Матеріали з рубрикою «Довкілля»

Багато в кого на дачах росте і гарно родить чорноплідна горобина — аронія, невибагливий, компактний кущ із терпкуватими ягодами, кожна завбільшки з дрібну вишню, які сушать на чаї-компоти, варять із них варення, а сік додають до яблучного за класичним рецептом 1 до 10.

Вивели і сарбаронію, яка має ще крупніші й солодші ягоди, що практично не в’яжуть, відтак перероблені — ще смачніші. Кажуть, аронія стабілізує тиск, дає людині цінні вітаміни. Сарбаронію, особливо стиглу, яка під зиму набирається цукрами і ніби прив’ялюється на кущі, дуже полюбляють птахи і сусідські діти.

На цьому світі нема нікого зайвого, випадкового. Навіть сіренькі дрібні паскудники — миші, які причиняють нам стільки клопотів і шкоди, для чогось та й потрібні. Цей хитрий звір споконвіку настирливо селиться там, де мешкаємо ми, і нещадно псує все, до чого добереться: продукти, одяг, техніку, меблі. Не можна забувати, що миша, як і щур, є переносником небезпечних інфекцій, захворювань, які колись викошували цілі міста.

Чому практично всі жінки панічно бояться мишей, полохливих дрібних звірят, завжди готових сховатися і не показувати носа зі своєї схованки? А чоловікам навпаки — хоч би що!

Минулий місяць ознаменувався ухваленням резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо створення міжнародного механізму стягнення з росії репарацій, у тому числі за шкоду, завдану екології України внаслідок російської агресії. Менш помітною стала інша важлива подія, яка стосується безпосередньо природоохоронної галузі, що відбулася напередодні цього проривного рішення.

Відповідь Рамсара на російську агресію

12 листопада 2022 року в Женеві на 14-у засіданні конференції договірних сторін Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (Рамсарська конвенція), з ініціативи України та 35 держав-співавторів, ухвалено резолюцію «Відповідь Рамсарської конвенції на надзвичайну ситуацію в екологічній сфері України, пов’язану з руйнуванням водно-болотних угідь міжнародного значення внаслідок російської агресії».

Із початком повномасштабного вторгнення виїзд на природу перетворився на розкіш з минулого життя. Ліси потерпають від пожеж та ракетних обстрілів, узбережжя Чорного моря — заміноване й заборонене для відвідування. Утім, запит на рекреацію не зникає, а українці поступово починають шукати нові «місця сили» — безпечні локації для відпочинку та перезавантаження.

У рамках спільного проєкту Всесвітній фонд дикої природи (WWF-Україна, https://wwf.ua) й платформа «ШоТам» роз’яснюють, як не наразитися на небезпеку, чому природа ближче, ніж нам здається, та як не нашкодити довкіллю під час війни.

Вовчик-братик, сірий гість, сіроманець…

Вовки фігурують у цілій низці казок більшості народів світу. Їм відведені ключові ролі у міфах та легендах багатьох етносів. Згідно з дослідженнями, що спираються на наскельні малюнки, знайдені фігурки з глини, прикраси з кісток, зубів тощо, вовки були тотемними тваринами племен, які колись населяли і територію нашої держави.

У слов’янській міфології, скажімо, Хорс — бог сонця і місячного світла — був заступником вовків і сам міг перетворюватися на білого вовка.

Заступник міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Сергій Власенко взяв участь у політичному діалозі високого рівня в рамках процесу «Ліси Європи».

Учасники діалогу висловили готовність підтримати Україну у відновленні лісового сектора. Серед іншого вони обговорили важливість сталого управління лісами для збереження та покращення їх біологічного різноманіття, а також збереження балансу з іншими послугами лісової екосистеми.

П’ятиметрового оселедцевого короля, який рідко з’являється на поверхні та вважається провісником катастроф, нещодавно виловили чилійські рибалки.

Величезного оселедцевого короля, або ремінь-рибу, спіймали поблизу порту Аріка, розташованого біля кордону Чилі з Перу.

Триває шостий місяць війни, яку тоталітарна росія веде проти цивілізованого, демократичного світу. Першою на шляху кривавого агресора, який безжально нищить, вбиває та цинічно бреше, стала Україна. Від жахіть війни потерпають не лише люди, а й тварини. Говоримо сьогодні саме про них.

