Матеріали без рубрики
Святковий та пам’ятний січень
Надворі сніг. Зима. Побіля тину
Прохожі ранні стежку утоптали.
Угору дим снується. А чого ж
Дерева простягли стрімучі віття —
Кричать, кричать, здається, молитовно
Згорнувши руки? Спокій і жура.
Надворі стоголоса дітвора
Залила вулиці веселим криком,
Веселим шумом. Радість і жура.
Василь Стус.
Найбільше зимове свято, яке відзначають в усьому світі, — Різдво Христове. Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також більшість православних, включаючи константинопольську, антіохійську, александрійську, кіпрську, болгарську, румунську й грецьку церкви, святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня. Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім. Єрусалимська, російська, сербська, грузинська православні церкви, всі українські православні церкви, а також українська греко-католицька церква — у ніч на 25 грудня за юліанським календарем, що в ХХІ ст. відповідає ночі з 6 січня на 7 січня за григоріанським календарем.
Як зазначено у дослідженні О. Павлишина щодо впровадження григоріанського календаря в церковне життя, календарна реформа є одним з найдискусійніших питань сучасного релігійного життя українців.
Драконівська ретроспектива, або Гортаючи підшивку «Чорноморки»...
Новий рік за східним календарем розпочнеться 23 січня. Однак китайці та їхні сусіди, люди добрі й доброзичливі, цілком спокійно ставляться до того, що світ, який живе за сонячним календарем, зустріне його в ніч на 1 січня. Звичайно, той, хто бажає, може це зробити ще й 22 січня. Ми ж відзначаємо свій новий рік двічі: за новим і старим стилем.
Розмірковуючи над тим, що віщує нам рік Дракона, не гадатимемо, як астрологи, покладаючись лише на споконвічний рух небесних світил, а скористаємося таким інструментом, як історичний досвід, хоч і без претензії на вичерпне тлумачення подій і явищ. Найперше — погортаємо старі підшивки нашої газети і подивимося, що ж нам приносили роки Дракона, які приходили до нас... ну, скажімо, із середини минулого століття.
Горинич, Горюнич, Горинчич
Змій — однин з основних образів світової міфології. Коло його значень надзвичайно широке. Це і творець світу, й уособлення стихій, і дух місцевості, й захисник, і сексуальний символ, і втілення нечистої сили, і володар вод та підземного вогню, і постійний казковий супротивник лицаря...
У міфах багатьох народів змій бере участь у творенні світу. При цьому або він сам є творцем-деміургом, або ж світ з’являється за його посередництва.
За індійським міфом, Землю підтримує тисячоголовий змій Шеша, цар плазунів та нагів. На його кільцях посеред світового океану спить бог Вішну. Тут варто згадати і спільний для багатьох народів міф про світове яйце, яке тримається на зміїних кільцях. Типовими прикладами з мотивом світотворення є міфи про вбивство дракона (змія або потворного велетня, чи взагалі якоїсь химерної істоти), що символізує перемогу сил порядку над хаотичним началом, світовим злом.
Дарунки для дітей за ґратами
У день Святого Миколая кожна дитина чекає дива і зранку заглядає під подушку, сподіваючись знайти там дарунок. І Святий Миколай обов’язково приходить у кожен дім, до кожної дитини. Віру у це підтримує у неповнолітніх, що перебувають в Одеському слідчому ізоляторі, і керівництво цієї установи та управління Державного департаменту виконання покарань в Одеській області.
За сприянням начальника управління генерал-майора внутрішньої служби Олександра Адзеленка та начальника слідчого ізолятора Юрія Рябцева для неповнолітніх представники Української православної церкви (МП), Римо-католицької церкви та місії милосердя «Добрий самарянин» організували концерт.
