Матеріали з рубрикою «Імена»

Переглядів: 672

Дисидент. Борець. Українець

Раніше сказали б: ініціатива. Тепер кажуть: проєкт. Хоча, без сумніву, кожен подібний проєкт народжується в голові ініціативної особистості. Як-от і цей — «Одеські дисиденти» (певна річ, що не лише одеські). Й одним з таких мужніх людей є, безперечно, Олекса Різників.

Кремезний, козацької статури (як ми зазвичай числимо наше славне козацтво), завжди позитивний чоловік, з пишним чубом та бородою біблійного пророка… Не метушливий, доброзичливий — багатьом біля нього спокійно і затишно, без особливих амбіцій… А в тих часах, коли духовно єднався з борцями проти режиму — юнак, який ще лише намацував свій путівець у велике життя. Й саме той рішучий виступ супроти тоталітарної системи — написана удвох з Володимиром Барсуківським листівка, що виявила юнацьку сміливість та молодечу безкомпромісність, — правдоподібно, якраз і був пророцтвом майбутнього падіння тієї системи, пророцтвом, дарованим з небес, чи від народу свого — почерез гени. Властиво, це можна сказати про багатьох, коли не про всіх, кого називаємо дисидентами 1960—1970 років і котрі саме цим й увійшли в новітню історію України — поіменно й страдницькими життєписами своїми.

Добре знають Олексу Різниківа в Одесі, знають і поза нею. Десь він виступав зі своїми літературними чи мовознавчими працями, розповідями про свій життєвий шлях, десь отримував свої відзнаки — а їх у нього подостатком, десь презентував нову книжку…

Переглядів: 609

Творець перших радіокерованих пристроїв

Україна зараз переживає складні часи, які увійдуть до підручників історії як героїчна боротьба нашого народу проти московської навали. Здається, що нині не на часі писати про ювілеї учених чи письменників. Але якщо про це промовчимо ми, то наш ворог і надалі називатиме їх «великими русскими учеными/писателями» тільки тому, що вони працювали в період панування російської чи радянської імперій.

До таких особистостей належить і талановитий український фізик Микола Дмитрович Пильчиков із надзвичайним талантом першопрохідника, в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення. Не дарма його образно називають українським Едісоном (Теслою).

Переглядів: 408

Будівничі українського війська

Наприкінці цього місяця (24 та 26 травня) сповниться 130 років від дня народження двох старшин Армії УНР — Дмитра Жупінаса та Юрія (Георгія) Бонч-Осмоловського. Обидва, тоді ще поручники, належать до будівничих українського війська на Одещині (кінець 1917-го — початок 1918-го).

Дмитро Васильович Жупінас народився 24 травня 1892 року в містечку Сміла Черкаського повіту Київської губернії (тепер — Черкащина), де це прізвище поширене і донині. Згідно із записом у посмертній статті, навчався у Білоцерківському сільськогосподарському училищі. За даними штабу Армії УНР, Першу світову закінчив поручником піхоти, служив у 12-у драгунському Стародубському полку. Мав поранення та нагороди за особисту хоробрість.

Переглядів: 329

Неповторно схожа на Україну

8 травня Галині Могильницькій — чудовій поетесі, принциповій, незламній борчині за українську справу, а надто за незалежну Українську церкву — сповнилося б 85 років.

Тепер можна з певністю сказати: саме завдяки її книжкам, де вона показала стражденний шлях Української церкви, де аргументовано розвінчала міфи Московського патріархату, врешті-решт стали можливими тектонічні зрушення в цій справі — отримання Томоса і формування сучасної, не залежної від РПЦ церкви. Звісно, не тільки завдяки її гостро публіцистичним книжкам. На щастя, не одна вона була трудівницею на цьому полі. Але її праця, надзвичайно ретельна, переконлива, й справді била як камінь із пращі правди (так називається одне з перших її авторських видань). Причому в той час, коли на отримання Томоса не було навіть примарної надії.

Переглядів: 202

Дивовижний світ Володимира Рутківського

18 квітня сповнилося 85 років від дня народження Володимира Григоровича Рутківського (1937 — 2021) — провідного українського дитячого письменника, лауреата премій ім. Миколи Трублаїнi (1992), ім. Лесі Українки (2002), «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця (2005), «Книга року «Бі-Бі-Сі» — за історичний роман «Сині Води» (2011), Національної премії України ім. Тараса Шевченка — за історичну трилогію для дітей «Джури» (2012). Його казкова повість «Гості на мітлі» внесена до міжнародного Почесного списку Г.Х. Андерсена, у якому — кращі книжки світу, адресовані дітям.

І хоча народився письменник на Черкащині, багато десятиліть він жив і творив саме в Одесі. Тут навчався, працював, тут здобув визнання одного з лідерів сучасної дитячої української літератури, ставши першим дитячим письменником, удостоєним Шевченківської премії. Незмінний голова журі Корнійчуковської премії, Володимир Григорович завжди був наставником і добрим порадником для молодих колег, керівником і натхненником Об’єднання дитячих письменників Одеси.

Переглядів: 238

Будівничий флотів України та Польщі

5 квітня сповнилося 140 років від дня народження одного з будівничих Військово-Морських сил Української Народної Республіки, а згодом і військового флоту Польщі адмірала Юрія Свірського. Майже півтора десятка літ його життя було пов’язане з Чорним морем, з Одесою.

Майбутній адмірал народився 5 квітня 1882 року в Каліші, центрі однойменної губернії Польського королівства, в католицькій дворянській родині литовського походження, вихідця зі Свіри (тепер Білорусь, Мінська область), з князівським корінням герба Лис. Його батько — Влодзімєж Свірський — був офіцером російської армії: служив в Осовецькому фортечному піхотному полку, а потім командував піхотним полком у фортеці Демблін. Мати — Целіна, уроджена Василовська — сестра відомої польської письменниці Марії Конопніцької. Вихований матір’ю в патріотичній атмосфері, Юрій чудово володів польською та анг-лійською мовами. Після закінчення двох класів реального училища у Варшаві вступив до кадетського корпусу в Москві, який закінчив у1899-у. Продовжив військову освіту в елітному Морському корпусі Петербурга, де з успіхом (друге місце серед випускників) у 1902-у отримав звання мічмана.

Переглядів: 293

«Він простелив свободу сучасній Україні»

17 лютого сповнилося 130 років від дня народження патріарха Української греко-католицької церкви, кардинала Йосифа Сліпого — великої людини, яка була не лише свідком подій майже цілого ХХ століття, а й співтворцем цих подій.

Життєвим кредо Йосипа Сліпого був вислів Сенеки «Per aspera ad astra» («Крізь терни до зірок»), що став центральним і в гербі патріарха й магістральним на його тернистій дорозі. І він жодного разу не зрадив цьому кредо.

Переглядів: 240

Світлий слід Майстра

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.

Ліна КОСТЕНКО.

Лютий місяць годилося б одеситам назвати місяцем професора В’язовського, знаного вченого-літературознавця, письменника, автора і редактора знакового в Україні другої половини ХХ століття підручника «Теорія літератури», на якому виросли цілі покоління вчителів, письменників, журналістів… Він народився у цьому місяці, 2 числа далекого 1919 року, у цьому ж місяці, 25 числа 1996 року пішов у вічність. Між цими датами — сакральне 77, стільки років вділив йому Бог для справ великих і благодатних: найперше — відбутись Людиною, в часи смертельної небезпеки очистити планету від фашистської чуми, а вже з поверненням до миру і праці по-батьків-ськи дбати про свій народ, його освіту й культуру…

Переглядів: 239

«Предтеча з ніжними очима», або Ким був Дзюба для України?

У ніч проти дати 22.02.2022, яка точно увійде в історію вищих злетів українства, відійшов у засвіти Іван Дзюба — один з тих, хто і вірив у незалежну Україну, і збудував її.

Ким був Іван Дзюба? Дисидентом, шістдесятником, літературним критиком, громадським діячем. Він — один із засновників Народного руху України, редактор журналу «Сучасність» у 1990-х, другий міністр культури України (1992 — 1994), один з учасників ініціативної групи «Першого грудня». Академік, Герой України. А ще — інтелектуал, блискучий знавець історії та літератури, зокрема й російської. Його статті про Гоголя чи про Салтикова-Щедріна — то справжня розкіш і насолода для читача.

Переглядів: 302

Де ти, моя «Сон-трава»?

До 90-річчя від дня народження майстра декоративно-ужиткового живопису, народного художника України Ростислава Палецького

Якби життя у нас ішло природним шляхом, 10 січня 2022-го народному художникові України Ростиславу Палецькому сповнилося б 90 років. Скільки було б написано робіт, у скільки країн світу вони б розлетілися, скільки творчих висот було б узято майстром!

Та не так сталося, як хотілося б... Чиясь зловорожа рука звела зі світу світлу людину, народного майстра, який жив і творив свої дивовижі в селі Троїцькому Любашівського району на Одещині. Звели зі світу, не давши дожити навіть до Шевченкового віку — 47 років. Отак на 47-у році життя душа його звернула вбік від планети Земля та й подалася космічним бездоріжжям кудись у засвіти, залишивши в його хаті в калюжі крові нерухоме тіло митця з розбитою головою... Є якийсь містичний зв’язок між зловісними датами його життя й датами життя Тараса Шевченка: не дожив один рік до віку Шевченка, не дожив два дні до дати смерті Кобзаря...

Доля звела мене з Ростиславом Палецьким у далекому 1970-у. А передісторія зустрічі така. Після того, як у київському КДБ мене запевнили, що вишу мені не бачити, як своїх вух, я звернулася за порадою до Євгена Сверстюка. Він запропонував вихід: подати документи до Одеського державного університету імені Іллі Мечникова, адже там завдяки ректорові Олександрові Івановичу Юрженку здобувають освіту ті, кого виключили з інших ВНЗ. І додав, що з університету, звісно, виключать, але ж якийсь час можна буде вчитися. Так я з’явилася в Одесі, успішно склала вступні іспити, стала студенткою.

Переглядів: 434

У кожного свій шлях до Правди

Роздуми над книжкою

Жив донедавна на Одещині чудовий журналіст Борис Устименко. Та ось уже скоро 40 днів з часу відходу його у кращі світи.

Писав багато і мудро, шанували його всі редактори наших газет. 2006 року він зробив мені унікального дарунка — книжку під дивною назвою «Карнафей».

Переглядів: 717

Дорогами втрат і сподівань

Мій ярий крик, мій біль тужавий,
Випалюючи ржу і гріх,
Ввійде у складники держави.
Як криця й камінь слів моїх.
Зі збірки «Перстень Полікрата» (Львів, 1939).

1 лютого сповнилося 125 років від дня народження українського письменника, публіциста, культуролога-енциклопедиста Євгена Маланюка — одного з найяскравіших представників вітчизняної літератури XX століття, поета української еміграції.

Творчий доробок Євгена Маланюка став широко відомим лише на початку 1990-х років — через три десятиліття після його смерті. Довгий час ім’я цього поета було під забороною радянської влади. Його творчість замовчували, фальсифікували. Змушений жити поза межами України, він усією своєю діяльністю прагнув сприяти відродженню української держави, утвердженню самобутньої української нації.

Переглядів: 864

Бібліотека пам’яті Богдана Комарова

Нещодавно сповнилося 140 літ від дня народження природознавця, бібліографа, лексикографа, організатора української освіти на Одещині в 1917—1918 роках Богдана Михайловича Комарова.

Народився він 18 січня (за новим літочисленням) 1882-го в Києві у великій родині відомого бібліофіла і бібліографа, фольклориста, лексикографа, перекладача, одного із засновників одеської «Просвіти» Михайла Федоровича Комарова. Загалом у Богдана було п’ятеро сестер і брат: Маргарита, Любов, Галина, Леоніда, Віра та Юрій. Невдовзі разом з батьками переїхав до Одеси. У 1900-у закінчив 4-у Одеську чоловічу гімназію (нині в цьому приміщенні розташовується Музей західного і східного мистецтва).

Переглядів: 922

«Якби я не вірив у магічну здатність Слова...»

Особистість завжди сприймається нами крізь призму певних спогадів. Останні ж виникають під впливом багатьох ситуацій, уявлень. Не є винятком і постать поета Анатолія Качана, який недавно, 16 січня, відзначив своє 80-річчя.

Біографія і творчість Анатолія Леонтійовича тлумачаться як знакові явища української культури ХХI. Промовистим свідченням цього є статус лауреата літературно-мистецьких премій ім. М. Трублаїні, ім. Лесі Українки, «Звук павутинки» ім. В. Близнеця, «Київ» ім. Є. Плужника, «Джури» В. Рутківського («За створення високохудожнього образу українського Причорномор’я»), Корнійчуковської. Його експериментальна поезія відзначена премією ім. Б. Нечерди (2006) — «за самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямів в українській дитячій літературі».

Переглядів: 254

Полковник Армії УНР Володимир Кедровський

Серед когорти діячів, які боролися за нашу державність на Півдні України, чільне місце належить уродженцеві Херсона Володимирові Кедровському. Його життєвий шлях до вимушеної еміграції був тісно пов’язаний з найбільшим українським містом на березі Чорного моря — Одесою. Тут він навчався в університеті, брав участь у роботі місцевої «Просвіти», а після закінчення навчання підтримував добрі стосунки з багатьма одеситами. Тут познайомився з Іваном Франком, який перебував у нашому місті в 1909 році.

Володимир народився 13 серпня 1890-го у Херсоні, у родині землевласників Кедровських. З боку матері — нащадок запорозьких козаків Липських. Володіння Кедровських розташовувалися на берегах Інгулу (сучасна Миколаївська область), а материної сім’ї — неподалік, на річці Інгулець. На цих землях Кедровські вирощували в основному пшеницю. Дитячі роки хлопчика пройшли у маєтку діда по матері — Миколи Липського. Там він разом з двома молодшими братами закінчив чотирирічну школу. У своїй автобіографічній книжці «Обриси минулого» Володимир Іванович писав, що в родині переважно послуговувалися українською мовою. Дід дарував йому українські книжки.

Переглядів: 771

Страдницькими шляхами Катерини

Цьогоріч, як і завжди, до дня народження Тараса Шевченка, Одеський національний академічний театр опери та балету — єдиний з-поміж усіх одеських театрів, що згадав про цей день, — показав репертуарну виставу «Катерина» — оперу Миколи Аркаса за однойменною поемою Великого Кобзаря.

Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей —
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Леонід КИСЕЛЬОВ.

Переглядів: 1175

Життєдайний вибір Володимира Хавкіна

Одесит, який урятував світ від холери і чуми

15 березня cповнилося 160 років від дня народження Володимира Ароновича Хавкіна — видатного українського лікаря-бактеріолога, імунолога й епідеміолога, який створив вакцини проти холери та чуми. Нині, в розпал епідемії коронавірусу, особливо доречно і приємно згадати про нашого славетного земляка.

Народився Володимир 15 березня 1860 року в Одесі в сім’ї вчителя Казенного єврейського училища Арона Хавкіна і доньки вчителя того ж училища Розалії Ландсберг. У нього були дві старші сестри — Марія і Генрієтта та старший брат Соломон. Ще дві сестрички і маленький братик померли в ранньому віці. Мати померла у 40 років, за місяць до сьомого дня народження Володимира, що дуже вплинуло на все його подальше життя.

Переглядів: 2715

Слово про вчителя

До 100-річчя від дня народження професора Д.І. Поліщука (1920 — 2002)

Випускникам Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова добре відоме ім’я професора Дмитра Івановича Поліщука. Доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри загальної фізики, декан фізичного факультету, проректор з навчальної роботи, талановитий учений, учасник Другої світової війни, кавалер багатьох нагород.

Народився Дмитро Іванович 22 лютого 1920 року в селі Адамівка Любашівського району в родині сільського лікаря та простої селянки. Невдовзі сім’я переїхала до центру волості — Любашівки, де запрацювала амбулаторія й була робота для батька. У сім літ пішов до семирічної школи, яка відкрилася на території колишнього панського маєтку Любинських і в 1934-у отримала статус середньої. Час навчання у ній припав на тяжкі роки Голодомору, коли більшовицька влада планомірно винищувала українців. По Любашівському району було офіційно зареєстровано більше двох тисяч випадків опухання від голоду і 737 смертей від нього. Ця трагедія назавжди закарбувалася в пам’яті юнака.

