Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

В Україні понад 2 мільйони гектарів офіційно вважаються нічийними. Переважно їх власники на старості літ залишилися без спадкоємців. Тож в останню мить свого життя їм не було кому передати своє майно та землю.

Доволі часто потенційні спадкоємці не заявляють свої права на земельні ділянки, адже здебільшого мешкають у містах і тому не мають наміру займатися сільським господарством.

Така земля, що втратила свого власника, називається відумерлою спадщиною. Її площа щороку зростає. Значною мірою це зумовлено складною демографічною ситуацією, яка склалася у селах. Переважно в них залишилися люди похилого віку. Згідно з результатами минулорічного опитування, проведеного проектом USAID «АгроІнвест», 24,1% власників земельних паїв сповнилося 70 і більше років.

Про проблеми відумерлої спадщини — інтерв’ю із завідуючим кафедрою землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України Андрієм МАРТИНОМ.

Пятрас Вайтекунас — Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні — зустрівся у Києві з представниками регіональних мас-медіа і відповів на їх запитання.

— Що потрібно зробити Україні, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС?

— Вересень — вирішальний місяць для прийняття рішень як для України, так і для країн Європейського Союзу. Залишилося дуже мало часу, потрібно при­ймати важливі закони, насамперед щодо виборчої системи — створювати надій­ну, на європейських стандартах, виборчу систему та реформувати Генеральну прокуратуру. Також ЄС чекає на рішення щодо виборів у п’яти округах, виборів до Київської міської ради, перегляду Кримінального кодексу. Також сподіваємося на прийняття законів про Вищу раду юстиції, статус суддів, реформи для покращення бізнес-клімату, боротьби з корупцією та закону проти дискримінації. Чинний закон про референдум суперечить Конституції та дає можливість міняти Конституцію, обходячи Раду. Та якими хорошими не були б закони, найважли­вішим є їх виконання.

Хрещення Руси-України — виняткова подія, що визначила історичну долю нашого народу, воно оновило княжу Київську державу, збагатило численними духовними скарбами, — мовиться у посланні помісного собору Української православної церкви Київського патріархату (27 червня 2013 року) до пастви та всього українського народу з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України. Подія ця, попри те, що вплинула на духовно-культурну ментальність пращурів нинішніх українців, вона, передусім, кардинально змінила княжу державу. Київська Русь увійшла в коло тодішніх європейських держав цілковито повноправною та рівною серед рівних. Понад те: Київська Русь стала наймогутнішою країною Європи. Знатні родини європейських країн мали за честь поріднитися з київськими князями, котрі, в свою чергу, отримували надійних союзників. Тож Україна в Європі не чужа, вона ще тоді стала європейською державою і тепер лише має знову посісти належне їй місце. Ми йдемо туди не як бідні родичі, а як духовно багата нація.

Тому й святкуємо нині 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, щоби утвердити історичну правду: 988 року, коли відбулося хрещення у Києві, Москви ще не існувало, землі ті не належали до території Руси. І саме на Київських пагорбах проповідував святий апостол Андрій Первозванний. Тож саме у Києві і має відзначатися ця річниця. Це, передусім, велике свято Української православної церкви з духовним центром у Києві, яке разом з нами відзначають усі християнські церкви України і світу.

Прорвавшись крізь агресивне середовище противників «Свободи» й особисто Ірини Фаріон, сотні людей виповнили простору залу Одеського культурного центру, щоби послухати народного депутата, поспілкуватися та задати свої запитання, придбати її цілющі мовознавчі книжки.

Після недовгої зустрічі з одеськими журналістами, котрих було багато й котрі запитували про все, що хотіли, та отримали вичерпні відповіді, Ірина Фаріон з’явилася на сцені й понад дві години без жодного папірця вистояла перед мікрофоном. Віддала шану славним одеситам Іванові та Юрію Липам (пам’ятаємо скандальне перейменування вулиці їхнього імені на якесь цілковито незнане одеситами ім’я) та Святославові Караванському, у якого вчилася, за її ж зізнанням, спочатку справжньої, не совєтської та не спотвореної, української мови, а вже відтак її захисту. Говорила про те, що українцям треба навчитися самодостатності — подібно до сусідніх європейських націй. Про те, що наші діти хочуть і мають бути вільними на своїй землі. «Нікому тут не буде добре, якщо буде зле українцям». І що головне — зберегти самобутність, яка дана нам від Бога. Потрібне уміння продиратися крізь суєту дня і знаходити перли, які роблять нас сильнішими. Й розу­міти: без духовного визволення нема економічного. Мусимо вилазити з цієї ями, з психологічної депресії — депресії українського державотворення. Українцям потрібно повертатися від Берестечка до Конотопа. І ще: вміймо малоросів робити українцями. Та вміймо вибирати на виборах. «Я перемогла не тому, що обіцяла, — я звітувала». Про перспективи: «Ми зараз перебуваємо на стадії творення законопродукту, який буде працювати згодом». Потім відповідала на запитання із зали. Вдячно сказавши наостанок: «Я давно не відчувала такого тепла».

За кілька годин до початку зустрічі з одеситами Ірина Фаріон дала екслюзивне інтерв’ю газеті «Чорноморські новини».

Порівнявши температурні показники за всю історію метеоспостережень, які проводяться у Києві з 1881 року, вчені встановили, що найгарячішим в Україні було літо-2012. Ще спекотнішим прогнозують літо-2013. Не виключено, що й пізніше, у жовтні, температура повітря сягатиме 25 градусів тепла. І, взагалі, за передбаченням спеціалістів, у найближчі сто років жаркі періоди влітку будуть дедалі все тривалішими, а зими — теплішими. При цьому кількість й інтенсивність небезпечних гідрометеорологічних явищ неухильно збільшуватиметься. Деякі з них, як наприклад, торнадо, яке недавно завдало великої біди США, або смерчі, практично неможливо спрогнозувати. Фахівці спроможні передбачити лише умови, за яких вони можуть виникнути...

Виклики природи непокоять всю людську спільноту, в тому числі аграріїв, які з огляду на сферу діяльності чи не найпершими стикаються з реаліями і наслідками глобального потепління. Яка ситуація складається сьогодні на українських ланах? Чи існують шляхи протидії лиховісним кліматичним змінам? Що для цього потрібно? На ці та інші запитання ми попросили відповісти завідувача відділом селекції і насінництва пшениці Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, академіка НААНУ, доктора сільськогосподарських наук Миколу ЛИТВИНЕНКА.

В Україні мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель діє вже тривалий час. Після розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів значна частина земельних ділянок (паїв) була передана у власність тим, хто працював на ній за радянських часів. Як показало масштабне дослідження, проведене наприкінці 2012 року Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України на замовлення проекту USAID «АгроІнвест», нині майже 80% цих людей перетнули 50-річний рубіж, а 43% мають вік понад 60 років. За таких умов значна їх частина не в змозі самостійно вести на своїх земельних ділянках сільськогосподарське виробництво.

Натомість з боку сільськогосподарських підприємств та фермерської спільноти існує значний попит на землю. Очевидним виходом з цього становища в умовах мораторію стало значне поширення оренди сільськогосподарських угідь. Саме оренда дозволяє сільгоспвиробникам зібрати масив землі, на якому можна вести прибутковий сільськогосподарський бізнес та забезпечувати продовольчу безпеку українців.

Закінчення. Початок у номері за 6 квітня.

Без борошна і дріжджів

— Отже, вихід — у споживанні зернопродуктів, у складі яких не лише максимально збережена оболонка і зародок цілого зерна, а й, по можливості, виготовлене без високої температури?

— Світові рекомендації наголошують саме на цьому. Але на це питання є ще одна відповідь, яка на перший план виводить пророщене зерно. Його харчова цінність порівняно з білим рафінованим борошном і навіть з цілим непророслим зерном незрівнянно вища.

При виготовленні хліба пророщене зерно легко переробляється на спеціальних місилках у гомогенну масу і використовується замість традиційного борошна. До цієї маси додають молочнокислі закваски, корицю, різні натуральні смакові добавки залежно від рецептури та індивідуальних смаків. Заміс залишають на певний час для ферментації і потім випікають.

Говорячи про відомого театрального режисера Дмитра Богомазова, одразу згадуєш авангардного композитора Олександра Кохановського, який уже не перший рік пише музику до його експериментальних вистав. А потім на думку спадають слова Ніцше: «Потрібні нові вуха для нової музи». І тоді хочеться продовжити: і нові очі — для нових вистав…

До Одеси киянин Олександр КОХАНОВСЬКИЙ прибув, аби озвучити відреставрований Національною кіностудією ім. О. Довженка шедевр українського німого кінематографа — фільм «Навесні» Михайла Кауфмана. Це вже не вперше кафе-клуб «Юля-85» організовує кіноперформанс для тих, хто має «нові вуха» та «нові очі»…

Нормативна грошова оцінка земель — одна з основ ефективного використання земельних ресурсів. Це база для встановлення обґрунтованих платежів за землю, зокрема розрахунку орендної плати та визначення земельного податку.

Як визначають нормативну грошову оцінку земель, як впливає вона на податок на землю, де і як отримати інформацію про нормативну грошову оцінку своєї ділянки, — розповідає начальник управління ринку та оцінки земель Держземагентства України Анатолій КОЛОСЮК.

Одесу відвідав голова Регламентного комітету Ради Європи, депутат Сейму Литовської Республіки, лектор Університету Вітольда Великого, фахівець з питань міжнародної безпеки, а також політичних проблем на території пострадянських країн, успішний дипломат Егідіюс ВАРЕЙКІС.

— Пане Егідіюсе, у жовтні цього року ви знову обрані депутатом Сейму Литовської Республіки, а ще у вас цікава робота у Раді Європи. Розкажіть про це детальніше.

— Нещодавно у нас відбулися вибори, я вже вчетверте обираюся депутатом, 12 років у парламенті, і якщо все буде гаразд, працюватиму тут ще 4 роки. Більшу частину своєї парламентської діяльності я присвятив міжнародним відносинам. Моя улюблена робота — це міжнародні організації. Я вже 8 років є представником Литви у Парламентській Асамблеї Ради Європи і там дечого досяг. Скажемо так: я перший литовець, котрий став головою комітету. Один п’ятирічний термін працював репортером ПАРЄ по Республіці Молдова, зараз я репортер ПАРЄ по Боснії і Герцеговині, проблематика міжнародної безпеки для мене важлива. За базовою освітою я біохімік, згодом навчався у Швейцарії на фахівця з контролю за озброєннями.

Донедавна Україна практично не мала стратегії системного підходу до формування ринкової інфраструктури, зорієнтованої на малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції. І лише останнім часом у цій царині почали відбуватися позитивні зміни. До­кладніше про них та ті питання, які потребують першочергового ви­рішення, розповідає керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

— Нині на державному рівні, — розпочав розмову Микола Гриценко, — спостерігається зміна у підходах до того, як має розгортатися ситуація. І тому є чимало підтверджень. Переважно позитивні сигнали надходять з Міністерства аграрної політики та продовольства. Згадаємо хоча б ось це висловлювання міністра Миколи Присяжнюка: «Зараз стратегічно важливо забезпечити надійну підтримку селянським господарствам, оскільки саме вони становлять основу аграрного сектору України. Хоча великі сільськогосподарські підприємства демонструють значні досягнення, більш як половину валового продукту в аграрному секторі виробляють саме одноосібники. Тому уряд планує спрямувати вагому частку бюджетних коштів, призначених для аграрного сектору, на підтримку селянських господарств».

Такі заяви додають оптимізму. Принаймні, у мене складається враження, що аграрне міністерство починає не лише помічати малих та середніх виробників сільгосппродукції, а й формувати свою політику з урахуванням їхніх потреб.

