Матеріали без рубрики

Виховати навіть одну дитину не просто. А за наших часів народити і зростити п’ятеро і більше? Гадаю, погодитеся: фактично подвиг! А таких жінок в Одеській області — півтори тисячі! Нещодавно сорока трьом з них вручали посвідчення про визнання на державному рівні їхнього звання: «Мати-героїня».

Матері розгублено посміхаються. Урочистість обстановки їх трохи напружує — до такої уваги чиновників не звикли. Морально підтримують діти та онуки, які дружною компанією кількох поколінь теж зібрались тут.

У кожному колективі є люди, гідні, щоб про них розповісти в газеті. Сьогодні я хочу познайомити читачів з бравим пожежником, майстром спорту Олександром Шибинським, який понад 20 років стояв на сторожі безпеки нашого міста, виховав не одне покоління спортсменів, а нині передає свій досвід молодим рятувальникам у пожежній частині Одеського морського торговельного порту.

— Олександре Геннадійовичу, розкажіть, як ви потрапили до пожежної охорони?

— Все дуже просто. До армії і під час служби серйозно займався важкою атлетикою. Дізнавшись про мої спортивні захоплення, запропонували роботу в Григорівці, де тоді будувався припортовий завод і створювалася пожежна частина. Так у 1979-у став пожежником. Ніколи не забуду свій перший виклик. Горить автобус на Миколаївській трасі. Як з’ясувалося на місці події, спалахнув задній відсік «Ікаруса», двері були за­блоковані, а в салоні залишалося багато дітей. Всі боялися, щоб не вибухнув паливний бак. Ми з колегами розбили вікна і почали евакуювати дітей. Я тоді на руках виніс їх з десятеро.

Від переохолодження в Україні почали гинути люди. Навіть кількох градусів морозу для декого з нас  достатньо, щоб мати проблеми із самопочуттям і здоров’ям. А синоптики прогнозують і мінус 8 — 15. Причому снігу насіюватиметься небагато, що ще гірше.

У найближчі дні основним фактором, який впливатиме на самопочуття, буде холодне й морозне повітря. Воно може стати головною причиною напруженої роботи серцево-судинної системи.

22 січня 1918 року 300 юнаків, студентів та курсантів офіцерської школи, віддали своє життя у нерівному бою під станцією Крути, захищаючи столицю своєї тоді вже вільної Бать­ківщини від ворожої навали з боку північного сусіда. Бій тривав майже п’ять годин. Юнаки не відступили. Захопивши їх у полон, вороги жорстоко познущалися над ними і розстріляли...

Це — для тих, котрі, можливо, не знають, не хочуть знати, не вірять, звинувачують у всьому незалежність. Хоча не знати історію Батьківщини — це значить, не вірити у її майбутнє, це, зрештою, дикість.

У забутті історії — відплата,
Позначені місця боїв то там, то тут.
Є вулиці Героїв Сталінграда —
Немає вулиці Героїв Крут.

Мій інтерес до вивчення історії чумацтва на теренах Одещини привів до сторінок першого в Україні науково-історичного журналу «Киевская старина», який видавався у Києві в 1882 — 1906 роках, який об’єднав навколо себе провідних науковців кінця XIX — початку XX століть. Впливовий часопис великою мірою визначав розвиток історичної науки, етнографії, фольклористики, літературо­знавства в Україні того періоду.

В одному з його чисел (1887, т. 19, № 12, с. 717 — 760) мою увагу привернула публікація під назвою «Из воспоминаний отшельника к-ской пустыни», в тексті якої є згадка автора про багаторазове відвідування Одеси в першій половині XIX століття з метою чумацтва. Крізь розповідь монаха-самітника проглядається складна доля подільського селянина — Аверкія Малицького із села Поборки Гайсинського повіту Подільської губернії, який став священиком. У матеріалах цієї публікації є деякі подробиці, що безпосередньо стосуються історії нашого краю. Відтак виникло природне бажання запропонувати читачам ту частину оповіді, яка стосується чумацтва, сучасною українською мовою. Це бажання підсилювалося ще й тим, що в російському тексті українізми пробиваються, як паростки трави з-під асфальту. Безумовно, зустрічаються і певні застарілі терміни, однак, якщо не акцентувати на них особливої уваги, виникає глибоке відчуття дотичності до зворушливої розповіді про багатогранне і водночас складне минуле нашого краю.

