Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

Юрай Бескид — експерт Інституту безпекових та оборонних студій Академії збройних сил Словацької Республіки. Спеціалізується на політичній, економічній та військовій проблематиці колишніх республік СРСР, передусім України, Росії та Молдови. Добре обізнаний з українськими реаліями, кілька років був на посаді аташе з питань оборони у посольстві Словаччини в Україні. Українською розмовляє вільно і навіть без акценту.

Пан Бескид люб’язно погодився відповісти на запитання кореспондента «Чорноморських новин».

Петро Верзун — людина відома на Волині, багатогранна особистість. Досить давно займається громадською роботою. У 1999-у був одним з натхненників створення «Асоціації захисту прав молоді Волині». За його плечима — великий досвід реалізованих проектів, десятки цікавих місцевих ініціатив. Працював й у владі — начальником департаменту праці та соціальної політики Луцької міської ради. Наразі очолює громадську організацію «Фонд місцевого розвитку» і є одним з експертів Офісу реформ, тож про виклики та проблеми децентралізації влади він знає не теоретично, а на практиці.

— Волинська область межує з Польщею, здавалося б, тамтешній досвід мав би допомогти волинянам, прискорити процес створення об’єднаних громад. Чому ж усе йде так повільно?

— Насправді, Волинь межує з дуже різними територіями: на заході — з Люблінським воєводством Польщі, на півночі — з Брестською областю Білорусі, на сході — з Рівненською, на півдні — Львівською областями. Історично та етнографічно так склалося, що Волинь дуже різноманітна, перебуває під різними впливами. Райони, розташовані ближче до Білорусі, як і раніше, перебувають під впливом старої ідеології. Хо-дить такий анекдот, подібний на правду, що на-передодні виборів на запитання київських експертів, кого вони обиратимуть президентом, волинські селяни відповідали, що голосуватимуть за Лукашенку. А що їм залишається робити, коли там і телебачення українське «не ловить» — лише білоруське? З Любешівського району походить Адам Мартинюк, тож там досі сильний вплив комуністів. На півдні області, ближче до Львова, поширені патріотичні, проукраїнські настрої. Райони, ближчі до Польщі, — за євро-інтеграцію.

Земельний мораторій можна скасовувати поетапно. Такий механізм на розгляд громадськості невдовзі запропонують фахівці проекту USAID «АгроІнвест». Вони розробили законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», вважаючи цю роботу вкрай актуальною. Бо 1 січня 2016 року може бути скасований мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні.

Про особливості нового законопроекту та перспективи його ухвалення розмовляємо з головним юридичним радником проекту Павлом КУЛИНИЧЕМ.

Восени Україна планує розпочати широкомасштабну адміністративно-територіальну реформу. Внаслідок її проведення зі звичних для нас назв адміністративно-територіальних одиниць — областей, районів, міст, селищ та сіл — у вжитку залишаться лише райони. Втім, справа не обмежиться лише запровадженням нових назв територіальних одиниць. Докорінно має змінитися не лише адміністративно-територіальний устрій держави, а й чинна система управління справами суспільства. Вона, зокрема, передбачає максимальну децентралізацію влади, формування територіальних громад на принципово нових засадах, передачу додаткових повноважень місцевим органам влади.

За задумом авторів адміністративно-територіальної реформи, усе це має суттєво поліпшити якість адміністративних послуг, підвищити ефективність та оперативність роботи управ-лінського апарату, забезпечити повноту функціонування окремих територій і країни в цілому, поліпшити якість життя українського населення, прискорити реалізацію економічних та по-літичних реформ.

Громадська ліга «Україна—НАТО» є всеукраїнською спілкою громадських організацій, що поділяють євроатлантичні цінності та підтримують курс на набуття нашою державою повноцінного членства в Північноатлантичному альянсі.

Сергій Федорович Джердж, голова громадської ліги «Україна—НАТО», розповів «Чорноморським новинам» про діяльність організації та поділився своїм баченням сьогоднішніх відносин між нашою державою та цією безпековою інституцією.

Дехто з українців нарікає, що позиція Словаччини на російську анексію Криму та військову агресію на Донбасі є не такою принциповою, як у Литви, Польщі чи Румунії. Однак не завадить нагадати критикам той факт, що значна частина реверсного газу заходить в Україну саме з території Словаччини.

Гостем форуму «Архітектура сучасної безпеки країн басейну Чорного моря та роль НАТО в її збереженні», який нещодавно пройшов в Одесі, був керівник Інституту безпеки й оборони Військової академії Збройних сил Словацької Республіки Іво САМСОН. Ось його погляд.

— Я працюю в Академії Збройних сил Словаччини. Рік тому був радником міністра оборони Словацької Республіки. Зараз я аналітик, тобто тільки думаю, але вже не раджу. Розповім про позицію Словацької Республіки стосовно кризи в Україні. Словаччина і Чорне море. Кожен може запитати: який інтерес Словаччина як сухопутна країна має у Чорному морі? Тут питання не надто складне, навіть просте. У басейні Чорномор’я є три союзники Словаччини: Румунія та Болгарія — члени НАТО і Євросоюзу та Туреччина — член НАТО. Тобто у нас тут є спільні інтереси, які нас об’єднують і згуртовують. Словаччина — також член НАТО та ЄС, відтак у нас є політичні та економічні інтереси.

Засідання 16-ї Міжурядової українсько-литовської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва відбулося 2 червня в Одесі. Делегацію Литовської Республіки очолював міністр господарства Евалдас Густас (на знімку). Він люб’язно погодився відповісти на запитання «Чорноморських новин».

Пьотр Погожельський — власний кореспондент Польського радіо в Україні. У Польщі вийшло кілька його книжок про нашу країну. Вільно розмовляє українською. До Одеси приїхав у день роковин подій 2 травня.

— Пане Пьотре, ви вже багато працюєте в Україні, я так порахував, років з вісім. Є така народна мудрість, що збоку видно краще. І ви як поляк, який уже досить інтегрований в Україну, багато про нас знаєте. Ваше бачення, як змінилася наша країна за ці роки?

— Я в Україні вже дев’ять років.  Можна сказати, що вона багато разів змінювалася за цей період, і були такі часи, коли справді бувало краще. Коли я приїхав, пригадую 2006 рік, тоді вже у людей було більше грошей, в цьому сенсі ситуація була хорошою. Не було жодних проблем зі свободою слова. Потім це змінювалося. За часи Януковича ситуація відчутно погіршувалася і зі свободою слова, й економічно, з 2008 року. Потім настала революція і, в принципі, зараз відбуваються демократичні зміни і всі свободи громадянські є, але є проблеми економічні. Це видно, може, навіть не так в Одесі, як в інших містах, особливо там, на Сході України. Я місяць тому бував у Краматорську, Маріуполі. Там справді погано. А тут видно, що відроджується держава і відроджується економіка.

Чинна податкова політика сьогодні демонструє досить активний наступ на селянські інтереси. Запроваджено нові податки, які вже наступного року можуть спонукати жителів сільської місцевості до соціального невдоволення. Фахівці називають податкові нововведення «міною вповільненої дії». І пропонують: аби уникнути її вибуху, необхідно невідкладно ухвалити законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування господарських (присадибних) будівель і споруд», який був зареєстрований 1 квітня цього року під №2513.

У чому суть конфліктної ситуації і які шляхи пропонуються до її розв’язання? Про це інтерв’ю з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

Комфортна держава з відповідальною владою у нас буде лише після децентралізації і реформи публічної адміністрації — у цьому впевнений один із ідеологів цих перетворень, голова правління Центру політико-правових реформ та експерт «Реанімаційного пакету реформ» Ігор КОЛІУШКО.

Пропонуємо разом з паном Коліушком зазирнути у майбутнє і дізнатися, яка управлінська структура має з’явитися на місці того неповороткого, кволого, корумпованого чиновницького апарату, який існує зараз. Що зміниться у житті кожного з нас після децентралізації й оновлення системи публічної адміністрації?

У понеділок, 15 грудня, президент Петро Порошенко призначив Олександра Турчинова секретарем Ради національної безпеки й оборони України.

Новий очільник РНБО в інтерв’ю агентству «ЛІГАБізнесІнформ» (http://news.liga.net) по-ділився міркуваннями щодо мінських угод, мобілізації, зарплат військових, повноважень Радбезу та майбутнього путінської Росії.

