Матеріали без рубрики

З допомогою єврейських громад Державний архів Одеської області, ймовірно, нарешті таки отримає нове приміщення. Якщо попередню домовленість між Міністерством оборони та єврейською спільнотою буде реалізовано, архів переселиться у приміщення колишньої їдальні Інституту Сухопутних військ на 6-й станції Великого Фонтану, а споруду, де нині перебуває установа, — колишню синагогу — повернуть євреям.

Затяжну історію з переїздом скарбниці, що зберігає минувшину, до нового приміщення Іван Ніточко, директор Державного архіву Одеської області, пояснив просто: продемонструвавши кіпу паперів — листування з чиновниками різних рівнів. «Оці справи — моя переписка за всі ці роки, які були, — Іван Іванович із гуркотом обурено опускає на стіл добряче грубезні три папки на металевих за­щібках, у кожній з них бережно у файликах (професія дає про себе знати!) хитромудрі відмови на будь-який смак. — Тут і перли Єханурова, і Табачника, і Тимошенко… Оце вся кореспонденція, що тут є. Всі обіцяють, а віз і нині там!»

Вода — це джерело життя, яке поступово стає одним з найдефіцитнiших ресурсів. Глобальною екологічною проблемою сучасності є виснаження та забруднення водних ресурсів. Вода після її використання скидається у водойми, переважно без належного очищення. Тільки в Україні щороку до річок, ставків та озер потрапляє понад 3 млрд м3 забруднених стоків. У 260 містах України якість питної води не відповідає екологічним нормам. Понад тисяча населених пунктів, особливо в південних та східних регіонах, через природні та технологічні причини не мають гарантованих джерел водопостачання.

В середньому одна людина за день використовує в домашньому господарстві близько 150 л питної води. Насправді для пиття та приготування їжі ми використовуємо тільки близько 3 — 4% від цієї кількості. Більшість води витрачається у ванній кімнаті та туалеті. Отож саме тут можна досягти суттєвої економії.

Колегія Рахункової палати за матеріалами аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених на загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006 — 2020 роки, констатувала, що її мета не досягається. Діяльність у 2011 році Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, а у 2010-у — Міністерства з питань житлово-комунального господарства щодо вирішення питань забезпечення населення питною водою належної якості була незадовільною. Якісних змін у цій сфері не відбувається, бюджетні кошти використовуються з порушенням чинного законодавства і неефективно.

Виконання заходів першого етапу програми, розрахованого до 2011 року, склало лише 16,9 відсотка. Окремі її положення не відповідали вимогам законодавства про державні програми. Зокрема, документом не передбачено інших джерел фінансування, крім державного бюджету, тим самим весь тягар виконання програми покладено на рядових платників податків.

З нагоди ювілею Любові Миколаївни Ісаєнко

Шановна ювілярко! Щиро вітаємо Вас, науковця, літературного критика, викладача, доцента кафедри української літератури ОНУ ім. І.І. Мечникова зі славним ювілеєм!

Ваш викладацький шлях є взірцем того, як можна не тільки надавати необхідні знання студентам, а й бути для них учителем, порадником, другом.

На батьківській землі після війни

Евакуація зі столиці України завершилася для Степана Івановича берегом Волги, Сталінградом, де його прийняли на роботу в редакцію обласної газети «Сталинградская правда». Чи міг він уявити в перші місяці, яке пекло його чекає в цьому місті?! Фашистські загарбники натискали знавісніло й невпинно, день і ніч. Перо журналіста в цих умовах справді стало багнетом. Олійник поспішав у цехи заводів, зокрема й тракторного, чиї СТЗ орали не так давно й поля Причорномор’я. А тепер завод випускав танки, що відразу вступали в бій. Серед тих, у кого Олійник брав інтерв’ю, виявився і знаменитий письменник Михайло Шолохов. Слово мобілізувало на подвиги і фронтовиків, і трудівників тилу.

