Матеріали з рубрикою «Інтерв’ю»

Ми живемо в Україні у часи величезних змін в релігійній сфері. Такі бувають раз на кілька століть. Зменшення впливу РПЦ в світі та ймовірний демонтаж Московського патріархату в Україні насправді співставні з падінням імперії. Цікаве спостереження: коли йдеться про національне відродження, то церковний підйом завжди слідує за підйомом національним. А коли йдеться про занепад, то тут зворотний порядок: занепад та деградація РПЦ сьогодні наче передвіщають падіння, власне, російської держави, з якою церква там тісно зрослася.

Віктор Єленський, вчений-релігієзнавець, новий голова Державної служби етнополітики і свободи совісті, безумовно, є «оператором» таких змін. Він так давно займається релігією, що його прогнози завжди напрочуд точні, і хоча для реалізації озвучених ним пропозицій політичному Олімпу необхідний час, але там до них неодмінно повертаються.

«Деякі поважні військові експерти прогнозують, що звільнення Криму відбудеться до звільнення територій на сході України», — зазначив в ефірі програми «Свобода Live» голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. За його словами, під тиском перемог ЗСУ в москві можуть статися зміни у військово-політичному керівництві росії. Він також скептично поставився до будівництва у Криму окупаційною владою фортифікаційних споруд, щоб зупинити наступ української армії.

— Пане Чубаров, давайте почнемо зі стратегії деокупації Криму, про яку говорить секретар РНБО Олексій Данілов. Що вам відомо про можливі корективи, які, ймовірно, будуть внесені до цього документа?

— Зрозуміло, що останній рік війни, яка триває вже дев’ять років, фактично вимагає внесення таких кардинальних змін до стратегії, хоча б у тій частині, де вказувалося про те, що звільнення Криму відбуватиметься переважно через політично-дипломатичні форуми.

(Закінчення. Початок у номері за 23 лютого).

— Мовні порушення фіксувалися здебільшого в освітній сфері?

— Це різні сфери: інтернет, освіта, обслуговування, транспорт, охорона здоров’я тощо.

— Скільки всього торік було накладено штрафів?

— Достатньо. Вони стосувалися різних осіб: викладачів університетів, патрульних, керівників сайтів… Частину штрафів було сплачено відразу, частину — вже цього року відповідно до процедури стягнення. Це не сотні і не тисячі. Поки що це одиниці штрафів і десятки попереджень. Але, водночас, це тисячі вимог про усунення тих або інших порушень. Ключове, як я вже сказав, що дозволяє нам накласти санкцію, — це комплекс доказів.

21 лютого відзначався Міжнародний день рідної або материнської мови. Українці — народ, який, попри столітній лінгвоцит, свою мову зберіг і готовий надалі захищати її від агресії російських «визволителів».

Про контрнаступ української мови і в побуті, і в бою та про імплементацію Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» — у розмові «Укрінформу» (www.ukrinform.ua) з мовним омбудсменом Тарасом Кременем.

Увечері 6 лютого глава Української греко-католицької церкви блаженніший Святослав оголосив, без перебільшення, історичне рішення 93-ї сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо календарної реформи, яка набуває чинності з початку нового літургійного року — 1 вересня 2023-го. І йдеться не лише про святкування Різдва 25 грудня, про що давно точаться дискусії, які спалахують за місяць до свята і вщухають одразу після нього, а про перехід на григоріанський календар усіх нерухомих свят. Усіх, окрім Пасхалії.

Про мету літургійної реформи, її сенс, нюанси і значення цих змін для всієї Церкви — у прямій мові блаженнішого Святослава у програмі «Відкрита Церква».

«Якби не Юраш, то Ватикан нагадував би кабінет Орбана чи штаб Трампа», — таке, чи щось подібне, часто можна почути в середовищі українських релігієзнавців про Надзвичайного та Повноважного посла України при Святому Престолі (у Ватикані). Заява Папи (про неї йдеться у тексті) про те, що він готовий зустрітися з обома президентами — Зеленським та путіним — дуже контрастує з його ранніми висловлюваннями про «великий русский народ» чи «русский гумманизм».

