Матеріали з рубрикою «Культура»

Вже четвертий рік поспіль Одеський міжнародний кінофестиваль збирає глядачів та всіх, хто для них старається, — акторів, режисерів, сценаристів, продюсерів, кінокритиків — з різних куточків світу. Кажучи жартома, але пам’ятаючи, що у кожному жарті є частка правди: фільми-відкриття фестивалю характеризують етапи його становлення та розвитку. Судіть самі за назвами — «Серцеїд» (2010), «Артист» (2011), «Реальність» (2012), «Надія не згасне» (2013). Анекдотично символічно, еге ж?

Ні слова
про Ейзенштейна

Спочатку фестиваль був у всіх на вустах, але тепер надія, що за допомогою фестивального пітчингу справді розвиватиметься український кінематограф, як обіцяють організатори, хіба що жевріє. Так само, як не згасає надія роззяв побачити справді іменитих зірок на червоній доріжці під час помпезних церемоній кінофестивалю. Цього року його відкривали разом з Олександром Роднянським, Тимуром Бекмамбетовим, Гошею Куценком, Валерієм Тодоровським, Роджером Корманом, Іржі Менцелем, Кірою Муратовою, Йосом Стелінгом та Еміром Кустуріцею. Останньому вручили нагороду «За внесок у кіномистецтво», що справедливо, і це він прокоментував зі сцени Оперного театру так: «…радий нарешті відвідати місто, про яке писав Бабель». Отакої! І це — з вуст кінорежисера! Ні слова про Потьомкінські сходи Ейзенштейна, де пізніше відомий кінодебошир дав концерт зі своїм не менш відомим гуртом «No smoking orchestra»…

Одеський театр опери та балету завершує нинішній сезон казковою прем’єрою: цими днями глядачі побачать музичну казку у двох діях під назвою «Смарагдове місто».

Постановка створювалася за мотивами відомої книги Олександра Волкова «Чарівник Смарагдового міста», хоча автор лібрето одеситка Тамара Каганович обіцяє глядачам відхилення від сюжету і чимало цікавих сюрпризів:

— Нашим спектаклем охоплено 200 років музичної історії, тут зустрічаються композитори XVIII, XIX і XX століть. Вони, мабуть, дуже здивувалися б, якби дізналися, що зуст­рінуться в одному творі в Одесі, в оперному театрі.

Колись Ніцше казав «бог помер», натякаючи на моральну кризу людства, а тепер усі автори кажуть «глядач помер», маючи на увазі, в принципі, те саме. Мовляв, публіка не потребує більше «високого мистецтва». Однак фестиваль старого кіно та нової музики — «Німі ночі», що з аншлагами пройшов на причалі морвокзалу в Одесі, доводить протилежне: існує не тільки глядач, а й слухач елітарного, справжнього мистецтва…

До певної міри «Німі ночі» можна назвати фестивалем відродження. У прямому сенсі — відродження забутого кіно: за три фестивальні дні пройшли покази п’яти відреставрованих німих фільмів. «Німі ночі» — це також фестиваль відкриттів. У переносному сенсі, бо кожна з показаних стрічок супроводжувалася грою вже відомих музикантів, та для декого з них така форма роботи — озвучування фільму — була новизною. Скажімо, такого досвіду у рамках цього фестивалю набуло білоруське інструментальне авангардне тріо «Port Mone», озвучивши картину Миколи Шпиковського 1930 року «Хліб», ідеологічну та естетичну «пару» Довженкової «Землі».

В Одеському українському академічному музично-драматичному театрі ім. В. Василька відбулася прем’єра «Про любов… без слів», жанр якої у театрі визначили так: музично-пластична вистава (режисер-постановник, хореограф, автор драматургічного матеріалу — спільно з О. Плетньовим — балетмейстер з Москви Тетяна Борисова).

На сцені — звичайний танцювальний майданчик з великою мушлею для оркестру. Такі повсюдно можна було колись побачити у менших чи більших містах, містечках та селищах «от Москвы до самых до окраин», здебільшого у парках культури та відпочинку. Одразу ж за ними у темних алеях усамітнювались парочки, куди музика долинала вже крізь гущавину й темінь парку. Ті поцілунки під запахущими липами чи в запаморочливім бузковім тумані, ті проводжання-прощання-кружляння тихими вуличками до самого ранку… Крізь життя не одного покоління проходить цей танцмайданчик. І ті солодкі спомини, адже вистава охоплює досить тривалий період 1920—1980 років, й це навіть більше, аніж короткий курс ВКП(б). Майже все, що тоді відбувалося, молодшому поколінню цілковито незнайоме. А в старшого воно тихо живе у серці десь на самім споді, як спогад про молодість, яка, на жаль, ніколи вже не вернеться.

2013-й для музикантів усього світу проходить під знаком Сергія Рахманінова: минає 140 років від дня народження і 70 років від дня смерті видатного композитора сучасності.

Великий музикант і громадянин усього світу, Сергій Рахманінов писав і виконував музику, яка стала символом змін у буремному ХХ столітті. Працюючи на його початку віце-президентом Імператорського Російського товариства, він сприяв становленню Одеської музичної академії, 100-річчя якої відзначатиметься у вересні.

З повагою до великої особистості і з нагоди сторічного ювілею академії студенти та аспіранти кафедри спеціального фортепіано класу заслуженого діяча мистецтв України, професора Тетяни Шевченко підготували чудовий концерт, присвячений Сергію Рахманінову.

Завершивши 19 червня прем’єрною виставою «Про кохання… без слів» (режисер і хорео­граф Тетяна Борисова) 88-й сезон на стаціонарі, колектив Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька через день-другий перепочинку вирушить у гастрольну подорож областю.

Для васильківців стало вже доброю традицією виїздити з виставами в райони Одещини: впродовж десятиліття проводиться всеукраїнська культурно-мистецька акція «Майстри мистецтв — трудівникам села» й Одеський український театр є її активним учасником.

21 червня в Одесі стартує Міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі» — неординарна та неповторна подія для України

Цього року глядачі матимуть нагоду насолодитися п’ятьма німими стрічками 1920-х років: ре-прем’єрами реставрованих версій українських фільмів «Укразія» (реж. Петро Чардинін, 1925) та «Хліб» (реж. Микола Шпиковський, 1930), шедевром світового кінемато­графу, німецькою експресіоністичною драмою «Остання людина» (реж. Фридріх-Вільгельм Мурнау, 1924), флаппер-комедією Кінга Відора «Патсі» (США, 1928) та камерною драмою чеського режисера Густава Махати «Крейцерова соната» (1927).

Правління Всеукраїнського культурно-наукового фонду Тараса Шевченка повідомляє про присудження премії фонду «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» у 2013 році. Лауреатами стали:

Роман КОВАЛЬ — письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття, автор та упорядник 44 книг, циклів радіопередач «Холодний Яр», сценаріїв документальних фільмів «Незгасимий огонь Холодного Яру», президент історичного клубу «Холодний Яр». Нагороджений за подвижницьку діяльність в організації вшанувань героїв Визвольної боротьби українців за свою незалежність, зокрема холодноярців, спорудження їм пам’ятників, відновлення могил, найменування їхніми іменами вулиць, повернення з небуття багатьох історичних постатей.

«Вояк духовного заслону — супроти зла, насильства і брехні». Так визначив свою роль у літературі Іван Малюта, журналіст, літературознавець, поет, автор книги «Агов!», що вийшла у видавництві ім. Олени Теліги в грудні 2012-го. Складається вона з двох частин. У першій — «Не поступитися сумлінням» — проза і нариси, есе, статті. У другій — «На дзвіниці душі» — поезії, серед яких є справжні перлини як-от «Українська ідея», «До хохлів і не тільки» та інші.

Кожен з 26 прозових творів, що складають першу частину книги, ґрунтується на власних враженнях (за винятком «Коли йдеться про честь» про М. Рильського та репліки «Забожилася б і Кася») від зустрічей з людьми, котрі здійснили, за висловом В. Овсієнка, «моральні подвиги» в ім’я України в умовах тотальних доносів і жорстоких репресій, які панували в СРСР. Про гідність, честь і мудрість своїх сучасників, з якими звела автора доля, він пише як про зразок поведінки для себе і своїх читачів.

Відкриття ІІ Міжнародного фестивалю мистецтв в Одеській опері все-таки відбулося, незважаючи на активний супротив потужних сил природи. Нічний буревій, що пронісся над Одесою у ніч на 1 червня, істотно зруйнував сценічний майданчик. Чималої шкоди було завдано відео- та аудіоапаратурі, яку вже встановили для трансляції музики, вщент розбито три екрани, пошкоджено інше обладнання. За словами Надії Бабіч, завдані збитки попередньо оцінюється у мільйон гривень. Відтак відкриття фестивалю просто неба довелося перенести з суботи на вівторок.

У суботу ж фестиваль розпочався у залі Одеської опери прем’єрою двох одноактних балетів Ігоря Стравинського «Жар-птиця» і «Весна священна». Повний аншлаг! Жодного вільного місця, і це — велика радість для театру та результат щоденної копіткої роботи, спрямованої на його розвиток і наповнення. На прем’єру балетів одного з найцікавіших композиторів ХХ століття прийшла вся культурна Одеса, і не дивно — музика Ігоря Стравинського звучала тут уперше. Для театру — це новий рівень, адже музика композитора-новатора вимагає від оркестру потужності та злагодженості, а від балетної трупи — витонченості.

У приміщенні Одеської обласної організації Національної спілки журналістів України нещодавно пройшла прес-конференція з гарної нагоди, а відтак і назву мала промовисту: «Букет перемог дитячо-юнацького театру «Балаганчик». Насамперед, йшлося про ще одну і водночас дуже вагому перемогу — завдяки «Балаганчику» та його незмінному керівникові Надії Іванівні Хохловій Одеса вперше прозвучала на найвищому рівні на всеукраїнському відкритому конкурсі читців імені Т. Г Шевченка, організованому Центром українських досліджень та Міжнародним Київським університетом.

За двадцять років свого існування колектив назбирав багато нагород як у місцевих конкурсах, так і в національних. Нинішнього березня, посівши перше місце на обласному фестивалі «Співець українського слова», як переможці поїхали до Києва. Там «Балаганчик» виконав композицію на вірші Т. Шевченка, В. Тарасенка та Н. Хохлової «Про волю і долю» і став лауреатом першого ступеню. Конкурс ще тривав, а переможці вже встигли здобути шостий раз перше місце на одеському конкурсі, присвяченому 110-річчю створення Одеської «швидкої допомоги». Так би мовити, з поїзда — одразу ж у бій!

Виставка творів з музейних та приватних колекцій Одеси одного з найяскравіших представників нонконформізму 1970—1980 років Ста­ніслава Сичова (1937—2003) під назвою «Наро...» відкрилася в Одеському музеї західного і східного мистецтва. Відбулася також презентація однойменного альбому. На сторінках видання Станіслав Сичов представлений не лише як художник, але і як поет. Ця особливість обдарування митця, суміжна з його живописом, майже невідома загалу.

Перша персональна виставка Станіслава Сичова відбулася саме в стінах Музею західного і східного мистецтва. Директор закладу Людмила Сауленко висловила подяку тим, хто був причетний до організації нинішньої експозиції,  твори для якої надали Одеський літературний музей, Музей сучасного мистецтва Одеси та галерея NT-Art. Значна частина робіт надійшла з приватних збірок, зокрема сім’ї Хандросів. Людмила і Володимир Хандроси стали також ідейними натхненниками і спонсорами виставки. Куратор проекту — Ольга Левченко, директор Всеукраїнського благодійного фонду ім. Марії Приймаченко.

Просто неба — на яхтовому причалі одеського морвокзалу поблизу церкви Святого Миколая — 21—23 червня пройдуть кіноперформанси — четвертий фестиваль «Німі ночі».

Цьогоріч для показів відібрано п’ять стрічок: «Остання людина» (Німеччина, 1924), «Крейцерова соната» (Чехословаччина, 1926), «Патсі» (США, 1928), «Укразія» (Україна, 1925) та «Хліб» (Україна, 1930).

З 1 по 9 червня в Одеському театрі опери та балету відбудеться Другий міжнародний фестиваль мистецтв.

Мета фестивалю — включення Одеси у світовий культурний контекст та залучення вітчизняного глядача до скарбниці класичного мистецтва. Захід відбудеться за підтримки облдержадміністрації, яка виділила з бюджету на його проведення 1,5 млн грн.

Відкриється фестиваль 1 червня о 21.00 грандіозним дійством: під відкритим небом з боку Морського музею за участю дитячого та дорослого хору, оркестру та балету буде виконана сценічна кантата Карла Оффа «Карміна Бурана», розповіли організатори на прес-конференції.

6 — 8 червня Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького спільно з Міністерством культури, Державним комітетом телебачення та радіомовлення, Одеською обласною державною адміністрацією, Одеською обласною та Одеською міською радами, Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів, Книжковою палатою України ім. І. Федорова проводить ХІV Всеукраїнську ви­ставку-форум «Українська книга на Одещині».

Започаткована 2000-го, виставка-форум покликана сприяти збереженню і примноженню духовного та культурного надбання українського народу; розвитку і функціонуванню української мови в усіх сферах суспіль­ного життя, її популяризації; розповсюдженню та популяризації нових видань різними мовами, що вийшли впродовж року на теренах України; поповненню бібліотек Південного регіону новою літературою. Проголошена 14 років тому мета цього масштабного культурно-просвітницького заходу не втратила своєї актуальності й нині.

Одеса традиційно є одним із центрів святкування Дня Європи в Україні. От і цьогорічна третя субота травня пройшла в нашому місті з європейським відтінком, була багата на святкові заходи, які розпочалися ще 17 травня з відкриття фестивалю європейського кіно в кінотеатрі U=CINEMA. Наступного дня в рамках Дня Європи пройшов тематичний велопробіг по Трасі здоров’я, а на Дерібасівській розпочав свою роботу ярмарок турецької культури. Пройшов і молодіжний квест, головною темою якого стало європейське коріння історії Одеси.

Ну а в офіційний День Європи, 19 травня, першим заходом був флеш-моб на Потьомкінських сходах, який о десятій ранку провели кілька сотень членів різних молодіжних організацій та національно-культурних товариств. Вишикувавшись на сходах у формі будинку, всередині якого були розгорнуті прапори країн—членів Євросоюзу та України, учасники флеш-мобу, за задумом організаторів, продемонстрували бажання України влитися в спільний дім європейських народів.

18 травня у Міжнародний день музеїв відбулася «Ніч музеїв» — акція, що проводиться після заходу сонця. Вона покликана популяризувати національне культурне надбання, розкривати власні ресурси, залучати до музеїв молодь. Ініціатива музеїв Берліна у 1997 році сьогодні підхоплена на багатьох континентах.

Вперше українські музеї долучилися до цієї ініціативи у 2007 році. Різноманітні культурні програми в цей день традиційно пропонують одеські музеї. До вашої уваги репортажі з кількох знаних закладів міста.

«S» — це знак у мистецтві (sign); «t» означає час (time). Останнє слово коментарів не потребує. 14 травня галерея «stART» зібрала своїх перших відвідувачів.

Вона розмістилася у приміщенні Будинку медпрацівників (вул. Грецька, 20), де кілька років поспіль діяла галерея «Ракурс». Вибір логотипу вже є певним свідченням професійності менеджменту. Відкриття виставки, при усій її камерності, справді зібрало як знакових художників нашого часу, так і відомих гостей, переважно людей творчих професій — журналістів, директорів установ, кінорежисерів. Зокрема, можна було бачити Кіру Муратову, театрала і художника Георгія Делієва, чиї твори також були включені в експозицію. Безперечно, це сприймається як вияв довір’я до організаторів, як аванс на майбутнє двом молодими сміливцям, котрі започаткували цей проект — арт-менеджеру Сергієві Остапенку та його партнеру Анні Савкіній. Сергій уже заявляв про себе раніше як куратор кількох резонансних проектів у галереї «Квартира №10», минулорічною виставкою Андрія Коваленка в Одеському художньому музеї тощо.

28 та 29 травня у Великому залі Одеської обласної філармонії відбудеться концерт за участю Національного одеського філармонійного оркестру під орудою заслуженого артиста України Хобарта Ерла та гостей — провідних австрійських музикантів одного з найкращих і найстаріших симфонічних оркестрів у світі — Віденського філармонійного оркестру (Wiener Philharmoniker, 1842) Дитмара Кюбльбека (концертмейстер групи тромбонів) та Райнера Кюбльбека (концертмейстер групи труб), а також арфістки Йоланди Кондонасіс (США).

У програмі — твори Ігоря Стравінського («Сюїта з балету «Жар-птиця», версія 1919 року), Євгена Станковича («Соло для оркестру» та «Баня» з балету «Распутін»). Того вечора, крім досить відомої слов’янської музики, звучатиме західна. Нам пропонують дві світові прем’єри — твори американського та австрійського композиторів, відповідно, Лорена Кайзера («Концерт для арфи з оркестром») та Райнхарда Зюсса («Подвійний концерт для труби і тромбона з оркестром»).

Учора відкриттям фестивалю європейського кіно (у кінотеатрі U-CINEMA) в Одесі стартували Дні Європи.

Упродовж двох днів, 18—19 травня, Міськcад, Дерібасівська, Думська і Приморський наповняться європейським багатоголоссям: тут проходитимуть ярмарки, конкурси, вікторини, дегустації, презентації, концерти...

У Всесвітньому клубі одеситів відбулася презентація роману одеситки Жанни Шобутинської (псевдонім — Діана Велесова) «Час чотирьох шансів».

Ідея створення історичного детективу виникла вже під час першого візиту до Франції. Париж надихнув її відразу, захопив її думки у полон, змінивши раз і назавжди саму сутність світосприйняття. Безмежна любов до французької культури ще з часів навчання у школі почала нестримно потребувати свого вираження.

Міжнародний день музеїв — 18 травня — у країнах Європи традиційно продовжиться «Ніччю музеїв». Одеса — на гребені світових тенденцій: одеські музеї також долучаться до цієї всеєвропейської акції.

Так, Одеський історико-краєзнавчий музей відкриється, як уже повідомляли «ЧН», у суботу о 12-й годині і працюватиме до півночі. У програмі цього дня та ночі — конкурс малюнка «Діти малюють музей», концерт квінтету дерев’яних духових інструментів у виконанні студентів Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової, поетичний марафон та музичний квест, під час якого відвідувачам запропонують шукати скарби музею по імпровізованій карті, фаєр-шоу та виступ школи фламенко Неллі Сюпюр.

24 травня о 15.00 у виставковій залі Одеського обласного центру української культури відбудеться відкриття виставки робіт Ірини Старченко, Богдана Перегінчука та Ніни Побережець — «Дивосвіт рідного краю» (живопис, графіка, скульптура, іграшка).

Ідея виставки — вертикальна структура архетипу світового  дерева (вісь світу), його поділ на три яруси — небесний, земний і підземний, а також істоти, що населяють ці світи. Учасники працюють у різних тех­ніках живопису, графіки та скульптури, але символіка поєднує їхні твори в одну структурну різнопланову композицію, яка і є своєрідним Світовим древом. У роботах відображено світ вірувань і міфологічних уявлень наших предків, світ народних казок і дитячих мрій.

Міністерство культури, Держкомітет телебачення і радіомовлення, Українська асоціація видавців та книгорозповсю­джувачів, Книжкова палата України ім. І. Федорова, Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького за підтримки одеських облдержадміністрації, обласної та міської рад 6 — 8 червня проводять XІV всеукраїнську виставку-форум «Україн­ська книга на Одещині».

Основна мета — збереження та примноження духовного й культурного надбання українського народу, створення сприятливих умов для видання і популяризації української книги, поповнення бібліотек Півдня новими виданнями, розповсюдження книг серед читачів, підтримка молодих учених та письменників.

Виставка творів родини Котлярових

«Летимо, торкаючись крилами» — під цією метафоричною назвою 7 травня в Одеському літературному музеї відкрилася виставка творів представників трьох поколінь відомої художньої династії: Нінель Котлярової (1926—1993), Ольги Котлярової-Прокопенко і Тетяни Бродецької. Виставка проходить у рамках художнього проекту «Наступність поколінь».

