Матеріали з рубрикою «Культура»

І знову ми в улюбленому театрі! Та ще й день який святковий: іменини Тараса Шевченка!

Не часто доводиться бувати в цьому храмі мистецтв (даруйте за заяложений штамп), дихати тією особливою атмосферою оперного театру, де зійшлись воєдино вокал і музика, малярство, слово… Храм краси, високого злету людської душі, єднання її з душами геніїв людства різних епох.

У п’ятницю, 7 березня, в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського у рамках проєкту «Читаємо. Шануємо» відбулася творча зустріч з відомим поетом, перекладачем, лауреатом літературних премій імені К.Г. Паустовського, ім. П.Г. Тичини, «Золоте перо», «Культурна столиця-2019» Станіславом Стриженюком.

Традиційно модерувала зустріч кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Ірина Нечиталюк. Привітали поета кандидатка історичних наук, завідувачка науково-педагогічної бібліотеки Одеської академії неперервної освіти Людмила Саєнко, редактор газети «Прес-кур’єр», заслужений журналіст України Йосип Бурчо, депутат Одеської обласної ради Олексій Кобильніков, кандидатка філологічних наук Любов Ісаєнко, а також Володимир Павліченко, який від імені Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України вручив Станіславові Савовичу Почесну відзнаку загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання». Чудовий вокальний дарунок всім присутнім від Одеського обласного центру української культури зробив Михайло Левицький.

За ініціативою Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти 2 березня, у день народження видатного єврейського письменника, драматурга і просвітника Соломона (Шолома) Наумовича (Нохумовича) Рабиновича (1859—1916), відомого за псевдонімом Шолом-Алейхем, в Одеській національній науковій бібліотеці відбулася творча зустріч з літератором і публіцистом Леонідом Мойсейовичем Лейдерманом — лауреатом премії імені Шолом-Алейхема у 2025 році.

У затишному старовинному інтер’єрі відділу рідкісних видань та рукописів привітати власника престижної нагороди зібралися численні шанувальники його таланту, видавці, бібліотекарі, друзі та рідні.

Останнього зимового дня відбувся ювілейний Концерт-портрет професорки, лауреатки Шевченківської премії Кармели Семенівни Цепколенко, діяльність якої отримала міжнародне визнання як організаторки і голови фестивалю «Два дні і дві ночі Нової музики», що проводиться із 1993 року і примножує славу музичної України.

Цей фестиваль — єдиний у нашій країні конкурс міжнародного масштабу з опорою на видатних композиторів Європи і світу та презентацією творів українських, й особливо одеських, авторів. Пропорції вітчизняних і зарубіжних творчих сил в інших композиторських конкурсах-фестивалях Києва, Львова, Харкова тощо відрізняються тим, що там робиться ставка на вітчизняних учасників із залученням зарубіжних, тоді як одеський високо тримає статус саме міжнародного композиторського форуму, в якому представлені і співвітчизники, одесити — передусім.

Для свого музичного «портретування» Кармела Семенівна обрала два твори різного періоду: один — із перебудовних часів — фортепіанний Концерт-драму №1 (1987), а другий — написаний у піджанровій класифікації «воєнної» симфонії, у даному разі — Симфонієту (2023).

У всьому світі люди зустрічають весну з великою радістю і сподіваннями. У Болгарії, Молдові та Румунії її прихід відзначають традиційними святами й ритуалами, коріння яких сягає в далеке минуле цих народів.

Для болгар, румун і молдован Одещини 1 березня — одне з найулюбленіших свят і молоді, і старших, адже ним знаменується символічний початок нового господарського року, весни та відродження природи.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови, який відзначається 21 лютого, у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Академіка Філатова, 1) відбулася творча зустріч «Об’єднані українською». Її організували і провели у партнерстві ОННБ та Одеський обласний центр української культури (ООЦУК).

Зустріч розпочалася хвилиною мовчання на вшанування пам’яті Героїв — звитяжних захисників і захисниць України, які в різні часи боронили нашу свободу й зараз ціною власного життя відстоюють нашу землю, незалежність і майбутнє.

У Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського відбулася творча зустріч з письменником, мовознавцем, просвітянином, дисидентом, борцем за незалежність України Олексою Різниковим. Нагода — якнайвагоміша: 88-річчя знаної і шанованої в нашому краї й у всій Україні людини.