Нещодавно у спортивному світі Одеси сталася подія, котра, як не  дивно, не привернула особливої уваги журналістської братії. А даремно. Товариський матч між командами любителів футболу Волині та Одеси мав не лише спортивне, а й символічне значення. Він наочно довів, що нема ніяких розбіжностей у бажаннях людей двох віддалених один від одного регіонів. Цікаво було побачити у складі волинської команди й Олександра Тимощука — батька уславленого українського футболіста, зірки світового футболу Анатолія.

Лише одиницям вдається досягти таких висот, які підкорилися Анатолієві Тимощуку. Він неодноразово був чемпіоном і володарем Кубка і Суперкубка України, капітаном донецького «Шахтаря». Причому, коли у 2006 році обирали збірну цієї команди всіх часів, саме Анатолію доручили капітанську пов’язку. Його не раз визнавали кращим гравцем країни. З 2000-го він захищає кольори  збірної України, за яку провів близько 120 матчів. І не раз виводив на поле свою команду в ролі капітана. Додамо, що Тимощук — учасник фінальної частини чемпіонату світу 2006 року в Німеччині і цьогорічного фіналі чемпіонату Європи.

Є люди, котрих треба лишень слухати й не задавати, скажемо так, непотрібних запитань. Слухати й робити висновки, себто навчатися. Коли навколо тільки бруд, фальш та нечестиве лукавство, ці люди — ми зовемо їх моральними авторитетами — начеб зорі засвічують у темних заблуканих душах співвітчизників. Вони — поза політикою, інакше ми б так їх не називали. Їх дуже мало — як на таку велику країну. Катастрофічно мало. Вони з честю пройшли крізь ту катастрофу, що спіткала український народ у ХХ столітті. Й тому наші прагнення та наші надії запліднюються їхнім досвідом. І вже точно з того щось-таки добре мусить вродитися…

Року 1973-го, в розпал боротьби з українським націоналізмом, а вірніше сказати — волелюбством, з вільним українським словом та незалежною думкою, Євген Сверстюк за виступи проти дискримінації української культури, протести проти арештів та незаконних судів над українськими патріотами отримав, як можна було очікувати, статус політв’язня: 7 років таборів і 5 — заслання. Було йому тоді лишень 44. Про ті роки і про тих людей ми вже багато знаємо, але потреба в такій інформації, у таких знаннях ще довго буде актуальною. Та сьогодні розмова про речі ще актуальніші.

Минулого тижня Євген Сверстюк — лавреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, президент українського Пен-клубу, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра» — на запрошення Українського клубу Одеси побував у нашому місті. Того полудня, коли ми зустрілися, розмова йшла важко: далася взнаки мандрівка від Дерібасівської до Привозу й назад, і все те — пішки, а ввечері — публічна лекція… Але давалося й інше взнаки: отой гарт минулих випробувань, — звісно ж, духовний, а де сила духу, там і все інше…

Кожного 7 квітня, у річницю загибелі атомного підводного човна «Комсомолець», що затонув 1989-го у Норвезькому морі, моряки-підводники пострадянських країн вшановують пам’ять загиблих колег. І нема нічого дивного в тому, що підводники з України послуговуються російськими датами: свого підводного флоту Україна ще не мала, як не має і зараз. Можна з певною натяжкою вважати підводний човен (ПЧ) «Запоріжжя» елементом підводних частин

ВМС України, та навіть цей човен лише в середині квітня, ймовірно, вийде в море — вперше за більш ніж 20 років.

Про пам’ять, історію та сучасність підводного флоту, перспективи українських ВМС на цьому напрямку — наша розмова з досвідченим підводником, капітаном першого рангу запасу Олександром КАЛІНІЧЕНКОМ.

Своїми думками про сучасну Європу, місце у ній Литви та України з читачами «Чорноморських новин» поділився заступник посла Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (на знімку). Нещодавно він відвідав Одесу, зустрівся зі студентами Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського та виступив на одному з місцевих телеканалів.