Наша співрозмовниця — громадська активістка, волонтерка, екологиня і зоозахисниця, голова ГО «Закон природи» Яна ТІТАРЕНКО.

Упродовж тисячоліть природа створювала для нас райські місця: дивовижні сплетіння річок, синьоокі озера, неприступні болота, височенні дерева... У природі стільки досконалості й краси, спокою та миру, і вона так щедро ділилася усім цим з нами! На жаль, не всюди ми змогли захистити її від втрат. Спалені ліси, забруднені водойми, знівечена земля — це далеко не повний перелік шкоди, яку російська федерація завдає дикій природі України.

— Величезна кількість національних природних парків України опинилася в окупації та в зоні бойових дій. Було окуповано 44% території об’єктів природно-заповідного фонду. Це дуже багато і не випадково, адже, національні природні парки — переважно на периферії, якнайдалі від промислових центрів, уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, на Поліссі, на Донеччині, — розповідає Олексій ВАСИЛЮК, голова Української природоохоронної групи (UNCG).

Від війни в Україні потерпають не лише люди. Внаслідок бойових дій знищуються цінні природні території, гинуть тварини в заповідниках, зоопарках, у покинутих домівках. Знищуються умови для належного проживання живих істот як у дикій природі, так і в спеціальних місцях… Складається враження, що російські війська хочуть залишити після себе випалену землю — без рослин, без тварин, взагалі без життя.

Зоопарк «ХІІ місяців», розташований у селі Демидів на Київщині, більше місяця був в окупації:  без їжі, світла, газу та зв’язку. Його мешканці голодували й замерзали, але завдяки героїзму співробітників вдалося зберегти майже всіх підопічних.

Кажуть, незграбна, як качка. Або ж — дурна, як качка… Часто людям приписують такі якості цієї дивної птахи, яких та від природи ніколи не мала і не має. Качки — птахи надзвичайно кмітливі, проворні, акуратні, обережні й дивовижно витривалі, бо ж стійко переживають найсуворіші зими, перетинають моря та океани, всеїдні, відтак виживуть на будь-якій території і дадуть потомство, про яке турботливо подбають.

Щоправда, не слід плутати свійську птицю, яка живе на всьому готовому, а господар — раптом що — навіть собаку від неї віджене палкою, та її дику родичку, котра змушена дбати сама про себе.

Практично всі, хто має дачу або живе у приватному будинку, біля яких є бодай клапоть землі, де щось сіється-садиться і щось родить, є органічними виробниками, мініфермерами. Зрозуміло, якщо людина при розумі, то не кропить, не дустить картоплю чи огірки, не заливає хімією вишні-абрикоси, бо ж то до свого столу, для себе, як кажуть. Відтак вирощує все з любов’ю і турботою.

Відомо, що навіть королівські родини Європи із задоволенням вовтузяться на городиках і в квітниках, долучаються до різноманітних природоохоронних заходів, частуючи учасників власноруч вирощеними органічними овочами та фруктами й агітуючи загал наслідувати їх приклад.

І ще кілька гарних приказок про воду: «Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися»; «Води — хоч топитись, та нема де напитись»; «Чим глибша вода, тим більша риба»; «З брудної води ще ніхто чистим не вийшов»; «Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш»; «Тиха вода найглибша»; «Чий берег, того й вода»…

Кажуть, вода має пам’ять. А ще вчені виділяють щонайменше п’ять різних станів води у рідкому вигляді та 14 станів — у замерзлому. При мінус 1200 градусів за Цельсієм з водою починає відбуватися щось дивне: вона стає тягучою, як патока, а за температури мінус 1350 і нижче — перетворюється на «склоподібну» тверду речовину, в якій відсутня кристалічна структура.

Одесити, які через війну вибиралися у безпечні регіони, залишили в нашому зоопарку більше 200 хатніх тварин: щурів, геконів, пташок… Приймали «на зберігання» лише живу дрібноту, бо місця замало. Хтось назавжди попрощався з улюбленцем, якому підшукають інший теплий дім, а хтось дав слово, що неодмінно повернеться за своїм їжачком чи вужиком. Серед «евакуйованих» до звіринця є чимало потішних манюсіньких пухнастиків — хом’ячків.