Супроти більшовицького ярма
Повстанський рух в Одеській губернії у 1920 — 1923 роках
1
Антибільшовицький повстанський рух в Україні у 1920 — 1923 роках був війною українських селянських мас проти комуністичного режиму. І це визнавали самі більшовики. П’ята конференція
КП/б/У приписала селянству «економічну ворожість» до робітничого класу і совєтської влади. Збройна боротьба із селянством була оголошена В. Леніним боротьбою з «політичним бандитизмом». В одному з інтерв’ю начальник Надзвичайної комісії (ЧК) в Україні Манцев у березні 1920-го казав: «З весною банди розходяться на польові роботи (!) по хатах, передчасно зариваючи зброю; в лісах ховаються лише отаман з одним-двома десятками прибічників. На заклик отамана вся банда при повному озброєнні знову починає свою чорну роботу…» Мабуть, лише в совєтській державі бандити могли займатись весняними польовими роботами…
Характерними рисами військової тактики українських повстанців була їх здатність до швидких маневрів і висока мобільність. Кіннота і піхота на тачанках з кулеметами могли здійснювати багатокілометрові рейди, швидко проходячи за короткий час велику відстань.
При здійсненні бойових операцій повстанці намагалися діяти напевне. Відомості, необхідні для визначення часу та об’єкту нападу, командири загонів добували за допомогою добре налагодженої аґентурної розвідки, про що відзначається в багатьох архівних та мемуарних джерелах. Роль аґентів охоче брали на себе селяни і навіть священики (цьому не слід дивуватись, оскільки ворожість комуністів до релігії є загальновідомою. — С.Б.). Особливо цінні відомості повстанці одержували від своїх аґентів, які були на службі в різних совєтських установах, у тому числі в міліції та ЧК. Роль зв’язкових часто виконували жінки і навіть діти, що надійніше забезпечувало таємницю акцій.
Про оброк білками у степах України
Щоб не скривдити президента і Павла Глазового
Сумно спостерігати за всім тим, що відбувається в Україні. Враження таке, що безпорадне українське суспільство котиться в прірву беззаконня, безладдя, руїни. Ненастанні спроби калєсніченкових-ківалових рвати Україну на шматки, як і списання в Російській Федерації одного мільйона українців — ланки одного ланцюга. Нищення України зсередини — давній досвід чужинців.
Світлі обличчя людей, привітні усмішки українців в роки помаранчевої влади за один рік антиукраїнської влади «регіоналів» змінилися на почорнілі: люди «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». В Україні настали чорні, безпросвітні дні. «Козацька старшина», як і в роки ліквідації Січі, запродала власний народ, а решта гризеться поміж собою. Однак і доля запроданців виявилася не солодкою: більшість з них опинилася на шибениці у 1825 році та в Сибірі. Так завжди закінчували слабкі духом.
Продуктове марнотратство
До 12% продуктів харчування, закуплених міським населенням України до новорічного столу, не споживається, а псується й опиняється на смітниках.
За результатами опитування агентства AgriSurvey асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), у грошовому еквіваленті із стандартного святкового стола на чотирьох дорослих та двох дітей у середньому до смітника викидають 90 гривень. Разом по всьому міському населенню України витрати складають близько 470 мільйонів гривень.
Щось тут не так...
Дружній лист Президенту України Віктору Януковичу
Шановний Вікторе Федоровичу!Щиро вітаю Вас із Новим роком і Різдвом Христовим, бажаю щастя, здоров’я і всіляких гараздів у державних та сімейних справах.
Оце вже вкотре пишу до Вас листа. Та мені здається, що вони за адресою не доходять, хтось їх зацікавлено перехоплює. А мені дуже хочеться поговорити з Вами, у чомусь порадіти за Вас, у чомусь — застерегти. Збирався передати лист прямо в руки, коли Ви гостювали недавно у нас в Одесі. Але не вийшло, протовпитися було неможливо. Охорона працює справно — і слава Господу. Береженого Бог береже. Мало хто поруч вештається.
Без належних гарантій державній мові
Черговий проект, який має узаконити домінуючий статус російської мови в Україні, отримав висновок Венеціанської комісії. І політики знову роздмухали навколо цього скандал, йдеться у статті Віталія Червоненка «Скандальний висновок Венеціанської комісії щодо мови», вміщеній на сайті «Главком».
Нагадаємо, 30 березня 2011 року європейці вже оцінювали проект закону про мови в Україні Єфремова, Гриневецького та Симоненка. Документ, що передбачав надання російській мові статусу регіональної та чи не більші, ніж у державної, права, Венеціанська комісія рознесла в пух і прах. Тоді оцінки вердикту європейців в Україні були діаметрально протилежні. «Регіонал» Сергій Ківалов, заступник члена комісії від України, говорив про визнання мовних проблем в Україні. А Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії від України, вказувала, що європейці повністю забракували мовне творіння коаліції. Тільки оприлюднений текст висновку поставив усе на своє місце.
Театр абсурду по-одеськи
Якось художник Рафаель дав грошей своєму слузі і відправив його в лавку — за пензлями і фарбами. Коли слуга приніс те, що було потрібно, Рафаель написав свою знамениту «Сікстинську мадонну». А прикажчик лавки, у яку художник відправляв слугу, поспішив оголосити власником рафаелівського шедевру... кого б ви думали... самого себе! Адже без пензлів і фарб не було б картини, міркував він, а таку «сумнівну» (нині б сказали — «віртуальну») субстанцію, якою є творче осяяння Рафаеля, — до справи не підшиєш! Звідси, в уявленні торговця, — і «справедливий» поділ на головне і другорядне, себто на базис і надбудову.
На жаль, наведена історія цитується нами аж ніяк не заради репертуарної допомоги популярному артистові гумористичного жанру для його естрадного або телевізійного виступу. Її, історію цю, довелося пригадати в зв’язку із значно буденнішими справами, що відбуваються нині у відомому всій Одесі будинку, що на площі Незалежності, й часто називається Будинком преси, а в офіційних документах — видавництвом «Чорномор’я».
Генплан під грифом «таємно»
Грифи «ДСК» (для службового користування) на генеральних планах міст Одеської області обмежують доступ жителів до інформації про їхнє місто, про його зелені зони й екологічний стан територій, позбавляють можливості контролювати незаконні забудови.
Як бути у такій ситуації? Шляхи виходу шукали учасники обговорення, що відбулося 20 грудня в облдержадміністрації. До розмови долучилися експерти з питань містобудування, представники органів місцевої влади й громадськості. Ініціаторами заходу виступив Східноукраїнський центр громадських ініціатив (СЦГІ), організаційну підтримку надав обласний осередок ГО «Демократичний альянс».
Непідйомні мрії про підйомники, або Чи буде модернізовано ліфтове господарство Одещини?
В Одесі пройшов міжнародний семінар «Технічні й економічні напрямки розвитку ліфтового парку України». Крім уже традиційних українських та німецьких спеціалістів, були і фахівці з Росії.
Що у підсумку це обговорення принесе простим одеситам — наразі не відомо, але першими результатами ліфтовики вже змогли похвалитися.
Добро добром воздасться
Радісне, зворушливе театралізоване дійство з приємними сюрпризами та щирим, дружнім спілкуванням подарувала у день Святого Миколая малечі, діткам, обділеним увагою та батьківським теплом, молодь Української греко-католицької церкви Одеси.
— В організації свята для нас, окрім традиційного вручення солодощів та фруктів, було важливим подарувати кожній дитинці хвилинку щастя, моменти радості та розповісти історію Святого Миколая, — зауважує Наталія Горзов. — Підготувавши сценарій, ми з натхненням та з великою відповідальністю приступили до репетицій, під час яких нам дуже допомагали ввійти в роль порадами, настановами та підтримкою, радіючи першим успіхам новоствореного самодіяльного колективу, отець Ігор (Тарас) та отець Руслан (Остафій).
«Без претензії на місце в історії»
До 150-річчя з дня народження Євгена Чикаленка на історичному факультеті ОНУ ім. І.І.Мечникова — властиво, кафедрою історії України — проведена наукова конференція «Традиції українського меценатства на Півдні України».
Цієї осені про Євгена Чикаленка написано багато. Але назагал — дуже мало, коли взяти під увагу увесь спектр українських ЗМІ. Не відзначили цю дату на державному рівні, і дуже шкода, тому що традиції українського меценатства, започатковані ще Євгеном Чикаленком, сьогодні саме на часі. Якщо держава в особі її очільників «забуває» — часто цілком свідомо — про розвиток національної культури, національної освіти (ба навіть ліквідовуючи її національну основу), взагалі не розвиває української справи, то якраз слід подумати про це меценатам-патріотам. Мільйонерів у нас багацько, та от біда: гроші вони роблять (саме роблять, а не заробляють) задля нового, іноді просто фантастичного особистого збагачення. І скарги на те, що в держави нема грошей, аж смішно слухати — смішно і гірко. Бо ж грошей — гори. А на українську справу — катма.
П’ять пріоритетів на майбутнє
Виступаючи у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку на традиційній прес-конференції, присвяченій підсумкам року, генеральний секретар Бан Кі-мун сформулював п’ять пріоритетів на найближче майбутнє: сталий розвиток, створення більш безпечного світу, активізація заходів щодо запобігання криз, надання допомоги країнам у перехідний період і просування прав жінок та молоді.
Керівник ООН підкреслив, що трагічні події 2011 року стали свого роду попередженням щодо існуючих загроз. У цьому зв’язку він нагадав про аварію на атомній електростанції «Фукусіма», яка стала тривожним дзвінком для світової спільноти про необхідність мобілізації зусиль для ядерної безпеки у світі.
Погостила — і до лісу
КП «Міськзелентрест» запропонувало одеситам нову послугу — взяти новорічні ялинки... напрокат. У такий спосіб комунальники сподіваються зберегти якомога більше зелених красунь від знищення. Адже ялинками, які зазвичай залишаються після передсвяткових ярмарків, можна засадити чималий лісовий масив.
Щойно відгримлять новорічні гуляння — і вулиці Одеси перетворюються на величезні кладовища хвойних. Для нашого міста така картина — не новина. «Відпрацьовані» красуні «прикрашають» смітники, а іноді їх просто залишають біля під’їзду чи навіть викидають у вікно. Але зовсім прикро, коли зрубане молоде деревце зостається на вулиці, ніким не куплене. Зарадити цьому «Міськзелентрест» якраз і вирішив з допомогою послуги «Ялинка напрокат».
На побачення з Драконом
2012-й — рік чорного (за східною традицією) чи синього (за тибетськими віруваннями) водяного Дракона — краще зустрічати активно, позитивно, в сімейному колі. А головне: побільше руху, азарту та гри (бо ж хіба можна уявити собі дракона-лінивця, що сумирно сидить, в очікуванні милостей?)!
На відміну від усіх інших знаків східного календарного циклу, дракони — тварини міфічні, щоправда, так називають і деяких земноводних та ящірок. Між тим, астрологи вважають зодіакального Дракона уособленням карми, кола втілень, спокутування. А тому життя людей, народжених під цим знаком, і сама їх поява в цьому житті завжди пов’язані з кармічними подіями.
Людина, що народилася у рік водяного Дракона, доступна, дружелюбна, з нею легко мати справу. Вона дотепна і рідко упустить удачу з рук. Вона не настільки терпляча, як інші типи Дракона, і більш схильна чекати результатів, ніж вимагати їх негайно. Такій людині зрозумілі людські слабкості, властива готовність поділитися з друзями та близькими своїми думками. Основним недоліком є схильність перескакувати з одного на інше, невміння концентруватися на якійсь одній меті. Таких людей може зрадити почуття гумору, але ораторський талант — ніколи!
Ялинкові клопоти
На Думській постала головна міська новорічна ялинка. Як повідомив виконуючий обов’язки директора комунального підприємства «Міськзелентрест» Олександр Ріффа, загальна висота ялини — 17 метрів.
Головний символ Нового року зібраний із сосен з українських розсадників. «На міську ялинку пішло близько 300 сосен, спеціально відібраних за розмірами від 1,5 до 2, 5 метра», — розповів Олександр Ріффа.
Фаст-фуд: швидко, смачно. Чи корисно?
Австралійські вчені дійшли висновку: діти, які полюбляють швидку і шкідливу їжу (чіпси, сосиски в тісті, сухарики) частіше за інших лаються, б’ються та дратуються. Пай-дівчатка і пай-хлопчики, навпаки, їдять на обід суп, вживають овочі та фрукти, корисні каші. Діти, які харчуються правильно, емоційно стійкіші, менш агресивні і переживають період перехідного віку легше та швидше.
Натомість учені з Університету Арканзасу (США) і національного університету Тайваню стверджують: фаст-фуд викликає не лише ожиріння, а й почуття радості. Такого висновку вони дійшли, дослідивши взаємозв’язок між раціоном і психологічним станом у двох тисяч дітей віком до 12 років. Науковці виявили ожиріння у четверті дітей. І всі вони частенько балували себе їжею швидкого приготування. Водночас саме ця група, на думку вчених, виявилася психологічно благополучнішою. А діти, яким таку їжу забороняють, більш схильні до депресій та пригніченого стану.
Кому ж вірити та яку їжу пропонувати дітям? І чи справді фаст-фуд такий небезпечний, як нас лякають?
На Одещину повернулося кріпацтво?
Чому селянам не віддають землю, яка їм належить?
На Одещині і в наші дні вирують події на кшталт буремних дев’яностих.
Протягом тривалого часу ми, мешканці сіл Бендзари та Андріяшівка Балтського району, боремося за свої законні права щодо вільного розпорядження належними нам земельними ділянками.
Неодноразові звернення до районної та обласної влади, а також до правоохоронних органів з проханням допомогти вирішити орендні земельні правовідносини та надати можливість самостійно розпоряджатися власними земельними ділянками, на жаль, результатів не дали. Таким чином, ми опинилися у справжній пастці і сьогодні благаємо про небайдужість та допомогу тих, хто ще зберіг чесність і людяність та у своїй роботі не відступається від букви закону.
А починалося все, здавалося, цілком законно…
День, що подарував світові надію
14 грудня — День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
«Саркофаг» над блоком , що зруйнувався, закрили в листопаді 1986 року, а 14 грудня доповіли про ліквідацію аварії. Світу було оголошено, що ліквідація аварії на Чорнобильській атомній електростанції закінчена і починається ліквідація її наслідків. Це було дуже важливою подією для людей, які перебували в безпосередній близькості від реактора. Коли закрили аварійний блок величезним товстим шаром залізобетону, звісно, опромінення радіацією стало менше.
У день вшанування варто говорити про внесок простих людей у справу ліквідації аварії, які, на шкоду своєму здоров’ю, втихомирювали атом, щоб порятувати людство. І кожному з нас належить бути вдячними і шанувати ліквідаторів, які залишилися живими, та схилити голови у пам’ять про тих, кого вже нема з нами.
Тут міф і достовірність ходять поруч
«Полікуй мені руку, Одесо,
Вже надії у мене чортма.
Пальці скручені, хоч і не десять,
Розпрями, щоб хоч ручку тримать…»
Микола Палієнко. «Іван Франко в Одесі».
У «ЧН» від 19 листопада надрукована стаття «Ще до теми «Іван Франко та Одеса» львівського професора Михайла Гнатюка, яка до певної міри є реакцією на мою публікацію у газеті («Іван Франко та Одеса», 20 жовтня) на тему франкознавства, де були використані посилання на одеського краєзнавця Григорія Зленка.
Тішить і те, що улюблена для багатьох одеситів газета «Чорноморські новини» є затребуваною не лише на південних теренах України, а й у Галичині, як і той факт, що науковці різних поколінь здатні солідаризуватися між собою.
І побачать, і почують
Ясно бачити і чітко чути — для усіх німецьких дітей — норма. Якщо ж виникають якісь проблеми, там батьки звертаються до лікаря, який безкоштовно виписує окуляри або слуховий апарат. Тому діти з послабленим зором чи слухом у Німеччині відвідують звичайні школи і, зростаючи серед однолітків, нормально адаптуються у доросле життя.
В Україні ситуація інша. Діти з вадами зору чи слуху живуть та навчаються в ізоляції від світу, серед таких самих дітей в інтернатах. Вони не мають можливості відвідувати загальноосвітні школи, набиратися знань і суспільних навичок, що, у свою чергу, ускладнює їхні контакти з довколишнім світом. Звісно, в Україні є й окуляри, і слухові апарати, але, на відміну від Німеччини, вони не оплачуються державною системою охорони здоров’я. Послуги кваліфікованого отоларинголога або офтальмолога — дорогі, а відтак доступні небагатьом з батьків, які виховують дітей з вадами зору чи слуху. Ще одна проблема: ті слухові апарати, які є в розпорядженні інтернатів, малоприйнятні для використання малечі, оскільки призначені для дорослих і не налаштовані на слух дітей. Більше того, вартість цих апаратів висока (перевищує місячну заробітну плату вчителів), тож їх, трапляється, видають дітям лише під час уроків, а потім замикають у сейфах. За умови, коли дитина не носить постійно слуховий апарат, їй важко навчитися говорити, і замість цього діти вивчають мову жестів, щоб якось спілкуватися між собою.
На славу милостивих сердець
Патронажна служба Товариства Червоного Хреста України відзначила своє 50-річчя. В Одесі, як і по всій країні, відбулися урочистості. Дуже скромні, адже працюють в організації добропорядні й скромні люди, які щодня бачать чужу біду й неміч, підтримують тих, кому найтяжче, й не звикли до почестей. Вони, як правило, там, де горе й біль, розпач і безвихідь самотньої старості. Вони, як ніхто інший, знають про злидні, серед яких живуть підопічні.
Патронажна служба — гордість Товариства Червоного Хреста України й остання надія та опора для тисяч немічних, хворих і самотніх людей.
Під загрозою виселення
Перед редакціями двох обласних газет — «Чорноморські новини» та «Юг», погрожуючи виселенням, поставили вимогу: до 15 грудня відмовитися від приміщень, які вони займають.
У зв’язку з цим ми виступаємо зі спільною заявою про спробу знищити дві газети, які мають сміливість критикувати бездарну всезагребущу владу, та про чиюсь спробу заволодіти державним майном, яке ще у 1992 році у законний спосіб було передано на баланс редакцій.
Таємниці Біловезької Пущі: 20 років по тому
«Зібралися троє мужиків (варіанти: негідників, зрадників, агентів Заходу) у Біловезькій Пущі, добряче хильнули і по п’яні розвалили велику державу». Такою є популярна, призначена для плебсу версія того, що сталося двадцять років тому.
Для більш інтелектуальної публіки існує витонченіший варіант: у протистоянні з першим й останнім президентом СРСР Горбачовим троє керівників слов’янських республік — Білорусі, Росії й України — спонтанно дійшли думки демонтувати Союзну державу, тим самим скасувавши і посаду Михаіла Сергєєвіча з її досить-таки серйозними владними повноваженнями, включаючи «ядерну кнопку».
Отож так чи інакше, згідно з цією версією виглядає, що Союз у першій декаді грудня 1991 року свавільно розвалили троє «біловезьких зубрів» — Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич.
Насправді ані спонтанності, ані сваволі, ані п’яного загулу не було. Були свідомі, раціональні дії, заздалегідь підготовлені командами всіх зазначених лідерів. Свій шлях до Біловезької Пущі пройшли всі три країни, але головні партії тут зіграли — кожна по-своєму — Україна та Росія.
Що буде завтра у «Сегодня»?
Наглядова рада видавничого холдингу «Сьогодні Мультимедіа» прийняла рішення про проведення комплексного службового розслідування щодо конфліктної ситуації, яка склалася навколо роботи редакції газети «Сегодня». Про це йдеться в офіційному повідомленні наглядової ради холдингу, оприлюдненому прес-службою ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент» (власника «Сьогодні Мультимедіа»).
Цими днями конфлікт у газеті набув публічного розголосу. Дійшло до того, що редакція через незгоду з редакційною політикою Олени Громницької, генерального директора видавництва «Сьогодні Мультимедіа», оголосила передстрайковий стан. У заяві колективу, яку оприлюднила «Телекритика», зокрема, повідомляється, що гендиректор «веде лінію на згортання прийнятих раніше в компанії прозорих і цивілізованих правил гри». Як зазначають автори заяви, після того, як редакція звернулася до представників Ріната Ахметова, власника видавництва, і менеджерів СКМ, керівної компанії, з проханням провести розслідування, головному редакторові Ігорю Гужві запропонували звільнитися.
Оскільки цей конфлікт розгорівся, зокрема, і через Одесу, вважаємо, що ця заява становить суспільний інтерес і для нашого міста. Тож публікуємо її.
«І на Росії є місця...»
Доволі показова, хоч і не надто характерна ситуація склалася у місті Зарічинську на Російській Федерації. Наш мер Петро Антипенко — родом з Галичини. Точніше — з крихітного села Кринички в передгір’ї Карпат. Закінчив будівельний інститут. Навчаючись, був командиром будівельного студзагону. Отримавши диплом, спочатку працював секретарем райкому комсомолу, згодом — інструктором ЦК ВЛКСМ.
Після розвалу Радянського Союзу пішов у бізнес, зробив кар’єру, зажив слави й міцного авторитету в місті Зарічинську — досить великому індустріальному центрі. Тож не дивно, що став мером. Як глава виконавчої влади, оточив себе однодумцями, вольовими з твердими характерами і принципами. Серед них чимало вихідців із маленьких Криничок, загалом з Галичини. Всі вже давненько є громадянами Російської Федерації.
Про паркан і його призначення
Уявіть себе на хвилинку звичайнісінькім парканом. Приміром, таким, як я: довжелезним і похмурим, що стоїть край дороги недалеко від центру міста. Річ у тім, що я не лише оберігаю від сторонніх очей зведення чергового хмарочоса, але й виконую своє суспільне призначення.
Щодня повз мене проходять і проїжджають сотні людей. Усі вони помічають мене, а я від цього лише тішуся, адже мені є що їм розповісти. Звичайно, роблю це не зовсім самостійно, адже, на жаль, паркани не розмовляють. Але я навчився контактувати із суспільством, надаючи можливість висловлюватися іншим. Ви вже не можете стримувати свої почуття? Хочете висловитися про ситуацію в світі чи виразити своє ставлення до окремих осіб? Вас не чують оточуючі? Зверніться до мене. Я люб’язно надам вам свою облуплену, засмаглу на сонці й загартовану холодом та автомобільними вихлопами поверхню. А потім ваші зізнання в коханні, риторичні запитання, що повинні пробудити суспільну свідомість, політичні гасла, неймовірні малюнки, життєрадісні заклики усміхнутися чи оголошення про прокат велосипедів — побачить цілий світ! І все це завдяки мені. Звичайно, ви повинні мати на увазі, що ваші старання навряд чи оцінять влада і комунальні служби, але хвилина слави вам забезпечена, а я продовжуватиму робити свою справу.
Сонце руйнує Місяць?
Американські вчені стверджують, що спалахи на Сонці та пов’язані з ними викиди плазми призводять до сильної ерозії місячної поверхні й забирають у космос по 100 — 200 тонн ґрунту за кілька днів. Цю інформацію вони озвучили на конференції Американського геофізичного союзу в Сан-Франциско.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206