Народився пан Олекса 24 лютого страшного 1937 року в Єнакієвому на Донбасі. Двічі репресований: 1959-го (півтора року таборів) і 1971-го (п’ять з половиною років). Після звільнення йому заборонили повертатися до Одеси — міста його студентської юності, тож деякий час жив у Первомайську. Із 1995-го — в Одесі. Багато друкується в періодиці, бере активну участь у громадсько-політичному житті міста.

Танець «Агир ава ве Кайтарма» — частина нематеріальної культурної спадщини України  й жива традиція кримських татар

Традиційний танець «Агир ава ве Кайтарма» вже століттями залишається серцем кримськотатарських весільних урочистостей, об’єднуючи різні покоління. Його виконують усі — від поважних старців до дітей. Цей танець складається з двох частин: повільної, стриманої «Агир ава» та динамічної, запальної «Кайтарми».

Щоб скласти вичерпне уявлення про творчість мистця, бажано не тільки сформувати вдалу експозицію персональної виставки, а й знайти відповідний презентаційний простір. У нашому випадку — це Музей книги відділу науково-дослідної та популяризаторської діяльності Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського (вул. Троїцька, 49/51), де представлені твори Лариси Дем’янишиної. У назві імпрези використані поетичні рядки Ліни Костенко: «Благословенна кожна мить життя», що ментально відповідає художниці. (Зазначу, закриття виставки, на якій експонуються більше 40 творів різних періодів творчості мисткині, відбудеться 24 лютого.)

Справді, розташування залу, його бекґраунд, параметри, освітлення, персонал — усе це вкупі з роботами презентанта створює неповторну й пам’ятну атмосферу, дозволяє по-новому сприйняти, здавалося б, давно відомі речі. І, звісно ж, цілісному уявленню та об’єктивній оцінці доробку значною мірою сприяє відстеження еволюції творчості автора. Адже здатність еволюціонувати — одна з умов художнього зростання, можливості привернути до себе увагу зацікавленої публіки і, зрештою, морального задоволення від зробленого.

Від початку Великої війни неодноразово лунали слова, що важкі часи народжують сильних людей. Озираючись на тернистий шлях України, складно з першого разу пригадати «хороші» часи, коли можна було б просто жити, а не боротися за життя, займатися улюбленою справою, а не повстаннями та революціями задля вільного майбутнього.

Сьогодні українці й українки продовжують справу попередників, захищаючи рідну землю від російської ненажерливої пащі. І навіть якщо ми не знайомі особисто з цими відважними людьми, мусимо знати їхні імена, їхні обличчя. Персональна виставка «Час героїв» одеської художниці, членкині НСХУ, громадської діячки, волонтерки Ольги Погрібної, яка 10 лютого відкрилася в Одеському обласному центрі української культури, є не просто черговою експозицією, а своєрідним художнім літописом, де закарбовані портрети тих, хто творить історію та оберігає наш сон.

Мабуть-таки, художниця не випадково обрала для назви своєї виставки саме цей рядок з вірша славетної поетеси, що стала символом українського духу.

Так само, як поезія Ліни Костенко, творчість Лариси Дем’янишиної вписана в український час.

2 лютого у Південному відбулася важлива літературно-мистецька подія — презентація збірки поезій Олеся Чайківського «Обрій».

Проходила вона в особливому місці — храмі святих апостолів Петра і Павла Української греко-католицької церкви і в особливий день — свято Стрітення. Дрес-кодом була вишиванка. Доторкнутися до українського слова та провести благодійний збір на допомогу ЗСУ — такими були основні місії цієї зустрічі. Саме тому тут панувала особлива патріотична атмосфера, сповнена щирості й любові.

Ведучою святкового заходу була донька письменника — Олеся Чайківська, яка, звісно ж, най-краще знає про особливості творчого шляху батька. Олеся Олександрівна надзвичайно майстерно окреслювала основні моменти того шляху, ділилася цікавими сімейними історіями, вела діалог із присутніми. На сцену виходили учні ліцею ім. В’ячеслава Чорновола, рідні та друзі, кожен читав улюбленого вірша зі збірки.

З уст самого Олеся Чайківського лунали чуттєві поезії про мову, про героїв Крут, про обрій, про любов... Зворушливо звучали пісні під гітару у виконанні Володимира й Оксани Петрівських та Петра і Ксенії Маковецьких.

Склалися на трьох – і вийшла книжка. А коли вже в такий спосіб народилася вона, доволі рідкісний випадок, то ім’я для неї склалося само по собі: «БОСХ». Це, звісно, абревіатура. Назва ця прочитується за першими літерами прізвищ авторів: Божко, Стремінська, Хінт. Презентацію новодруку в бібліотеці ім. Михайла Грушевського провела наукова співробітниця Літературного музею Дар’я Гармидер.

У творчому життєписі Ігоря Божка чого лиш нема! В попередні роки він завше дивував: то книжечкою віршів, то своїми картинами (найчастіше це графіка) на художній виставці, а то раптом цікавою роллю в новому фільмі знаної в світі режисерки Кіри Муратової (потрапити в її картину навіть на епізодичну роль — то вже був неабиякий успіх)… Продовжує він дивувати й сьогодні. Вдале переплетіння різних талантів його творчої натури у висліді допомагає у творчості.

У День Соборності України вихованці гуртка «Водограй» Теплодарського будинку дитячої та юнацької творчості і члени місцевого відділення громадської організації «Міжнародна академія літератури і журналістики» провели виховний тематичний захід «Свято зріднених сердець».

Під час свята звучали фонограми пісень «Ой у лузі червона калина похилилася...», «Йшли селом, йшли селом партизани...» та маршу Січових стрільців «Не пора, не пора, не пора...». Діти читали вірші, які підготували до цього дня. Прозвучали також поетичні рядки наших вихованців-випускників Олени Мостової та Анастасії Крецу.

Виставка під такою назвою, а приурочена вона до Дня Соборності України, експонується в Одеському обласному центрі української культури (вул. Польська, 20).

Особливість експозиції — в авторах творів. Адже вони — студенти Університету третього віку (КУ «Терцентр СО Пересипського району»). Тут представлені живопис, графіка, декоративний розпис, витинанка, писанкарство, вишивка тощо. Все те, що допомагає людям, попри вік та обставини, почуватися людьми, насолоджуватися життям і дарувати радість іншим.

Напередодні Нового року у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів галузевих премій за 2024-й.

Приємно відзначити, що лауреатом премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини у минулому році став В’ячеслав Кушнір — голова правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, професор кафедри археології та етнології України, декан факультету історії та філософії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Минулий рік став знаковим для трьох мистецьких колективів Балти: козацький хор «Будьмо» і Балтський духовий оркестр удостоєні звання «Народний», а географічний ансамбль «Балтська зірочка» —»Зразковий», що підтверджує їхню високу майстерність і вагомий внесок у розвиток української культури, збереження національних традицій, виховання патріотизму. Про них — у фоторепортажі від сайта «Новинар сіті» (https://novynar.city).

Козацький хор «Будьмо» вже майже два десятиліття прославляє українську пісню. Його творчість вирізняється патріотичними мотивами, любов’ю до рідної землі та багатством народних мелодій. За час існування колектив узяв участь у понад 400 концертах у різних куточках України. У його репертуарі — більше 70 творів, що передають дух національної самобутності. Всі ці роки хор працює під кері-вництвом Василя Віхренка.

Історія України – це насамперед історія людей, які своєю боротьбою, вірою та працею заклали фундамент нашої національної ідентичності, державності, здобули незалежність і продовжують її захищати. Саме ці особистості є символами незламності української нації, яка століттями відстоює своє право бути вільною та суверенною.

У рамках Всеукраїнської акції «Незламні постаті в історії України» створено унікальний календар, присвячений видатним діячам і діячкам, які стали уособленням державотворення. Кожен місяць ознаменований одією із 12 постатей, чий внесок у становлення української державності залишився в історії назавжди: Степан Бандера, Леся Українка, Тарас Шевченко, Ольга Кобилянська, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Олена Теліга, Іван Франко, Алла Горська, Петро Калнишевський, Василь Стус, Ліна Костенко.

У тривожній реальності сьогодення  2024 рік в Одесі воістину минув під культурним знаменом Геннадія Васильовича Гармидера (1945—2023). 19 грудня в Літературному музеї зусиллями родини митця і працівників цього закладу втілено вже п’ятий проєкт на прославлення його творчості — «Геннадій Гармидер: художник і книга».

Приємно констатувати той факт, що відкриття було багатолюдним: діапазон аудиторії — від родини митця, друзів і знайо-мих до журналістів, музейників, колег-спілчан і студентської молоді із коледжу Міжнародного гуманітарного університету, художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, а також художнього училища ім. М.Б. Грекова (де свого часу викладав Г.В. Гармидер). Слово мали директорка Літмузею Тетяна Ліптуга, представники родини художника — членкиня НСХУ Світлана Крижевська і наукова співробітниця ОЛМ Дарина Гармидер. Привітали з подією голова Одеської обласної організації НСХУ, народний художник України, академік Анатолій Горбенко і представник ГО «Ротарі клуб «Одеса-Рішельє» Олександр Грабовський.

Черговою виставкою із серії заходів з нагоди 60-річчя заснування художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського приємно здивували й порадували нас його викладачі у партнерстві з Одеською національною науковою бібліотекою. Книжковий вернісаж «Часопис», який відбувся 10 грудня, охопив значний простір головного читального залу книгозбірні, представивши напрацювання кількох поколінь «Худграфу» в галузях педагогіки й образотворчого мистецтва. По периметру читальні були розміщені твори викладачів цього університетського підрозділу.

Присутніх привітали генеральна директорка ОННБ Ірина Бірюкова, ректор ПНПУ імені К.Д. Ушинського Андрій Красножон, декан художньо-графічного факультету Дмитро Величко. Про значущу місію першого в Україні закладу подібного профілю, про наступність і важливість акумулювання досвіду попередників ішлося також у виступах докторки мистецтвознавства Ольги Тарасенко, ексдекана факультету Миколи Резніченка, представника Національної спілки художників України Володимира Бабієнка.

Одеський професійний художній коледж імені М.Б. Грекова має почесне право вважатися найстарішим в Україні закладом освіти у сфері образотворчого мистецтва: у 2025-у сповниться 160 років від його заснування.

За цей час заклад неодноразово трансформувався і міняв свій статус та назву. Він був школою, училищем і майстернями, політехнікумом і навіть інститутом. Але завжди славився своїми учнями — неперевершеними у майбутньому митцями, які творили оригінальні напрямки й стилі, залишили вагомий слід у розвитку вітчизняної, європейської та світової культури. Досить згадати імена таких видатних вихованців «Греківки», як Д.Д. Бурлюк, П.Г. Волокідін, М.О. Врубель, К.К. Костанді, Б.В. Едуардс.

Одразу дві музи відвідують Василя Куйбіду, які дарують йому енергію бунтівну та енергію філософську.

Він знаний як політик, громадський діяч: народний депутат, міський голова Львова, голова Народного руху України за перебудову… Такої музи нема, звісно, але хтось таки, мабуть, опікується тим, щоби в Україні були притомні політики, громадські діячі, енергійні та мудрі. У нього ця енергетика — від родини, котра дала Батьківщині відважних борців за незалежність, ще від часів козаччини. Їм пан Василь присвятив значну частину своєї поетичної творчости. Й ось тут саме час сказати про музу поезії, котра надихає його на поетичну творчість, і мовити про нього як про поета.

Нещодавно в м. Обухові Київської області відбувся фінальний захід ХІV Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу «Поетичний рушник» для людей з інвалідністю.

Цього року в різних конкурсних номінаціях взяли участь понад 30 авторів з багатьох областей України. Фестиваль традиційно присвячений видатному українському поетe Андрієві Малишку: Обухів — його мала батьківщина.

Концерт із творів композиторів України в одеській філармонійній залі

Ще на зорі доби романтизму музиканти дійшли висновку щодо цінності «малих форм» вираження й аргументували це порівнянням із значущістю ікони: ікону цінують не за те, що вона велика.