Отож, дещо про них.

Шпаки вважаються одними з найкмітливіших птахів, які належать до родини шпакових загону горобцеподібних. Їхньою споконвічною батьківщиною є Європа, але зараз вони живуть по всьому світу, на багатьох континентах, адже ця пташка легко пристосовується до різних природних умов. Найулюбленішими місцями для заселення є Австралія, Євразія, Нова Зеландія та Північна Америка.

Розмір шпака вважається середнім для горобиних. Вага дорослої пташки — близько 75 г, довжина тіла — 20—22 см, розмах крил — 40 см. З-поміж інших габаритних ознак — порівняно масивне тіло, коротка шия й укорочений хвіст.

Ще кілька тижнів – і з теплих країв повернуться додому білий лелека, велика чепура, вивільга, вільшанка, горихвістка звичайна, грак, дика гуска, жайворонок, зозуля, крижень, лебідь-шипун, ластівка, одуд, рибалочка, серпокрилець чорний, соловейко, співочий дрізд, степовий журавель, шпак…

Перелітні птахивирушають щороку у вирій не тому, що їм у нас холодно, а тому, що з похолоданням втрачають доступ до їжі й води: зникають комахи, в’януть трав’янисті рослини, замерзають водойми…

Символ удачі, добра, благополуччя, довірливості, мила яскраво забарвлена комашка, яка зовсім не боїться людей і якій ми дозволяємо повзати по руках, терпляче вичікуючи, поки вона не розправить крильця і не сягне ввись. Комаха настільки дрібненька, що без лупи й не розгледіти цього монстрика, адже насправді сонечко, яке викликає бажання нескінченно ним милуватися, має надміцні щелепи і є визнаним хижаком тваринного світу, до того ж набуло репутації страшенної ненажери. І не стільки сама комаха, скільки її численне потомство – личинки, справжні хвостаті страшки, покриті пасмами настовбурчених щетинок.

Нам зазвичай відоме семикрапкове сонечко, але у світі їх існує понад п’ять тисяч видів. Забарвлення більшості дуже яскраве — червоне з чорними цятками, кількість яких у різних видів може варіювати від 2 до 22. Та є сонечка з помаранчевими і жовтими надкрильцями, не лише з чорними, а й з білими крапками. Бувають вони і смугастими, й одноколірними, й не у всіх є ті цятки. Вони відрізняються за кольором. Скажімо, двокрапкове сонечко може бути червоного кольору з чорними крапками або, навпаки, чорного з червоними.

Завдяки українським науковицям міжнародний реєстр горбатих китів в одному з районів Південного океану збільшився майже у 15 разів! Це відкриває нові можливості з вивчення популяцій цих тварин та шляхів їх міграції для дослідників з усього світу, повідомляється на сайті Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ).

До цього в міжнародній китовій базі «HappyWhale» було зафіксовано лише 15 китів-горбанів, ідентифікованих в акваторії Південних Оркнейських островів (вони розташовані на північному сході від станції «Академік Вернадський»). Тепер же там є вже 211 особин з цього району, і це — завдяки непростій роботі українських біологинь.

У ці вересневі дні фахівці Rewilding Ukraine, Дунайського біосферного заповідника та Одеського зоопарку випустили у заповідній українській дельті Дунаю шість молодих пугачів.

Цей випуск став уже третім етапом програми реінтродукції цього дивовижного виду у дику природу і найбільшим за всю історію програми. Як і минулого разу, на двох птахів надягли GPS-передавачі, які допомагатимуть науковцям відстежувати їх.

Нещодавно світова екологічна громадськість відзначила Міжнародний день мігруючих птахів. Цей день покликаний насамперед привернути увагу до проблем наших пернатих друзів. А ще — нагадати, що саме птахи у багатьох місцях планети посприяли не тільки гармонійному розвитку людини й природи, а й економічному процвітанню тамтешніх жителів. Мова — про екологічний туризм, від якого залучаються кошти, й немалі, в місцеві бюджети.

Птахи, мабуть, чи єдині представники тваринного світу, які поєднують у собі красиву зовнішність, гарний голос й активність у всі пори року. Впродовж багатьох століть вони надихали й надихають митців і літераторів на прекрасні твори. Їм присвячені легенди, пісні, повісті, картини, монументальні роботи. У багатьох країнах світу зображення птахів використовують для оздоблення предметів повсякденного вжитку, на грошах та поштових марках. І, звичайно ж, мільйони людей на нашій планеті люблять проводити своє дозвіл-ля, спостерігаючи за пернатими у природному середовищі.

Хоча 2020-й для багатьох став періодом випробувань, він подарував і кілька яскравих моментів. Уявіть собі: торік виявлено сотні нових видів тварин! Від жабки завдовжки один сантиметр до павуків, названих на честь кінозірки Хоакіна Фенікса. Сайт https://mind.ua у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад» підготував добірку про найцікавіші відкриття.

Achalinus zugo-rum. На новий вид змій, схожих на веселку, натрапили майже випадково в лісах Північного В’єтнаму, повідомляє The Independent. Рептилію знайшли посеред дороги під час спостереження за екологічними ландшафтами. Її відмінними рисами є темні майже голографічні лусочки, дивні очі та відсутність фоторецепторів.

Учені з Норвезького університету науки й технологій дослідили, що автомобільні дороги — це шлях у гори не тільки для туристів, а й для звичайних, або рудих лисиць, надмірна щільність яких порушує рівновагу місцевої екосистеми.

Екологи підрахували кількість цих хижаків уздовж ділянок гірських доріг в Альпах. Сліди на снігу й записи з мисливських камер — фотоапаратів для зйомки диких тварин у природі — показали, що щільність лисиць дуже зростає поблизу шосе. Це логічно: по-перше, асфальт набагато зручніший для пересування, ніж глибокі замети, а, по-друге, залишки продуктів, які викидають «за борт» власники автівок, позбавляють рудих потреби добувати природну їжу.

У зв’язку з активним таненням льоду, глобальна температура на планеті підвищуватиметься на 1 — 1,5 градуса кожні п’ять років, повідомляє Тhe Guardian.

Всесвітня метеорологічна організація застерігає: якщо кліматична ситуація не зміниться, то поступове підвищення температури призведе до хаосу. Такий висновок зроблено на підставі аналі-тичних матеріалів, отриманих від центрів прогнозування клімату в Австралії, Китаї, США, Великобританії та ще дев’яти країнах.

У своїй повсякденній роботі працівники регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», що займає майже 14 тисяч гектарів і розкинувся на землях Лиманського та Березівського районів, найперше спираються на закон «Про природно-заповідний фонд України». А цим законом на них покладені такі відповідальні завдання, як регулювання господарської, рекреаційної та інших видів діяльності задля збереження природних ландшафтів, водних об’єктів, рослинного і тваринного світу, пам’яток історії та культури, поширення природоохоронних знань серед населення, а заодно створення сприятливих умов для організованого туризму й відпочинку.

Державні «Тилігульського» за участі добровільних помічників, на закріплених за ними ділянках регулярно проводять рейди-перевірки, природоохоронні та просвітницькі акції. От і нинішнього року вже здійснили сотню таких рейдів і виявили більше десятка випадків серйозних порушень природоохоронного законодавства, матеріали щодо яких передали до суду. Контролюють також дотримання природоохоронних вимог і на дачних масивах та в садових товариствах, що межують із заповідною територією. Ну і, звісно, постійно проводять бесіди з місцевим населенням і тим, хто відпочиває на території парку, щоб поводилися культурно, не завдавали шкоди довкіллю.

Клімат України змінюється на очах. До чого нам готуватися? Початок розмови на цю тему з членом Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), завідувачкою лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України, кандидатом фізико-математичних наук Світланою Краковською читайте у номері «ЧН» за 14 травня. Нижче – продовження інтерв’ю.

— Тобто зігнати хмари в потрібний час і потрібне місце?

— Ні, ви їх не зженете в потрібне місце, але можна пошукати всередині такі місця, куди треба доставити штучні кристали для інтенсифікації процесів утворення опадів.

Але щоб це зробити, потрібна певна інфраструктура, радари, радіозондування, ну й обладнані літаки, або хоч ракети. Треба вкласти гроші в це, але тонна води, яку можна буде отримати, за оцінками наших фахівців, коштувала б менше копійки в цінах 1990 року, тобто окупить вкладення у 3—10 разів, особливо враховуючи величезні збитки від градобиття.

