не зможу тебе обійняти. З невимовним болем обіймаю твоїх рідних».

Переглядів: 726

Шляхами визволителів

26 березня 1944 року розпочалася Одеська наступальна операція, яка тривала до 14 квітня.

Війська 3-го Українського фронту (командувач — генерал армії Р.Я. Малиновський) у взаємодії з 2-м Українським фронтом (командувач — маршал Радянського Союзу І.С. Конєв) завдали нищівного удару по позиціях 6-ї німецької та 3-ї румунської армій, які окопалися на правому березі річки Південний Буг. Бойові підрозділи 57-ї, 37-ї, 46-ї та 8-ї гвардійських армій 3-го Українського фронту, форсувавши водну перепону, захопили плацдарми. Плани гітлерівців створити стійку оборону по лінії Південного Бугу провалилися.

Переглядів: 2058

«Ради таких людей...»

16 листопада в Торонто в колі своєї родини після року боротьби з тяжкою недугою померла голова Світової федерації українських жіночих організацій, віце-президентка Світового конгресу українців Анна Кісіль.

Народилася 19 листопада 1960 року в Яремчі, що на Івано-Франківщині. Навчалася у Львівському політехнічному інституті; отримала спеціальність інженера-педагога будівельних дисциплін. До 1989-го працювала в системі «Львівжитлобуду», а в березні 1990-го разом з родиною виїхала до Канади, де стала успішною бізнесменкою і меценаткою.

Переглядів: 2077

«Ми обов’язково приїдемо на рідну землю...»

У Москві помер відомий театральний режисер, уродженець Львова Роман Віктюк. Йому було 84 роки.

«Від нас пішов наш Майстер — великий, неперевершений режисер, учитель, геній, глиба, чародій, який, здавалося, мав жити вічно», — йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці Театру Віктюка.

Наприкінці жовтня режисера шпиталізували з коронавірусом, але під наглядом лікарів він швидко одужував і, за наявною в інтернеті інформацією, з дня на день його мали виписати з лікарні. Не судилося… За висновком лікарів, повідомила прес-аташе театру, причиною раптової смерті стала тромбоемболія.

Переглядів: 2481

Сатира, що стала мудрістю

Не стало Михайла Михайловича ЖВАНЕЦЬКОГО

Всесвітньо відомий одесит, Почесний громадянин Одеси, народний артист України, президент Всесвітнього клубу одеситів, письменник-сатирик помер 6 листопада на 86-у році життя.

Його ім’я золотими літерами назавжди вписане в літературну спадщину Одеси.

Співчуття родині та близьким покійного  висловив Президент України Володимир Зеленський: «Як казав Михайло Жванецький, нічого страшного, якщо над тобою сміються. Значно гірше, коли над тобою плачуть. Сьогодні такий гіркий день. Співчуття всім, хто його любив і знав. Я – серед палких шанувальників сили думки Михайла Михайловича. Його сатира стала для багатьох мудрістю».

Переглядів: 2802

Трагедія Бабиного Яру — частина української історичної пам’яті

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства України із закликом нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті. Автори звернення висловили рішучу незгоду з проєктом Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», ініційованим та фінансованим російськими мільярдерами, як таким, що має стати зброєю для російської пропаганди у її прагненні дискредитувати нашу державу в світі.

Люди, які вже підтримали це звернення, не дуже сподіваються на розуміння та допомогу з боку нинішньої влади, тому воно спрямоване до українського громадянського суспільства, яке є надійнішим чинником цивілізованого майбутнього України.

Переглядів: 907

Вікопомні біль і пам’ять

29 вересня в Україні вшановували пам’ять жертв Бабиного Яру. Як нагадування про той вікопомний біль і застереження, аби ніколи і ніде ніщо подібне не повторилося, пропонуємо вашій увазі статтю, підготовлену Українським інститутом національної пам’яті.

Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж «просто зайвими». Бабин Яр — це некрополь для понад 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Переглядів: 2525

Про непокаране зло

Із статті «Української правди», приуроченої до 20-х роковин викрадення журналіста Георгія Гонгадзе.

Це вбивство — історія жертвоприношення. У традиціях варварського світу почет приніс у дар правителю життя ворога. Голову ворога. Інше питання — з якою метою: умилостивити чи підставити?

Сторінка 1 з 712345»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua