Матеріали з рубрикою «Культура»

Нещодавно в Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Грушевського відбулася Х Міжнародна наукова конференція «Причорномор’я: історико-правовий, мовний, етнокультурний та релігійний виміри». Захід, що вже став традиційним, зібрав провідних учених, дослідників, викладачів і студентів з України, Румунії та Молдови.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році проведення таких наукових форумів набуває особливого значення. Вони засвідчують незламність української науки та її здатність продовжувати інтелектуальну працю навіть у найскладніших умовах війни. Учасники конференції наголошували на важливій ролі науковців у зміцненні духовного й інтелектуального фронту держави, у збереженні історичної пам’яті, національної культури та ідентичності.

У музеї Курпфальца, що в місті Гайдельберг, триває виставка «Шедеври з Одеси. Європейський живопис XVI — XIX століть». Це ще один елемент масштабного українсько-німецького культурного проєкту часів війни, втілений у співпраці трьох інституцій — Одеського музею західного і східного мистецтва (ОМЗСМ), Берлінської галереї та музею Курпфальца.

У межах виставки – лекції, читання, дискусії на тему «Мистецтво та культура в часи війни: Україна у фокусі», а також екскурсії українською мовою.

Із 19 жовтня в Одесі тривають Дні єврейської культури. Цей фестиваль присвячений багатій спадщині нашого міс-та, яку залишили по собі талановиті письменники, художники, музиканти й науковці єврейського походження.

Упродовж восьми днів (завершиться фестиваль цієї неділі) до уваги всіх зацікавлених — театральні творчі вечори, літературні читання, дискусії, виставки та концерти, підготовлені єврейською спільнотою Одеси. Кожен, хто вже побував чи ще завітає на запропоновані заходи, зможе долучитися до святкування, поглибити своє розуміння єврейської культури.

У суботу, 25 жовтня, в Музеї української книги Бібліотеки імені Грушевського відкриється виставка сучасної фотографії Вікторії Сергєєвої «Майже про мене». Куратор проєкту — відомий одеський фотограф і художник Сергій Чех.

Щоб краще зрозуміти ідею експозиції, варто спершу познайомитися з авторкою. Її творчий шлях, ставлення до фотографії та вибір технік тісно пов’язані з глибоким емоційним змістом, який закладено в проєкт.

В Одеському національному художньому музеї відбувся показ короткометражного документального фільму «Вкорінені» (Rooted), створеного командою Post Bellum — Ukraine. Гарний і розумний фільм. Це той випадок, коли документалістика не просто інформує, а залишає по собі емоційний слід.

Стрічка присвячена голосам представників корінних народів та національних спільнот України — тим, хто вплітає власні історії у спільну історію нашої держави. Саме їхні свідчення команда Post Bellum зібрала під час експедицій різними регіонами України, щоб зберегти те, що ще донедавна передавалося лише в родинному колі.

В Одеському обласному центрі української культури (вул. Польська, 20) відкрилася мандрівна виставка «Іканича: маріупольська писанка». Це особлива подія, адже це перша фізична експозиція Маріупольського краєзнавчого музею після його знищення у 2022 році.

У центрі експозиції — відновлена колекція писанок надазовських греків «Іканича». Ці маленькі дивовижні символи народного мистецтва зберігалися у Маріуполі понад століття, а в 2022-у були знищені разом із музейним фондом. І, здавалося, були втраченими назавжди.

30 вересня, у Всеукраїнський день бібліотек, Одеську національну наукову бібліотеку відвідав культовий, без перебільшення, український літератор, лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр.

Творча зустріч і щира та відверта розмова з майстром слова відбулася у переповненому головному читальному залі ОННБ. Послухати улюбленого автора, незважаючи на руйнівну зливу, яка в місті спричинила транспортний колапс і навіть забрала людські життя, прийшли сотні одеситів різного віку.

4 жовтня відкрилася унікальна мистецька виставка «Форпост майбутнього в симфонії кольору», що стала своєрідною зустріччю двох стихій — руйнування і творення, війни і мистецтва. Ба більше: війна заговорила не вибухам, а кольорами — яскравими, сміливими, майже сонячними.

У центрі експозиції — роботи людини, яку знаємо як одного з найвідоміших командирів сучасної війни — полковника Мамуки Мамулашвілі, очільника Грузинського національного легіону, найбільшого іноземного добровольчого підрозділу, що з 2014 року захищає Україну від російської агресії і є символом грузинсько-українського братерства по зброї. Із 14 червня 2024-го на росії він офіційно названий терористом.

Одеська національна наукова бібліотека і факультет історії та філософії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова запрошують на творчу зустріч з письменником, лауреатом Шевченківської премії Василем Шклярем.

Зустріч відбудеться 30 вересня о 15.00 в ОННБ (вул. Пастера, 13).

У суботу, 27 вересня, у Музеї української книги Бібліотеки Грушевського відкриється виставка «Кольорова весна» — нова персональна експозиція мисткині Ніни Федотової. У кожному її полотні звучить не лише колір, а й тиха, глибока розмова про внутрішній стан людини, що живе під тиском щоденних викликів.

Через абстрактні образи, символіку кольору та метафори авторка передає моменти з життя, переосмислені через призму внутрішніх трансформацій. Значна частина її творів присвячена жінці — її вразливості, чутливості та здатності до змін. У композиціях присутня делікатна межа між природним і штучним, буденним і винятковим. Художниця прагне надати глядачеві простір для особистих інтерпретацій, аби кожен побачив у її роботах власну історію.

Другий рік поспіль Одеса стає майданчиком для кобзарських сходин у ме-жах фестивалю «Чорноморський степ». Крім кобзарів, ця подія об’єднує також майстрів народних ремесел, представників національно-культурних спільнот, переселенців, митців та сот-ні гостей міс-та. Упродовж трьох днів жителі та від-відувачі Одеси були свід-ками унікального поєднання традицій і сучасності.

Повернення кобзарських голосів

Перший день фестивалю розпочався кобзарськими сходинами біля пам’ятника Іванові Франку. У заході взяли участь представники Київського кобзарського цеху, Львівського кобзарсько-лірницького цеху та Одеської кобзарської майстерні.

В останні дні літа в Одесі пройшов літературний фестиваль PORT. Він став справжньою симфонією емоцій: зустрічі з авторами, розмови про книги, декоративне мистецтво й інсталяції, аромат кави у дворику нашої національної бібліотеки…

Кожна фестивальна локація жила своїм ритмом: головна сцена, музей книги, дворик воркшопів, читальна зала. У кожній точці вирувало життя, але всі вони творили єдину хвилю PORT LITFEST, яка підхоплювала гостей та несла крізь вихор літературних відкриттів.

Урочисте нагородження лавреатів та дипломантів уже V муніципального літературного конкурсу ім. Івана Франка відбулося традиційно 27 серпня, у день народження видатного українця. Проходило воно в Центральній міській бібліотеці, названій на його честь.

Учасників імпрези привітала очільниця управління культури департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради Людмила Крижалко.

У суботу, 6 вересня, о 14.00 в Музеї української книги Одеської обласної бібліотеки ім. М.С. Грушевського відкриється виставка відомого одеського митця, члена Національної спілки художників України та Асоціації художників-християн Григорія Вовка. Виставка має назву «Простір мистецтва» і стане вже 391-ю у творчому доробку Григорія Петровича, а також його 54-ю персональною експозицією.

Цього разу митець знову запрошує глядача до простору своїх думок, емоцій-них вражень, переживань і надій. Центральна ідея виставки розкривається в авторській концепції, яку сам художник формулює так: «Простір мистецтва цікавий по-різному кожному. Хтось у це заглиблюється більше, а хтось — обмаль. Воно не проходить мимо, навіть коли у людини нема інтересу і нахилу. Йдучи вулицею, кожен бачить будівлі, монументи, обеліски, сквери й т.д. Усе побачене кожним віддзеркалюється у свідомості через погляд і йде в підсвідомість. Митці уважно стежать і спосте-рігають життя для того, щоб сформувати творчий образ для глядача. Простір в окремих частках світогляду митця набуває витончених відчуттів. Хвилі емоцій надихають на нові забуті кроки в житті, які відголоском летять у дитинство, коли вперше взяв у руки кольоровий олівець, туш або учнівську ручку. Погляд у дитинство віддзеркалює чистоту сприйняття навколишнього світу зі своїми фантазіями та розуміннями. І всі негаразди тікають у хащі. Тільки чистий погляд залишається відкритим без примар, але з надією на гарне, мрією про гармонію Божого створіння. За-глибитись у роздуми та отримати задоволен-