Після оточення і знищення в Сталінграді гітлерівської армії Паулюса і початку руху Червоної армії на захід була викарбувана одна з найбільш значущих медалей Великої Вітчизняної — «За оборону Сталінграда». Нагороджений нею Степан Олійник і приїхав наприкінці вересня 1944-го в звільнене від фашистської наволочі Причорномор’я, на Одещину, в рідну Третю Миколаївку — до стареньких батьків, до всієї своєї рідні.

Четвертого жовтня газета «Чорноморська комуна» вмістила кореспонденцію про цю подію, називалася вона «В рідному селі».

Нацбанк України з 29 березня вводить в обіг пам’ятну монету «Петро Калнишевський» номіналом 10 гривень.
Ця пам’ятна монета із серії «Герої козацької епохи» присвячена військовому та політичному діячеві XVIII ст., військовому судді, останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському, який під час російсько-турецької війни 1768 — 1774 років показав себе талановитим полководцем, зокрема й при взятті Хаджибея.

Святкуючи своє п’ятиріччя, новий сучасний кінотеатр «Сінема Сіті» (торговельний центр «Середньофонтанський») запросив на урочистості наших уславлених чемпіонів з боксу братів Кличків. Та головною була навіть не зустріч, а фільм про них, створений німецьким режисером Себастіаном Денхардтом. Наша родина теж поїхала переглянути вельми цікаву кінострічку.

Дуже просто і доступно вона розповідає про Віталія та Володимира. Спочатку — про їхнє дитинство, юнацькі роки, далі — про спортивну кар’єру. Фільм ніби яскравий та легкий, але в ньому підказка: як прості українські хлопці без чиєїсь допомоги, великих грошей, лише власною наполегливістю і невтомною працею змогли досягти таких висот, що стали взірцем для молодого покоління, спортивним обличчям нашої держави.

Звертаємося до всіх небайдужих, хто має можливість допомогти дитині. 28 лютого народився хлопчик — Халаїм Євген Сергійович — з вродженими вадами розвитку (свищ стравоходу і коартація аорти серця).
Він уже переніс дві складні операції (кожна тривала 5 годин), на щастя, вони пройшли успішно, але для повного одужання дитині потрібне тривале лікування, на яке у сім’ї нема коштів. Євген народився у простій сім’ї, батько — інвалід, мати — не працює. Маленький хлопчик щодня бореться за життя, він сильний, він дуже хоче жити! Дитина лікується в Одеському ОХМАДиті. Для подальшого тривалого лікування потрібні кошти. Дякуємо кожній добрій людині, яка відгукнеться, допоможе.

Верховна Рада вкотре таємно від суспільства і навіть від більшості самих депутатів ухвалила свій кошторис — постатейний розпис майже мільярда (!) гривень, які народні обранці виділили на своє утримання та сервіс протягом року.

Розгляд цього питання тривав менше 30 секунд, а сам кошторис не був ні оприлюднений на сайті парламенту, ні розданий на руки депутатам. І все ж рішення було ухвалено одним голосуванням за основу і в цілому руками Партії регіонів, блоку Литвина, комуністів і «тушок» Рибакова — «за» натиснули 261 кнопку.

На флегматичні протести, що депутати проголосували за «кота в мішку», головуючий перший віце-спікер Адам Мартинюк відповів: «З приводу того, що ніхто не бачив, шановні колеги, представники кожної фракції є у профільному комітеті. Це раз. По-друге, він направлявся вам по електронній пошті. І, по-третє, все те, що записано у законі про Державний бюджет, відповідно розділено у кошторисі Верховної Ради».

«Те, що дали, те ми і поділили. Хотілося би більше, але маємо те, що маємо», — чи то пожартував, чи то поскаржився Мартинюк на всю країну.

У  хід  пішли  «ініціативні  групи»

Минулої п’ятниці, 16 березня, за дві години до закінчення робочого дня нарочний доставив редакторам газет «Чорноморські новини» та «Юг» листи однакового змісту з міського управління ГУ МВС України в Одеській області.