Так, Андрій Юраш за рік свого перебування на «римській кафедрі» точно зробив українське посольство помітним, його новий офіс навіть «перемістився» у безпосередню близькість до Ватикану. Фейсбук-акаунт посла часом нагадує світову енциклопедію дипломатичного корпусу, повідомляючи про безліч заходів із колегами-дипломатами країн Старого та Нового світу. (Наше інтерв’ю було відкладено на годину через незаплановану зустріч з американським урядовцем.)

У дні, коли в Україні тільки й розмов про генеральний наступ, який от-от має розпочати ворог, «Укрінформ» (www.ukrinform.ua) зустрівся із заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-майором Вадимом Скібіцьким, щоб обговорити найактуальні на сьогодні питання.

— Пане генерале, як ви оцінюєте недавні перестановки в російському військовому керівництві? До чого це? Якісь перші наслідки заміни Суровікіна на Герасимова уже проявилися?

— За такий короткий період часу ще складно сказати, наскільки змінилася тактика, але те, що зміни будуть, ми знаємо однозначно. Ми бачимо, як зараз переміщуються, куди перегруповуються їхні підрозділи повітрянодесантних військ. Це і є почерк Герасимова. Чому? Тому що на початку повномасштабної агресії ми чітко знали, що на всіх напрямках у другому ешелоні, по суті, в стратегічному резерві перебували десантники, а в наступі на Київ вони взагалі виконували основне завдання.

(Закінчення. Початок у номері за 12 січня)

Мова йде про те, що це не війна путіна, що більшість росіян підтримують цю війну.

Мова йде про те, що треба дивитися правді в очі — путін управляє росією не тільки за допомогою репресій, не тільки за допомогою цензури. Він управляє росією за допомогою соціального контракту, який укладений між кремлівською елі-тою і російським народом.

Минулий рік увійде в історію не тільки як рік початку повномасштабної війни. У 2022-у Україна вперше отримала Нобелівську премію миру.

Лауреатом однієї з найпрестижніших нагород у світі стала правозахисна організація «Центр громадянських свобод». Утім, навіть така визначна для країни подія за традицією не обійшлася без бурхливого обговорення із засудженням у соцмережах. Українців обурило, що Нобелівський комітет вирішив цього разу розділити премію між правозахисниками росії, України та Білорусі. Багато хто побачив у цьому кроці бажання підживити старий радянський міф про «братні народи». Знайшлися й ті, хто вимагав від українських правозахисників показово відмовитися від отримання Нобеля.

Ексміністр закордонних справ України, дипломат Павло КЛІМКІН в інтерв’ю ведучому програми «Вердикт» Сергієві Руденку на телеканалі «Еспресо» розповів, як російська агресія проти України вплинула на світ.

— 24 лютого 2022 року ми стали свідками того, як впала система безпеки, яка була до цього у світі. Путін та його команда зробили все можливе, щоб кинути виклик не лише Україні, а й усьому світові, розтрощивши систему безпеки, яка була дотепер, й архітектуру співіснування на земній кулі. Чи був світ готовий до цього?

Починаючи із 10 жовтня Україна пережила вже з десяток масованих атак ракетами і дронами по об’єктах енергетичної інфраструктури. Мільйони українців у цей зимовий час залишаються без світла та тепла.

Про те, скільки ще таких атак може витримати наша енергетична система, чи варто Європі очікувати нової хвилі біженців і як не допустити гуманітарної катастрофи, «Голосу Америки» (https://ukrainian.voanews.com) розповіла радниця міністра енергетики Олена Зеркаль.

Збройні сили України можуть звільнити території, захоплені росією після 23 лютого, вже до кінця цього року, а до літа 2023-го — Крим. Так вважає колишній командувач Сухопутних сил США у Європі генерал-лейтенант Бен Годжес.

В інтерв’ю «Радіо «Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) він розповів, як саме, на його думку, українська армія зможе звільнити півострів та такі великі міста, як Маріуполь, а також про те, як зміниться хід війни із настанням холодів, чи здатна рф поновити запаси артилерії і чого намагається досягти кремль, коли кидає у бій непідготовлених мобілізованих солдатів.

Москва продовжує шукати інструменти, щоби вплинути на позицію Заходу в питанні війни. У такий спосіб у росії, вочевидь, сподіваються всадити Україну за стіл переговорів або ж, принаймні, припинити поставки озброєння з боку наших партнерів. Ні енергетичний шантаж Європи, ні ставка на лояльних політиків поки що не дають кремлю результатів.

Чи зміниться це після виборів у США та з приходом нового прем’єра у Великобританії, чому деякі країни все ще займають досить стриману позицію щодо агресора — в інтерв’ю «РБК-Україна» (https://www.rbc.ua) розповів колишній постпред в ООН, екс-посол у США та в росії Володимир Єльченко.

Леся Воронюк ще студенткою у Чернівецькому університеті започаткувала День вишиванки, який згодом став справді міжнародним — і третього четверга травня уже більше десятка років усі свідомі українці намагаються національними вдяганками показати приналежність до єдиної нації. Нещодавно ця ініціатива отримала визнання: стала лауреатом, а також отримала головну відзнаку — премію Європейської спадщини «Європа Ностра 2022 року», премію суспільного вибору (European Heritage Awards/Europa Nostra 2022 року, Public Choice Award). У межах Саміту європейської культурної спадщини-2022 за перемогу українського Дня вишиванки проголосували понад 11 тисяч жителів континенту.

«Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) у проєкті «Культура як зброя» поспілкувався з пані Лесею про важливість креативної прив’язки до національних надбань предків, сучасну їх промоцію та конкурентоспроможність у розмаїтті європейської та світової спадщини, попри багаторічне знецінення всього українського в російській імперії, радянському союзі та в період нинішньої воєнної «денацифікації» росією України. Бо вишиванки, мова, традиції — це духовна броня й обереги.

Інара Мурнієце — політик із великим досвідом, причому найвищого рівня, була спікеркою латвійського парламенту двох скликань. І це цінно, оскільки вона бачить сьогоденну ситуацію у розвитку та з вектором у майбутнє.

Наша розмова відбулася невдовзі після чергових парламентських виборів, гарячої пори коаліційних переговорів. Тому «Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) особливо вдячний пані спікерці за те, що вона знайшла час для важливої розмови.

Свою участь у розв’язаній росією війні — наданні ресурсної допомоги українським військовим — одеський історик-дослідник Олександр Бабіч одразу ж визначив сам. Організував на базі власної турагенції волонтерську групу, що розпочала тісно взаємодіяти з польськими організаціями, створеними для підтримки України. Ще одну місію невдовзі «спустили» з Києва — у Генштабі ЗСУ запропонували долучитися до участі в проєкті «На щиті». Так Бабіч увійшов до групи з пошуку, ексгумації загиблих воїнів, установлення імен і повернення їх до родин.

Про те, як вдається поєднувати гамірливу волонтерську діяльність зі скорботною гуманітарною місією «На щиті», спілкуємося з Олександром В’ячеславовичем в одному з приміщень турагенції «Тудой-сюдой», що нині виглядає типовим волонтерським складом, набитим пакунками з тактичною амуніцією, плащ-наметами, взуттям, оптикою, коробками з консервами. За дверима у сусідніх приміщеннях кипить робота — волонтери продовжують приймання-відправку ящиків за узгодженими адресами.

Із 24 лютого росія використовує проти України чи не всі типи ракет, що є в неї на озброєнні. Навряд чи дивно, що після шести місяців війни ми вже, як правило, розуміємо, звідки може «прилетіти»: або з Білорусі, або з Чорного моря, або з прикордонних областей рф на північному сході, або з району Каспійського моря. Агресор пускає в хід не лише сучасні ракети, а й ті зразки, які залишилися в його арсеналі ще з часів «холодної війни» минулого століття.

Безпеку нашого неба забезпечують Повітряні сили ЗСУ. Це радіотехнічні війська, які моніторять та виявляють ворожі об’єкти. Це зенітні ракетні війська, які збивають ці цілі із землі. І це наші пілоти та авіація, які воюють з противником у повітрі.

Американська публіцистка Енн Еплбаум, авторка таких книг, як «Гулаг», «Червоний голод: сталінська війна проти України», в інтерв’ю «Ві-Ві-Сі»  висловила переконання, що західна допомога Україні не послабшає, попри падіння інтересу західних ЗМІ до війни. Вона також пояснила, що «рашизм» краще за «фашизм» окреслює ідеологію і методи дій путінської росії в Україні.

— Наскільки велика загроза того, що «втома від війни» почне даватися взнаки — і на підтримці Заходу для України, і на єдності західних партнерів у підтримці України?

«Світова історія сьогодні поселилася у кожній українській домівці», — любить повторювати письменник, дипломат Юрій Щербак. І та історія, що поселилася у нас, крутіша за «Казино «Рояль». Принаймні книги Юрія Щербака точно дають ці відчуття. На вулицях Антоновича, на Бесарабській площі чи в урядових кварталах відбуваються події, які дадуть фору найкрутішому серіалу.

Вперше журналістка «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) обговорювала з Юрієм Миколайо-вичем його політичні антиутопії рік тому, а «ЧН» передруковували цю розмову у номері за 9—11 вересня. Цього разу мова про його роман, який стосується відновлення в Україні ядерної зброї.

Балтський педагогічний фаховий коледж з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну підтримує наших захисників, дав прихисток сім’ям переселенців, які,  рятуючись, змушені були покинути свої домівки. Водночас тут не припинявся навчальний процес. Тепер триває вступна кампанія.

Про те, як працює цей заклад під час війни, — в інтерв’ю із заступницею директора з навчально-виробничої практики Вірою ПЕЧАРСЬКОЮ.

Навіщо Росія перекидає війська на південь, чому окупанти не проведуть у Херсоні референдум 11 вересня і що потрібно для того, аби наступної весни Україна святкувала перемогу — в інтерв’ю «РБК-Україна» (https://www.rbc.ua) розповів генерал Дмитро Марченко.

Генерал-майор Дмитро Марченко до квітня керував обороною Миколаївщини. Тоді, у перші тижні повномасштабної війни, окупанти намагалися оточити обласний центр, однак їхня перша спроба зазнала нищівного краху. Росіян вдалося відтіснити до меж тимчасово окупованої Херсонщини, де наші Збройні сили готують плацдарм для наступальної операції. Відчуваючи вразливість своїх позицій, ворог упродовж останніх тижнів стягує свої війська на південь і, схоже, планує чергову атаку.

Захід демонструє справжню єдність і солідарність з Україною в умовах війни з росією, попри побоювання, що так не станеться. Україна може вступити до ЄС у перспективі років, а не десятиліть, натомість її членство в НАТО стає реальним після вступу до Альянсу Фінляндії та Швеції.

Війна росії проти України може бути тривалою, а засудження путіна та його оточення за злочини в Україні, найімовірніше, буде заочним. Такими думками в інтерв’ю власному кореспондентові «Укрінформу» (www.ukrinform.ua) поділився експрезидент Польщі (1995—2005) Александер Кваснєвський.

Євген Головаха, директор Інституту соціології Національної академії наук України, знає про українське суспільство все. Думаю, що знає все і про нас сьогоднішніх.

Не лише тому, що опитування громадської думки не припиняються і під час війни, а ще й тому, що всю війну Євген Іванович провів у Києві, категорично заявивши, що нікуди з нього не виїде. Коли проводжав в евакуацію співробітників, отримав свій життєвий досвід, і може говорити про наше сьогоднішнє та майбутнє, до чого готуватися і чого краще спробувати уникнути.

Головною подією в російсько-українській війні буде не смерть путіна, а постачання Україні зброї

Знаковий американський політолог Андрій Піонтковський розповів в інтерв’ю ведучому програми «Студія Захід» на телеканалі «Еспресо» (https://espreso.tv) Антону Борковському про роль олігарха Абрамовича, політику лідерів ЄС та кастинг, який розпочався в рф.

— Ми розуміємо так, що тривають певні переговорні треки. Один трек ми зараз всі переживали, так званий стамбульський трек. І з’являється інформація, що пан Абрамович надзвичайно сильно попрацював на іншому трекові. Які ви бачите зараз перспективи ердоганівських різних пропозицій?

Про те, як українці показали себе у перші сто днів повномасштабного вторгнення, що нового самі в собі відкрили та наскільки важливо не втратити ці якості нашого суспільства, журналістка «Фактів ICTV» (https://fakty.com.ua), ведуча рубрики «Огляд соцмереж» розмовляла з директоркою Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, академіком Еллою ЛІБАНОВОЮ.

