Матеріали без рубрики

Генеральна Асамблея ООН проголосила 2012-й Міжнародним роком сталої енергетики для всіх та Міжнародним роком кооперативів. У такий спосіб Організація Об’єднаних Націй привертає увагу до означених проблем та заохочує світову спільноту вирішувати питання, які сьогодні є глобально важливими для людства, повідомляє інформаційний відділ Представництва ООН в Україні.

Міжнародний рік сталої енергетики для всіх. Генеральна Асамблея рекомендувала всім державам — членам ООН у 2012 році підвищити рівень обізнаності про те, наскільки важливим є вирішення завдань щодо охоплення всіх сучасним енергопостачанням, доступу до недорогих енергоресурсів, підвищення енергоефективності та екологічності джерел енергії.

У наших сусідів — у Миколаївській області та в Криму — активно вводяться в експлуатацію об’єкти добування альтернативної енергії.

Так, в останні дні минулого року на Миколаївщині запрацювала перша черга Очаківської вітроелектростанції. Десять вітрогенераторів вироблятимуть 25 МВт енергії.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України проводить конкурс впроваджених енергоефективних проектів та технологій «ТОП-100. Енергоефективність».

Учасниками конкурсу можуть стати підприємства, наукові установи і навчальні заклади, бюджетні організації та ЗМІ. Передбачено три номінації: найкраще впровадження енергоефективних технологій; найкращий проект у сфері відновлюваної енергетики та альтернативних видів палива; найкраще висвітлення теми енергоефективності в ЗМІ (публікація, сюжет).

Ось і вступили ми в новий рік. І хоч, судячи з наведеного поруч опитування, українці дивляться на 2012-й більше з відчаєм, ніж з надією, мусимо пам’ятати: час, у якому випадає жити, не вибирають. Втім, час — і це теж треба пам’ятати! — можна зробити іншим, змінити, наповнити новим змістом, добрими справами. Будьмо рушійною силою цих змін! Творімо добро!
Колектив «Чорноморських новин» щиро вітає своїх передплатників з Новим роком та Різдвом Христовим! Дякуємо всім, хто залишився з нашою газетою, та ра­діємо знайомству з новими читачами!

Населення України — одне з найпесимістичніших. З-поміж 50 країн, охоплених опитуванням міжнародної організації «Геллап» (WIN-Gallup International), Україна посіла сьоме місце за рівнем песимістичних очікувань щодо стану держави у новому році. Більше половини українців вважають, що 2012-й стане роком економічних проблем, і лише 6% вірять, що він буде кращим, ніж минулий.

Як розповів Антон Грушецький, аналітик Київського міжнародного інституту соціології (фахівці саме цього інституту проводили дослідження в Україні), лише 6% наших співвітчизників сподіваються, що 2012-й стане роком економічного процвітання, 25% вважають, що він буде таким же, як і 2011-й, а 54% — роком економічних проблем.

Ще з початку грудня кожен вихованець Андрієво-Іванівської школи-інтернату написав йому листа зі своїми побажаннями та проханнями. Минали дні хвилюючого чекання, сумнівів, сподівань. Аж ось уранці, у День Святого Миколая, виглянувши за двері, всі знайшли у своїх чобітках та черевичках подарунки від нього!

От і брати Максим, Костя та Коля (на фото) щиро радіють іграшковій машинці, справжньому наручному годиннику та музичному плеєру, про які давно мріяли.

Напередодні Нового року обласна рада схвалила бюджет-2012, а також низку програм. Зокрема і «Культура Одещини — 2012 — 2015 роки».

У ній прописаний намір сконцентрувати бюджетні гроші та зусилля громади на завершенні комплексної реставрації будівлі Одеського музею західного та східного мистецтва, реконструкції будівлі обласного театру ляльок до його 80-річного ювілею (листопад 2012-го) та проведенні реставрації будівлі Одеського театру юного глядача ім. М. Островського.

Учасники Українсько-польського форуму партнерства, що відбувся наприкінці грудня у Варшаві, звернулися до парламентів двох держав з пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців та поляків.

Як повідомило ZN.UA, під час форуму, окрім євроінтеграційної та економічної складових, було обговорено питання українсько-польського поєднання та примирення, підтримки розширення українсько-польських освітніх проектів, молодіжних, наукових та студентських обмінів, питання візової політики, кордону, а також забезпечення культурно-освітніх та релігійних потреб національних меншин.

1 січня 2012 року. Ясна, погідна днина. Одесити прогулюються Приморським бульваром, поміж них — і допитливі іноземні туристи. Ніхто ще не знає, що цей день стане особливим в історії української Одеси.

О третій годині пополудні на Потьомкінських сходах з’явився... Степан Бандера. В оточенні побратимів нового, вже ХХІ, століття, під сяйвом прапорів — синьо-жовтого державного, оунівського червоно-чорного та прапора ВО «Свобода», під гасла останньої він спокійно, упевнено дивився з портрета, обрамленого українським рушником. Портрета, намальованого також одним з побратимів, котрий не один рік мучився в таборах за ту саму ідею й не відрікся від звання — бандерівець.

Повстанський рух в Одеській губернії у 1920 — 1923 роках

Продовження. Початок у номері за  29 грудня 2011 року.

У чому не можна сумніватися, так це в тому, що повстанці були запеклими антисемітами — це яскраво відбито у листівках. І тут слід зазначити, що на те вони мали вагомі підстави. Антисемітизм українських повстанців у часи війни України з Совєтською Росією мав об’єктивні причини і суттєво відрізнявся, скажімо, від антисемітизму німецько-фашистських загарбників. Ці причини крилися в активній участі євреїв у встановленні совєтської влади й особливо — в їх участі у діяльності каральних органів та підрозділів більшовицького режиму проти українського народу. Ясна річ, євреї там були не самі. В цих загонах було чимало так званих «інтернаціоналістів», зокрема китайців, мадярів, латишів тощо. Але факти — уперта річ. Про це свідчать документи, зокрема списки учасників Червоної гвардії або накази по одеських частинах особливого призначення (ЧОН), в яких розписані покарання бійців, що виявилися недисциплінованими.

Поліція Франції розшукує власника 20 злитків золота, залишених кимсь у приміському поїзді на південь від Парижа.

Як повідомила місцева газета «Парізьєн», у ніч на суботу кілька пасажирів повідомили поліції про те, що в одному з вагонів знаходиться валіза. При цьому власника поряд нема.

Чи має ціну Сонце? Чи можна торгувати Батьківщиною? Яка вартість життя? За скільки продається правда? Свобода?..
Отож-бо! Є речі, які не виміряти ні в гривнях, ні в доларах, ні в золотих злитках.
Так думаємо ми, працівники «Чорноморських новин». Так, знаємо, вважаєте ви, шановні наші читачі. У цьому, не сумніваємося, переконана абсолютна більшість тих, кому випала щаслива нагода жити на цій благословенній землі з назвою Україна.

Шановний Іване Володимировичу!
Вітаю і поздоровляю вас і всіх співробітників редакції «Чорноморських новин» з Новим 2012 роком і Різдвом Христовим!

На жаль, протягом останніх майже двох років ви особисто і всі співробітники редакції нашої славної і практично єдиної обласної української газети працюєте в надзвичайно тяжких умовах, що є результатом тиску з боку деяких недолугих представників місцевої влади, яка спочатку позбавила газету державної фінансової підтримки, а зараз намагається виселити редакцію з приміщення, де вона працює впродовж десятиліть. Більше того, деякі представники цієї влади чинять всілякі перепони розповсюдженню газети серед читачів і навіть «не пускають» її в державні установи.

Надворі сніг. Зима. Побіля тину
Прохожі ранні стежку утоптали.
Угору дим снується. А чого ж
Дерева простягли стрімучі віття —
Кричать, кричать, здається, молитовно
Згорнувши руки? Спокій і жура.
Надворі стоголоса дітвора
Залила вулиці веселим криком,
Веселим шумом. Радість і жура.
                                                                              Василь Стус.

Найбільше зимове свято, яке відзначають в усьому світі, — Різдво Христове. Римо-католицька церква, біль­шість протестантських церков, а також більшість православних, включаючи константинопольську, анті­­о­­х­ій­­ську, александрійську, кіпрську, болгарську, румунську й грецьку церкви, святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня. Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім. Єрусалимська, російська, сербська, грузинська православні церкви, всі українські православні церкви, а також українська греко-католицька церква — у ніч на 25 грудня за юліанським календарем, що в ХХІ ст. відповідає ночі з 6 січня на 7 січня за григоріанським календарем.

Як зазначено у дослідженні О. Павлишина щодо впровадження григоріанського календаря в церковне життя, календарна реформа є одним з найдискусійніших питань сучасного релігійного життя українців.

Новий рік за східним календарем розпочнеться 23 січня. Однак китайці та їхні сусіди, люди добрі й доброзичливі, цілком спокійно ставляться до того, що світ, який живе за сонячним календарем, зустріне його в ніч на 1 січня. Звичайно, той, хто бажає, може це зробити ще й 22 січня. Ми ж відзначаємо свій новий рік двічі: за новим і старим стилем.