Переглядів: 2575

Щастя й добробут самі не приходять

Моя розповідь — про молоду гарну жінку, матір трьох дітей, вправну господиню, спортсменку, дипломованого економіста Надію Сергіївну Васильченко (у дівоцтві — Зайцева), яка працює менеджером по роботі з пайовиками в аграрно-рибогосподарському кооперативі «Придунайська нива», а віднедавна — ще й директоркою новоствореного підприємства «Ізмаїл-Агролідер».

Зазвичай вважається, що аграрне виробництво — то царина чоловіків. Пані Надія вщент розвінчує цей стереотип, адже робота просто має бути зробленою, незважаючи на те, чоловік ти чи жінка, бо кожен, каже, однаково відповідає за свою сферу обов’язків. А ще власним прикладом вона переконує сільську молодь, що зробити кар’єру, стати справжнім організатором і господарником, лідером, керівником можна і вдома, у рідному селі, якщо маєш таке бажання-мету і багато вчишся й працюєш. Добре, звісно, якщо тебе підтримує родина. У неї така підтримка є. Щастя й добробут, стверджує, самі не приходять, для цього потрібно багато думати, а ще більше трудитися, цінуючи й наповнюючи світлом перемог, нехай і невеличких, кожен день свого єдиного й неповторного життя.

Переглядів: 3066

«Король яблук» й Одеса

Є дві загальновідомі історії, пов’язані з яблуком: про те, як ним спокусилися Єва з Адамом, і про те, як упавши до ніг Ньютона, воно наштовхнуло вченого на відкриття закону про земне тяжіння.

Наша історія також пов’язана з яблуком, а точніше — з його зернятком. Молодята на своєму весіллі посадили на згадку яблучне зернятко, а через три десятиліття їхній син виростив з цієї яблуні саджанці, які стали основою знаменитого сорту ранет Симиренка. Сталася ця історія в селі Млієві на Черкащині, а молодятами були син відомого українського цукрозаводчика Федора Симиренка Платон і донька голови Одеської міської думи, купця Івана Овчиннікова Тетяна.

Переглядів: 3098

Нам потрібна ця опора

Поезія Василя Симоненка — устами дітей

У січні святкуємо Василя. А тижнем раніше, на Різдво, згадуємо ще двох наших славних Василів трагічної — української — долі часів поневолення нації. Василь Стус народився 6 січня 1935-го, а Василь Симоненко — 8 січня 1938-го. Посередині, поміж них — свято Різдва, що наче опирається на два цих потужних крила, а поза ними — традиційне українське свято Маланки, Василя, Новий рік.

Важко сказати, чи згадають імена двох поетів у ці різдвяні дні давно вже не наші й чомусь іменовані центральними телеканали. Хоча сьогодні, як і п’ять чи десять років тому, чи й усі тридцять, нам потрібна ця опора — нам потрібні голоси і Стуса, й Симоненка… Нам конче невистачає і Левка Лук’яненка, і Євгена Сверстюка, й інших моральних авторитетів… Нам потрібні їхні думки, їхнє слово, якого боявся тоталітарний режим.

Й тому треба сказати, що велику справу роблять працівники соціокультурного відділу Одеської універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Грушевського та обласного центру виховання й організації дозвілля дітей і молоді «Патріот», запровадивши літературні читання — Івана Франка, Василя Стуса, Василя Симоненка. А попереду нас чекає зустріч з Лесею Українкою, мабуть, що й з іншими носіями духу нації. Всі вони, кожен у свій час, несли ідеї вільної і незалежної України, утверджували ці ідеї хто словом, а хто й ділом. Сьогодні дуже мало в Україні, фактично — маленька щипта, як сказав колись Василь Стус, поетів, рівних їм за силою голосу, за резонансним звучанням їхнього Слова. Хтось може сказати: це не завдання поезії, поети, мовляв, покликані оспівувати красу, людські почуття… Хоча і Франко, й Леся, і наші сучасники — Ліна Костенко, яку тривалий час колись ігнорувала підневільна Україна, й Дмитро Павличко, чиє 90-річчя недавно проігнорувала новітня держава, — всі вони у своїй творчості ідентифікували себе з долею своєї нації.

Переглядів: 4212

Із династії лікарів

Молода лікарка-онколог Національного інституту раку Наталія Чорна (на фото ліворуч), родом із Балти, виграла грант Фонду досліджень раку Лінн Сейдж і стала учасницею онкологічного міжнародного симпозіуму, який відбувся у США.

Наша землячка відзначена премією міжнародної медичної ініціативи міст-побратимів Чикаго. Свої наукові дослідження вона присвятила видам раку, які важко піддаються лікуванню.

На цьогорічне зібранні 700 лікарів з усього світу йшлося про боротьбу з раком молочної залози. Фахівці обмінювалися досвідом, розповідали про ефективні новітні методи боротьби з небезпечною недугою, які практикують у Сполучених Штатах.

Переглядів: 4090

У когорті найтитулованіших

Легендарний наставник київського «Динамо» Валерій Лобановський увійшов до списку 50 кращих тренерів в історії футболу за версією видання 90min.

У цьому рейтингу він посів 23-є місце, повідомляє Sport.ua.

Видання відзначає, що Лобановський був першим, хто приділяв велику увагу спортивним науковим дослідженням, а також прийшов до думки, що важливі-ше команда-зірка, ніж яскравий окремо взятий футболіст.

Переглядів: 4783

Заповіт через віки

Минулої неділі пощастило побувати на презентації дуже цікавої і, як на мене, вкрай потрібної для нинішнього молодого українця, що, здається, намертво застряг у віртуальному павутинні, книжки.

Книжка, що має назву «Радуниця», щойно вийшла у київському видавництві «Український пріоритет». Її авторка — Ярослава Різникова, заступник директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

Чому саме «Радуниця» і що означає це, на жаль, призабуте, а багатьом і не відоме слово?

Радуниця, Радониця, Радовниця, Радунець — у давнину у східних слов’ян — день поминання померлих, під час якого відбувалася трапеза на могилах родичів. Після включення православною церквою Радуниці до свого культу цей день отримав назву Проводи (народні назви — Гробки, Могилки, Поминки та ін.). У цей день на кладовищі відбувається спільна панахида й обіди — тризни. Це за словником-довідником з релігієзнавства.

Переглядів: 4078

Воїнам Світла

До українських моряків, яких російські агресори злочинно захопили в полон

Дорогі сини й онуки — гордість і слава ВМС України!

Сьогодні ваші імена знають вся Україна і світ. Своєю мужністю і витримкою ви не дозволили «божевільному з ядерною кнопкою» Путіну розпочати масштабне вторгнення російських військ в Україну, з метою пробити сухопутний коридор у 100-120 км вздовж Азовського узбережжя, який би з’єднав фашистську Росію з анексованим Кримом і з виходом до Придністров’я, де є військова база агресора, а можливо, і повної окупації південно-східних областей України (підтвердженням цього є карти ГШ ЗС РФ). Це своєю чергою створило б реальну загрозу воєнної агресії Росії проти всієї Східної Європи. Світ міг опинитися на межі ядерної війни.

Переглядів: 4063

Незламна

 …Щоб не плакать,
Я сміялась.

Леся Українка.

Обережно, як у дитинстві, беру в руки перо (хоча їх давно вже немає!). Пером писала ще тоді, коли вперше на світлині побачила яснолику дівчинку у вишиванці. Дівчинка мала великі розумні очі, що вже тоді вразили мене незвичайною глибиною, і високе чоло. Це вона написала слова, що збентежили мою душу: «Я була малою горда. Щоб не плакать, я сміялась…». Звідтоді вона стала моїм ідеалом (недосяжним) — і як особистість, і як поет. Гордою ж і незалежною вона залишалась до кінця своїх днів.

І — благородною. Коли Ольга Кобилянська, ще не будучи особисто знайомою з Лесею, запитала свою подругу, що вже знала поетесу, чи гарна вона, та відповіла: благородна! Цим сказано так багато. Це більше, ніж краса. Тут цілий неосяжний світ.