Із селища Сєдове Донецької області стартував в одиночну експедицію на Північний полюс дніпропетровський мандрівник Сергій Гордієнко.

Свій похід він приурочив до 100-річчя першої російської експедиції на Північний полюс, яку в 1912-у організував і очолив гідрограф та полярний дослідник, уродженець України лейтенант Георгій Сєдов.

Мовчки, невеликим гуртом, без перших посадових осіб покладала влада Одеси й області квіти до пам’ятників Тараса Шевченка та Івана Франка з нагоди Дня Соборності.

Хоч-не-хоч, а чиновники мусили недільного ранку вийти на холоднечу, виконати президентський указ про загальнодержавне відзначення дня 22 січня. Ні святкового настрою, ні радісних облич, ні урочистих промов... Мимоволі пригадалися Шевченкові слова: «Німі на панщину ідуть...»

...Це була зима 2002 року, наближалися парламентські вибори. У єдиному на той час п’ятизірковому готелі Києва «Прем’єр-палац» Валерій Хорошковський проводив неформальну зустріч із журналістами, де розповідав про плани фантомного проекту «Команда озимого покоління» на найближчий час.

Коли хтось із присутніх жартома запитав його, чи не збирається він балотуватися і на президента в 2004-у, Хорошковський (дата народження — 1 січня 1969 року) серйозно відповів: «На той час мені вже буде 35...» Саме з цього віку дозволяється висувати свою кандидатуру. І хоча прізвища Хорошковського не було в бюлетені ні 2004-го, ні 2010-го, це не значить, що амбіції вщухли. А зараз доля дає йому ще один шанс.

«В умовах економічної та політичної кризи в Україні назріла гостра потреба конкретних дій зі збереження економіки та кадрових змін. Протягом останнього року по всій країні, й особливо на Одещині, обмежуються конституційні права громадян України. Найбільше це проявляється у незаконних «наїздах» на роботодавців та бізнесменів. Таке цинічне та хамське ставлення до основних платників податків мене, м’яко кажучи, дивує», — заявив на прес-конференції голова громадської організації «Асоціація роботодавців півдня України» Юрій Борщенко.

Громадський діяч переконаний, що малий та середній бізнес українській владі не потрібен, і це вона активно демонструє. «Спостерігаючи за виступами чиновників, може здатися, що вони просто нічого не тямлять у тому, що зараз відбувається, проте це не так. Просто вони прикриваються гучними заявами про реформи, офіційною статистикою, «народним бюджетом», припливом інвестицій, покращенням життя вже сьогодні, позитивними прогнозами зростання виробництва тощо. Що ж до дрібного бізнесу — він змушений виживати сам, попри зростання тиску, збільшення перевірок з боку податкової. Працювати стає дедалі складніше — підприємці, заради виживання, змушені терпіти побори чиновників та контролюючих органів», — зазначив Юрій Борщенко.

Україна увійшла до десятки країн світу — лідерів з міграції. За інформацією видання Weekly.ua, українців, які розбрелися по планеті, зараз близько 6,6 мільйона, натомість наша країна прийняла 5 мільйонів мігрантів.

Згідно з доповіддю Світового банку «Міграція й грошові перекази» у 2011 році, основні країни, до яких іммігрували громадяни України, це — Росія, Польща, США, Казахстан, Ізраїль, Німеччина, Молдова, Італія, Білорусь, Іспанія. В Україну їхали з Росії, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Молдови, Азербайджану, Грузії, Вірменії, Таджикистану, Киргизії.

Виконавчий директор Глобального фонду боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом і малярією Мішель Казачкін відзначив позитивні тенденції у подоланні епідемій цих хвороб в Україні останнім часом, але назвав успіхи наразі нестабільними.

На брифінгу у Міністерстві охорони здоров’я України Мішель Казачкін висловив переконання, що його зустріч з прем’єр-міністром Миколою Азаровим свідчить: проблемі протидії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу приділяється в Україні дуже велика увага на найвищому рівні. «І це означає, що країна розуміє, наскільки серйозно треба працювати, щоб досягти успіхів у протидії цим захворюванням. У сфері ВІЛ дуже напружена ситуація. А що стосується туберкульозу, і це є занепокоєнням не тільки нашої організації, але й ВООЗ, — це зростаюча кількість мультирезистентного туберкульозу в Україні, зокрема у закладах пенітенціарної системи. Але це проблема не тільки України, а й усього регіону Східної Європи та Центральної Азії», — цитує УНІАН виконавчого директора глобального фонду.

Алкоголізм, що став справжньою бідою для країни, — це проблема медико-соціальна, вирішення якої потребує політичної волі держави й не менше — активної позиції громадськості та ЗМІ.

Цій актуальній для спільноти темі було присвячено прес-конференцію, участь у якій взяли головний лікар Одеського обласного центру здоров’я Валентина Сосніна та члени громадської ради при облдержадміністрації — голови правлінь громадських організацій Асоціація жіночих організацій Одеської області — Світлана Дигуляр та «Мати і дитина» — Валентина Грищенко.

Дива дивні. Того січневого дня в Одесі дощило, а в Ізмаїлі, що на дві з половиною сотні кілометрів південно-західніше, хазяйнувала хурделиця. Учасникам благодійного марафону «Милосердні дарунки» довелося торувати шлях до старовинного міста на Дунаї. Завдячуючи клубові 4х4 «Напрямок» ми на потужних позашляховиках перетнули епіцентр циклону. З напрочуд нелегким випробуванням впоралася і заступник керівника організації «Громадський рух патріотів України» Галина Міхеєва, яка також кермувала авто, а її донька Оленка везла дітям-сиротам іграшки з власної колекції.

— Марафон щедрих сердець триває за будь-яких обставин, — зауважує один із натхненників акції, голова Одеської регіональної організації НСЖУ Юрій Работін. — До цієї справи долучилися громадська рада при облдержадміністрації, журналісти, обласне товариство «Південний козацький округ» на чолі з Володимиром Солодським, благодійний фонд «Бджілка» з його очільницею Оленою Павленко, молодіжна організація «Колокол» та чимало інших громадських структур і небайдужих людей. Поїздку до Ізмаїла приурочили до Дня Соборності та свободи України і 80-річчя утворення Одеської області.

Зазвичай у новий рік люди вступають з новими сподіваннями, надіями. Однак 2012-й, на думку багатьох, несе в собі більше загроз, ніж приємних очікувань. Чому українці так песимістично налаштовані?

Можливо, не такий страшний чорт, як його малюють? Спробуємо розібратися…

Точну відповідь на запитання про те, якого кольору наша галактика — Чумацький Шлях, — знайшли американські астрономи. Провівши порівняння типів зірок, які входять в інші галактики, учені дійшли висновку, що наша галактика при погляді на неї ззовні виглядає білою. І це чудово відповідає її назві.

«Якщо ви подивитеся на весняний сніг, який щойно випав, з великими сніжинками, приблизно через годину після світанку або за годину до заходу, ви побачите приблизно той самий спектр кольорів, який відкрився б інопланетному астроному при погляді на нашу галактику», — цитують «Українські новини» професора Університету Піттсбурга Джеффрі Ньюмана.

Львів — місто кохання з багатовіковою історією. Відчути цю романтичну атмосферу, прогулятися вуличками міста, де кожен будинок приховує свої таємниці та історії кохання, та ще й задарма зможуть переможці конкурсу для закоханих «Вікенд у Львові», який тільки-но стартував.

Відділ промоції міста Лева разом з туристичними агенціями «Кий Авіа Вест» і «Дана-К», готелем «Дністер» та «Кумпель-груп» вирішили зробити свято закоханих у Львові найочікуванішим та справді незабутнім. Задля цього був оголошений конкурс на кращу романтичну історію кохання, переможці якого отримають «Вікенд у Львові» — вихідні, сповнені романтичних вражень, пригод та подій.

На жаль, новітні віяння у поведінці і культурі загалом набули таких трансформацій, що іноді  ми й не зауважуємо, як люди, котрі перебувають поруч, поводяться неприпустимо, принижуючи і нашу, але, насамперед, власну гідність.

За таких умов, гадаємо, цілком  слушно нагати цих кілька простих правил ділового етикету, недотримання яких є моветоном для вихованих людей.

Не один день у Женеві тривали дебати з приводу скасування високосної секунди.

Традиційно секунда додається до доби або 31 грудня, або 30 червня. У такі дні остання хвилина відповідного дня має не 60, а 61 секунду. Востаннє секунду додавали у 2008 році. Влітку 2012-го секунду мають знову додавати, а от чи робити це — бурхливо вирішували нещодавно науковці з Міжнародного телекомунікаційного союзу. В дебатах брали участь представники різних країн, і порозуміння знайти їм не вдалося. Так, США, Франція та Німеччина прагнуть позбутися додаткової секунди, а Велика Британія, Китай та Канада переконані, що вона має залишитися.

Соціологи провели опитування серед росіян щодо їхнього ставлення до скасування переходу на «зимовий» і «літній» час. Як з’ясувалося, майже 30% опитаних виступають за повернення переведення стрілок годинників. Проте таких, хто це не схвалює, виявилося більше — 44%. Ще 27% респондентів байдужі до цієї пропозиції.

Прихильники повернення зимового і літнього часу, повідомляє сайт «Аргументы и Факты», скаржаться на погіршення стану здоров’я (19%). Зокрема, відзначають, що стало важче прокидатися вчасно (79%), постійно перебувають у поганому настрої через темінь на вулиці (77%), багатьом стало важче працювати вранці (63%).

22  січня — День  Соборності  України

День Соборності України — свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акта возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 року) Четвертого універсалу Центральної ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Україн­ську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918-го. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.

Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву «синдром Збруча», однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР — історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності святкується з 1999-го.

Ідея соборності України у творчості Шевченка і сучасному житті

Традиційно все українське починається з Шевченка. Особисто в мене інші фаворити української літератури, але традиція є традицією. Отже, ідея соборності у творчості Шевченка має два напрями: радикальний (об’єднання етнічних українських земель) і помірковано-наївний, що збігається з метою «братчика» Костомарова у листі подяки до О. Герцена: «…мы бы желали, чтобы все другие Славяне соединились с нами в один союз, даже под скипетром русского царя».

Якою ж український геній насправді бачив Україну? Навряд чи ми колись дізнаємося про це, але гадаю, що власне поетові ближча патріотично-радикальна точка зору, а поміркована була розвинена: цензурою царату (Шевченка й так висилали, а могли б взагалі стратити); толерантністю й моральними принципами поета; відсутністю методів боротьби за радикальні ідеї соборності...

Ранок 19 січня в Одесі розпочався з резонансної пожежі: у самому центрі Аркадії спалахнув елітний нічний клуб-ресторан «Ассоль».

Як поінформувало управління МНС в Одеській області, о 08.47 на центральний пульт зв’язку надійшло повідомлення про пожежу в нічному клубі «Секрет», розташованому в центрі Аркадії. На момент прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, вогонь охопив і розташовану впритул будівлю ресторану «Ассоль». Пожежі присвоїли підвищений номер виклику. Площа загоряння сягала 200 кв. м, причина пожежі і сума збитку уточнюються.

Американський журнал The Economist обновив свій індекс «біг-мака». Згідно з ним, українська національна валюта недооцінена на 50,2%. Таким чином, за цим індексом вартість одного долара США в Україні повинна рівнятися 4 гривням. До того ж, за цим рейтингом, українська валюта — друга за недооціненістю у світі.

Індекс «біг-мака» — неофіційний спосіб визначення паритету купівельної спроможності, заснований на теорії, за якою валютний курс повинен вирівнювати вартість кошика товарів у різних країнах, але замість кошика товарів береться один стандартний бутерброд, що випускається компанією «Мак’Дональдз». Це робиться для того, щоб визначити реальні обмінні курси різних держав. Таке дослідження проводиться журналом The Economist з 1986 року. «Біг-мак» як еталон використовується з двох причин: по-перше, він містить у собі достатню кількість різних продовольчих товарів (хліб, сир, м’ясо, овочі), а по-друге, ««Мак’Дональдз» представлений у більшості країн світу.

Минулого тижня провладна більшість Верховної Ради відмовилася включати до порядку денного два антикорупційні закони, подані опозиційними депутатами. Один документ зменшував суму разової витрати держчиновника, що підлягає декларуванню, із 150 тисяч до 15 тисяч гривень. Другий законопроект містив правки до Кримінального кодексу, що приводили його у відповідність до Конвенції ООН проти корупції.

Пропрезидентська більшість у парламенті послідовно блокує будь-які антикорупційні ініціативи, бо знає, що ухвалений закон може бумерангом ударити по «своїх» депутатах. Проте члени «Фронту змін» Арсеній Яценюк і Микола Мартиненко домоглися створення парламентської комісії з розслідування діяльності скандальної компанії «Лівела».

Попри всю свою позірну шляхетність та європейськість (котра вже давно в минулому), які потрібно відновлювати, Одеса — місто байдуже, щоб не сказати: жорстоке. Цю байдужість і цю жорстокість сповна відчула на собі Анна Яблонська, яка потребувала лише одного: щирої зацікавленості та підтримки. На жаль, Одеса не розгледіла цей молодий, ще не зміцнілий талант, який у майбутньому міг прославити це місто у світі. Говорити про це сьогодні потрібно ще й тому, щоби у майбутньому не припуститися подібної помилки.

У той час, як отримувала визнання у Європі (згадаймо лише поїздку до Великобританії), тут, на Батьківщині, у її рідному місті, для неї — а точніше, — для її п’єс, двері великих театрів були зачинені. Зате її визнали у Росії — Москва, як завжди, переманює таланти, особливо з України, де їх завжди багато, щоби потім назвати їх своїми. Анну Яблонську там називали явищем в російській драматургії. На тій лише основі, що вона писала російською мовою…

Інформація про 304 випадки захворювання на вітряну віспу за тиждень та про карантин у дитячих садках не відповідає дійсності. Про це повідомила начальник епідеміологічного відділу обласної СЕС Людмила Красницька.

У вівторок, о пів на сьому вечора, на офіційному сайті міста з’явилася дивна інформація, яка ви­кликала гучний резонанс серед батьків школярів та дошкільнят. Буцімто, за останній тиждень в Одесі стрімко зросла кількість випадків захворювання на вітряну віспу. «Так, у період з 9 по 15 січня 2012 року зареєстровано 304 випадки захворювання, що на 15% більше, ніж за попередній тиждень (304 проти 249). В епідпроцес втягнуто 63 дитячі дошкільні заклади», — повідомляв сайт. Однак, за словами Людмили Красницької, кількість недужих, яку обнародувало управління охорони здоров’я міськради, не відповідає дійсності. Насправді таку кількість хворих зареєстровано не в період з 9 по 15 січня, а з початку року. Тому жодного приводу для паніки нема. «Яких-небудь ускладнень для вітряної віспи на цей період часу взагалі нема. Захворювання реєструються у дитячих дошкільних закладах в одиничних випадках, і з цього приводу заклади не закриваються — там лише проводяться протиепідемічні заходи», — наголосила Людмила Красницька

Перший робочий тиждень після новорічних канікул розпочався страшною вранішньою аварією на проспекті Шевченка. Головними винуватцями фігурують місцеві «мажори». На гучний інцидент швидко зреагував очільник області.

«STOP, мажоре!»

Одеським «мажорам» оголошено війну. Про це на апаратному засіданні, яке відбулося в понеділок, заявив Едуард Матвійчук. Він повідомив, що зранку мав довгу розмову з новим керівником обласної міліції, результатом якої є дві речі. По-перше, раз і назавжди планується вирішити питання зі справами одеських «мажорів», які чинять свавілля на дорогах, і при цьому завжди виходять сухими з води. Яскравий тому приклад — ранкове ДТП поблизу Палацу спорту, свідком якого був сам голова ОДА. За його словами, один з місцевих князьків на BMW X5 після бурхливої ночі в нічному клубі, алкогольних напоїв та наркотичних курильних препаратів на скаженій швидкості врізався у Wolksvagen Passat. Удар був настільки сильним, що обох «німців» розвернуло. Авто отримали серйозні пошкодження — бампери, капоти та двигуни буквально перетворилися в спресований металобрухт (на знімку). Водій та пасажири BMW X5 не постраждали, а от власник «Фольксвагена» у важкому стані потрапив до лікарні. За словами завідуючого оперативним відділенням міської станції «Швидкої допомоги», у постраждалого — струс мозку, травми грудної клітки та тупа травма живота. Проте, коли справа дійшла до даїшників, розпочалася підтасовка фактів: свою вину горе-чиновник намагався спихнути геть на третю особу, яка до інциденту не мала ніякого відношення. Побачене настільки вразило губернатора, що він, не відкладаючи справу в довгу шухляду, вирішив негайно оголосити війну «мажорам» на дорогах. «Я звертаюся до всіх! Шановні наші чиновники, шановні наші бізнесмени! Віднині, і в цьому ми знайшли повне розуміння з керівництвом обласної міліції, віднині з цим буде покінчено!» — заявив він.

Випадки із зникненням людей у катакомбах для Одещини не новина. Підземелля приваблює своєю таємничістю, тож цікаві забираються туди всупереч правилам безпеки і попередженням. Так, у 2006 році в катакомбах Холодної Балки зникло троє осіб. Їх вдалося знайти через 5 годин. У 2009-у в районі села Нерубайське пропав спелеолог, якого, на щастя, через дві доби знайшли живим. Сьогодні в підземних коридорах шукають Костянтина Шарикова…

Спелеолог-аматор Костянтин Шариков спустився у катакомби Холодної Балки 7 січня. 22-річний юнак всупереч правилам безпеки перебування в штучних підземних порожнинах, відправився туди один. Спочатку батьки і друзі шукали хлопця власними силами, однак час ішов, а результатів не було, тож 10 січня вони звернулися за допомогою до МНС. Операція з пошуку Костянтина тривала не одну добу, в ній брали участь майже вісімдесят рятівників, співробітників міліції і добровольців, а також аварійно-рятувальний загін спеціального призначення, який забезпечував обігрів пошуковців, освітлення місця стоянки та організацію зв’язку за допомогою польових телефонів.

Одинадцять осіб загинуло, доля ще двадцяти чотирьох людей залишається невідомою, десятки постраждалих, понад чотири тисячі шокованих, Середземномор’ю загрожує масштабне екологічне лихо... Такі попередні наслідки катастрофи круїзного лайнера Costa Concordia, що сталася минулої п’ятниці біля берегів Італії.

Судно, на якому відпочивало понад три тисячі людей і ще було понад тисячу персоналу, вночі минулої п’ятниці напоролося на підводний риф і почало тонути. Слідство покладає провину на капітана лайнера Франческо Скеттіно, його арештовано. Капітана обвинувачують у ненавмисному вбивстві, затопленні і втечі з корабля.