Розмірковуючи над тим, що віщує нам рік Дракона, не гадатимемо, як астрологи, покладаючись лише на споконвічний рух небесних світил, а скористаємося таким інструментом, як історичний досвід, хоч і без претензії на вичерпне тлумачення подій і явищ. Найперше — погортаємо старі підшивки нашої газети і подивимося, що ж нам приносили роки Дракона, які приходили до нас... ну, скажімо, із середини минулого століття.

Змій — однин з основних образів світової міфології. Коло його значень надзвичайно широке. Це і творець світу, й уособлення стихій, і дух місцевості, й захисник, і сексуальний символ, і втілення нечистої сили, і володар вод та підземного вогню, і постійний казковий супротивник лицаря...
У міфах багатьох народів змій бере участь у творенні світу. При цьому або він сам є творцем-деміургом, або ж світ з’являється за його посередництва.

За індійським міфом, Землю підтримує тисячоголовий змій Шеша, цар плазунів та нагів. На його кільцях посеред світового океану спить бог Вішну. Тут варто згадати і спільний для багатьох народів міф про світове яйце, яке тримається на зміїних кільцях. Типовими прикладами з мотивом світотворення є міфи про вбивство дракона (змія або потворного велетня, чи взагалі якоїсь химерної істоти), що символізує перемогу сил порядку над хаотичним началом, світовим злом.

У день Святого Миколая кожна дитина чекає дива і зранку заглядає під подушку, сподіваючись знайти там дарунок. І Святий Миколай обов’язково приходить у кожен дім, до кожної дитини. Віру у це підтримує у неповнолітніх, що перебувають в Одеському слідчому ізоляторі, і керівництво цієї установи та управління Державного департаменту виконання покарань в Одеській області.
За сприянням начальника управління генерал-майора внутрішньої служби Олександра Адзеленка та начальника слідчого ізолятора Юрія Рябцева для неповнолітніх представники Української православної церкви (МП), Римо-католицької церкви та місії милосердя «Добрий самарянин» організували концерт.

Повстанський рух в Одеській губернії у 1920 — 1923 роках

1
Антибільшовицький повстанський рух в Україні у 1920 — 1923 роках був війною українських селянських мас проти комуністичного режиму. І це визнавали самі більшовики. П’ята конференція

КП/б/У приписала селянству «економічну ворожість» до робітничого класу і совєтської влади. Збройна боротьба із селянством була оголошена В. Леніним боротьбою з «політичним бандитизмом». В одному з інтерв’ю начальник Надзвичайної комісії (ЧК) в Україні Манцев у березні 1920-го казав: «З весною банди розходяться на польові роботи (!) по хатах, передчасно зариваючи зброю; в лісах ховаються лише отаман з одним-двома десятками прибічників. На заклик отамана вся банда при повному озброєнні знову починає свою чорну роботу…» Мабуть, лише в совєтській державі бандити могли займатись весняними польовими роботами…
Характерними рисами військової тактики українських повстанців була їх здатність до швидких маневрів і висока мобільність. Кіннота і піхота на тачанках з кулеметами могли здійснювати багатокілометрові рейди, швидко проходячи за короткий час велику відстань.

При здійсненні бойових операцій повстанці намагалися діяти напевне. Відомості, необхідні для визначення часу та об’єкту нападу, командири загонів добували за допомогою добре налагодженої аґентурної розвідки, про що відзначається в багатьох архівних та мемуарних джерелах. Роль аґентів охоче брали на себе селяни і навіть священики (цьому не слід дивуватись, оскільки ворожість комуністів до релігії є загальновідомою. — С.Б.). Особливо цінні відомості повстанці одержували від своїх аґентів, які були на службі в різних совєтських установах, у тому числі в міліції та ЧК. Роль зв’язкових часто виконували жінки і навіть діти, що надійніше забезпечувало таємницю акцій.

Щоб не скривдити президента і Павла Глазового

Сумно спостерігати за всім тим, що відбувається в Україні. Враження таке, що безпорадне українське суспільство котиться в прірву беззаконня, безладдя, руїни. Ненастанні спроби калєсніченкових-ківалових рвати Україну на шматки, як і списання в Російській Федерації одного мільйона українців — ланки одного ланцюга. Нищення України зсередини — давній досвід чужинців.

Світлі обличчя людей, привітні усмішки українців в роки помаранчевої влади за один рік антиукраїнської влади «регіоналів» змінилися на почорнілі: люди «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». В Україні настали чорні, безпросвітні дні. «Козацька старшина», як і в роки ліквідації Січі, запродала власний народ, а решта гризеться поміж собою. Однак і доля запроданців виявилася не солодкою: більшість з них опинилася на шибениці у 1825 році та в Сибірі. Так завжди закінчували слабкі духом.

До 12% продуктів харчування, закуплених міським населенням України до новорічного столу, не споживається, а псується й опиняється на смітниках.
За результатами опитування агентства AgriSurvey асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), у грошовому еквіваленті із стандартного святкового стола на чотирьох дорослих та двох дітей у серед­ньому до смітника викидають 90 гривень. Разом по всьому міському населенню України витрати складають близько 470 мільйонів гривень.

Дружній лист Президенту України Віктору Януковичу

Шановний Вікторе Федоровичу!
Щиро вітаю Вас із Новим роком і Різдвом Христовим, бажаю щастя, здоров’я і всіляких гараздів у державних та сімейних справах.
Оце вже вкотре пишу до Вас листа. Та мені здається, що вони за адресою не доходять, хтось їх зацікавлено перехоплює. А мені дуже хочеться поговорити з Вами, у чомусь порадіти за Вас, у чомусь — застерегти. Збирався передати лист прямо в руки, коли Ви гостювали недавно у нас в Одесі. Але не вийшло, протовпитися було неможливо. Охорона працює справно — і слава Господу. Береженого Бог береже. Мало хто поруч вештається.

Черговий проект, який має узаконити домінуючий статус російської мови в Україні, отримав висновок Венеціанської комісії. І політики знову роздмухали навколо цього скандал, йдеться у статті Віталія Червоненка «Скандальний висновок Венеціанської комісії щодо мови», вміщеній на сайті «Главком».
Нагадаємо, 30 березня 2011 року європейці вже оцінювали проект закону про мови в Україні Єфремова, Гриневецького та Симоненка. Документ, що передбачав надання російській мові статусу регіональної та чи не більші, ніж у державної, права, Венеціанська комісія рознесла в пух і прах. Тоді оцінки вердикту європейців в Україні були діаметрально протилежні. «Регіонал» Сергій Ківалов, заступник члена комісії від України, говорив про визнання мовних проблем в Україні. А Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії від України, вказувала, що європейці повністю забракували мовне творіння коаліції. Тільки оприлюднений текст висновку поставив усе на своє місце.

Якось художник Рафаель дав грошей своєму слузі і відправив його в лавку — за пензлями і фарбами. Коли слуга приніс те, що було потрібно, Рафаель написав свою знамениту «Сікстинську мадонну». А прикажчик лавки, у яку художник відправляв слугу, поспішив оголосити власником рафаелівського шедевру... кого б ви думали... самого себе! Адже без пензлів і фарб не було б картини, міркував він, а таку «сумнівну» (нині б сказали — «віртуальну») субстанцію, якою є творче осяяння Рафаеля, — до справи не підшиєш! Звідси, в уявленні торговця, — і «справедливий» поділ на головне і другорядне, себто на базис і надбудову.
На жаль, наведена історія цитується нами аж ніяк не заради репертуарної допомоги популярному артистові гумористичного жанру для його естрадного або телевізійного виступу. Її, історію цю, довелося пригадати в зв’язку із значно буденнішими справами, що відбуваються нині у відомому всій Одесі будинку, що на площі Незалежності, й часто називається Будинком преси, а в офіційних документах — видавництвом «Чорномор’я».

Грифи «ДСК» (для службового користування) на генеральних планах міст Одеської області обмежують доступ жителів до інформації про їхнє місто, про його зелені зони й екологічний стан територій, позбавляють можливості контролювати незаконні забудови.
Як бути у такій ситуації? Шляхи виходу шукали учасники обговорення, що відбулося 20 грудня в облдержадміністрації. До розмови долучилися експерти з питань містобудування, представники органів місцевої влади й громадськості. Ініціаторами заходу виступив Східноукраїнський центр громадських ініціатив (СЦГІ), організаційну підтримку надав обласний осередок ГО «Демо­кратичний альянс».

В Одесі пройшов міжнародний семінар «Технічні й економічні напрямки розвитку ліфтового парку України». Крім уже традиційних українських та німецьких спеціалістів, були і фахівці з Росії.
Що у підсумку це обговорення принесе простим одеситам — наразі не відомо, але першими результатами ліфтовики вже змогли похвалитися.

Радісне, зворушливе театралізоване дійство з приємними сюрпризами та щирим, дружнім спілкуванням подарувала у день Святого Миколая малечі, діткам, обділеним увагою та батьківським теплом, молодь Української греко-католицької церкви Одеси.
— В організації свята для нас, окрім традиційного вручення солодощів та фруктів, було важливим подарувати кожній дитинці хвилинку щастя, моменти радості та розповісти історію Святого Миколая, — зауважує Наталія Горзов. — Підготувавши сценарій, ми з натхненням та з великою відповідальністю приступили до репетицій, під час яких нам дуже допомагали ввійти в роль порадами, настановами та підтримкою, радіючи першим успіхам новоствореного самодіяльного колективу, отець Ігор (Тарас) та отець Руслан (Остафій).

До 150-річчя з дня народження Євгена Чикаленка на історичному факультеті ОНУ ім. І.І.Мечникова — властиво, кафедрою історії України — проведена наукова конференція «Традиції українського меценатства на Півдні України».
Цієї осені про Євгена Чикаленка написано багато. Але назагал — дуже мало, коли взяти під увагу увесь спектр українських ЗМІ. Не відзначили цю дату на державному рівні, і дуже шкода, тому що традиції українського меценатства, започатковані ще Євгеном Чикаленком, сьогодні саме на часі. Якщо держава в особі її очільників «забуває» — часто цілком свідомо — про розвиток національної культури, національної освіти (ба навіть ліквідовуючи її національну основу), взагалі не розвиває української справи, то якраз слід подумати про це меценатам-патріотам. Мільйонерів у нас багацько, та от біда: гроші вони роблять (саме роблять, а не заробляють) задля нового, іноді просто фантастичного особистого збагачення. І скарги на те, що в держави нема грошей, аж смішно слухати — смішно і гірко. Бо ж грошей — гори. А на українську справу — катма.

Виступаючи у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку на традиційній прес-конференції, присвяченій підсумкам року, генеральний секретар Бан Кі-мун сформулював п’ять пріоритетів на найближче майбутнє: сталий розвиток, створення більш безпечного світу, активізація заходів щодо запобігання криз, надання допомоги країнам у перехідний період і просування прав жінок та молоді.

Керівник ООН підкреслив, що трагічні події 2011 року стали свого роду попередженням щодо існуючих загроз. У цьому зв’язку він нагадав про аварію на атомній електростанції «Фукусіма», яка стала тривожним дзвінком для світової спільноти про необхідність мобілізації зусиль для ядерної безпеки у світі.

КП «Міськзелентрест» запропонувало одеситам нову послугу — взяти новорічні ялинки... напрокат. У такий спосіб комунальники сподіваються зберегти якомога більше зелених красунь від знищення. Адже ялинками, які за­звичай залишаються після перед­святкових ярмарків, можна засадити чималий лісовий масив.
Щойно відгримлять новорічні гуляння — і вулиці Одеси перетворюються на величезні кладовища хвойних. Для нашого міста така картина — не новина. «Відпрацьовані» красуні «прикрашають» смітники, а іноді їх просто залишають біля під’їзду чи навіть викидають у вікно. Але зовсім прикро, коли зрубане молоде деревце зостається на вулиці, ніким не куплене. Зарадити цьому «Міськзелентрест» якраз і вирішив з допомогою послуги «Ялинка напрокат».

2012-й — рік чорного (за східною традицією) чи синього (за тибетськими віруваннями) водяного Дракона — краще зустрічати активно, позитивно, в сімейному колі. А головне: побільше руху, азарту та гри (бо ж хіба можна уявити собі дракона-лінивця, що сумирно сидить, в очікуванні милостей?)!
На відміну від усіх інших знаків східного календарного циклу, дракони — тварини міфічні, щоправда, так називають і деяких земноводних та ящірок. Між тим, астрологи вважають зодіакального Дракона уособленням карми, кола втілень, спокутування. А тому життя людей, народжених під цим знаком, і сама їх поява в цьому житті завжди пов’язані з кармічними подіями.
Людина, що народилася у рік водяного Дракона, доступна, дружелюбна, з нею легко мати справу. Вона дотепна і рідко упустить удачу з рук. Вона не настільки терпляча, як інші типи Дракона, і більш схильна чекати результатів, ніж вимагати їх негайно. Такій людині зрозумілі людські слабкості, властива готовність поділитися з друзями та близькими своїми думками. Основним недоліком є схильність перескакувати з одного на інше, невміння концентруватися на якійсь одній меті. Таких людей може зрадити почуття гумору, але ораторський талант — ніколи!