Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

Популізм — то пуста мова, — застерігає блаженніший. — У Святому Письмі написано: будуть покарані за кожне пусте слово.

Як не піддатися на політичний популізм, а з-поміж безлічі кандидатів обрати достойного, на порозі яких змін опинилася Україна та які реформи потрібно впровадити, аби не втратити шанс отримати нову країну з політиками якісно нового рівня, — про все це напередодні парламент-ських виборів ми розмовляли з видатним церковним мислителем нашого часу — блаженнішим Любомиром ГУЗАРОМ.

Кореспондент «Чорноморських новин» зустрівся з кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі № 139 (центр — м. Роздільна) Всеволодом Петровичем СОКАЛЮКОМ.

— Життєва позиція кожної людини, її світоглядні і суспільні пріоритети формуються з дитячих літ, беруть свій початок у родинному вихованні, образно кажучи, з молоком матері всотується мудрість дідів-прадідів, а далі передається дітям-онукам. Тож для ближчого знайомства, розкажіть, Всеволоде Петровичу, про батьків, про своє дитинство, про вашу сім’ю.

— Народився я 15 квітня 1968 року в селі Піщана Балтського району Одеської області, звідкіля моя мама — Світлана Остапівна, дівоче прізвище Лещенко. У 1967-у мама закінчила Одеський сільгоспінститут й отримала скерування на роботу у Львівську область, у місто Радехів, де й познайомилася з батьком — Петром Дмитровичем Сокалюком. Народжувати мене приїхала до своїх батьків у Піщану, а згодом разом з батьком переїхали до Роздільної, де тоді працював на керівних посадах її старший брат — Олександр Остапович, учасник війни, орденоносець. До речі, і батько, і мати виросли в багатодітних сім’ях: у мами було шестеро братів, двоє з яких померли ще в дитинстві під час Голодомору, а у батька було три сестри. Напевно, тому і в мене четверо дітей.

Законослухняні платники податків, а тим більше підприємці Одещини сповнені позитивних очікувань, пов’язаних з реалізацією податкової реформи в Україні. Надії тут великі як у бізнесу, так і в населення. Бізнес очікує зниження податкового навантаження, полегшення процедур роботи з контролюючими структурами, чіткості та прозорості правил. Наймані працівники, чимало з яких й досі отримують заробітну плату в конвертах, плекають надію на створення сприятливих умов для того, щоб їхня праця оплачувалася абсолютно легально, що дозволить їм сповна користуватися всіма соціальними гарантіями держави. І напередодні Дня підприємця, який відзначається в Україні 7 вересня, ці надії та очікування стають особливо актуальними, адже сенсом цього свята є підкреслення важливості та особливості підприємницької діяльності у розвитку економіки держави та подальшого утвердження демократичних свобод.

Кількість людей в нашій області, які повноправно можуть відзначати День підприємця України, — чимала. От напередодні цієї дати ми й вирішили звернутися з низкою актуальних питань до посадової особи, від якої дуже великою мірою залежить, чи буде у цих людей їхнє свято «зі сльозами на очах», а чи сльози висихатимуть від задоволених посмішок. Отже, на наші питання відповідає керівник головного управління Міндоходів в Одеській області Ігор СИНГАЄВСЬКИЙ.

Першого осіннього дня Одесу відвідала Ірина Бекешкіна — відомий український соціолог, фахівець у галузі політичної та електоральної соціології, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Вона зустрілася з представниками громадянського суспільства і люб’язно погодилася відповісти на запитання «Чорноморки».

— Сьогодні так виглядає, що українське суспільство більше хоче до Європейського Союзу, ніж наші президент та парламент, Верховна Рада й досі не ратифікувала Угоду про асоціацію з ЄС. Наші партнери — Грузія та Молдова — одразу ратифікували, а ми ні. На що нам сподіватися?

— Я думаю, що і президент, і парламент зроблять усе це не пізніше, ніж у середині вересня. Однак там є чимало моментів, які треба узгодити, і це не їхня ініціатива, а ініціатива Європейського Союзу. А що стосується громадської думки, то, справді, сьогодні найвища за весь час підтримка нашого членства у Європейському Союзі, і насамперед через те, що різко скоротилася, я б навіть сказала обвалилася, підтримка Митного союзу. Скажімо, якщо візьмемо 2010 рік, то в альтернативній постановці питання «або Європейський Союз, або Митний союз» підтримка Митного союзу була вищою, вона зрівнялася у 2011-у, а нині, після цих всіх подій, видно, що Митний союз обвалився із 55% підтримки до 20%. І зараз деякі громадяни підтримують Митний, але абсолютна більшість — за ЄС, причому переорієнтація відбулася насамперед за рахунок тих регіонів, які раніше більше підтримували МС, зокрема й Одеської області. Зараз дещо більше підтримується європейська інтеграція, в тому числі й у вашому регіоні.

Національний банк України утримував тривалий час курс гривні, щоб створити видимість стабільності. Таку думку в інтерв’ю «Радіо Свобода» висловив президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. За його словами, економічні підстави для падіння гривні наразі є, а її девальвація означає і зростання цін на імпортні товари.

— У п’ятницю (7 лютого — прим. «ЧН») НБУ офіційно девальвував гривню. Пане Сугоняко, курс 7,99 гривні за долар тримався тривалий час. І лише у п’ятницю Нацбанк вирішив змінити його. Ми побачили деяку стабілізацію, певне посилення курсу гривні в обмінниках порівняно із четвергом. З чим це пов’язано?

— Це пов’язано з тими кроками, які зробив НБУ. Є тенденції довго-тривалі на валютному ринку, які визначаються економічною політикою держави, станом платіжного балансу, станом економіки, можливістю обслуговувати свої борги. Все це впливає на курс. Власне, пропозиція валюти і попит на валюту на нашому ринку — це довгострокові тренди.

Цими днями в інтернеті був опублікований матеріал нібито авторства першого президента України Леоніда Кравчука, широко процитований у ЗМІ та соціальних мережах. Президент нібито похвалив співробітників «Беркуту» і засудив Майдан: «Подивіться, що сьогодні відбувається на Майдані. Це порушення всіх законів. Я вдячний хлопцям, «Беркуту».

Кореспондент «ЛІГАБізнесІнформу» вирішив уточнити оцінку ситуації з політиком. Перед розмовою у прес-службі президента сказали: «Ми в шоці. Тепер будемо уважніше фільтрувати, кому даємо інтерв’ю». В інтерв’ю агентству (www.liga.net) відчувається традиційна дипломатичність політика.

Повернення до Конституції зразка 2004 року — рятівне коло для України, яка опинилася в небезпечній кризовій безодні, — переконаний екс-голова Верховної Ради Олександр Мороз. Колишній голова ВР, який раніше невпинно заявляв, що майбутнє держави — це винятково парламентсько-президентська форма правління, і сьогодні, спостерігаючи за політичним процесом збоку, продовжує на цьому наполягати.

Facenews (http://www.facenews.ua) розмовляє з Олександром Морозом про «больові» точки, які сьогодні, на жаль, тривожними червоними маячками мерехтять на карті нашої з вами країни...

Особисті селянські господарства мають вагомий потенціал для розвитку вітчизняного сільського господарства. І за правильної державної політики у цій царині вже найближчим часом можна домогтися не лише модернізації аграрної галузі, а й поповнити державну скарбницю. Таку думку обстоює керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО (на знімку). Хіба що додає: задля цього згадана категорія дрібних сільських бізнесменів повинна змінити свій статус. Так зав’язалася наша з ним розмова.

— Чому особисті селянські господарства називають «українським феноменом»?

— Тому що сьогодні в Європі важко знайти категорію виробників сільськогосподарської продукції, які не мають юридичного статусу, не є юридичними особами і дія яких навіть чітко не регламентована на законодавчому рівні.

Андерс Ослунд — шведський економіст, який захистив докторську в Оксфорді, уже двадцять років проживає в Вашингтоні. З 1994-го він працював дослідником в Фонді Карнегі. А в 2006-у Ослунд переїхав на іний бік Массачусетс Авеню — пішов з посади російських та євразійських програм Карнегі на посаду старшого наукового співробітника в Інституті Петерсона.