У листах зазначалося: «У зв’язку з розглядом звернення ініціативної групи територіальної громади сіл, селищ, міст Одеської області (вх. №122-кол від 7.03.2012 року) на підставі ст. 11 Закону України «Про міліцію» та положення «Про державну службу боротьби з економічною злочинністю» прошу вас надати на нашу адресу наступну інформацію та копії документів:

— завірені належним чином копії документів, які стали підставою для реєстрації Редакції газети «Чорноморські новини» (відповідно — ТОВ «Незалежна «Юг») за адресою: м. Одеса, площа Незалежності, 1;
— завірені належним чином копії документів, які дають право знаходження та користування Редакції газети «Чорноморські новини» (відповідно — ТОВ «Незалежна газета «Юг») приміщеннями за адресою: м. Одеса, площа Незалежності, 1;
— списки орендарів приміщень за адресою: м. Одеса, площа Незалежності, 1;
— іншу інформацію та копії документів, необхідність у яких виникне.

У зв’язку з обмеженим терміном розгляду матеріалів відповідь прошу надати в строк до 19.03.2012 року нарочно співробітнику ВДСБЕЗ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, виконавцю запиту.

Заступник начальника управління О. М. Вдовиченко».

Здивувала швидкість, з якою вимагалося надати документи — до понеділка, дев’ятнадцятого березня, а сімнадцяте і вісімнадцяте березня — вихідні дні.

Останнім часом у наших Богом забутих Татарбунарах досить часто почав з’являтися депутат Верховної Ради України Барвіненко. І було б мені, мабуть, байдуже, якби не вчинок цієї людини. Бо як для кого, а для мене мій голос на виборах дорогий. І віддавав, довіряв я його не Барвіненку, а Юлії Тимошенко і партії, яку вона очолює.

Вищезгаданий депутат втерся в довіру до нашої Юлії Володимирівни, потрапив у списки і таким чином пройшов у парламент. Там, користуючись тим, що наш парламент так і не спромігся прийняти норму про імперативний мандат (треба відзначити, що фактична більшість у ВР завжди була за комуно-«регіоналами»), цей депутат від партії «Батьківщина» зразу перебіг до Партії ре­гіонів. От і виходить, що я, Апонюк Василь Анатолійович, який проголосував за партію «Батьківщина», завдяки маніпуляціям цієї особи проголосував за зрадника партії «Батьківщина». І мені байдуже, хто, де і за що образив Барвіненка. Він зрадив мого лідера, Юлію Тимошенко. І якщо вона йому так не сподобалася тоді, як він пройшов до парламенту, то як чесна людина він не повинен був користуватися чужими заслугами, а покласти мандат і дати дорогу тим, кому ми, бютівці, довіряємо. Тоді сьогодні я б його поважав, хоч все одно за нього не голосував би.

Багато написано про творчість Тараса Шевченка, менше — про його душевні почуття, зокрема про кохання, адже знаменитий поет був парубком, реальним живим чоловіком. Але є й такі дослідники, відомі біографи знаменитого українського поета, які, заторкуючи тему його взаємин з жінками, роблять Шевченка більш земним і по-людському привабливим.

Тарас Шевченко був емоційною чуттєвою натурою. Як і кожен поет, до речі. Він міг закохуватися у жінок, і траплялося це достатньо часто. Але лиха доля переслідувала його, не дозволяючи знайти щастя у шлюбі з котроюсь обраниць. Чому так виходило? Особливо — в останні роки Шевченка, коли він мріяв збудувати собі будинок на березі Дніпра і привести до нього господиню?

Картини із сірників створює вінничанин Сергій Савчук. Нещодавно він завершив складати зображення Ісуса Христа. На це знадобилося 32 тисячі сірників. Із цим витвором автор потрапив до Книги рекордів України.

Своє перше полотно, повідомляє «5-й канал», Сергій Савчук створив два роки тому. Хлопець хотів зробити незвичний подарунок матері на день народження і виклав із сірників її портрет. Відтоді у його доробку вже майже півсотні сірникових картин. Усі — неповторні.