Нещодавно Україна розпочала процес імплементації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Безпосередньо він торкнувся й АПК. У вересні — на початку жовтня в нашій країні побувала місія фахівців офісу з питань продовольства і ветеринарії (Food and Veterinary Office) гендиректорату Європейської комісії САНКО. Вона проінспектувала деякі вітчизняні молочні підприємства.

Про особливості імплементації, її перспективність для українського сільського господарства говоримо зі спеціалістом з питань аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Наталією СЕПЕРОВИЧ.

Популізм — то пуста мова, — застерігає блаженніший. — У Святому Письмі написано: будуть покарані за кожне пусте слово.

Як не піддатися на політичний популізм, а з-поміж безлічі кандидатів обрати достойного, на порозі яких змін опинилася Україна та які реформи потрібно впровадити, аби не втратити шанс отримати нову країну з політиками якісно нового рівня, — про все це напередодні парламент-ських виборів ми розмовляли з видатним церковним мислителем нашого часу — блаженнішим Любомиром ГУЗАРОМ.

Кореспондент «Чорноморських новин» зустрівся з кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі № 139 (центр — м. Роздільна) Всеволодом Петровичем СОКАЛЮКОМ.

— Життєва позиція кожної людини, її світоглядні і суспільні пріоритети формуються з дитячих літ, беруть свій початок у родинному вихованні, образно кажучи, з молоком матері всотується мудрість дідів-прадідів, а далі передається дітям-онукам. Тож для ближчого знайомства, розкажіть, Всеволоде Петровичу, про батьків, про своє дитинство, про вашу сім’ю.

— Народився я 15 квітня 1968 року в селі Піщана Балтського району Одеської області, звідкіля моя мама — Світлана Остапівна, дівоче прізвище Лещенко. У 1967-у мама закінчила Одеський сільгоспінститут й отримала скерування на роботу у Львівську область, у місто Радехів, де й познайомилася з батьком — Петром Дмитровичем Сокалюком. Народжувати мене приїхала до своїх батьків у Піщану, а згодом разом з батьком переїхали до Роздільної, де тоді працював на керівних посадах її старший брат — Олександр Остапович, учасник війни, орденоносець. До речі, і батько, і мати виросли в багатодітних сім’ях: у мами було шестеро братів, двоє з яких померли ще в дитинстві під час Голодомору, а у батька було три сестри. Напевно, тому і в мене четверо дітей.

Законослухняні платники податків, а тим більше підприємці Одещини сповнені позитивних очікувань, пов’язаних з реалізацією податкової реформи в Україні. Надії тут великі як у бізнесу, так і в населення. Бізнес очікує зниження податкового навантаження, полегшення процедур роботи з контролюючими структурами, чіткості та прозорості правил. Наймані працівники, чимало з яких й досі отримують заробітну плату в конвертах, плекають надію на створення сприятливих умов для того, щоб їхня праця оплачувалася абсолютно легально, що дозволить їм сповна користуватися всіма соціальними гарантіями держави. І напередодні Дня підприємця, який відзначається в Україні 7 вересня, ці надії та очікування стають особливо актуальними, адже сенсом цього свята є підкреслення важливості та особливості підприємницької діяльності у розвитку економіки держави та подальшого утвердження демократичних свобод.

Кількість людей в нашій області, які повноправно можуть відзначати День підприємця України, — чимала. От напередодні цієї дати ми й вирішили звернутися з низкою актуальних питань до посадової особи, від якої дуже великою мірою залежить, чи буде у цих людей їхнє свято «зі сльозами на очах», а чи сльози висихатимуть від задоволених посмішок. Отже, на наші питання відповідає керівник головного управління Міндоходів в Одеській області Ігор СИНГАЄВСЬКИЙ.

Першого осіннього дня Одесу відвідала Ірина Бекешкіна — відомий український соціолог, фахівець у галузі політичної та електоральної соціології, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Вона зустрілася з представниками громадянського суспільства і люб’язно погодилася відповісти на запитання «Чорноморки».

— Сьогодні так виглядає, що українське суспільство більше хоче до Європейського Союзу, ніж наші президент та парламент, Верховна Рада й досі не ратифікувала Угоду про асоціацію з ЄС. Наші партнери — Грузія та Молдова — одразу ратифікували, а ми ні. На що нам сподіватися?

— Я думаю, що і президент, і парламент зроблять усе це не пізніше, ніж у середині вересня. Однак там є чимало моментів, які треба узгодити, і це не їхня ініціатива, а ініціатива Європейського Союзу. А що стосується громадської думки, то, справді, сьогодні найвища за весь час підтримка нашого членства у Європейському Союзі, і насамперед через те, що різко скоротилася, я б навіть сказала обвалилася, підтримка Митного союзу. Скажімо, якщо візьмемо 2010 рік, то в альтернативній постановці питання «або Європейський Союз, або Митний союз» підтримка Митного союзу була вищою, вона зрівнялася у 2011-у, а нині, після цих всіх подій, видно, що Митний союз обвалився із 55% підтримки до 20%. І зараз деякі громадяни підтримують Митний, але абсолютна більшість — за ЄС, причому переорієнтація відбулася насамперед за рахунок тих регіонів, які раніше більше підтримували МС, зокрема й Одеської області. Зараз дещо більше підтримується європейська інтеграція, в тому числі й у вашому регіоні.

Національний банк України утримував тривалий час курс гривні, щоб створити видимість стабільності. Таку думку в інтерв’ю «Радіо Свобода» висловив президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. За його словами, економічні підстави для падіння гривні наразі є, а її девальвація означає і зростання цін на імпортні товари.

— У п’ятницю (7 лютого — прим. «ЧН») НБУ офіційно девальвував гривню. Пане Сугоняко, курс 7,99 гривні за долар тримався тривалий час. І лише у п’ятницю Нацбанк вирішив змінити його. Ми побачили деяку стабілізацію, певне посилення курсу гривні в обмінниках порівняно із четвергом. З чим це пов’язано?

— Це пов’язано з тими кроками, які зробив НБУ. Є тенденції довго-тривалі на валютному ринку, які визначаються економічною політикою держави, станом платіжного балансу, станом економіки, можливістю обслуговувати свої борги. Все це впливає на курс. Власне, пропозиція валюти і попит на валюту на нашому ринку — це довгострокові тренди.

Цими днями в інтернеті був опублікований матеріал нібито авторства першого президента України Леоніда Кравчука, широко процитований у ЗМІ та соціальних мережах. Президент нібито похвалив співробітників «Беркуту» і засудив Майдан: «Подивіться, що сьогодні відбувається на Майдані. Це порушення всіх законів. Я вдячний хлопцям, «Беркуту».

Кореспондент «ЛІГАБізнесІнформу» вирішив уточнити оцінку ситуації з політиком. Перед розмовою у прес-службі президента сказали: «Ми в шоці. Тепер будемо уважніше фільтрувати, кому даємо інтерв’ю». В інтерв’ю агентству (www.liga.net) відчувається традиційна дипломатичність політика.

Повернення до Конституції зразка 2004 року — рятівне коло для України, яка опинилася в небезпечній кризовій безодні, — переконаний екс-голова Верховної Ради Олександр Мороз. Колишній голова ВР, який раніше невпинно заявляв, що майбутнє держави — це винятково парламентсько-президентська форма правління, і сьогодні, спостерігаючи за політичним процесом збоку, продовжує на цьому наполягати.

Facenews (http://www.facenews.ua) розмовляє з Олександром Морозом про «больові» точки, які сьогодні, на жаль, тривожними червоними маячками мерехтять на карті нашої з вами країни...

Особисті селянські господарства мають вагомий потенціал для розвитку вітчизняного сільського господарства. І за правильної державної політики у цій царині вже найближчим часом можна домогтися не лише модернізації аграрної галузі, а й поповнити державну скарбницю. Таку думку обстоює керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО (на знімку). Хіба що додає: задля цього згадана категорія дрібних сільських бізнесменів повинна змінити свій статус. Так зав’язалася наша з ним розмова.

— Чому особисті селянські господарства називають «українським феноменом»?

— Тому що сьогодні в Європі важко знайти категорію виробників сільськогосподарської продукції, які не мають юридичного статусу, не є юридичними особами і дія яких навіть чітко не регламентована на законодавчому рівні.

Андерс Ослунд — шведський економіст, який захистив докторську в Оксфорді, уже двадцять років проживає в Вашингтоні. З 1994-го він працював дослідником в Фонді Карнегі. А в 2006-у Ослунд переїхав на іний бік Массачусетс Авеню — пішов з посади російських та євразійських програм Карнегі на посаду старшого наукового співробітника в Інституті Петерсона.

Андерс Ослунд — головний спеціаліст з української економіки в Америці. Підтвердження цьому — отримане ним запрошення дати оцінку на слуханнях у сенаті, що відбулися два тижні тому.

Крім усього іншого, в Ослунда є впливовий товариш — шведський міністр закордонних справ Карл Більдт, який ще у 1990 році захищав економіста від нападок місцевих політиків — після того, як Ослунд розкритикував уряд со­ціал-демократів за надмірні державні витрати і підтримку авторитарних режимів.

Цими днями на Одещині з робочою поїздкою побував голова Народного руху України Василь КУЙБІДА. Наш кореспондент зустрівся з ним і попросив відповісти на кілька запитань.

— Василю Степановичу, ми стоїмо напередодні саміту Східного партнерства у Вільнюсі, на якому очікується доленосне для України підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Однак, спостерігаючи за політичною грою навколо цієї інтеграції, у наших співвітчизників наростає сумнів в істинних намірах чинної влади на чолі з президентом Віктором Януковичем зробити цей крок. А якої ви думки з цього приводу?

— Я вважаю, що підписання Угоди про асоціацію і глибинні перетворення в Україні суперечать інтересам цієї влади. І тому для мене було певною приємною несподіванкою почути твердження Президента України про те, що укладання угоди відбудеться, що євроінтеграційний процес потрібний для України, що держава буде послідовно рухатися цим шляхом...

Майже кожен четвертий власник земельних паїв сьогодні проживає на значній відстані від них. Багато землевласників взагалі не мають стосунку до сільгоспвиробництва. Така ситуація суттєво ускладнює і без того непрості земельні відносини. Докладно про це — в інтерв’ю з фахівцем з аграрної політики проекту USAID «АгроІнвест» Олександром МУЛЯРОМ.

— На початку земельної реформи її ініціатори прагнули передати землю сільськогосподарського призначення тим, хто її обробляє. Проте їхні наміри були реалізовані несповна. За даними опитування, проведеного «АгроІнвестом», сьогодні лише 12% власників паїв обробляють свої земельні ділянки. Деякі з них взагалі мешкають у містах. Чому так сталося?

— Слід нагадати, що внаслідок паювання і приватизації земель сільськогосподарського призначення колективних сільськогосподарських підприємств власниками цих земель ставали лише їхні члени, включаючи й пенсіонерів. Тобто на початку процесу приватизації земель КСП майже всі нові землевласники були сільськими жителями. Звичайно, вже тоді було зрозуміло, що не всі вони безпосередньо займатимуться сільським господарством.

Андреас Умланд — німецький політолог, один з провідних європейських фахівців з радянської та пострадянської політики, великий знавець політичних процесів у Східній Європі та Україні, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» — відповів на запитання кореспондента «Чорноморських новин».

— Пане Андреасе, чи буде, на вашу думку,  у листопаді цього року підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС?

— Наразі постає така картина, що головним чинником підписання угоди буде звільнення Юлії Тимошенко. Якщо її буде звільнено, ймовірно, відбудеться підписання. Є й інші умови. На тих чи інших напрямках Україна має проявити так званий відчутний прогрес для того, щоб Рада міністрів закордонних справ країн ЄС дала рекомендацію на підписання угоди. Якщо на майбутньому Вільнюському саміті Східного партнерства це з якихось причин не відбудеться, то Угода буде підписана у 2014 році. Я не можу собі уявити ситуацію, що ця угода не буде підписана  взагалі. Отже, я виходитиму з того, що підписання угоди буде, і що відносини між ЄС та Україною і між Україною та Росією різко зміняться і можна буде справді говорити про геополітичну реконфігурацію Східної Європи.