Андерс Ослунд — головний спеціаліст з української економіки в Америці. Підтвердження цьому — отримане ним запрошення дати оцінку на слуханнях у сенаті, що відбулися два тижні тому.

Крім усього іншого, в Ослунда є впливовий товариш — шведський міністр закордонних справ Карл Більдт, який ще у 1990 році захищав економіста від нападок місцевих політиків — після того, як Ослунд розкритикував уряд со­ціал-демократів за надмірні державні витрати і підтримку авторитарних режимів.

Цими днями на Одещині з робочою поїздкою побував голова Народного руху України Василь КУЙБІДА. Наш кореспондент зустрівся з ним і попросив відповісти на кілька запитань.

— Василю Степановичу, ми стоїмо напередодні саміту Східного партнерства у Вільнюсі, на якому очікується доленосне для України підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Однак, спостерігаючи за політичною грою навколо цієї інтеграції, у наших співвітчизників наростає сумнів в істинних намірах чинної влади на чолі з президентом Віктором Януковичем зробити цей крок. А якої ви думки з цього приводу?

— Я вважаю, що підписання Угоди про асоціацію і глибинні перетворення в Україні суперечать інтересам цієї влади. І тому для мене було певною приємною несподіванкою почути твердження Президента України про те, що укладання угоди відбудеться, що євроінтеграційний процес потрібний для України, що держава буде послідовно рухатися цим шляхом...

Майже кожен четвертий власник земельних паїв сьогодні проживає на значній відстані від них. Багато землевласників взагалі не мають стосунку до сільгоспвиробництва. Така ситуація суттєво ускладнює і без того непрості земельні відносини. Докладно про це — в інтерв’ю з фахівцем з аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Олександром МУЛЯРОМ.

— На початку земельної реформи її ініціатори прагнули передати землю сільськогосподарського призначення тим, хто її обробляє. Проте їхні наміри були реалізовані несповна. За даними опитування, проведеного «АгроІнвестом», сьогодні лише 12% власників паїв обробляють свої земельні ділянки. Деякі з них взагалі мешкають у містах. Чому так сталося?

— Слід нагадати, що внаслідок паювання і приватизації земель сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств власниками цих земель ставали лише їхні члени, включаючи й пенсіонерів. Тобто на початку процесу приватизації земель КСП майже всі нові землевласники були сільськими жителями. Звичайно, вже тоді було зрозуміло, що не всі вони безпосередньо займатимуться сільським господарством.

Андреас Умланд — німецький політолог, один з провідних європейських фахівців з радянської та пострадянської політики, великий знавець політичних процесів у Східній Європі та Україні, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» — відповів на запитання кореспондента «Чорноморських новин».

— Пане Андреасе, чи буде, на вашу думку,  у листопаді цього року підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС?

— Наразі постає така картина, що головним чинником підписання угоди буде звільнення Юлії Тимошенко. Якщо її буде звільнено, ймовірно, відбудеться підписання. Є й інші умови. На тих чи інших напрямках Україна має проявити так званий відчутний прогрес для того, щоб Рада міністрів закордонних справ країн ЄС дала рекомендацію на підписання угоди. Якщо на майбутньому Вільнюському саміті Східного партнерства це з якихось причин не відбудеться, то Угода буде підписана у 2014 році. Я не можу собі уявити ситуацію, що ця угода не буде підписана  взагалі. Отже, я виходитиму з того, що підписання угоди буде, і що відносини між ЄС та Україною і між Україною та Росією різко зміняться і можна буде справді говорити про геополітичну реконфігурацію Східної Європи.

— Якщо Польща та Литва вважаються адвокатами України у Європі, то Німеччина у нас більше асоціюється з суворим прокурором. Досить пригадати саміт НАТО у Бухаресті, де Німеччина разом із Францією заблокували нам та Грузії надання ПДЧ. Вважалося, що Німеччина тоді не захотіла псувати традиційно хороших стосунків з Росією. Як буде цього разу, у Вільнюсі? Чи змінилося останнім часом ставлення керівництва Німеччини до України і чи не почуємо ми у Вільнюсі чергове німецьке «найн»?

— Річ у тім, що це два різних питання. Насамперед різниця в тому, що НАТО та членство в НАТО є проблемою, яка розділяє українське суспільство. Тоді як Угода про асоціацію — це не спірне питання, принаймні серед української еліти та більшості ваших громадян. Європейський Союз не сприймається в Україні як вороже утворення. Негативного сприйняття мало, є нейтральна позиція, є схвальна позиція, є позиція «я не знаю, я не хочу знати», але відвертого несприйняття нема, і європейська інтеграція могла б стати об’єднуючою національною ідеєю для України. Євросоюз, і зокрема Німеччина, хотіли б підписати цю угоду.

В Україні понад 2 мільйони гектарів офіційно вважаються нічийними. Переважно їх власники на старості літ залишилися без спадкоємців. Тож в останню мить свого життя їм не було кому передати своє майно та землю.

Доволі часто потенційні спадкоємці не заявляють свої права на земельні ділянки, адже здебільшого мешкають у містах і тому не мають наміру займатися сільським господарством.

Така земля, що втратила свого власника, називається відумерлою спадщиною. Її площа щороку зростає. Значною мірою це зумовлено складною демографічною ситуацією, яка склалася у селах. Переважно в них залишилися люди похилого віку. Згідно з результатами минулорічного опитування, проведеного проектом USAID «АгроІнвест», 24,1% власників земельних паїв сповнилося 70 і більше років.

Про проблеми відумерлої спадщини — інтерв’ю із завідуючим кафедрою землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України Андрієм МАРТИНОМ.

Пятрас Вайтекунас — Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні — зустрівся у Києві з представниками регіональних мас-медіа і відповів на їх запитання.

— Що потрібно зробити Україні, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС?

— Вересень — вирішальний місяць для прийняття рішень як для України, так і для країн Європейського Союзу. Залишилося дуже мало часу, потрібно при­ймати важливі закони, насамперед щодо виборчої системи — створювати надій­ну, на європейських стандартах, виборчу систему та реформувати Генеральну прокуратуру. Також ЄС чекає на рішення щодо виборів у п’яти округах, виборів до Київської міської ради, перегляду Кримінального кодексу. Також сподіваємося на прийняття законів про Вищу раду юстиції, статус суддів, реформи для покращення бізнес-клімату, боротьби з корупцією та закону проти дискримінації. Чинний закон про референдум суперечить Конституції та дає можливість міняти Конституцію, обходячи Раду. Та якими хорошими не були б закони, найважли­вішим є їх виконання.

Хрещення Руси-України — виняткова подія, що визначила історичну долю нашого народу, воно оновило княжу Київську державу, збагатило численними духовними скарбами, — мовиться у посланні помісного собору Української православної церкви Київського патріархату (27 червня 2013 року) до пастви та всього українського народу з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України. Подія ця, попри те, що вплинула на духовно-культурну ментальність пращурів нинішніх українців, вона, передусім, кардинально змінила княжу державу. Київська Русь увійшла в коло тодішніх європейських держав цілковито повноправною та рівною серед рівних. Понад те: Київська Русь стала наймогутнішою країною Європи. Знатні родини європейських країн мали за честь поріднитися з київськими князями, котрі, в свою чергу, отримували надійних союзників. Тож Україна в Європі не чужа, вона ще тоді стала європейською державою і тепер лише має знову посісти належне їй місце. Ми йдемо туди не як бідні родичі, а як духовно багата нація.

Тому й святкуємо нині 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, щоби утвердити історичну правду: 988 року, коли відбулося хрещення у Києві, Москви ще не існувало, землі ті не належали до території Руси. І саме на Київських пагорбах проповідував святий апостол Андрій Первозванний. Тож саме у Києві і має відзначатися ця річниця. Це, передусім, велике свято Української православної церкви з духовним центром у Києві, яке разом з нами відзначають усі християнські церкви України і світу.

Прорвавшись крізь агресивне середовище противників «Свободи» й особисто Ірини Фаріон, сотні людей виповнили простору залу Одеського культурного центру, щоби послухати народного депутата, поспілкуватися та задати свої запитання, придбати її цілющі мовознавчі книжки.

Після недовгої зустрічі з одеськими журналістами, котрих було багато й котрі запитували про все, що хотіли, та отримали вичерпні відповіді, Ірина Фаріон з’явилася на сцені й понад дві години без жодного папірця вистояла перед мікрофоном. Віддала шану славним одеситам Іванові та Юрію Липам (пам’ятаємо скандальне перейменування вулиці їхнього імені на якесь цілковито незнане одеситами ім’я) та Святославові Караванському, у якого вчилася, за її ж зізнанням, спочатку справжньої, не совєтської та не спотвореної, української мови, а вже відтак її захисту. Говорила про те, що українцям треба навчитися самодостатності — подібно до сусідніх європейських націй. Про те, що наші діти хочуть і мають бути вільними на своїй землі. «Нікому тут не буде добре, якщо буде зле українцям». І що головне — зберегти самобутність, яка дана нам від Бога. Потрібне уміння продиратися крізь суєту дня і знаходити перли, які роблять нас сильнішими. Й розу­міти: без духовного визволення нема економічного. Мусимо вилазити з цієї ями, з психологічної депресії — депресії українського державотворення. Українцям потрібно повертатися від Берестечка до Конотопа. І ще: вміймо малоросів робити українцями. Та вміймо вибирати на виборах. «Я перемогла не тому, що обіцяла, — я звітувала». Про перспективи: «Ми зараз перебуваємо на стадії творення законопродукту, який буде працювати згодом». Потім відповідала на запитання із зали. Вдячно сказавши наостанок: «Я давно не відчувала такого тепла».

За кілька годин до початку зустрічі з одеситами Ірина Фаріон дала екслюзивне інтерв’ю газеті «Чорноморські новини».

Порівнявши температурні показники за всю історію метеоспостережень, які проводяться у Києві з 1881 року, вчені встановили, що найгарячішим в Україні було літо-2012. Ще спекотнішим прогнозують літо-2013. Не виключено, що й пізніше, у жовтні, температура повітря сягатиме 25 градусів тепла. І, взагалі, за передбаченням спеціалістів, у найближчі сто років жаркі періоди влітку будуть дедалі все тривалішими, а зими — теплішими. При цьому кількість й інтенсивність небезпечних гідрометеорологічних явищ неухильно збільшуватиметься. Деякі з них, як наприклад, торнадо, яке недавно завдало великої біди США, або смерчі, практично неможливо спрогнозувати. Фахівці спроможні передбачити лише умови, за яких вони можуть виникнути...

Виклики природи непокоять всю людську спільноту, в тому числі аграріїв, які з огляду на сферу діяльності чи не найпершими стикаються з реаліями і наслідками глобального потепління. Яка ситуація складається сьогодні на українських ланах? Чи існують шляхи протидії лиховісним кліматичним змінам? Що для цього потрібно? На ці та інші запитання ми попросили відповісти завідувача відділом селекції і насінництва пшениці Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, академіка НААНУ, доктора сільськогосподарських наук Миколу ЛИТВИНЕНКА.

В Україні мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель діє вже тривалий час. Після розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів значна частина земельних ділянок (паїв) була передана у власність тим, хто працював на ній за радянських часів. Як показало масштабне дослідження, проведене наприкінці 2012 року Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України на замовлення проекту USAID «АгроІнвест», нині майже 80% цих людей перетнули 50-річний рубіж, а 43% мають вік понад 60 років. За таких умов значна їх частина не в змозі самостійно вести на своїх земельних ділянках сільськогосподарське виробництво.

Натомість з боку сільськогосподарських підприємств та фермерської спільноти існує значний попит на землю. Очевидним виходом з цього становища в умовах мораторію стало значне поширення оренди сільськогосподарських угідь. Саме оренда дозволяє сільгоспвиробникам зібрати масив землі, на якому можна вести прибутковий сільськогосподарський бізнес та забезпечувати продовольчу безпеку українців.

Закінчення. Початок у номері за 6 квітня.

Без борошна і дріжджів

— Отже, вихід — у споживанні зернопродуктів, у складі яких не лише максимально збережена оболонка і зародок цілого зерна, а й, по можливості, виготовлене без високої температури?

— Світові рекомендації наголошують саме на цьому. Але на це питання є ще одна відповідь, яка на перший план виводить пророщене зерно. Його харчова цінність порівняно з білим рафінованим борошном і навіть з цілим непророслим зерном незрівнянно вища.

При виготовленні хліба пророщене зерно легко переробляється на спеціальних місилках у гомогенну масу і використовується замість традиційного борошна. До цієї маси додають молочнокислі закваски, корицю, різні натуральні смакові добавки залежно від рецептури та індивідуальних смаків. Заміс залишають на певний час для ферментації і потім випікають.

Говорячи про відомого театрального режисера Дмитра Богомазова, одразу згадуєш авангардного композитора Олександра Кохановського, який уже не перший рік пише музику до його експериментальних вистав. А потім на думку спадають слова Ніцше: «Потрібні нові вуха для нової музи». І тоді хочеться продовжити: і нові очі — для нових вистав…

До Одеси киянин Олександр КОХАНОВСЬКИЙ прибув, аби озвучити відреставрований Національною кіностудією ім. О. Довженка шедевр українського німого кінематографа — фільм «Навесні» Михайла Кауфмана. Це вже не вперше кафе-клуб «Юля-85» організовує кіноперформанс для тих, хто має «нові вуха» та «нові очі»…

Нормативна грошова оцінка земель — одна з основ ефективного використання земельних ресурсів. Це база для встановлення обґрунтованих платежів за землю, зокрема розрахунку орендної плати та визначення земельного податку.

Як визначають нормативну грошову оцінку земель, як впливає вона на податок на землю, де і як отримати інформацію про нормативну грошову оцінку своєї ділянки, — розповідає начальник управління ринку та оцінки земель Держземагентства України Анатолій КОЛОСЮК.

Одесу відвідав голова Регламентного комітету Ради Європи, депутат Сейму Литовської Республіки, лектор Університету Вітольда Великого, фахівець з питань міжнародної безпеки, а також політичних проблем на території пострадянських країн, успішний дипломат Егідіюс ВАРЕЙКІС.

— Пане Егідіюсе, у жовтні цього року ви знову обрані депутатом Сейму Литовської Республіки, а ще у вас цікава робота у Раді Європи. Розкажіть про це детальніше.

— Нещодавно у нас відбулися вибори, я вже вчетверте обираюся депутатом, 12 років у парламенті, і якщо все буде гаразд, працюватиму тут ще 4 роки. Більшу частину своєї парламентської діяльності я присвятив міжнародним відносинам. Моя улюблена робота — це міжнародні організації. Я вже 8 років є представником Литви у Парламентській Асамблеї Ради Європи і там дечого досяг. Скажемо так: я перший литовець, котрий став головою комітету. Один п’ятирічний термін працював репортером ПАРЄ по Республіці Молдова, зараз я репортер ПАРЄ по Боснії і Герцеговині, проблематика міжнародної безпеки для мене важлива. За базовою освітою я біохімік, згодом навчався у Швейцарії на фахівця з контролю за озброєннями.

Донедавна Україна практично не мала стратегії системного підходу до формування ринкової інфраструктури, зорієнтованої на малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції. І лише останнім часом у цій царині почали відбуватися позитивні зміни. До­кладніше про них та ті питання, які потребують першочергового ви­рішення, розповідає керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

— Нині на державному рівні, — розпочав розмову Микола Гриценко, — спостерігається зміна у підходах до того, як має розгортатися ситуація. І тому є чимало підтверджень. Переважно позитивні сигнали надходять з Міністерства аграрної політики та продовольства. Згадаємо хоча б ось це висловлювання міністра Миколи Присяжнюка: «Зараз стратегічно важливо забезпечити надійну підтримку селянським господарствам, оскільки саме вони становлять основу аграрного сектору України. Хоча великі сільськогосподарські підприємства демонструють значні досягнення, більш як половину валового продукту в аграрному секторі виробляють саме одноосібники. Тому уряд планує спрямувати вагому частку бюджетних коштів, призначених для аграрного сектору, на підтримку селянських господарств».

Такі заяви додають оптимізму. Принаймні, у мене складається враження, що аграрне міністерство починає не лише помічати малих та середніх виробників сільгосппродукції, а й формувати свою політику з урахуванням їхніх потреб.

Нещодавно у спортивному світі Одеси сталася подія, котра, як не  дивно, не привернула особливої уваги журналістської братії. А даремно. Товариський матч між командами любителів футболу Волині та Одеси мав не лише спортивне, а й символічне значення. Він наочно довів, що нема ніяких розбіжностей у бажаннях людей двох віддалених один від одного регіонів. Цікаво було побачити у складі волинської команди й Олександра Тимощука — батька уславленого українського футболіста, зірки світового футболу Анатолія.

Лише одиницям вдається досягти таких висот, які підкорилися Анатолієві Тимощуку. Він неодноразово був чемпіоном і володарем Кубка і Суперкубка України, капітаном донецького «Шахтаря». Причому, коли у 2006 році обирали збірну цієї команди всіх часів, саме Анатолію доручили капітанську пов’язку. Його не раз визнавали кращим гравцем країни. З 2000-го він захищає кольори  збірної України, за яку провів близько 120 матчів. І не раз виводив на поле свою команду в ролі капітана. Додамо, що Тимощук — учасник фінальної частини чемпіонату світу 2006 року в Німеччині і цьогорічного фіналі чемпіонату Європи.

Є люди, котрих треба лишень слухати й не задавати, скажемо так, непотрібних запитань. Слухати й робити висновки, себто навчатися. Коли навколо тільки бруд, фальш та нечестиве лукавство, ці люди — ми зовемо їх моральними авторитетами — начеб зорі засвічують у темних заблуканих душах співвітчизників. Вони — поза політикою, інакше ми б так їх не називали. Їх дуже мало — як на таку велику країну. Катастрофічно мало. Вони з честю пройшли крізь ту катастрофу, що спіткала український народ у ХХ столітті. Й тому наші прагнення та наші надії запліднюються їхнім досвідом. І вже точно з того щось-таки добре мусить вродитися…

Року 1973-го, в розпал боротьби з українським націоналізмом, а вірніше сказати — волелюбством, з вільним українським словом та незалежною думкою, Євген Сверстюк за виступи проти дискримінації української культури, протести проти арештів та незаконних судів над українськими патріотами отримав, як можна було очікувати, статус політв’язня: 7 років таборів і 5 — заслання. Було йому тоді лишень 44. Про ті роки і про тих людей ми вже багато знаємо, але потреба в такій інформації, у таких знаннях ще довго буде актуальною. Та сьогодні розмова про речі ще актуальніші.

Минулого тижня Євген Сверстюк — лавреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, президент українського Пен-клубу, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра» — на запрошення Українського клубу Одеси побував у нашому місті. Того полудня, коли ми зустрілися, розмова йшла важко: далася взнаки мандрівка від Дерібасівської до Привозу й назад, і все те — пішки, а ввечері — публічна лекція… Але давалося й інше взнаки: отой гарт минулих випробувань, — звісно ж, духовний, а де сила духу, там і все інше…

Кожного 7 квітня, у річницю загибелі атомного підводного човна «Комсомолець», що затонув 1989-го у Норвезькому морі, моряки-підводники пострадянських країн вшановують пам’ять загиблих колег. І нема нічого дивного в тому, що підводники з України послуговуються російськими датами: свого підводного флоту Україна ще не мала, як не має і зараз. Можна з певною натяжкою вважати підводний човен (ПЧ) «Запоріжжя» елементом підводних частин

ВМС України, та навіть цей човен лише в середині квітня, ймовірно, вийде в море — вперше за більш ніж 20 років.

Про пам’ять, історію та сучасність підводного флоту, перспективи українських ВМС на цьому напрямку — наша розмова з досвідченим підводником, капітаном першого рангу запасу Олександром КАЛІНІЧЕНКОМ.

Своїми думками про сучасну Європу, місце у ній Литви та України з читачами «Чорноморських новин» поділився заступник посла Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (на знімку). Нещодавно він відвідав Одесу, зустрівся зі студентами Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського та виступив на одному з місцевих телеканалів.

— Які переваги отримала Литва, ставши членом Європейського Союзу?

— Наша держава стала частиною найбільшої та найвпливовішої політичної й економічної спільноти в Європі, одного з найпотужніших світових гравців. Разом з членством у ЄС ми отримали доступ до європейського спільного ринку, свободу пересування, що є важливим для наших громадян. У Литви з’явилася можливість відстоювати свої інтереси не лише індивідуально як окремого суб’єкта з допомогою Європейського Союзу ми можемо говорити від імені 27 країн — членів ЄС, а не однієї. На міжнародній арені, для такої невеликої країни, як наша, це дуже велика перевага. А якщо висловитись у загальних рисах, ми стали членом демократичного сучасного об’єднання, яке, можливо, сьогодні переживає складний період, та все ж, скажу вам, кращої структури у Європі наразі нема.

Про виклики і завдання, які стоять перед людьми з обмеженими можливостями, сьогоднішня розмова з головою Татарбунарського районного спортивного клубу інвалідів «Прометей» Миколою КОДЖЕБАШЕМ.

— Доброго здоров’я, Миколо Степановичу! Розкажіть, будь ласка, з чим завітали до нашої громадської газети «Райцентр».

— Хочу поділитися наболілим, розповісти про ті проблеми, з якими інваліди сільської місцевості стикаються у житті. Бо якщо у великому місті їм хоч трохи легше пересуватися — і доріжки рівніші, і є транспорт, пристосований до інвалідних візків, то, скажімо, в наших Татарбунарах, а особливо в селах, дуже важко спілкуватися один з одним. Прикуті до ліжка, у багатьох навіть візків нема. А якщо і є, то сільськими дорогами практично неможливо пересуватися.

Голова Національного банку Сергій Арбузов в ексклюзивному інтерв’ю для читачів газети «Чорноморські новини» розповів, яким буде курс гривні, у чому зберігати заощадження і коли українці зможуть брати доступні житлові кредити.

— Сергію Геннадійовичу, в останньому листі МВФ до української влади мовиться про необхідність більшої гнучкості валютного курсу. Багато експертів підтверджують, що помірна девальвація гривні пішла б вітчизняній економіці на користь. Якими, з огляду на це, будуть політика і дії НБУ?

— Політика Національного банку залишиться послідовною і прогнозованою. Коли хтось говорить про необхідність девальвувати курс, щоб стимулювати експорт чи обмежити імпорт, то не можна забувати про велику кількість інших негативних чинників, що впливають при цьому на економіку.

Зокрема, девальвація неминуче виллється в зниження довіри до національної валюти, посилення інфляції й інфляційних очікувань, погіршення підприємницьких і споживчих настроїв, зниження ощадної активності населення.

На початку лютого Одесу відвідав керівник програм професійної підготовки офісу зв’язку НАТО в Україні Баррі Л. Адамс. Він люб’язно погодився відповісти на низку запитань, котрі цікавлять наших читачів.

— Під час президентства Віктора Януковича Україна відмовилася від планів вступу до НАТО (зміни до закону України «Про основи національної безпеки та оборони») й оголосила про так званий позаблоковий статус. Як це позначилося на співпраці України та НАТО?

— У той же час ми бачимо, що українська влада хоче якомога більше поглибити практичну співпрацю з НАТО. І позаяк ми займаємося практичним співробітництвом, це рішення, в принципі, мало вплинуло на нашу роботу. Я можу сказати про свою програму, яку я очолюю. Минулого року ми напевно більше, ніж до того, підготували ваших державних службовців — близько семисот у понад п’ятдесяти заходах. Звичайно, багато залежить від готовності як середнього рівня вашого керівництва, так і від міністра оборони. У нас багато роботи, яку ми робимо разом, ми реалізуємо багато спільних проектів, тому я б не сказав, що рівень співпраці між Україною та НАТО зменшився.