Нещодавно на одному з засідань Кабінету Міністрів були оприлюднені результати досліджень, проведених Держспоживінспекцією, згідно з якими третина м’ясомолочної продукції, представленої в українських магазинах, не відповідає державним стандартам. Так, з перевірених 400 тонн м’ясних продуктів майже 35% було забраковано і знято з реалізації. Під час «круглого столу» на тему «М’ясо в ковбасі: пошуки національного масштабу. Результати по Одеській області» фахівці контролюючих органів, а також виробники ковбас намагалися з’ясувати, що вплинуло на зниження якості цієї продукції та з якими труднощами доводиться стикатися самим виробникам.

За словами начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Дмитра Пеструєва, в нашому регіоні ситуація не набагато краща, ніж в Україні загалом. Так, 32% ковбасних виробів, перевірених інспекцією торік і з початку цього року, були зняті з реалізації. «Контрольна закупівля була зроблена на 27,9 тонни ковбас. З них 9,7 тонни були забраковані як через фізико-хімічні показники, так і через те, що їх маркування не відповідало вимогам закону «Про захист прав споживачів». Далеко не на всіх продуктах був вказаний їх склад».

Про претензії до ковбасних виробів розповіла і завідувачка відділу гігієни харчування обласної санепі­демслужби Лідія Степанова. Це відомство в минулому році дослідило 29,7 тисячі зразків ковбасних виробів, з яких 2,6% не відповідали гігієнічним нормам.

Наказом управління «Західно-Чорноморська держрибоохорона» від 14 березня №28 на підставі Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря та за погодженням з Одеським центром ПівденНІРО встановлено державну заборону у зв’язку з початком нерестового ходу осетрових видів риб в ріці Дунай у межах Одеської області з 16 березня по 15 квітня включно.
Прес-служба управління «Західно-Чорноморська держрибоохорона».

Раніше Великий піст був часом відмови від м’яса. Сьогодні ж ми, за деякими винятками, перетворилися на майже нестримних жерунів м’яса. Подальший текст — «Відповіді» віденського кардинала Крістофа Шенборна щоденному виданню «Heute» — можливо, попсує нам апетит і допоможе повернутися до розумної практики посту.

«В усьому світі не менше третини всього врожаю зернових іде на корм худобі. Та кількість зерна, якою відгодовують 100 м’ясних корів, могла б слугувати їжею для 2000 людей. Уся м’ясна худоба в усьому світі споживає таку кількість кормів, яка відповідає потребам у калоріях 8,7 мільярда людей — це більше, ніж населення Земної кулі.

Нині, схоже, серед містечкових керманичів пішла така мода: вистрибувати один поперед одного з ініціативами. Та хоч би при цьому радилися з фахівцями, щоб не виглядати принаймні смішно. Люди ж не ідіоти!

Ось УНІАН, посилаючись на прес-службу облдержадміністрації, повідомило, що у Донецькій області в рамках регіональної акції «Вітамінізація дітей» понад 400 тисяч школярів і дошкільнят у березні — квітні безплатно отри­мають майже по 2 кілограми яблук вітчизняного виробництва кожен! І що перші вантажівки з яблуками для дітей уже прибули в регіон. Яблука почали завозити в школи і дитсадки, щоб, хваляться, протягом березня і квітня, в період авітамінозу, підтримати дитячий організм додатковою порцією вітамінів. Мовляв, на останній сесії обласної ради депутати підтримали ініціативу губернатора та схвалили рішення про виділення 7 мільйонів гривень для вітамінізації дітей регіону. Проект охопить 28 міст та 17 районів Донеччини.

Села Арчепитівка та Бобрик Любашівського району нещодавно прогриміли на всю країну. Інтернет-видання, теленовини зарясніли заголовками «Молочний бунт», «Скільки «доїтимуть» селян?» і т. п. Про акцію протесту селян проти визискувального ставлення до них з боку приймальників та переробників молока коротко повідомлялося й у «Чорноморських новинах». Нині ми даємо детальнішу інформацію про ситуацію у цих селах.

Невеличке село Арчепитівка, у якому, власне, й зародився «молочний протест», розташоване в глибинці. Роботи для людей нема. Дев’яносто відсотків місцевого населення живуть з доходів від присадибного господарства. Якщо ж говорити про щоденну «живу копійку», то її дає реалізація молока. Іншого приробітку у цих краях, як і в більшості сіл України, сьогодні, на жаль, селянам просто не дано. Чи ж не допече оголошення від заготівельників про зниження на 40% закупівельної ціни на молоко?!

«Як жити, коли відбирають останні засоби існування?» — підняли голос в Арчепитівці. Почувши про арчепитівську сходку, власники худоби провели подібні акції й у сусідніх селах. Коли кількість сіл-«заворушників» перевалила за десяток, а районна влада продовжувала розводити руками, до селян виїхав заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Анатолій Новаковський. Приїхав, на відміну від районного керівництва, без охорони, уважно вислухав людей. Погодився, що справді треба щось робити. У присутності громади зателефонував до директора Первомайського молочноконсервного комбінату. Цей завод базується в Миколаївській області, і туди здають свою продукцію селяни з Любашівського району, оскільки він значно ближчий від одеських заводів. Керівник підприємства сказав, що без збитку для свого виробництва платитиме за молоко відповідної жирності та щільності не менше, ніж по 2 гривні 60 копійок. Анатолій Новаковський також дав адресу обслуговуючого кооперативу в Саратському районі для бажаючих вивчити подібний досвід (така поїздка вже відбулася — Авт.). Пообіцяв підтримку, якщо схожі кооперативи почнуть створюватися на півночі області.

Усім, кому не байдужа доля «Чорноморки»!

У суботу, 24 березня, з ініціативи спілки читачів «Чорноморських новин» у Палаці студентів відбудеться зустріч шанувальників газети, її авторів-дописувачів, друзів.

Міжнародна експертиза не знайшла в українських сирах, що першими потрапили під заборону Росспоживнагляду, пальмової олії. Про такі результати незалежної експертизи, зробленої за кордоном на замовлення української сторони, повідомив голова Держветфітосанітарної служби України Іван Бісюк.

На початку «сирної війни» з Росією його відомство доправило на закордонне тестування зразки сирів трьох виробників: Пирятинського і Менського сирзаводів та підприємства «Гадячсир». За словами Івана Бісюка, експертиза підтвердила: ці сири якісні і не містять рослинних олій. Офіційні результати тестів, які мають стати вагомим аргументом у «сирній війні», розраховують отримати за 10 днів, повідомила ТСН.

У четвер на Соборній площі зібралися кілька десятків одеситів, щоб висловити свою підтримку жертві жахливого злочину, скоєного молодими нелюдами у Миколаєві.

Схожі акції пройшли у кількох містах України. В самому Миколаєві зібрався багатотисячний мітинг. Люди обурювалися діями міліції, вимагали повернення смертної кари для виродків, збирали кошти на підтримку дівчини. До слова, про миколаївську трагедію говорить практично весь світ. Кошти на лікування присилають і з Японії, і з Австралії, і зі США. (Кошти можна переказувати на картку «Приватбанку» — 6762 4620 5746 3702, Суровицькій Тетяні Романівні.) На жаль, самій Оксані стало гірше, вона вже не може самостійно дихати і її перевели на штучну вентиляцію легенів.

Верховна Рада ухвалила внесла зміни до Сімейного кодексу щодо підвищення шлюбного віку.

Цими змінами передбачено, що відтепер шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлюється на рівні 18 років, оскільки це відповідає готовності до сімейного життя за критеріями фізичної, соціальної та моральної зрілості жінки. Раніше жінкам дозволялося брати шлюб з 17 років.

Перші два з десяти корейських швидкісних 9-вагонних поїздів Hyundai Rotem, що невдовзі курсуватимуть Україною, 14 березня після розвантаження в Одеському морському порту прибули у локомотивне депо «Застава-1».

У свій перший рейс українською залізницею корейські потяги відправилися у заводській целофановій упаковці. Український локомотив акуратно, рухаючись із швидкістю 5 км/год., відбуксирував новенький Hyundai Rotem, який може розвивати швидкість до 180 км/год., у депо. Тут корейські наладчики виявили, що вагони стоять не в тому порядку. Як з’ясувалося, ще в Кореї їх неправильно завантажили і в такому ж неправильному порядку поставили на рейки та зчепили в Одеському порту. Тож перше, з чого довелося починати, правильно розташувати вагони. Після цього з них зняли плівку та перейшли до перевірки комплектації.

Шевченківське свято в Одесі 1920 року

Щороку майже у всіх населених пунктах України відбуваються урочистості з нагоди дат народження та смерті українського генія Т. Г. Шевченка. І щороку, починаючи з совєтських часів, бачимо одну й ту саму сумну картину: чиновники-українофоби, політикани, плазуни покладають квіти до пам’ятників тому, кого насправді люто ненавидять, мовою якого нехтують і нащадків кого паплюжать. Багато хто з представників національних меншин, заради захисту яких так багато українців колись і тепер готові пожертвувати частиною власних національних інтересів, не нехтують нагодою вилити відро помиїв на Кобзаря, його рідну мову і всіх його співвітчизників. На жаль, сьогодні українці, перебуваючи у полоні малоросійства, ліберально-космополітичних модних слів, не здатні змінити сірі кольори цієї картини, наповнити свято реальним змістом, виконуючи заповіти ідеолога запеклої національної боротьби. Більше того, багато хто нині бажає уподібнити Т. Г. Шевченка собі, «огламурюючи» його, «скидаючи з п’єдесталу», зводячи до рівня богемно-гермафродитного персонажу.

Однак, на щастя, зміст та характер Шевченківських свят не завжди був таким формально-знівельованим, і це зароджує надію на те, що історичний прецедент колись відіграє роль євшан-зілля. Маю на увазі величне відзначення 59-ї річниці з дня смерті Т.Г. Шевченка в Одесі у 1920-у — єдине в історії нашого міста, що супроводжувалося багатотисячними вуличними мітингами і демонстраціями та ще й за участю численних військових. До того ж це була взагалі наймасовіша громадська акція в історії Одеси ХІХ — перших десятиліть ХХ століть. І забувати про цю величну подію ми не маємо права, особливо у важке сьогодення.

З нагоди 650-річчя перемоги у битві на Синіх Водах Одеська обласна організація ВО «Свобода» у рамках Українського народного університету 21 березня запрошує на:

— зустріч з одеським письменником Володимиром Рутківським, лауреатом Шевченківської премії за 2012 рік, автором історичної повісті для дітей «Сині Води», та істориком Ромасом Батурою з Литви.

Зустріч розпочнеться о 18.00 за адресою Шампанський провулок, 2, арт-клуб «Республіка» (вхід вільний);

— концерт легендарного українського рок-гурту «КОМУ ВНИЗ», який розпочнеться там же, в арт-клубі «Республіка», о 20.00.

Зверніть увагу: до 20 березня квитки на концерт продаватимуться зі знижкою — по 50 грн, а вже безпосередньо у день концерту — по 60 грн. Придбати їх можна в арт-клубі «Республіка» (Шампанський провулок, 2) та в кафе-бутику «Бандероль» (провулок Віце-адмірала Жукова, 4/1) з 11.00 до 23.00 або замовити за тел.: 063-56-35-301, 098-00-10-519.

Не  красні  враження  від  Красних  Окон

Чи гадала ще два-три роки тому Наталя Срібницька, підприємець у селищі Красні Окни, що матиме таку халепу з позовами й судами, адресованими їй селищною радою, з якою раніше ніяких конфліктів не виникало? Та й уві сні таке б не привиділося!