Антарктичні + 20,750C

В Антарктиці встановлено новий температурний рекорд: уперше в історії там зафіксували температуру повітря вище двадцяти градусів за Цельсієм, повідомляє The Guardian.

Учений Карлос Шефер, який вивчає кліматичні тенденції і вплив глобального потепління на вічну мерзлоту, заявив, що аномально висока температура спостерігається на всій земній кулі, однак 20,75 градуса за Цельсієм, зафіксовані на антарктичному острові Сеймур, стали несподіванкою навіть для фахівців. «Ми ніколи не бачили нічого подібного», — визнав кліматолог.

На території національного природного парку «Тузлівські лимани» люди помітили білохвостих орланів — великих хижих птахів, які прилітають сюди зимувати.

Відомий еколог-біолог Іван Русєв назвав їх «аристократами неба», розповівши у соцмережах, що цьогоріч орлани дуже рано почали піклуватися про гніздування. Вже два тижні одна пара облаштовує собі гніздо в лісосмузі.

Надія на порятунок є: вчені отримали третій ембріон майже вимерлого північного білого носорога.

Цей підвид (один з двох варі-антів білих носорогів, що мешкав у Центральній Африці) — найбільший носоріг у світі й четвертий за розміром сухопутний звір планети — поступається тільки трьом видам слонів. На початку 1960-х у природі жило більше двох тисяч цих тварин, однак за два десятиліття, внаслідок варварського браконьєрства, їх число скоротилося до 15 особин. Незважаючи на всі зусилля з охорони цього виду, сьогодні залишилися тільки дві самки, а останній самець на ім’я Судан помер позаторік.

У порятунку північного білого носорога беруть участь учені з Німеччини, Італії, Чехії, Кенії, Японії та США, а також співробітники Національного парку Ол-Педжета і кенійської служби охорони дикої природи. План такий. До смерті Судана вдалося законсервувати його сперму. Тепер двох самок, що зосталися, — Наджину і Фату стимулюють, щоб отримувати їхні яйцеклітини. Ризикувати ними не можна, тому процедуру зустрічі яйцеклі-тин і сперматозоїдів проводять «у пробірці», а сурогатними матерями для щасливих ембрі-онів стануть самки найближчого спорідненого підвиду — південного білого носорога.

Одеса посеред літа. Вокзали, базари, море, пляжі, туристи, фестивалі, розваги… А ще — сміття, сморід, бруд й антисанітарія… Місто, яке претендує на статус всеукраїнського курорту, місто-мільйонник, де працюють безліч підприємств і де, мов гриби після дощу, ростуть новобудови, щодня генерує величезну кількість різних видів відходів: рідких, твердих, побутових, буді-вельних та інших.

Влітку, коли на Чорне море приїздять відпочивальники, кількість яких майже дорівнює місцевому населенню, проблема загострюється в рази. Справжня біда для одеситів — це сміттєві звалища, що постійно виникають на тілі міста, мов болючі гнійні виразки невиліковної хвороби, якої годі позбутися. Хвороби безвідповідальності і байдужості, яка може закінчитися фатально.

Наш щоденний вибір має значення: зупинімо забруднення Землі пластиком!

Пластик займає так багато місця в нашому житті, що ми перестали звертати на нього увагу. Тому що це зручно. Дешево. Пластик — усюди. Уявіть, що більше 70% пластику, який ми використовуємо, не переробляється, і чимала частина таких відходів змивається з пляжів в моря або потрапляє в річки з вулиць. За оцінками, сьогодні в океанах плаває майже 5 трлн пластикових речей!

Зазвичай ми одразу розрізняємо пластик, але є ще один його різновид, який розгледіти непросто. Це мікрочастинки або дрібні частинки і волокна пластику розміром менше 5 міліметрів. Ці мікрочастинки спочатку утворювалися в результаті фізичного дроблення більших шматків — пластикових мішків, упаковки продуктів або канатів. Але останнім часом спостерігається зростання виробництва мікропластику: гранул, порошку і побутових або промислових абразивів. Це явище призвело до зростання поширення пластичної маси в навколишньому середовищі і в океанах.