— Якщо Польща та Литва вважаються адвокатами України у Європі, то Німеччина у нас більше асоціюється з суворим прокурором. Досить пригадати саміт НАТО у Бухаресті, де Німеччина разом із Францією заблокували нам та Грузії надання ПДЧ. Вважалося, що Німеччина тоді не захотіла псувати традиційно хороших стосунків з Росією. Як буде цього разу, у Вільнюсі? Чи змінилося останнім часом ставлення керівництва Німеччини до України і чи не почуємо ми у Вільнюсі чергове німецьке «найн»?

— Річ у тім, що це два різних питання. Насамперед різниця в тому, що НАТО та членство в НАТО є проблемою, яка розділяє українське суспільство. Тоді як Угода про асоціацію — це не спірне питання, принаймні серед української еліти та більшості ваших громадян. Європейський Союз не сприймається в Україні як вороже утворення. Негативного сприйняття мало, є нейтральна позиція, є схвальна позиція, є позиція «я не знаю, я не хочу знати», але відвертого несприйняття нема, і європейська інтеграція могла б стати об’єднуючою національною ідеєю для України. Євросоюз, і зокрема Німеччина, хотіли б підписати цю угоду.

В Україні понад 2 мільйони гектарів офіційно вважаються нічийними. Переважно їх власники на старості літ залишилися без спадкоємців. Тож в останню мить свого життя їм не було кому передати своє майно та землю.

Доволі часто потенційні спадкоємці не заявляють свої права на земельні ділянки, адже здебільшого мешкають у містах і тому не мають наміру займатися сільським господарством.

Така земля, що втратила свого власника, називається відумерлою спадщиною. Її площа щороку зростає. Значною мірою це зумовлено складною демографічною ситуацією, яка склалася у селах. Переважно в них залишилися люди похилого віку. Згідно з результатами минулорічного опитування, проведеного проектом USAID «АгроІнвест», 24,1% власників земельних паїв сповнилося 70 і більше років.

Про проблеми відумерлої спадщини — інтерв’ю із завідуючим кафедрою землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України Андрієм МАРТИНОМ.

Пятрас Вайтекунас — Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні — зустрівся у Києві з представниками регіональних мас-медіа і відповів на їх запитання.

— Що потрібно зробити Україні, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС?

— Вересень — вирішальний місяць для прийняття рішень як для України, так і для країн Європейського Союзу. Залишилося дуже мало часу, потрібно при­ймати важливі закони, насамперед щодо виборчої системи — створювати надій­ну, на європейських стандартах, виборчу систему та реформувати Генеральну прокуратуру. Також ЄС чекає на рішення щодо виборів у п’яти округах, виборів до Київської міської ради, перегляду Кримінального кодексу. Також сподіваємося на прийняття законів про Вищу раду юстиції, статус суддів, реформи для покращення бізнес-клімату, боротьби з корупцією та закону проти дискримінації. Чинний закон про референдум суперечить Конституції та дає можливість міняти Конституцію, обходячи Раду. Та якими хорошими не були б закони, найважли­вішим є їх виконання.

Хрещення Руси-України — виняткова подія, що визначила історичну долю нашого народу, воно оновило княжу Київську державу, збагатило численними духовними скарбами, — мовиться у посланні помісного собору Української православної церкви Київського патріархату (27 червня 2013 року) до пастви та всього українського народу з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України. Подія ця, попри те, що вплинула на духовно-культурну ментальність пращурів нинішніх українців, вона, передусім, кардинально змінила княжу державу. Київська Русь увійшла в коло тодішніх європейських держав цілковито повноправною та рівною серед рівних. Понад те: Київська Русь стала наймогутнішою країною Європи. Знатні родини європейських країн мали за честь поріднитися з київськими князями, котрі, в свою чергу, отримували надійних союзників. Тож Україна в Європі не чужа, вона ще тоді стала європейською державою і тепер лише має знову посісти належне їй місце. Ми йдемо туди не як бідні родичі, а як духовно багата нація.

Тому й святкуємо нині 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, щоби утвердити історичну правду: 988 року, коли відбулося хрещення у Києві, Москви ще не існувало, землі ті не належали до території Руси. І саме на Київських пагорбах проповідував святий апостол Андрій Первозванний. Тож саме у Києві і має відзначатися ця річниця. Це, передусім, велике свято Української православної церкви з духовним центром у Києві, яке разом з нами відзначають усі християнські церкви України і світу.