Леся Українка (Олеся)… Кажуть, ім’я визначає долю. Та доля нашої українки, з ніжним, музичним іменем, була зовсім не такою, як воно їй пророчило. Лише псевдонім — Українка — розкрив її глибинну суть, повністю відповідав її єству. Її народив україн-ський народ. Вона стала окрасою нашої літератури, культури, славою цього багатостраждального народу.

Переглядів: 4047

За розробку важливих ліків

Одеські вчені та фармацевти удостоєні найвищої державної премії за розробку важливих ліків.

Державною премією в галузі науки і техніки відзначена група вчених Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського — доктор біологічних наук, завідувач відділу Микола Головенко, доктор хімічних наук Віктор Павловський, доктор хімічних наук, провідний науковий співробітник Алла Єгорова, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Тамара Карасьова та представників фармацевтичної компанії «Інтерхім» — генеральний директор Анатолій Редер, його заступник Дмитро Позігун і директор з виробництва Ігор Стельмах.

Діючі речовини, які стали основною для лікарських препаратів, в одеському науковому центрі досліджували з 1980-х років. На базі цих напрацювань компанія «Інтерхім» розробила технологію виготовлення і випустила на ринок транквілізатор «Гідазепам», снодійне «Левана» та антивірусний препарат «Аміксин».

Переглядів: 4494

Нік ВУЙЧИЧ: «Все починається з віри і з рішення»

Уперше в Одесі всесвітньо відомий мотиваційний оратор, благодійник, автор багатьох бестселерів, батько чотирьох дітей Нік Вуйчич представив програму «Життя без обмежень».

Нік Вуйчич — легендарна особистість, яскравий приклад того, як внутрішня сила і воля до життя допомагають долати будь-які перешкоди. Нагадаємо, внаслідок генетичного захворювання він народився без кінцівок, але це не завадило йому стати знаменитою на весь світ особистістю, яка надихає, повертає віру мільйонам зневірених.

Переглядів: 6651

Джордж Орвелл: «Сталін дорівнює Гітлеру»

25 червня сповнилося 115 років від дня народження автора антиутопії «1984»

Ерік Артур Блер народився 1903 року в індійському селі Мотігарі на кордоні з Непалом. У той час Індія була частиною Британської імперії, і батько майбутнього письменника, Річард Блер, служив в одному з департаментів індійської адміністрації Великої Британії. Мати була дочкою французького торговця.

Коли Еріку сповнилося вісім років, його без проблем влаштували до приватної підготовчої школи в графстві Сассекс. Згодом, виявивши неабиякі здібності, хлопчик одержав стипендію для подальшого навчання в Ітоні, найпривілейованішій приватній школі Великої Британії. В есе «Чому я пишу» Орвелл згадував, що вже у 5-6 років він твердо знав, що буде письменником, а в Ітоні визначилося коло його літературних захоплень — Джонатан Свіфт, Ісаак Стерн, Джек Лондон.

Переглядів: 4662

«Чудесний доктор»

25 листопада сповнилося 205 років від  дня народження Миколи Івановича Пирогова, якого ще за життя називали «чудесним доктором». З його ім’ям пов’язано багато відкриттів у медицині. Він вважається творцем воєнно-польової хірургії, засновником товариства Червоного Хреста. Відомий педагог і громадський діяч.

Про те, що його покликання — медицина, Микола Пирогов усвідомив ще в дитинстві. У «Щоденнику старого лікаря» згадував, що ще хлопчиком любив «гру у лікаря»... На маленького Миколку — тринадцяту дитину в сім’ї дрібного московського чиновника Івана Пирогова — незабутнє враження справив відомий московський лікар Єфрем Осипович Мухін. Доктор приїжджав у садибу Пирогових, щоб лікувати одного зі старших братів. Микола спостерігав, як до ґанку будинку підкочувала карета, запряжена четвіркою коней, лакей відкривав дверцята і на землю ступав високий сивочолий пан. Після призначеного Мухіним лікування хворий пішов на поправку. А Микола почав наслідувати доктора: просив когось з домашніх «захворіти» й обі-цяв неодмінно його «вилікувати». З поважним виглядом підходив до ліжка «хворого», розпитував  про самопочуття, мацав пульс, міряв температуру, виписував рецепти і пояснював, як правильно приймати ліки.

Сторінка 1 з 3123»

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua