Матеріали з рубрикою «Культура»

Французький письменник з російським корінням Андрій МАКІН пише винятково французькою. Однак майже всі його книги так чи інакше пов’язані з Росією: «Дочка Героя Радянського Союзу», «Час річки Амур», «Злочин Ольги Арбеліної», «Реквієм по Сходу». За свій «Французький заповіт» 1995-го він отримав престижну Гонкурівську премію та премію Медічі. Цей роман, перекладений на 40 мов, у тому числі й на російську, зробив автора всесвітньо знаменитим. У тому ж році письменникові було надано громадянство Франції…

(Краезнавчий аспект)

З нагоди 150-річчя від дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка — активного учасника україн­ського національного руху кінця ХIХ — початку ХХ століть, громадського і культурного діяча, відомого мецената, видавця першої на Наддніпрянщині щоденної української газети «Рада», популяризатора україн­ського слова — група молодих істориків Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова видала торік цікаву книгу «Євген Чикаленко в процесі україн­ського націотворення».

Я ж хочу привернути увагу читачів до цієї яскравої особистості під дещо іншим кутом зору — з позицій сучасного краєзнавства Одещини, а саме як до визначного аграрія, чий внесок у розвиток степового землеробства все ще залишається неналежно оціненим. Тим більше, що творча спадщина самого Є. Чикаленка, автора «Розмов про сільське хазяйство», «Спогадів» (1861—1907) та «Щоденників», які в наш недавній час видані у трьох томах, дає можливість ґрунтовніше ви­світлити ці питання в умовах сьогодення. Слід також зауважити, що власний достаток та економічна незалежність, а також особисті цінності та широкий світо­гляд створювали основу для активної громадської діяльності одного з фундаторів Товариства українських поступовців, української «Громади» у Петербурзі, члена одеської та київської «Громад», ініціатора численних заходів з метою політизації українського руху.

«Маг, який засунув кінематограф у капелюх і витягнув з неї кіно», — так кажуть про Жоржа Мельєса, одну з найзагадковіших постатей в історії великого екрана. Між 1896 і 1913 роками він створив 520 фільмів, де виступив і продюсером, і кінопрокатником, й актором. А вперше Мельєс використав кінокамеру для того, щоб розповісти постановочну історію, для якої він придумав безліч спеціальних прийомів. Саме ці трюки лягли в основу сучасних спецефектів.

У рамках фестивалю «Французька весна» в Одеській філармонії відбувся унікальний кіноконцерт — показ кращих короткометражних фільмів кіногенія в супроводі його прямих нащадків.

Замість зірок — кукурудзяні зерна, замість неба — підлога сцени. І це тільки замальовка до вистави «Крик півня» французької театральної компанії «La Cie Raiemanta»…

На порожній сцені Українського театру протягом години працювала лише одна акторка — Ліз Потон. Вона, француженка, зверталася до глядачів універсальною мовою — мовою тіла: спектакль повністю побудований на акробатичних етюдах, еквілібристиці та жестах. Про що мовилося? Вийшовши по завершенню вистави до глядачів на уклін, мадам Ліз з посмішкою відповіла: «Інтерпретуйте побачене, як хочете. Вигадувати не забороняється!»

Що ж, спробуємо…

Весна приходить на Одещину з початком квітня — разом з днем народження Степана Олійника, видатного українського поета-гумориста ХХ століття. Цей день громадськість Балтського району, де народився Степан Іванович, та Миколаївського, де він зростав, а також українські майстри образного слова, а передовсім — одеські письменники, відзначають як своє невід’ємне вже рівно тридцять років свято. Від тих найперших Олійниківських читань, трансформованих згодом у літературно-мистецьке свято «Степанова весна». Свято не лише регіональне, а й за участю гостей зі столиці та інших міст країни — всеукраїнське, а нині вже й міжнародне.

Сьогодні нам нав’язують щось таке позанаціональне та невиразне, чужі, не властиві нам культурні та моральні цінності, намагаються прищепити тотальну байдужість до всього українського. Тож, вшановуючи пам’ять свого земляка — видатну постать української культури, миколаївці показують не лише приклад збереження національної па­м’яті, що дуже важливо саме сьогодні, а й приклад патріотичного виховання молоді, виховання любові до свого краю, до своєї, як мовиться, маленької батьківщини. Дуже гарно про це написав земляк і навіть далекий родич Степана Олій­ника, головний художник Одеського Молодіжного театру, заслужений художник України Микола Вилкун у своєму вірші «Левадівцям». Його він зачитав на великому літературно-мистецькому вечорі у будинку культури Миколаївки.

У Художньому музеї Одеси триває розлога виставка творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Серед численних експонатів — художня обробка скла, текстилю, металу, декоративний розпис, кераміка, ювелірне мистецтво, твори, виконані в інших техніках, монументально-декоративний живопис та скульптура, народно-декоративне мистецтво.

Під час четвертого Одеського кінофестивалю, з 12 по 20 липня, буде особливо «гаряче»: на Потьомкінських сходах виступить сербський режисер Емір Кустуріца, відзначений на найпрестижніших кінофорумах Європи — Берлінському, Венеційському, Каннському, та його фолк-рок-група «No smoking orchestra». І це лише відкриття фестивалю…

За традицією ОМКФ, на Потьомкінських сходах відбудеться також масштабний кіно-перформанс у супроводі симфонічного оркестру — показ грандіозної кінопоеми класика німецького кіноекспресіонізму Фрідріха Мурнау «Схід сонця» (1927). Ця стрічка означила «схід» ери звукового кіно й отримала три статуетки «Оскар» на першій в історії церемонії вручення нагород американської Кіноакадемії. А торік цю картину, за підсумками наймасштабнішого опитування кінокритиків, визнали найкращою з усіх стрічок німого кіно.

Щороку у ці весняні дні Одеський обласний центр української культури запрошує на свято народного мистецтва. Шість років тому тут уперше було вручено премію ім. Ростислава Палецького, започатковану спільно з Інтелектуальним форумом. Відтоді це стало традицією. За шість років звання лауреатів премії удостоїлися 15 майстрів народної творчості Одещини, а ще 24 — її стипендіатів.

Нинішнє свято декоративно-ужиткового мистецтва триватиме два дні. У середу, 3 квітня, о 9.30 відкриється перше засідання Народної академії творчості. Лекцію «Полісемантична система образів Ростислава Палецького у фаховому навчанні художників-керамістів»  прочитає Олена Жернова. Після того для майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, методистів, творчих працівників районних будинків культури  та всіх зацікавлених відбудуться  майстер-класи. Їх проведуть заслужений художник України Анатолій Кравченко (техніка акварелі), художник-кераміст Олександр Гаркавченко (гончарство та ліплення з глини), викладач приватної школи «Майбуття» Ліана Серьогіна (художній розпис тканин).

У реєстрі одеських закладів культури і мистецтва поповнення: цими днями розпочав свою роботу музейно-виставковий центр сучасного декоративно-прикладного мистецтва «Червоний квадрат». Наразі до уваги відвідувачів там пропонують виставку живопису та напівкоштовного каміння — проект «LIGATURA».

З давніх-давен коштовні камені слугували прикрасами, а їх блиск і забарвлення захоплювали і дивували. Єгиптяни охоче носили прикраси з аметистів, смарагдів та бірюзи. Римляни найвище цінували сапфіри й діаманти. Семіраміда, Клеопатра та інші цариці давнини вважали найкращими перли. Мода Ренесансу та бароко віддавала перевагу кольоровому благородному камінню: сапфірам, смарагдам, топазам. Туалети дам і кавалерів епохи рококо виблискували діамантами. А епоха романтизму відкрила красу напівкоштовного каміння: гранатів, опалів, хризолітів та аквамарину. Згадуються коштовні камені й у Біблії — «дванадцять каменів Небесного Єрусалима». Камінь мовчить, та багато «розповідає»: починаючи з історії нашої планети і закінчуючи історією про свого власника…

У березні у Великій залі обласної філармонії відбувся концерт Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО, художній керівник і диригент Хобарт Ерл) під орудою гостя-диригента, відомого композитора Володимира Рунчака (Київ). Соло на бандурі Тетяни Гордійчук (Одеса).

Того пам’ятного вечора твір Баха — Веберна запам’ятався поліфонічною вишуканістю, ускладненим переплетінням мелодії і, водночас, відчуттям просторовості, ясності, а в образно-емоційному сенсі — всезростаючим наближенням до Абсолюту.

Наступний номер, із яскраво вираженим національним змістом, побудований на народних українських мелодіях, захоплював романтичною піднесеністю та задушевністю. Бандура у вмілих руках Тетяни Гордійчук у задумі композитора домінувала над оркестром. Свого часу концерт був присвячений дружині автора, бандуристці Ользі Герасименко-Олійник і два роки тому виконувався у Львові на творчому вечорі на честь 80-річчя митця.

Кілька думок після перегляду вистави «Сімейні сцени» в Одеському українському академічному музично-драматичному театрі ім. Василя Василька (п’єса Анни Яблонської, режисер-постановник — народний артист України Ігор Равицький, художній керівник театру).

Країна-переможець ніколи не перестане воювати. Правдивість цих слів Ернеста Гемінгвея, котрий добре знав, про що говорить, наочно підтверджує приклад нашої східної сусідки — правонаступниці величезної більшовицької імперії, діти якої продовжують гинути й калічитись. «Гарячих точок» вистачало завжди, на всі покоління. Ця тема захопила у свою орбіту і мистецтво. Проблема лише в тому, як, з якими критеріями підходити до її вирішення.

До національного свята Греції — Дня Відродження, яке відзначається 25 березня — в Одесі заплановано низку заходів.

22 березня, 14.00. Відкриття виставки кращих робіт, що надійшли на XVIII конкурс дитячих малюнків «Дух Еллади з нами», присвячений національному святу Відродження Греції. Нагородження переможців. Філія Грецького фонду культури (Красний провулок, 20).

До 199-річчя Тараса Шевченка в ОННБ ім. М. Горького відбулися традиційні Шевченківські читання. Вони мали ту особливість, що ключовими учасниками заходу були не скільки науковці, як представники переважно творчих професій: художники, скульптори, артисти. Вид їхньої діяльності в образній формі акумулював значний обсяг інформації про творчість та постать Тараса Шевченка. Серед слухачів — студенти Одеського аграрного університету, читачі бібліотеки.

Ведуча Тамара Кухарук представила учасників заходу. Це, зокрема, відомий скульптор, заслужений художник України Олексій Копйов, живописець, викладач ПНПУ ім. К. Д.Ушинського Світлана Крижевська, актор Одеської філармонії Лариса Хонич, краєзнавець і колекціонер Тарас Максим’юк, викладачі Одеського аграрного університету Олена Коваленко та Олена Ніколюк.

Володимир Кабаченко — знаний в Україні митець, учасник багатьох виставок різного рівня. У 2008 році він став переможцем муніципального конкурсу ім. К. Костанді: так був відзначений внесок художника у розвиток українського образотворчого мистецтва, оригінальність і самобутність його робіт, надзвичайна майстерність, що відображає український національний міфологізм.

Цими днями в Одеському художньому музеї експонується нова виставка Володимира Кабаченка «Степові caprichos», яку він присвятив 199-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Використаний у назві музичний термін «caprichos», який означає «каприз, примха» та застосовується до п’єс мінливого характеру і вільних за будовою, якнайкраще відповідає духу творів художника, написаних в останні роки, що й представлені на виставці. У них героїчне минуле України тісно переплітається з містично-поетичним сприйняттям світу, що живе в українських казках і легендах.

У музеї «Степова Україна» (вул. Ланжеронівська, 24а) сьогодні та завтра ще можна встигнути переглянути виставку «Рукоділля нашої сучасниці». Її учасниці — жінки, які живуть поруч з нами, працюють у різних сферах, опікуються сім’ями, але, на відміну від багатьох, знаходять час і для творчого самовираження.

Нинішня експозиція є продовженням проекту, в рамках якого вже проводилися виставки «Рукоділля. Мереживо», «Рукоділля. Вишивка». Скажімо, остання з них (вона проходила торік) була присвячена жінкам, які в тяжкі повоєнні часи саме з допомогою вишитих обрусів, фіранок, покривал і наволочок, серветок та рушників тощо прикрашали помешкання, вносячи радісні, барвисті нотки у важку буденність.

Як пройти до бібліотеки? Чи знає відповідь на це питання сучасний читач? Та й чи потрібно йому це знати? Адже тепер, в еру цифрових комунікацій, простір бібліотеки не обмежується стінами будівлі, де вона розташовується. Завдяки Інтернету сьогодні можна віртуально завітати чи не до всіх великих бібліотек світу. І до українських — також? Чи готові наші бібліотеки відповісти на виклик часу цифрових комунікацій? Чи модернізуються українські бібліотеки? Взагалі, які вони — сучасні бібліотеки?

Українська бібліотека третього тисячоліття

Наразі в Україні працює понад 37 тисяч бібліотек різних типів і форм власності. Та поки що не всі вони обладнанні за останнім словом техніки. Тоді як на Заході комп’ютеризовані бібліотеки — норма, в нас надання інтернет-послуг та послуг через Інтернет і досі — дивина. Сьогодні модернізація українських бібліотек проходить за програмою «Бібліоміст», підтриманою Міністерством культури України.

У Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського відбулися майстер-класи з оперного співу, які проводив знаменитий італійський виконавець, професор вокалу музичної академії «Ахілла Пері» в місті Реджо Емілія Мауро Тромбетта.

Музичну освіту з вокалу, композиції та диригентської майстерності він отримав у Туринській консерваторії. Його дебют як співака відбувся у 24-літньому віці, і впродовж 10 років Мауро виступав на кращих італійських та європейських сценах, зокрема у Гамбурзі, Загребі, Лугано, Відні, Ніцці, Болоньї, Римі, Турині. Як хормейстер він бере участь у запису концертів на радіо та телебаченні, а також у численних оперних постановках та фестивалях на батьківщині і за кордоном. Як диригент виступає в італійських театрах і видає зібрання релігійних творів композитора С. Мерканданте.

У вівторок у Львівській опері відбулася прем’єра мистецько-музичної події «Проект Івасюк», приуроченої до 64-ї річниці від дня народження Володимира Івасюка. Планується, що у травні цей проект буде представлений у столиці, після чого вирушить у тур містами України.

«4 березня видатному композитору і поету Володимирові Івасюку сповнилося б 64 роки. Українського генія ніколи не забували, він не покидав сердець українців. Подію «Проект Івасюк» ми присвятили цій великій людині, основоположнику української естрадної музики. Пісні Івасюка зазвучать у нових аранжуваннях, над якими попрацювали композитор Роман Мельник та музичний продюсер проекту, художній керівник капели «Трембіта» Микола Кулик», — цитує організатора прем’єри Андрія Сидора Galinfo.

Після тріумфального дебюту в Київському театрі оперети і гастролей у Черкасах, Полтаві та Дніпропетровську вистава «PoleArtShow: за 80 днів до кінця світу. За мотивами Жуля Верна» продовжує підкорювати простори України.

Унікальний проект, що об’єднує на одній сцені кращих представників у своїх жанрах (танцюристи, акробати, еквілібристи, повітряні гімнасти, pole-денсери, паркурщики), зможуть побачити й одесити. Неймовірні спецефекти, лазерне шоу і неповторна гра артистів у півторагодинній мандрівці всіма країнами світу. Прекрасне доповнення до всього цього — ексклюзивна музика, написана спеціально для вистави відомим українським композитором Дмитром Саратським.

5 березня о 12.00 у Золотій залі Літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) відбудеться святковий концерт «Пісні Тараса», приурочений до Шевченківських днів в Одесі.

У програмі — пісні на слова Тараса Шевченка і музику Миколи Лисенка.

6 березня о 16.00 відбудеться відкриття виставки малярства, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва, приуроченої до дня народження Тараса Шевченка.

Відкриття пройде у форматі конференції, на якій заплановані виступи відомих істориків та філологів, представників центральної бібліотеки нашого міста, культурологів, колекціонерів, кобзарів, одеських літераторів.

У Римі 20 березня відкриється музей Миколи Гоголя. Культурний центр розміститься в трикімнатній квартирі, де у 1838—1842 роках письменник написав «Мертві душі» і переробив «Тараса Бульбу».

Тут планують відтворити обстановку квартири такою, якою вона була у роки проживання в ній Миколи Васильовича. У передпокої — бібліотека на всю стіну, на вішалці як ефект присутності письменника — його плащ і тростина.

Учора, 13 лютого, в Одеському обласному центрі української культури відкрилася виставка студії «Батьки та діти» (керівник — Олександр Гаркавченко). Експозиція дає змогу пізнати творчість студійців, які закохані у глину, кераміку та декоративний станковий розпис у традиційному українському стилі.

Студія кераміки і декоративного розпису «Батьки та діти» працює в Одесі, а також у Крижанівці, Фонтанці, Вапнярці з 1988 року. Великий досвід мають студійці у проведенні майстер-класів ліплення з глини та розписів виробів з цього матеріалу, дарованого природою й освоєного людиною у сизу давнину. Окрім того вони опановують розписи декоративно-станкових композицій у традиційному північнопричорноморському стилі з глибокими мотивами у символіці та народними образами.

Творчий вечір Дмитра Павличка у Вільному університеті Українського клубу Одеси

Такого виступу давно не чули у цій залі. Зі сцени говорив поет — передусім. Говорив державний та громадський діяч. Говорив — український патріот, й саме це слово потрібно, мабуть, поставити попереду всіх інших. Без огляду на поважний вік та прожите важке, за власним його висловом, життя, попри сподівану, можливо, дипломатичність та очікуване спілкування з публікою на теми творчі, літературні, — говорив зовсім про інші речі, й слова ті падали, як добірне зерно в розвеснену землю. Був би надворі інший час, інша політична погода за вікном, то, можливо, була б іншою й та розмова. Сьогодні ж удавати, нібито нічого особливого не відбувається, в той час, коли не те що рідне слово, а й сама нація доведена до крайньої межі, — то злочин перед її майбутнім. Злочинно бути байдужим.

Поет говорив пристрасно, емоційно, схвильовано, говорив, сказати б, трибунно — це від слова Трибун. Властиво, таким знаємо його вже багато років, цитуємо його полум’яні рядки, співаємо його завше дочасні — до часу — пісні. У кожного, певна річ, своя манера говорити з багатьма водночас. І своя манера викладу. Важлива сутність. А вона — в позиції, у переконаності, у тому, що треба сказати, коли сказати можна дуже багато. Говорив запально, повним голосом виповненого почуттями серця. Шквальні оплески щирого захоплення та схвалення часто переривали ту його мову. Тому що прийшли люди небайдужі — незважаючи на оту непевність дорожньої хлюпавиці, попри тотальне танення снігів. Танення снігів… Сюди взагалі ходять люди небайдужі…

27 січня людство відзначало дві пам’ятні дати — радісну і сумну. Цього дня народився геніальний Моцарт, а також за рішенням Генеральної Асамблеї ОНН згадуються жертви Голокосту. Художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО), заслужений артист України Хобарт Ерл представив одеситам нову, досить неоднорідну програму, у якій традиційно звучали твори австрійських і російських композиторів.

