Матеріали з рубрикою «Пам’ять»

Переглядів: 4328

Незагойний біль кримських татар

Сьогодні, 18 травня, український календар означений Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а після незаконної окупації півострова Росією — і Днем боротьби за права кримськотатарського народу.

Нині сповнюються 75 років трагедії 1944-го — депортації сталінським режимом кримських татар з історичної Батьківщини і п’ять років анексії Криму путінським режимом.

З нагоди цих скорботних дат на Соборній площі Одеси сьогодні о 18.00 відбудуться мітинг-реквієм та перегляд фільму «Хайтарма». Це перша кримськотатарська повноформатна художня стрічка і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі Ахтем Сеїтаблаєв.

Переглядів: 4960

Українці, які перемогли ГУЛАГ

Український інститут національної пам’яті та Центр досліджень визвольного руху вміють позитивно шокувати правдою. Ще за тиждень до відкриття цього виставкового проекту соцмережі рясніли назвами «Мир. Труд. Май. Вбивство працею», «Тріумф людини. Українці, які перемогли ГУЛАГ». Минулого року вони розповідали про спротив українців у нацистських концтаборах, нинішнього — про героїв у радянських концтаборах.

8 травня у Києві, біля Головпоштамту, знову виставлено два десятки стендів з уні-кальними фотографіями й цікавими даними. Ми вирішили поговорити про новий виставковий проект з його кураторкою — керівницею програм Центру досліджень визвольного руху Яриною ЯСИНЕВИЧ.

— Ярино, про що ваша виставка? Історія, про радянське рабство, про рабство українців, про те, що рабство було ефективним чи не ефективним? Як ви самі схарактеризуєте цю історію?

— Цей проект називається «Тріумф людини», і ми хотіли розкрити історії людей, які свідчать: людина завжди може тріумфувати над системою, в будь-яких умовах. Це не завжди закінчується щасливо, часто закінчується трагічно, але люди завжди можуть бути людьми.

Переглядів: 4436

Герой із Приозерного

Минулі вихідні у селі Приозерному Кілійського району були жалобними: у суботу тут провели в останню путь свого земляка, полеглого на Донбасі, Дениса Козьму.

Попрощатися з героєм прийшли сотні людей. Ще коли мікроавтобус з тілом воїна прямував до Приозерного, жителі Татарбунар зустрічали його обабіч траси Одеса — Рені, що проходить містом, із жовто-синіми і червоно-чорними прапорами, квітами та свічками. Як повідомив портал Bessa-rabiainform.com, земляки ставали на коліна, схиляючи голови на знак глибокої поваги і подяки.

На малій батьківщині, пишуть наші колеги з «Бессарабіяінформ», Дениса поважали і любили. Він був світлим і добрим хлопцем, у селі мав багато друзів… Його ставили за приклад дітям у рідній школі, під час відпусток запрошували на уроки-зустрічі патріотичного виховання.

Денис Козьма (позивний «Дєд») народився 20 серпня 1987 року у Приозерному. З дитинства обожнював футбол — займався ним у ДЮСШ, був причетний до ультрас-руху в Одесі.

На війні — від самого її початку, пішов добровольцем після трагічних подій 2 травня 2014-го в Одесі (був серед тих, хто відстояв місто від зазіхань проросійських колабораціоністів, а коли почалася пожежа в Будинку профспілок, рятував їх з палаючої будівлі). Згодом продовжив службу за контрактом у складі ЗСУ.

Переглядів: 4329

8 і 9 травня — особливі для України дні

День закінчення Другої світової війни в Європі, День пам’яті та примирення, День Перемоги…

Людині, за її природою, хочеться, аби світ був зрозумілим і контрастним. Це — чорне, те — біле. Це — друг, то — ворог. Свої і чужі. Без відтінків. Бо так простіше.

Але однозначних подій у нашій історії не так уже й багато. Надто складні наші літописи, надто рясно полита наша земля кров’ю. Всяке було. І брат на брата, і син на батька…

Переглядів: 4303

Шануємо ветеранів усіх воєн!

9 травня ми згадуємо не лише полеглих у Другій світовій війні, а й жертв війни на Донбасі. А також низько вклоняємося ветеранам, які, дякувати

Богу, живими повернулися додому. Ми повинні пам’ятати про їхній подвиг кожну хвилину і вчити цьому дітей.

Цього року 9 травня я поклав початок новій традиції — збирати «Український безсмертний полк», проходячи кількатисячною колоною центром столиці з портретами загиблих учасників війни на Сході України.

Переглядів: 4287

Велич подвигу не згасне у віках

Шановні жителі Одещини!

Прийміть вітання з Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!

Знаючи, якою великою ціною завойовано перемогу, ми схиляємо голови перед священною пам’яттю про мільйони наших земляків, які пройшли вогняними шляхами тієї жорстокої, нещадної війни, які загинули у боях, усіх, на чию долю випали роки окупації та пекло нацистських концтаборів.

Велич подвигу захисників та визволителів не підвладна часу і залишається невичерпним джерелом патріотизму та гідним прикладом сили духу й справжнього служіння своєму народу.

Переглядів: 4288

П’ять років опісля...

«П’ять років тому ми не стали Одеською народною республікою», — написала на світанку 2 травня на своїй фейсбук-сторінці журналістка і громадська діячка, активна учасниця Революції Гідності Зоя Казанжи.

Так, з того страшного і визначального дня промайнуло вже п’ять років. Так, Одесі, на щастя, вистачило розуму і волі не скотитися тоді у маргінес «вєсєннєрусского победобєсія». Українська Одеса вистояла і захистила від донецько-луганського «щастя» навіть тих, хто волів жити у знищеному економічно, політично і духовно анклаві «старшого брата». На жаль, і досі ніхто з тих, хто готував нашому краю руїну, окопи й «ввічливих» «зелених» наглядачів, не покараний. Так, навіть через п’ять років деякі центральні українські(?) канали розповідали про «спалених хунтою», ні словом не згадавши про перші жертви того дня — Ігоря Іванова та Андрія Бірюкова, які полягли від куль озброєних покидьків, що стріляли у заповненому людом середмісті, заховавшись за редути тодішньої міліції.

Переглядів: 4145

Полеглому Героєві вклонімося

Мартиролог полеглих захисників українського суверенітету і нашого з вами мирного життя поповнився ім’ям іще одного нашого земляка-героя.

Сергій Дорофієнко – уродженець Преображенки Ширяївського району – поліг, захищаючи Україну, у районі Авдіївки (Донецька область).

Земляки, проводжаючи Героя в останню путь, стали на коліна.

Переглядів: 4301

«По кривавій по дорозі нам іти у світ...»

На цьому тижні країна вшановувала пам’ять про подвиг юних киян, котрі понад сто років тому ціною власного життя бодай на кілька днів зупинили наступ ворога на Київ.

В Одесі того ранку, 30 січня, до пам’ятної дошки Івану та Юрію Липам — батькові й сину, що по вул. Пастера, 52, зібрались ті, хто пам’ятає, прийшли представники міської та обласної влади, українського духовенства, студіююча молодь, у тому числі курсанти Військово-морського ліцею. Грав оркестр Центру музичного мистецтва Військово-Морських сил України, лунали натхненні рядки відомих українських поетів, присвячені юним героям-крутянам.

А на схилі дня доцент кафедри історії України Одеського Національного університету ім. І.І.Мечникова Володимир Полторак виступив з лекцією про Крути у переповненій молоддю залі бібліотеки ім. Михайла Грушевського.

Переглядів: 3787

Сотник Монкевич

Наближається вже 101-а річниця легендарного бою української молоді з московсько-більшовицькими загарбниками під Крутами. Серед учасників цього вікопомного бою був і випускник Одеського реального казенного училища та 2-ї Одеської школи прапорщиків Борис Монкевич, який пізніше опублікував свої спогади не тільки про Крути, а й про визвольний похід Болбочана, про Окрему Запорізьку дивізію. Ці спомини особливо цінні тим, що в описаних подіях брав участь сам автор.

Народився він 25 березня 1896 року в селі Ваговиці Кам’янецького повіту Подільської губернії в родині Григорія Степановича Монкевича та Параски Іллівни Мельник (у дівоцтві). Батько був військовим, служив поручиком у 2-й резервній артилерійській бригаді, яку в 1910-у було розформовано. Борис мав двох братів. Старший, Яків, закінчив учительську семінарію у Вінниці, воював у Першій світовій. Разом з молодшим братом, Василем, служив у війську УНР. На жаль, подальша доля братів невідома.

Переглядів: 3289

Надійніші за залізо, міцніші за бетон...