— Які переваги отримала Литва, ставши членом Європейського Союзу?

— Наша держава стала частиною найбільшої та найвпливовішої політичної й економічної спільноти в Європі, одного з найпотужніших світових гравців. Разом з членством у ЄС ми отримали доступ до європейського спільного ринку, свободу пересування, що є важливим для наших громадян. У Литви з’явилася можливість відстоювати свої інтереси не лише індивідуально як окремого суб’єкта з допомогою Європейського Союзу ми можемо говорити від імені 27 країн — членів ЄС, а не однієї. На міжнародній арені, для такої невеликої країни, як наша, це дуже велика перевага. А якщо висловитись у загальних рисах, ми стали членом демократичного сучасного об’єднання, яке, можливо, сьогодні переживає складний період, та все ж, скажу вам, кращої структури у Європі наразі нема.

Про виклики і завдання, які стоять перед людьми з обмеженими можливостями, сьогоднішня розмова з головою Татарбунарського районного спортивного клубу інвалідів «Прометей» Миколою КОДЖЕБАШЕМ.

— Доброго здоров’я, Миколо Степановичу! Розкажіть, будь ласка, з чим завітали до нашої громадської газети «Райцентр».

— Хочу поділитися наболілим, розповісти про ті проблеми, з якими інваліди сільської місцевості стикаються у житті. Бо якщо у великому місті їм хоч трохи легше пересуватися — і доріжки рівніші, і є транспорт, пристосований до інвалідних візків, то, скажімо, в наших Татарбунарах, а особливо в селах, дуже важко спілкуватися один з одним. Прикуті до ліжка, у багатьох навіть візків нема. А якщо і є, то сільськими дорогами практично неможливо пересуватися.

Голова Національного банку Сергій Арбузов в ексклюзивному інтерв’ю для читачів газети «Чорноморські новини» розповів, яким буде курс гривні, у чому зберігати заощадження і коли українці зможуть брати доступні житлові кредити.

— Сергію Геннадійовичу, в останньому листі МВФ до української влади мовиться про необхідність більшої гнучкості валютного курсу. Багато експертів підтверджують, що помірна девальвація гривні пішла б вітчизняній економіці на користь. Якими, з огляду на це, будуть політика і дії НБУ?

— Політика Національного банку залишиться послідовною і прогнозованою. Коли хтось говорить про необхідність девальвувати курс, щоб стимулювати експорт чи обмежити імпорт, то не можна забувати про велику кількість інших негативних чинників, що впливають при цьому на економіку.

Зокрема, девальвація неминуче виллється в зниження довіри до національної валюти, посилення інфляції й інфляційних очікувань, погіршення підприємницьких і споживчих настроїв, зниження ощадної активності населення.

На початку лютого Одесу відвідав керівник програм професійної підготовки офісу зв’язку НАТО в Україні Баррі Л. Адамс. Він люб’язно погодився відповісти на низку запитань, котрі цікавлять наших читачів.

— Під час президентства Віктора Януковича Україна відмовилася від планів вступу до НАТО (зміни до закону України «Про основи національної безпеки та оборони») й оголосила про так званий позаблоковий статус. Як це позначилося на співпраці України та НАТО?

— У той же час ми бачимо, що українська влада хоче якомога більше поглибити практичну співпрацю з НАТО. І позаяк ми займаємося практичним співробітництвом, це рішення, в принципі, мало вплинуло на нашу роботу. Я можу сказати про свою програму, яку я очолюю. Минулого року ми напевно більше, ніж до того, підготували ваших державних службовців — близько семисот у понад п’ятдесяти заходах. Звичайно, багато залежить від готовності як середнього рівня вашого керівництва, так і від міністра оборони. У нас багато роботи, яку ми робимо разом, ми реалізуємо багато спільних проектів, тому я б не сказав, що рівень співпраці між Україною та НАТО зменшився.