Цьогоріч ми стали свідками виконання Симфонії № 60 Й. Гайдна, концертної арії «Vado, ma dove? Oh Dei!» для сопрано з оркестром В.-А. Моцарта та Симфонії № 11 Д. Шостаковича. У концерті також взяла участь молода співачка, вихованка одеської вокальної школи, солістка нашого оперного театру Надія Сичук, вже відома своїм виконанням творів Моцарта, зокрема участю у Моцартівських фестивалях та проекті «Від Моцарта до веризму» (Румунія, Італія).

Сповнилося 20 років, як Національний Одеський філармонійний оркестр (за прикладом Віденського фестиваль-Штраус-оркестру) вперше представив одеським слухачам різдвяно-новорічну програму, яка складалася винятково з творів Йоганна Штрауса (1825—1899).

Ювілейна програма наполовину повторювала пам’ятний концерт 1993 року: увертюра до оперети «Летуча миша», вальси «Вино, жінки і пісні», «Троянди півдня», «Французька полька» та інші. 13 і 17 січня концерти відбулися в обласній філармонії, 15 — у театрі опери та балету.

13 січня, на Щедрий вечір, інтелігенція Южного зібралася на відкриття виставки знаного одеського художника Миколи Овсійка. Вона стала центральною частиною святкової вечірньої програми, організованої освітянами й учнями НВО ім. В. Чорновола та одеським «десантом»: мистецтвознавцем і бардом Володимиром Островським, гітаристом Олексієм Покотиловим та етнографом Миколою Чумаченком.

НВО ім. В. Чорновола м. Южного (ЗОШ №4) заслужено вважається мистецьким майданчиком, який упродовж багатьох років розширює виставковий простір Одещини: твори першокласних скульпторів Міртали Пилипенко (США), ретроспектива Миколи Степанова, живопис і графіка Вадима Кучера-Куцана, Лариси Дем’янишиної, майстра народного мистецтва Зої Пасічної, автора цих рядків та інших одеських і южненських митців прикрашали інтер’єри привітної освітньої обителі. Окремі роботи подаровані закладу вдячними художниками.

Новий 2013 рік розпочався в Одеському театрі опери та балету Різдвяним фестивалем, що проводиться вже вдруге. Солідна старовинна будівля оперного театру , що «звикла» до академічного співу і танцю, наповнилася веселими дитячими голосами. Святий вечір для тих, хто вирішив провести його у театрі, а глядачів був повен зал, запам’ятався як кругосвітня подорож країнами, у яких відзначають Різдво.

Дитячі хори «Перлинки Одеси» та «Зернята» презентували різдвяні традиції різних народів, тож слухачі немов побували у Німеччині. Англії, Франції, Бразилії, Північній Америці, почули тамтешні колядки. Лунали й наші, українські різдвяні пісні. У другому відділенні вже дорослі солісти оперного тішили слух присутніх академічними творами духовного змісту.

Культурно-просвітний фестиваль «Різдвяні вечори-2013», які анонсувала «Чорноморка», урочисто відкрився 8 січня. Основний майданчик дійств, які триватимуть тут до 10 лютого, — концертно-виставковий зал Одеського обласного благодійного фонду «Медичний центр «Надія, добро і добробут», що на Французькому бульварі, 32.

Президент фонду, Герой України, голова обласної ради миру Володимир Філіпчук, відкриваючи фестиваль, привітав присутніх з Новим роком та Різдвом і побажав, щоб 2013-й став для всіх щасливим. Адже число 13 — це 12 апостолів на чолі з Ісусом Христом.