— Елло Мерленівно, що показали 100 днів великої війни? Чи змінилися українці за цей час? Їхні пріоритети, цінності?

— Цінності, безумовно, не змінилися. Цінності так швидко не змінюються, можливо, це й на краще. Змінилися поведінкові стратегії. Я не пам’ятаю такого прикладу в Україні, щоб «Ми» домінувало над «Я». Тому що ми взагалі-то індивідуалісти, колгоспи — це не про нас, радгоспи — тим більше. А от під час війни ми зрозуміли, що об’єд-нання необхідне, і без нього нічого не буде. Моя хата скраю — це добре, але не завжди дає змогу врятуватися від ворога і зустріти його так, як потрібно. Це перше.

Про те, що президент сусідньої країни хоче увійти в історію як збирач земель після «геополітичної катастрофи», не пише зараз тільки ледачий. Правда й те, що одним із завдань «збирання» є об’єднання «русского міра» в одну імперію. Але, підкреслюю, тільки одним із завдань, й аж ніяк не найголовнішим. Бо в тіні залишається надзавдання кремля — поворот російської та світової історії назад.

Місія нездійсненна

У цьому, до речі, основна відмінність ідей більшовиків, які захопили владу в Російській імперії під керівництвом Леніна-Троцького, від нинішньої кремлів-ської зграї. Ті за допомогою казки про пролетарський інтернаціоналізм хотіли історію підштовхнути вперед до світової революції. Ці ж за допомогою «русского міра» збираються повернути все назад. «Как при бабушке». Те й інше принципово нездійсненне. Те й інше обійшлося й обходиться людству великою кров’ю. Надзавдання, до слова, на відміну від реальних завдань, в умах режисерів живуть своїм життям, а на ціну, як завжди, ніхто не зважатиме. Ні тоді, коли землі збирали шляхом радянізації, ні тепер, коли це намагаються робити під гаслом «русского міра».

Після широкомасштабного вторгнення росії перед Україною відкрилося вікно можливостей на євроінтеграційному треку. І Київ не забарився скористатися своїм шансом, подавши заявку на вступ до Європейського Союзу.

Про українські очікування від саміту ЄС у червні та позицію держав — членів Євросоюзу щодо надання нашій країні статусу кандидата «Дзеркало тижня. Україна» (zn.ua) поговорило з віцепрем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою СТЕФАНІШИНОЮ.

Його  функція  полягає  в  тому,  щоб зробити  світ  непримиренним  до  зла

«Укрінформ» (https://www.ukrinform.ua) публікує серію інтерв’ю з відомими українцями, яких особливо хочеться чути з початком війни, чиє професійне і громадянське покликання точно оці-нювати наявне й реалістично дивитися в майбутнє. Одним із таких голосів є голос підприємця, громадського діяча, публіциста, викладача Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновника громадянської платформи «Нова країна» Валерія Пекаря.

З ним ми говорили на різні теми, утім, російсько-українська війна все ж була в центрі нашої розмови.

Президентка Єврокомісії (ЄК) Урсула фон дер Ляєн, як уже повідомляли «ЧН», 8 квітня відвідала Київ, де зустрілася з політичним керівництвом України і висловила свою підтримку народові, який протистоїть навалі Москви. Побувала і в Бучі Київської області, де після звільнення були викриті жахливі злочини російських окупантів проти мирного населення.

Яких антиросійських санкцій слід чекати далі, як скоро Україна вступить до Євросоюзу, чи на часі введення євро для української фінансової системи та чому Брюссель вірить у перемогу України у війні — про це президентка Єврокомісії розповіла «НВ» (https://nv.ua).

Українці повинні мати стратегію щодо Росії, бо не буде такого, що помре Путін і все закінчиться

Нещодавно у Варшаві побував президент Світового конгресу українців (СКУ) Павло Ґрод. Він зустрівся з представниками польської влади, зокрема з президентом Анджеєм Дудою.

Про свій візит до Польщі, стратегію розвитку світового українства і про те, як українська діаспора допомагає Україні в умовах широкомасштабної російської агресії, очільник СКУ розповів в інтерв’ю кореспондентові «Укрінформу» (www.ukrinform.ua).