В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася краєзнавча лекція-есе про історію села Зміївка (Херсонська область) та долю його мешканців, змушених покинути рідні місця і знайти прихисток у селі Петродолинське на Одещині.

Про історію заснування Зміївки та її традиції розповів Олексій Фенцик, учень 8-го класу Йосипівського ліцею Маяківської сільради Одеського району, який сам родом із цього села на Херсонщині. Він поділився спогадами про тихі вулиці, старі хати, мальви біля парканів та дружні стосунки між тамтешніми жителями різних національностей — українцями, шведами, німцями.

У суботу, 16 серпня, у Міському саду Одеси відбувся Фестиваль молдовської культури.

Це був справжній простір дружби, тепла та щирості у нашому місті, яке поєднало культури й традиції багатьох національностей.

«Два днi і дві ночі нової музики»

Уже три десятиліття одесити з радістю приймають міжнародний фестиваль з назвою, винесеною у заголовок, але спочатку пандемія, а потім повномасштабне вторгнення змусили організаторів «маневрувати» з часом його проведення.

Останніми роками він рідше відбувався у квітні — місяці, заявленому адміністрацією фестивалю, а обиралися строки, які диктувалися поточною безпековою ситуацією. Як результат — традиційних для «Двох днів і двох ночей нової музики» нічних концертів не було, обмежилися «Двома днями…», що присвячувалися, як завжди, музиці ХХ—ХХI століть.

Напередодні Міжнародного дня корінних народів (9 серпня) ГО «Кримські татари Одещини» спільно з партнерами, серед яких і департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації (директорка Олена Олійник), провели цікавий захід на чудовій локації — на березі моря.

Присутніх привітали заступник голови ОДА Антон Шалигайло, голова Одеської районної ради Віталій Барвіненко, депутат облради Михайло Шмушкович, голова Асоціації гагаузьких товариств України Юрій Дімчогло, аташе генерального консульства Туреччини в Одесі Їгіт Озсой.

З думок, зроджених на творчому вечорі Лариси Дем’янишиної в бібліотеці ім. Михайла Грушевського 16 липня з нагоди ювілею художниці.

По правді сказати, ми хоч і земляки з Ларисою, краяни себто, але до приїзду свого в Одесу не знав, що є така мисткиня. Перша зустріч з її творчістю вразила. Картини на шовку — це було щось фантастичне. А далі — малярство, графіка, писанки… Все глибше пізнання майстерности. Все — наче щедрі дарунки: збагачуйтесь духовно, насичуйте душі традиційною українськістю…

І прийшов час, коли Лариса погодилась оформити мою книжку. То був збірничок новел «Образ». До слова, саме з цією книжкою був прийнятий до Спілки письменників України, і можливо, що саме легкість рисунку, ненав’язливе звернення до іконописної традиції також доклалися до позитиву в очах комісії. Відтоді майже всі свої книжки з радістю довіряв саме Ларисі Дем’янишиній. Щось і писав про її творчість. Можливо, не надто глибоко, бо таки ж не фахівець, але, видається мені, чесно і щиро. Про особливості її творчости та про те, як вона сприймається.

І знову ми у новому «Хаб ветеранс Одеса». Тут стільки простору, світла, високі стелі, що не хочеться виходити звідси в таку спекоту. Як і першого разу, не відпускають від себе ці мистецькі твори. Один поперед одного вони збуджують емоції, зроджують думки.

Не все про війну, звісно, хоч і про неї також; вони — про мир, і не так про мир, як про незнищенність життя — попри всі зусилля ворога. Не зрозуміти йому, звідкіля беруться сили в українців. А все дуже просто: їх тримає на рідній землі національне коріння — вони закорінені глибоко в рідну землю. І десь там, у тій глибочіні, воно тісно переплетене. Якщо й не було раніше такої єдности, ця війна дала імпульс стати немовби одним щитом перед ворогом. Попри те, що ворога більше кількісно, що допомагають йому наші недруги, та й у нашому домі коли-не-коли знайдеться ворог. Стійкість, відвага, мужність допомагають українцям в обороні своєї землі. А ще — традиції нашої національної культури.

Виставка візуального мистецтва воїнів ЗСУ, художників-волонтерів називається просто і зрозуміло: «Українська національна ідея». Що воно таке — українська національна ідея? Те, про що ми говоримо віддавна: державність, незалежність, національна ідентичність. Не випадково символом виставки — а це малярство, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво — стала робота Оксани Здоровецької «Тризуб — птах червоно-чорний». Мабуть, не треба пояснювати символіку цих кольорів. Як і картини Олекси Триколенка «Воля або смерть» — гасло ще холодноярських повстанців. Як роботу Ольги Погрібної «Тарас. Передчуття майбутнього», де образ молодого Шевченка, якого мусимо прочитати нинішніми очима, вдумливо і поглиблено, асоціюється з нашим сучасником. Символіка цих робіт очевидна. Це те, що завжди з нами.

Цю подію можна було б назвати потрійною презентацією: знайомство з новим прекрасним приміщенням «Ветеранс ХАБ Одеса», виставка мистецьких творів воїнів ЗСУ, художників-волонтерів під девізом «Українська національна ідея» та представлення видання «Мова єдності: діалоги порозуміння».

І можна було б докладно розповісти про кожну з них, якби не важливість проблеми, яка турбує зараз багатьох. Властиво, всіх тих, хто глибоко переймається майбутнім нашої Батьківщини. Як ці мистці, котрі воюють на фронті, волонтерять, своїми творами стверджують тяглість української національної ідеї — її незнищенність упродовж віків.

Творча зустріч з письменником Віталієм Запекою

У рамках XХV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» в ОННБ відбулася творча зустріч з письменником Віталієм Запекою.

Віталій Запека (народився 1967-го в Полтаві) — доброволець, учасник ро-сійсько-української війни з позивним «Спілберг». У 2015–2018 роках – в АТО, а з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну – знову в лавах ЗСУ — командир відділення РПГ (підрозділ, оснащений ручними протитанковими гранатометами). На початку 2024-го отримав поранення.

Родзинкою виставки-форуму «Українська книга на Одещині», став щорічний конкурс «Краща книга—2025», на який видавництва традиційно подають новодруки провідних авторів.

Редакційно-видавнича фірма «Прес-кур’єр» висунула на цей конкурс нову збірку відомого українського поета Станіслава Стриженюка «Мир. Любов, Пам’ять», яка вийшла друком наприкінці 2024-го.

У відділі краєзнавчої літератури і бібліографії Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського відбулася щира й натхненна зустріч з відомим журналістом, краєзнавцем, автором понад 20 нон-фікшн книжок Олександром Галясом.

Захід було присвячено новому культурному проєкту пана Олександра «Іван Франко як поет-пісняр», що переосмислює творчість класика крізь сучасну музичну призму, досліджує, як Франкова поезія оживає у форматах, близьких нинішньому слухачеві — від народних стилізацій до репінтерпретацій. Учасники мали змогу переглянути відеокліпи на вірші Івана Франка у виконанні Христини Соловій, «Кашляючого Еда», «Другого Жмутка», «Співочих віршів» та інших.

Сонячний день, дерева, книжки, тихий гамір — так починалося виїзне свято української книги, що проходило просто неба у затишному сквері на території Балтської публічної бібліотеки. Балта вкотре підтвердила: українська культура живе там, де її люблять.

Свято відкрилося не в залі й не з офіційних промов, а з книжково-ремісничого ярмарку. Під деревами, на свіжому повітрі, зібралися читачі, письменники, видавці й місцеві умільці, які створюють унікальні речі власноруч. Тут можна було не лише придбати книжки й отримати автографи, а й поринути у світ майстерності.

Мої власні прерогативи, місце, локація і час проведення презентацій, яких завжди багато на такому форумі, як «Українська книжка на Одещині», спонукали до певної вибірковості через, здебільшого, суто емоційне сприйняття подій. Не претендуючи на повноту висвітлення та аналіз заходів, ділюся враженнями від окремих презентацій із цього книжкового свята. Заходи, про які тут ідеться, проходили впродовж трьох днів, 6 — 8 червня, в головному корпусі національної книгозбірні.

«Карусель Одеси»

У перший день роботи форуму у відділі міжнародних проєктів ОННБ відбулася пам’ятна презентація арт-книги «Карусель Одеси» поета з Люксембургу Піта Гьорольда в оформленні його співвітчизника Ферна Ролінгера (паперовий колаж). Переклад з німецької — Євгенії Іноземцевої, літературна редакція — Ірини Скрипак. Вихід книжки в Україні забезпечила Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів (видавництво «Креативна агенція «Артіль»).

Дивовижна виставка відкрилася у Музеї сучасного мистецтва Одеси. Благодійний фонд Solidarity, який фокусується на відбудові України та наданні всебічної допомоги постраждалим через війну, презентує проєкт, створений на перетині мистецтва, документалістики та доброчинності. Це виставка робіт французької мисткині Фанні Лешевальє «In memoriam. Реальність крізь мистецтво».

Сучасна французька художниця працює в техніці фотомонтажу — накладає світлини воєнних кореспондентів на репродукції впізнаваних творів класичного західного живопису. Вона через себе пропускає біль українського народу, і в результаті народжуються разючі образи, які спонукають переосмислити трагедію війни.

Завтра, 6 червня, в Одесі стартує XХV Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині».

Після урочистого відкриття Інтелект-форуму-2025, який традиційно організовує і проводить Одеська національна наукова бібліотека, на гостей книжкового свята, зокрема, чекають:

28 травня в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька (директорка Юлія Пивоварова) відбулася дуже цікава дискусія «Пам’ять, що бореться: Вирій як місце зустрічі», яка об’єднали митців, дослідників, громадських діячів і посадовців довкола вистави «Вирій» (авторка п’єси Наталія Ігнатьєва) – глибокої театральної постановки про колективну пам’ять, історичні та психологічні травми, боротьбу і незламність українців.

Захід став частиною більш широкого культурного процесу повернення правди, вкорінення історичної пам’яті та утвердження національної гідності, адже в один у році День пам’яті жертв політичних репресій чи День депортації кримських татар не може вміститися все те, що варто проговорити й осмислити...

Серед учасників розмови, яку модерувала Світлана Бондар, були письменник і мовознавець, двічі репресований Олекса Різників, голова ГО «Кримські татари Одещини», депутат Одеської обласної ради Февзі Мамутов, головний режисер театру й постановник «Вирію», заслужений артист України Олександр Самусенко, уродженець Бахмута.

Ми з акторкою Іриною Шеляг, докторкою філософських наук Оксаною Довгополовою і докторкою політичних наук Іриною Мацишиною також долучились до цікавої розмови.

У Котловинському музеї Ренійської громади дослідження та екскурсії проводять школярі

Ніну Іванівну Дейнеку із села Котловина знають усі працівники культури Ренійської громади. Вона понад пів століття працює у цій сфері і стільки ж часу є постійною авторкою цікавих статей та віршів у місцевій газеті. Як і кілька десятиліть тому, Ніна Іванівна енергійна, сповнена ідей, у постійному пошуку, завжди в гущі усіх подій.

Народилася і виросла у Болграді, але так склалося, що практично все життя вона, болгарка за національністю, живе і працює в гагаузькому селі. Починала свою трудову діяльність у 17 років вчителькою молодших класів. Утім, уже через п’ять місяців, у 1968-у, енергійній і талановитій педагогині запропонували очолити місцевий сільський клуб. Не минуло й року, як Котловинський клуб став одним із найкращих у районі.