У понеділок, 21 січня, в новому терміналі Одеського міжнародного аеропорту оркестри Військово-Морських сил ЗСУ, Національної гвардії та Одеської військової академії концертом-реквіємом ушанували пам’ять «кіборгів», які 242 дні обороняли Донецький аеропорт.

Бої за Донецький аеропорт тривали з кінця травня 2014-го по 20 січня 2015-го. Українські захисники — десантники, спецназівці, добровольці — виявили тоді зразки нечуваної й небаченої мужності, за що й були названі «кіборгами». Незаконні збройні формування так званої «ДНР» за підтримки російських регулярних сил неодноразово намагалися взяти аеропорт штурмом, але щоразу натикалися на запеклий опір наших воїнів. Після того як вороги підірвали опори терміналу й будівля впала, оборона втратила сенс і «кіборги», сильніші за залізо, міцніші за бетон, залишили руїни…

Переглядів: 2412

Справжній друг України

Павел Адамович — справжній польський ліберал і великий друг України, мер Гданська, міста-побратима Одеси, яке успішно очолював понад 20 років, — загинув від ножа вбивці під час благодійного концерту.

У моїй пам’яті він назавжди закарбується словами, з якими 24 серпня 2018-го звернувся до нашої делегації, а через нас — до всіх українців (див. «ЧН» за 30 серпня 2018 року):

«Сердечно вітаю всіх українок та українців з нагоди вашого Дня Незалежності! Зичу вам передусім, щоб Україна стала в недалекому майбутньому членом Європейського Союзу. Україна була, є і буде частиною європейського континенту, але хочемо, щоб вона була частиною спільноти політичної, спільноти економічної. Бажаю, щоб вдалося вам повернути загарбані сепаратистами землі, які є частиною суверенної, інтегральної територіально, України. Бажаю вам миру, розвитку демократії та територіального самоврядування у вашій країні. Сердечно поздоровляю!».

Переглядів: 2397

Висловлюємо співчуття

Висловлюємо щирі співчуття колезі-журналістові, оглядачеві «Чорноморських новин» Леоніду Абрамовичу Заславському у зв’язку з тяжкою, непоправною втратою — смертю дружини

Світлани Павлівни ЗАСЛАВСЬКОЇ.

Глибоко сумуємо з усіма рідними і близькими покійної. Вічна пам’ять світлій людині.

Колектив «ЧН».
Переглядів: 2360

Пам’ять

Із глибоким сумом сповіщаємо про передчасну смерть ученої-хіміка, українки з великим серцем і непохитною громадянською позицією, люблячої доньки і дружини, надійного друга і порадника

Ірини Василівни ЯРОШЕНКО.

Тяжка хвороба обірвала її життя у розквіті сил й устремлінь… Світлий образ Ірини Василівни назавжди залишиться у нашій пам’яті, а біль утрати довіку щемітиме у наших серцях.

Переглядів: 2335

Вечір пам’яті Степана Калмикова

В Одеському літературному музеї відбувся концерт пам’яті Степана Тимофійовича Калмикова (1937–2015) — музиканта, диригента, педагога, який зробив вагомий внесок у розвиток баянного мистецтва України.

Талановитий, енергійний, поривчастий, артистична натура... Таким він запам’ятався сучасникам. Пригадую один з його виступів на музичному фестивалі у Миколаєві на початку 2000-х. Степан Тимофійович з’явився на сцені з корабельним стерном, що символізувало Одесу як портове місто, і чудовим конферансом відкрив той пам’ятний концерт. Посланець портової Одеси в портовому Миколаєві…

Переглядів: 2358

Американець, що став українцем

Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору про Джеймса Мейса, який першим сказав західному світові про трагедію українського народу, одеситам, що зібралися в Центрі мистецтв ім. Віри Холодної, розповіла його дружина пані Наталя Дзюбенко-Мейс. Присутні подивилися також фільм про американця, котрий став українцем.

Є такі щасливі подружжя… хоча ні, не те слово: є такі — Богом позначені, що коли одна половинка відійде у кращі світи (хоча нема ліпше од нашого, хай і недовершеного ще), то друга не лише береже та ширить па-м’ять, а й продовжує — своїми вже засобами — почате діло. Оте, що ним на все життя пов’язала себе людина, сама собі завдавши на плечі цілий сніп добровільних обов’язків. А простіше кажучи, довести світові те, що світ не хотів бачити й чути.

Джеймс Мейс був американцем, а помер… українцем. В історії нашій дивовижній, якої майже не знаємо або знаємо недостатньо, бо ховали її від нас, таких людей було подостатком: одних вже знаємо, про інших ще дізнаємось. Він прагнув переконати всіх, що в роках 1932—1933-у в Україні був не просто голод — великий мор голодом, а що то був геноцид великої європейської нації. Нації, котрої боялася і через те ненавиділа імперія.

Переглядів: 2231

Американець, що став українцем

Про Джеймса Мейса, який першим повідав західному світові про трагедію українського народу, розповіла одеситам, що зібралися в Центрі мистецтв ім. Віри Холодної, його дружина пані Наталя Дзюбенко-Мейс.

Журналістка, поетка, громадська діячка, а ще — вірна половинка свого чоловіка — сумлінно продовжує те, чому він присвятив своє життя. Попри книжки та лекції, вона їздить Україною, зустрічається з молоддю. Вона говорить вустами і серцем свого чоло-віка, американця, котрий прагнув донести до всього світу, що в 1932—1933 роках в Україні був не просто голод — великий мор голодом, а що то був геноцид великої європейської нації, якої боялася і через те ненавиділа імперія. Американця, котрий помер українцем. (Детальніше про зустріч — у наступному номері «ЧН»).

Добірку публікацій, приурочених до 85-х роковин Голодомору, читайте далі у номері.

Переглядів: 2226

Пам’ятник на Домській площі

Минулої п’ятниці в місті Сегед відкрито пам’ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років, йдеться у повідомленні на сайті МЗС Угорщини.

У церемонії відкриття пам’ятника взяли, зокрема, участь посол України в Угорщині Любов Непоп і парламентський держсекретар міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ цієї країни Левенте Мадяр.

«Україна протягом останніх десятиліть пройшла навіть більше випробувань, ніж угорці», — зазначив він. Дипломат назвав Голодомор експериментом радянської влади, яка намагалася зламати український народ шляхом заморення голодом. «Україна вистояла у цьому випробуванні і в 90-х роках здобула незалежність. Сьогодні вона є самостійною державою, яка, подібно до угорців, може сподіватися на щасливіше майбутнє. Історія довела, що український народ є настільки сильним, що йому не треба йти проти когось для того, аби зміцнити власну ідентичність», — сказав Левенте Мадяр.

Переглядів: 2101

«Де б ти не був — вшануй!»

У кремлівській в’язниці, шкільному класі, в лікарняній палаті, на футбольному полі, у майстерні взуття чи за кермом автівки — де би ти не був 24 листопада о 16.00 — вшануй пам’ять убитих Голодомором 1932—1933 років.

Саме такий посил має соціальний відеоролик, знятий Young&Hungry Production за підтримки Міністерства інформаційної політики та за участі Українського інституту національної пам’яті і Центру досліджень визвольного руху. Це перше відео із серії, яке розроблене спеціально до 85-х роковин Голодомору. Усі ці ролики об’єднує символічне гасло «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!».

Як пояснює автор ідеї і сценарист відеороботи Омелян Ощудляк: «Важливо підтримувати традицію пам’яті і тому основне завдання цього ролика — показати модель поведінки, як кожен може долучитися до вшанування пам’яті жертв Голодомору. Ми хочемо, щоб люди подумали: «О, до речі, а ми ж теж так можемо робити!».

Державний секретар Мінінформполітики Артем Біденко коментує: «У цьому ролику ми бачимо різних людей, кожен із яких долучається до вшанування пам’яті жертв цього страшного злочину: українського політв’язня в російській тюрмі, який витесує свічку на стіні в’язниці, патрульну поліцію, яка зупиняється і віддає шану загиблим, футбольне поле, де перед матчем оголошують хвилину мовчання, школярів, які тримають лампадки… Це об’єднавчі образи, які підкреслюють важливість вшанування. Особливо сьогодні, у наших воєнних реаліях».

Переглядів: 1994

«Де б ти не був — вшануй!»

У кремлівській в’язниці, шкільному класі, в лікарняній палаті, на футбольному полі, у майстерні взуття чи за кермом автівки — де би ти не був 24 листопада о 16.00 — вшануй пам’ять убитих Голодомором 1932—1933 років.

Саме такий посил має соціальний відеоролик, знятий Young&Hungry Production за підтримки Міністерства інформаційної політики та за участі Українського інституту національної пам’яті і Центру досліджень визвольного руху. Це перше відео із серії, яке розроблене спеціально до 85-х роковин Голодомору. Усі ці ролики об’єднує символічне гасло «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!».

Переглядів: 3491

Добрі справи сильніші за смерть

Захарівська районна державна адміністрація з глибоким сумом сприйняла звістку про передчасну смерть голови Захарівської районної державної адміністрації

Ігоря Івановича СТЕБЛОВСЬКОГО.

Стрімко обірвалося життя керівника, професіонала, шанованого колеги і просто доброї і чуйної людини, яка сенс свого життя вба-чала у жертовному служінні Батьківщині. Чорна звістка обпекла серця усіх, хто з ним працював, спілкувався і поважав, хто йшов поруч з ним по життю.

Переглядів: 1720

Невід’ємний елемент національної ідентичності

Енциклопедія болю і втрат

У Києві презентували книгу доктора історичних наук, професора Василя Марочка «Енциклопедія Голодомору». Архівні матеріали для видання автор збирав та опрацьовував 30 років.

«Енциклопедія Голодомору» — це результат 30-літньої праці, а особливо останніх семи років роботи над книгою. Це унікальне видання доктора історичних Василя Івановича Марочка», — зазначила на презентації генеральна директорка «Меморіалу жертв Голодомору» Олеся Стасюк.

«Енциклопедія викладена в академічному стилі, має меморі-альну функцію. До кожної статті є посилання на джерела, документи, літературу. В ній поіменно названі жертви Голодомору і представлені праці українських демографів 1930-х років. Ми сьогодні сперечаємося з демографами, скільки нас загинуло за часів Голодомору. Вони кажуть, що 3,5 мільйона — це образливо. Бо я маю джерела, архівні кримінальні справи демографів, репресованих у 1930-х, які підтверджують, що загинуло понад 7,7 мільйона українців. Гіпотетичний прогноз демографа Арсена Хоменка на 1937 рік розраховував на 35,6 мільйона, а всесоюзний перепис населення 6 січня 1937-го зафіксував 27,9 мільйона. Проста арифметична дія засвідчує втрату 7,7 мільйона від 1932-го до 1937-го. Тому, звичайно, ми маємо «оцифрувати» ці 7,7 мільйона. Вони в музеї (Меморіалі жертв Голодомору) представлені, але треба не забувати, що жертвами Голодомору стали щонайменше 18 міль-йонів, яким було завдано фізичної, психічної шкоди», — підкреслив на презентації видання професор Василь Марочко.

Переглядів: 1544

Свідомо знищені в Голодоморі

У Національний день пам’яті жертв комунізму (7 листопада) президент США Дональд Трамп першими згадав українців.

«Сьогодні ми згадуємо всіх, кого комуністичні репресивні режими позбавили великих благ життя, свободи та пошуку щастя», — ідеться в посланні, оприлюдненому на офіційний сайт Білого дому. Американський президент нагадав, що з часів більшовицької революції 1917 року наслідками тиранічної комуністичної ідеології були страждання, репресії та смерть. За його словами, підпорядкування комуністами вроджених прав індивіда уявному добробуту всіх вилилося в позбавлення свободи віросповідань, приватної власності, свободи слова і, дуже часто, — життя.

«Ми вшановуємо пам’ять понад 100 мільйонів людей, які були вбиті та переслідувані комуністичними тоталітарними режимами… Від часу більшовицької революції 1917 року в Росії ми стали свідками наслідків тиранічної комуністичної ідеології — страждань, репресій та смертей… Цих жахів зазнали українці, яких свідомо знищили в Голодоморі, росіяни в час Великого терору, камбоджійці, вбиті в місцях масових страт, берлінці, застрелені, коли намагалися втекти до свободи. Жертви цих та безлічі інших звірств свідчать про беззаперечний факт: комунізм і прагнення до нього завжди будуть руйнівними щодо людського духу і процвітання людства», — мовиться у зверненні.

«Ми оплакуємо величезні втрати і повторюємо нашу обітницю продовжувати боротьбу за справу свободи та можливостей для всіх», — заявив президент Сполучених Штатів.

Переглядів: 1500

Співець Придністровського краю

Він увічнив себе як співець Придністров’я — «дивовижного краю,/Де світанки прозорі,/як чиста роса,/Де хати у вишневих/садах потопають,/Де в колисці вербовій / мене дід колисав...».

Анатолій Ройченко. Поет, пісняр, прозаїк, журналіст. Усією своєю багатогранною творчістю Анатолій Антонович возвеличував її Величність Любов — до жінки, до матері, до краю, «де побачив світ і який залишився в серці навічно», до людей, які у нім живуть, до Батьківщини. І ця любов була великою, щирою і незгасною…

Переглядів: 1167

Ранок приніс недобру звістку — не стало Ігоря МАРКОВСЬКОГО…

Могутній талант Ігоря чого тільки не переніс… Число випробувань, на які його наражала хвороба протягом десятиліть, тяжко піддати осмисленню…

Але в багатьох душах, яким був рідним дух його Великої особистості з неймовірною волею до життя та незламної потреби живитися енергією мистецтва, разом і максимальне занурення у свою творчість — свою граничну Екзистенцію, що почасти рвала його душу невблаганними проблемами, він був не просто взірцем, а, в першу чергу, образом, який вигравав не одну дуель зі своєю долею…

Переглядів: 657

Пам’яті розстріляного редактора

Минулої суботи, 6 жовтня, коли Борису Федоровичу Дерев’янку, засновнику і першому редактору газети «Вечерняя Одесса», сповнилося б 80, на площі, названій на його честь, встановили пам’ятний знак.

Сповнилося б… Якби життя журналіста не обірвала куля найманця, замовленого тими, хто впливав і надалі намагається впливати на суспільно-політичне життя в Україні, й в Одесі передовсім. Імен справжніх замовників цього страшного злочину не названо й досі.

Час біжить і неймовірне стає реальністю. Так буває. Ті, хто, опосередковано чи й безпосередньо, були причетні до трагічних подій серпня 2007-го, виринали, потім зникали з політичної орбіти, хтось на цьому набирав електоральної ваги…

Переглядів: 804

Зоя Сергіївна Пасічна

Пішла з життя Зоя Пасічна — заслужений майстер народної творчості, член національних спілок художників та майстрів народного мистецтва України.

Народилася Зоя Сергіївна в 1947 році на Житомирщині. Художню освіту здобула в Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва (нині — Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука).

Серед робіт талановитої мисткині — орнаментальні панно, сюжетні композиції на історичну та фольклорно-етнографічну тематики та ін. Розписи виконані акрилом й олійною фарбою на полотні, папері або картоні.

У її творчості домінує древня сакральність рідного Полісся і барвистість причорноморського степу, традиційні мотиви Петриківської школи живопису й вікова мудрість українського народу. Крім петриків-ського розпису, на своїх полотнах художниця використовувала ріжкування — техніку орнаментації мальованої кераміки.

Переглядів: 594

Пошановані земляками

Напередодні Дня міста у Балті вшанували пам’ять двох земляків, які уславили наш край.

Так, на будівлі місцевого історичного музею встановлено меморіальну таблицю на честь відомого українського поета і журналіста Володимира Куликівського (1937—1985), а на будівлі міської школи №2 — колишнього її вчителя, заслуженого працівника фізкультури і спорту України Володимира Фролова (1938—1997).

Михайло ГЕРШКОВИЧ.
Переглядів: 648

Дух народу не підкорити

Комітет із закордонних відносин Сенату США 26 вересня затвердив резолюцію, в якій Голодомор 1932— 1933 років визнається геноцидом українського народу, інформує Посольство України в Сполучених Штатах Америки на своїй сторінці у Фейсбуці.

Документ, співавторами якого виступили понад два десятки сенаторів, засуджує систематичні порушення прав людини, вчинені радянським урядом проти україн-ського народу. У ньому висловлюються найглибші співчуття жертвам, тим, хто пережив Голодомор, та їхнім родинам, а також міститься заклик до розповсюдження інформації з метою підвищення обізнаності у світі про штучну природу цієї трагедії.

Переглядів: 769

«Ще тільки вересень, ще тільки вересень...»

Спогад про Нонну Михайлівну Шляхову

…Сталося неочікуване: готувався писати ювілейну статтю, а писати доводиться спогад — Нонна Михайлівна Шляхова, 85-літтю якої мала бути присвячена ця стаття, незадовго до своєї «круглої дати» відійшла у вічність…

І

Людей, яких знав протягом багатьох років, згадуєш у найнесподіваніших ситуаціях. Ці спогади спонтанні, мимовільні, вони — твої і є частиною твого особистого життя, чинником твоїх роздумів і переживань.

Сторінка 4 з 8«12345678»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@gmail.com