Імпреза присвячена пам’яті заслуженого майстра народної творчості України Нінель Миколаївни Котлярової. Її не стало у ці весняні дні двадцять років тому. Знаковою у творчій долі інших учасниць згадану ви­ставку робить та обставина, що цьогоріч заслужений художник України Ольга Котлярова відзначає тридцятип’ятиріччя своєї творчої діяльності; двадцятиріччя перебування на мистецькій стезі — донька Тетяна.

Подією культурного життя Одеси стала персональна виставка члена-кореспондента Національної академії мистецтв, народного художника України, живописця Анатолія Мельника (на знімку) «Чотири погляди поза часом. Мамайчуки», що відкрилася у Музеї західного та східного мистецтва і триватиме до 4 червня.

Вже кілька днів поспіль, відколи відкрилася ця унікальна експозиція полотен майстра, гортаю каталог-альбом Анатолія Мельника та розмірковую над цими роботами.

26 квітня у філармонії відбувся концерт за участі Національного одеського філармонійного оркестру (худ. керівник і диригент Хобарт Ерл), а також гостей — диригента Миколи Сукача (Чернігів) та соліста Рустама Мурадова (Москва, РФ). У програмі — твори Л. ван Бетховена, С. Борткевича, Є. Станковича.

Унікальність музики як виду мистецтва полягає в тім, що вона не знає не лише географічних, а й часових кордонів. Кожного разу виконання творів класиків осучаснюється їх новим прочитанням, емоційним наповненням та індивідуальною інтерпретацією.

Французький письменник з російським корінням Андрій МАКІН пише винятково французькою. Однак майже всі його книги так чи інакше пов’язані з Росією: «Дочка Героя Радянського Союзу», «Час річки Амур», «Злочин Ольги Арбеліної», «Реквієм по Сходу». За свій «Французький заповіт» 1995-го він отримав престижну Гонкурівську премію та премію Медічі. Цей роман, перекладений на 40 мов, у тому числі й на російську, зробив автора всесвітньо знаменитим. У тому ж році письменникові було надано громадянство Франції…

(Краезнавчий аспект)

З нагоди 150-річчя від дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка — активного учасника україн­ського національного руху кінця ХIХ — початку ХХ століть, громадського і культурного діяча, відомого мецената, видавця першої на Наддніпрянщині щоденної української газети «Рада», популяризатора україн­ського слова — група молодих істориків Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова видала торік цікаву книгу «Євген Чикаленко в процесі україн­ського націотворення».

Я ж хочу привернути увагу читачів до цієї яскравої особистості під дещо іншим кутом зору — з позицій сучасного краєзнавства Одещини, а саме як до визначного аграрія, чий внесок у розвиток степового землеробства все ще залишається неналежно оціненим. Тим більше, що творча спадщина самого Є. Чикаленка, автора «Розмов про сільське хазяйство», «Спогадів» (1861—1907) та «Щоденників», які в наш недавній час видані у трьох томах, дає можливість ґрунтовніше ви­світлити ці питання в умовах сьогодення. Слід також зауважити, що власний достаток та економічна незалежність, а також особисті цінності та широкий світо­гляд створювали основу для активної громадської діяльності одного з фундаторів Товариства українських поступовців, української «Громади» у Петербурзі, члена одеської та київської «Громад», ініціатора численних заходів з метою політизації українського руху.

«Маг, який засунув кінематограф у капелюх і витягнув з неї кіно», — так кажуть про Жоржа Мельєса, одну з найзагадковіших постатей в історії великого екрана. Між 1896 і 1913 роками він створив 520 фільмів, де виступив і продюсером, і кінопрокатником, й актором. А вперше Мельєс використав кінокамеру для того, щоб розповісти постановочну історію, для якої він придумав безліч спеціальних прийомів. Саме ці трюки лягли в основу сучасних спецефектів.

У рамках фестивалю «Французька весна» в Одеській філармонії відбувся унікальний кіноконцерт — показ кращих короткометражних фільмів кіногенія в супроводі його прямих нащадків.