Двадцять років жінка займається бізнесом. Усе, як належить, оформила: одержала в центрі селища під оренду ділянку площею 4 сотки, почала бізнес із невеличкої крамнички, а коли справи пішли краще, збудувала пивний бар, облаштувала до нього мощені плиткою доріжки, східці. Звісно, коли маєш пивбар, неодмінна й зрозуміла вимога мати в барі чи десь поруч, даруйте, туалет. На клаптику вільної площі пані Наталя планувала звести конче необхідне складське приміщення, розбити невеликі квітнички. Тим більше, що в технічному паспорті, інших дозвільних та проектних документах усе те відображено в деталях, схвалено, завірено підписами й мокрими печатками.

Хто читав статтю «Татарбунарська Аляска і передвиборна свистопляска», той, напевно, звернув увагу на багато незавершених речень із знаком питання.

Та й справді, аналізуючи події листопада — грудня 2011 року та половини січня 2012-го, пов’язані з демонтажем труб у Татарбунарському районі, мимоволі напрошуються запитання...

Як могло статися, що на території Дивізійської та Безім’янської сільських рад спочатку вночі, а потім і в денний час упродовж двох з половиною місяців демонтувалися труби внутрішньогосподарських зрошувальних систем діаметром від 530 до 1220 мм, працювали сучасні японські екскаватори «Камацу», кран, великовантажні машини, зварювальні агрегати, провадилися величезні обсяги робіт (тільки на ділянці «Дивізія-1» труби демонтовані із семи полів, на ділянці «Дивизія-2» — на трьох — чотирьох полях, на території Безім’янської сільради — на трьох полях, по одному полі — в селах Тузли та Нове), і при цьому не було адекватної реакції ні з боку сільських рад, ні з боку районної влади?..

Вперше на рівні області (та й вперше в Україні!) оголошено конкурс соціальних проектів, розроблених громадськими організаціями та творчими спілками Одещини, для виконання яких надаватиметься фінансова підтримка за рахунок коштів обласного бюджету.

Цьому була присвячена прес-конференція, яку провела заступник начальника управління — начальник відділу взаємодії з інститутами громадянського суспільства управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю ОДА Алла Орлова.

Під час звітно-виборної конференції Одеської обласної організації НСЖУ, що відбулася нещодавно, двом її делегатам від «Чорноморських новин» були вручені почесні відзнаки. Редактор газети, заслужений журналіст України  Іван Мельник нагороджений нагрудним знаком «Лідер України». Цього звання він удостоївся за рішенням експертної ради міжнародної іміджевої програми «Лідери XXI століття». А ветерану «Чорноморки» Борису Дуброву вручено козацький орден «Честь і воля» третього ступеня — за публіцистичні твори про подвиги борців за волю і незалежність України.

Іван АРТЕМЕНКО.

Відколи в Арцизі постав бюст-постамент Тараса Григоровича Шевченка, патріотично налаштовані українці мають місце для святкових зібрань-зустрічей. Саме тут відзначають українські свята і знаменні дати: Шевченківські — у березні — травні, День української мови й писемності — в листопаді, День Соборності — в січні, День Незалежності тощо. Сповіщаючи одне одного про чергову зустріч, активісти так і кажуть: «Йдемо до Шевченка».

Ось і 9 березня, в день 198-річчя від дня народження, до Шевченка прийшли зранку чимало людей: представники політсил — Української народної, Соціалістичної партій, «Фронту змін», «Батьківщини», активісти-патріоти. Відкрила святкове зібрання голова райорганізації СПУ Валентина Євтушек, наголосивши на великому значенні Тараса Григоровича в житті України, в боротьбі за її незалежність. Учасники зібрання натхненно виголошували теплі слова любові до Великого Кобзаря та вітання зі святом. Перед земляками виступили голови районних парторганізацій — УНП Олег Хом’як, «Фронту змін» Ігор Ладо, наші земляки з активною громадянською позицією Алла Павлова, Анфіса Маріна, Євдокія Запорожченко, Анатолій Цупаленко та інші.