Релігійні витоки мистецького мислення на сьогодні незаперечні, тому паралелі мініатюризму мистецького виявлення та іконописного втілення Вищого закономірні. У даному разі йдеться про концерт від Одеської організації Національної спілки композиторів України, який відбувся 15 листопада у знаменитій залі нашої філармонії. Його дав камерний склад симфонічного оркестру цього закладу, що працює під орудою заслуженого артиста України Хобарта Ерла, а цей камерний фрагмент творчого колективу очолює молодий, але вже досвідчений музикант, піаніст і диригент, кандидат мистецтвознавства Олександр Перепелиця.

8—15 листопада в столиці Болгарії Софії пройшла друга частина п’ятого Міжнародного фестивалю етнографічного кіно «ОКО».

На відкритті, що відбулося у Національному палаці культури — кінотеатрі «Люм’єр» — зібралося понад 200 небайдужих до України людей, серед яких були представники посольств низки країн у Болгарії, журналісти, громадські діячі та культурні активісти.

В Одесі вийшов друком другий номер дитячого журналу «Барабулька & Co». Утім, це не просто журнал, а гра: діти, виконуючи завдання, заробляють бульки-монетки.

Часопис названий на честь мешканки Чорного моря — рибки Барабульки. Цю назву запропонував відомий майстер слова, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Володимир Рут-ківський, який зробив величезний внесок в українську дитячу літературу. З його ініціативи було створене об’єднання дитячих письменників, а під його керівництвом випущені збірки творів багатьох місцевих авторів, які нині продовжують справу свого вчителя. Свідченням цього є і «Барабулька & Co», що завойовує увагу юних читачів.

У неділю, 27 жовтня, вихованці гуртків «Водограй», «Забава» і «Сувенір» Теплодарського будинку дитячої та юнацької творчості, члени Одеського обласного відділення громадської організації «Міжнародна академія літератури і журналістики» (ГО «МАЛіЖ») у місцевому Гончаренко-центрі провели яскраве свято «Наша мова — нескорена птиця!» — виховний тематичний захід до Дня української писемності та мови.

У рамках цього ж свята в Теплодарському позашкільному закладі освіти серед вихованців гуртків «Калинонька» і «Водограй» ми організували конкурс авторських віршів. Ось деякі поетичні вправи його учасників.

23—24 жовтня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбувся ХХVІІІ обласний фестиваль української книги пам’яті Михайла Грушевського «Безмежність української книги».

Зазвичай кожен з фестивалів присвячується значущій літературній події країни. Цього року він мав назву «Шевченко — це ми, а ми — це Україна» і був присвячений 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Виставкою «Екслібрис: мистецтво крізь віки» відкрито цикл заходів, присвячених 195-річчю заснування Одеської міської публічної бібліотеки (нині — Одеська національна наукова бібліотека) та Всеукраїнському дню бібліотек.

Експозиція занурює у захопливий світ особистих знаків, які супроводжують книжки впродовж століть. Учасники презентації проєкту мали змогу дізнатися про історію екслібриса, побачити неперевершені зразки із зібрань видатних історичних постатей і колекціонерів XVII — XIX ст., що зберігаються у фондах відділу рідкісних видань та рукописів ОННБ, а також дізнатися, як цей графічний мистецький жанр розвивався в Одесі.

Ми ще раз стали свідками щасливої обставини, коли в поєднанні зусиль, принаймні вже трьох поколінь, заслужено утверджується у своїй історичній ніші ім’я Михайла Івановича Жука (1883—1964), видатного художника і літератора, одного з найяскравіших представників української сецесії та символізму. Прикметно, що ці заходи стають чимраз резонанснішими. Доказом цього і стало проведення першої Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю «Обранець двох муз: Михайло Жук — художник, літератор, викладач», яка пройшла на локаціях організаторів — Одеського літературного музею та Одеської національної наукової бібліотеки.

Про розмах конференції свідчать як географія і кількість заявлених доповідей (28), так і коло питань, запропонованих до розгляду, що обумовлено універсальністю самої постаті та широтою культурних інтересів бенефіціара: внесок Жука-художника в розвиток українського живопису першої половини ХХ століття та його зв’язок з європейським модернізмом; розмаїття літературного спадку і роль у літературному та освітньому процесах у різні періоди становлення культури; внесок у формування одеської керамічної школи; висвітлення біографічного та творчого спадку митця у наукових дослідженнях і, зрештою, затребуваність його робіт на вітчизняному та міжнародному артринках.