Прорвавшись крізь агресивне середовище противників «Свободи» й особисто Ірини Фаріон, сотні людей виповнили простору залу Одеського культурного центру, щоби послухати народного депутата, поспілкуватися та задати свої запитання, придбати її цілющі мовознавчі книжки.

Після недовгої зустрічі з одеськими журналістами, котрих було багато й котрі запитували про все, що хотіли, та отримали вичерпні відповіді, Ірина Фаріон з’явилася на сцені й понад дві години без жодного папірця вистояла перед мікрофоном. Віддала шану славним одеситам Іванові та Юрію Липам (пам’ятаємо скандальне перейменування вулиці їхнього імені на якесь цілковито незнане одеситами ім’я) та Святославові Караванському, у якого вчилася, за її ж зізнанням, спочатку справжньої, не совєтської та не спотвореної, української мови, а вже відтак її захисту. Говорила про те, що українцям треба навчитися самодостатності — подібно до сусідніх європейських націй. Про те, що наші діти хочуть і мають бути вільними на своїй землі. «Нікому тут не буде добре, якщо буде зле українцям». І що головне — зберегти самобутність, яка дана нам від Бога. Потрібне уміння продиратися крізь суєту дня і знаходити перли, які роблять нас сильнішими. Й розу­міти: без духовного визволення нема економічного. Мусимо вилазити з цієї ями, з психологічної депресії — депресії українського державотворення. Українцям потрібно повертатися від Берестечка до Конотопа. І ще: вміймо малоросів робити українцями. Та вміймо вибирати на виборах. «Я перемогла не тому, що обіцяла, — я звітувала». Про перспективи: «Ми зараз перебуваємо на стадії творення законопродукту, який буде працювати згодом». Потім відповідала на запитання із зали. Вдячно сказавши наостанок: «Я давно не відчувала такого тепла».

За кілька годин до початку зустрічі з одеситами Ірина Фаріон дала екслюзивне інтерв’ю газеті «Чорноморські новини».

Порівнявши температурні показники за всю історію метеоспостережень, які проводяться у Києві з 1881 року, вчені встановили, що найгарячішим в Україні було літо-2012. Ще спекотнішим прогнозують літо-2013. Не виключено, що й пізніше, у жовтні, температура повітря сягатиме 25 градусів тепла. І, взагалі, за передбаченням спеціалістів, у найближчі сто років жаркі періоди влітку будуть дедалі все тривалішими, а зими — теплішими. При цьому кількість й інтенсивність небезпечних гідрометеорологічних явищ неухильно збільшуватиметься. Деякі з них, як наприклад, торнадо, яке недавно завдало великої біди США, або смерчі, практично неможливо спрогнозувати. Фахівці спроможні передбачити лише умови, за яких вони можуть виникнути...

Виклики природи непокоять всю людську спільноту, в тому числі аграріїв, які з огляду на сферу діяльності чи не найпершими стикаються з реаліями і наслідками глобального потепління. Яка ситуація складається сьогодні на українських ланах? Чи існують шляхи протидії лиховісним кліматичним змінам? Що для цього потрібно? На ці та інші запитання ми попросили відповісти завідувача відділом селекції і насінництва пшениці Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, академіка НААНУ, доктора сільськогосподарських наук Миколу ЛИТВИНЕНКА.

В Україні мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель діє вже тривалий час. Після розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів значна частина земельних ділянок (паїв) була передана у власність тим, хто працював на ній за радянських часів. Як показало масштабне дослідження, проведене наприкінці 2012 року Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України на замовлення проекту USAID «АгроІнвест», нині майже 80% цих людей перетнули 50-річний рубіж, а 43% мають вік понад 60 років. За таких умов значна їх частина не в змозі самостійно вести на своїх земельних ділянках сільськогосподарське виробництво.

Натомість з боку сільськогосподарських підприємств та фермерської спільноти існує значний попит на землю. Очевидним виходом з цього становища в умовах мораторію стало значне поширення оренди сільськогосподарських угідь. Саме оренда дозволяє сільгоспвиробникам зібрати масив землі, на якому можна вести прибутковий сільськогосподарський бізнес та забезпечувати продовольчу безпеку українців.