Матеріали без рубрики

Легіонельоз (або хвороба легіонерів) — це інфекційна хвороба, яку спричиняють бактерії роду Legionella, найчастіше — Legionella pneumophila. Вона може призводити до тяжкого ураження легень і розвитку пневмонії.

Особливість цієї інфекції полягає в тому, що бактерії поширюються через водні системи, які широко використовують у сучасній інфраструктурі міст — від кондиціонування до душових і фонтанів.

Січень 1918 року. Одеса стояла на межі катастрофи. У місто, розбурхане війною, революцією й безладом, увірвалися більшовики під проводом Михайла Муравйова — колишнього царського офіцера, який став головним виконавцем ленінської по-літики «очищення тилу від контрреволюції».

27—30 січня 1918-го в Одесі спалахує більшовицьке повстання. Його підтримують екіпажі кораблів Чорноморського флоту, зокрема крейсера «Алмаз», броненосців «Синоп» та «Ростислав». Саме «Алмаз» став плавучою катівнею, де нова влада вершила самосуд над «ворогами революції».

Представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні представило в Одесі інтерактивну інсталяцію в межах загальнонаціональної інформаційної кампанії з протидії торгівлі людьми та експлуатації «Тобі це знайомо?».

Одеса стала десятим і фінальним містом загальнонаціонального туру інсталяції Україною. Вона експонувалася у велелюдному місці - на залізничному вокзалі, щоб охопити якнайширшу авдиторію, розповідаючи, як розпізнавати небезпечні ситуації та дізнатися, куди звертатися по допомогу.

Третього березня Станіславові Савовичу виповнилося 95 років. Він — знакова постать культурно-мистецького середовища Одеси, степового півдня України.

Народився ювіляр у Гайвороні, що на річці Південний Буг. З північного заходу сусідить Бершадь (Вінниччина). Рукою кинути на південь — постане Саврань (Одещина, до якої тривалий час входив Гайворонський район). А коли рушити трохи далі строго на північ — славнозвісна Умань на Черкащині.

Сьогодні, 5 березня, минає 76 років від дня загибелі Романа Шухевича — видатного політичного і військового діяча, головнокомандувача Української повстанської армії, який став символом боротьби за незалежність України. На його честь ще в 2016-у в Пересипському районі Одеси названо вулицю (колишня — Ярослава Галана).

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові. Походив з відомого галицького роду, з якого вийшла когорта політичних, культурно-громадських і військових діячів. Дід Романа — Володимир Шухевич — був відомим українським ученим-етнографом. Дядько Степан брав участь у Визвольних змаганнях 1917—1921 років, служив в Українській галицькій армії, у 1918-у був військовим комендантом Одеси. У 1920—1930-х Степан Шухевич став адвокатом і захищав саме українців, незважаючи на їхнє соціальне й матеріальне становище. У 1936-у йому довелося захищати й свого небожа під час львівського процесу над членами ОУН.

«Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини власної кишені». Цей відомий вислів належить Євгену Чикаленку і якнайточніше відображає його життєву філософію: любов до Батьківщини вимірюється не лише почуттями, а й діями.

Більше про постать мецената, видавця та активного діяча українського національного руху початку ХХ століття одесити дізналися під час лекції в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського. Захід провела відома освітянка, ініціаторка мовно-літературного «Освіторіуму» та організаторка літературно-краєзнавчих подорожей і майстеркласів Вікторія Пономаренко (на знімку).

Людство століттями шукає відповідь на питання: як зберегти молодість? Бажання залишатися здоровим, фізично активним та привабливим породило різноманітні anti-age практики та поради з біохакінгу. Однак старіння все ще залишається малокерованим процесом, який так чи інакше відбувається.

Учені вже навчилися покращувати стан шкіри, омолоджувати яйцеклітини жінок старшого репродуктивного віку. Втім, змінити закладений з народження набір генів наразі практично неможливо, але дотримання простих порад може зберегти кілька десятків років життя.

(До 155-річчя від дня народження Лесі Українки)

Жіночі образи у творчості Лесі Українки несуть особливу місію. Вони мають неабияку внутрішню енергію, яка зачаровує і дивує водночас. Всупереч поді-ям, усі жінки є сильними духом, волелюбними та чутливими. В кожної з них читачеві є чого повчитися.

Героїня Кассандра з однойменної драматичної поеми має живий та гострий розум. Володіючи даром пророцтва, вона неухильно каже людям тільки правду. Хоча через це зазнає пості-йного непорозуміння і злоби від навколишніх... Адже правда часто є гіркою. Та, незважаючи ні на що, вона не чинить так, як її брат Гелен, який теж називає себе пророком, але говорить людям лише те, що вони хочуть почути. Кассандра ж є непорушною, бо, як вона каже:

Пам’яті Валер’яна Підмогильного, українського письменника, перекладача, одного з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження: до 125-х роковин від дня народження (1901—1937)

(Закінчення. Початок у номері за 12 лютого).

Український поет і прозаїк Тодось Осьмачка розповідав: «Майстри українського слова дали Підмогильному мистецьку душу, а Захід блиском свого мистецтва причарував його серце». Члени нової організації бажали бути захисниками своєї національної правди, зрозумілої і освяченої всіма народами. Молоді, талановиті, всебічно обдаровані члени «Ланки» були повні бажання віддати всі свої сили Україні, її народу, її незалежності. Про це і сказав у своєму виступі Валер’ян Підмогильний 24 травня 1925 року у великому залі Всенародної бібліотеки, де він проводив дискусію представників літературно-громадських організацій та вузівської молоді на тему «Шляхи розвитку української літератури». Виступ його був принциповим захистом свободи творчості.

Автор цього філософсько-ліричного нарису — професор фармакології, академік Національної академії медичних наук України — багато років присвятив створенню і впровадженню лікарських засобів, що допомагають продовжувати людське життя та покращувати його якість. Робота вченого завжди ґрунтувалася на точних розрахунках, експериментальних даних і клінічних доказах, на тій частині медицини, де слово «порятунок» вимірюється в дозах, формули — у міліграмах, а надія — у результатах досліджень.

Утім, за десятиліттями наукової діяльності він неодноразово бачив те, що залишається поза межами таблиць і протоколів. У погляді пацієнта, який отримує свої ліки, у тремтінні пальців літньої людини, котра тримає маленьку пігулку, є щось значно глибше, ніж хімія чи фармакологія. Там, у тих простих жестах, живе людська надія: крихка, але незламна. Саме вона часто є тим невидимим механізмом, який дає сенс лікуванню.

15 січня сповнилося 155 років від дня народження Агатангела Кримського — знаменитого ученого-сходознавця, тюрколога, перекладача, великого ерудита і поліглота, історика й літературознавця, релігієзнавця та фольклориста, письменника, який знав понад 60 мов!

Агатангел Кримський народився 1871-го у Володимирі-Волинському. Талант до мов проявився ще змалку. У три з половиною роки він умів читати, у п’ять — пішов до училища у Звенигородці, куди переїхала сім’я. Далі було навчання в Острозькій та Київській гімназіях і вступ до Колегії Павла Ґалаґана. В Острозькій прогімназії вивчив польську, французьку, англійську та німецьку мови, а в Колегії Ґалаґана опанував ще й грецьку, італійську і турецьку.

Із 1 січня в Україні оновлено і розширено календар профілактичних щеплень. Тепер він охоплює обов’язкову безоплатну вакцинацію проти 11 інфекцій: туберкульоз, гепатит B, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець, гемофільна інфекція (Хіб-інфекція), кір, краснуха, епідемічний паротит, ВПЛ-інфекції (інфекція, спричинена вірусом папіломи людини), повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ.

Оновлений календар профілактичних щеплень впроваджується в Україні, щоб забезпечити дітям надійніший захист від інфекційних хвороб з перших днів життя та зробити графік вакцинації зручнішим для батьків. Зміни ґрунтуються на сучасних наукових доказах, узгоджені з міжнародними рекомендаціями та досвідом різних країн і відповідають світовим медичним стандартам.

Як уже повідомляли «ЧН», Міністерство охорони здоров’я і партнери запустили нову національну програму «Скринінг здоров’я 40+», яка створена на основі рекомендацій доказової медицини для людей віком 40 років і старше.

Скринінг — це обстеження, тести та інші процедури для виявлення хвороб або факторів ризику в людей без симптомів. Це простий і безпечний спосіб завчасно виявити недуги, які можуть непомітно розвиватися й проявитися пізніше вже у вигляді ускладнень. А 40+ — це вік, коли різко зростає ризик розвитку серцево-судинних хвороб і діабету.

Інструкція для медичного застосування лікарського засобу як дзеркало наших страхів

Таблетки та інші лікарські засоби вже давно стали невід’ємною частиною життя сучасної людини. Вони символізують не лише медичну допомогу, а й надію на одужання, полегшення симптомів та повернення до звичного ритму життя. Для багатьох прийом пігулки асоціюється з контролем над власним здоров’ям й упевненістю, що навіть серйозна хвороба буде подолана.

Відкривши упаковку ліків, ми перш за все натрапляємо не на таблетку, а на аркуш паперу, складений у кілька разів. Це — інструкція або листок-вкладка, де надрукована інформація про препарат та його застосування. Вона є універсальним документом для пацієнта, робочим інструментом для фахівців і відповідає юридичним вимогам. Тому в одному тексті є зрозумілі поради («як приймати», «коли звернутися до лікаря») і розділи, які без спеціальної підготовки майже неможливо зрозуміти. Пацієнт не зобов’язаний осягати фармакокінетичні показники, аналізувати біодоступність чи період напіввиведення, робити висновки з механізму дії. Нерозуміння цих розділів не означає недостатню обізнаність і не ставить під загрозу лікування.

Південь України сьогодні динамічно й свідомо позбувається російських культурних ідеологем. Замість чужих повертаються питомо українські традиції, а ще на їх основі народжуються нові — життєствердні, зрозумілі для нашого люду.

Одну із таких традицій започаткувала в Одесі команда «Вишиванкового фестивалю», запросивши земляків до спільної коляди. І ця ідея знайшла відгук — до Різдва на узбережжі свободи приєдналася понад тисяча людей.

Фундація Лозинських ухвалила 73 стипендії для студентів в Україні

Фундація Лозинських була заснована у штаті Нью-Йорк у 1998 році після смерті др-а Івана Лозинського, юриста за освітою, адвоката та судді з України, який приїхав до Америки як емігрант і займався підприємництвом. Його бажанням було допомагати молодим особам в Україні здобути вищу освіту, бо, як він завжди казав, Україні потрібні розумні, тобто освічені, люди.

Основні фонди для Фундації походили від спадку Івана Лозинського. Її заснували його сестра та племінники, щоби вшанувати пам’ять пана Івана та його молодшого брата Євгена, який помер двадцять років раніше. Обидва брати походили з Івано-Франківщини, були членами української молодіжної організації «Пласт» та Організації українських націоналістів.

У грудні багато медіа опублікували дописи, присвячені 155-літтю від дня народження українського адмірала Михайла Остроградського.

Свого часу, ще до 150-ї річниці флотоводця, моя стаття про нього була вміщена у «Чорноморських новинах» (див. номер за 17—19 грудня 2020-го). Тоді я акцентував увагу на його приналежності до козацького роду, але, на жаль, мав обмаль відповідної інформації. Тепер мені вдалося дещо більше розвідати про батька, діда і прадіда Михайла Михайловича, а також уточнити дату його народження. За це особливо дякую полтавському краєзнавцеві Борису Тристанову.

На кілька діб ворог занурив Одесу й частину районів нашої області у суцільну ніч. «Яскраво» було лише там, де ракети і безпілотники досягали своїх цілей, спопеляючи об’єкти енергетики, транспортної та цивільної інфраструктури, склади й приватне майно. Вже тиждень Одещина живе під виття сирен, які замовкають на короткі проміжки, коли смертоносне залізяччя долає від-стань від місць запуску до своїх ударних позицій.

Наслідки масованих атак ворога по енергетичній інфраструктурі Одещини набули статусу надзвичайної ситуації державного рівня.

Упродовж 26 листопада — 13 грудня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, які стосуються війни і миру, довіри до західних партнерів, внутрішньої ситуації.

Основні результати опитування такі:

• 72% українців готові схвалити мирний план, який, серед іншого, включатиме заморожування ситуації за нинішньою лінією фронту разом із гарантіями безпеки для України (і без офіційного визнання окупованих територій частиною Росії);

Повсякденне життя складно уявити без смартфонів, ноутбуків, стаціонарних ПК. Використання екранів впливає на здоров’я очей. Яким чином це проявляється?

Будь-який дисплей продукує синє світло. Його промені негативно вливають на стан сітківки. Тому, якщо запланована діагностика зору, слід проконсультуватися з лікарем щодо вибору спеціальних окулярів для роботи з комп’ютером. Таку оптику оснащують лінзами, які блокують потрапляння синього світла на рогівку. Це допомагає обмежити негативний вплив, зо-крема запобігти зниженню гостроти зору.

До сороковин художника

Сумно писати в минулому часі про людину, яка не так давно ділила з нами спільний життєвий простір, і ти мусиш глянути на багатовимірне явище відсторонено, з дистанції. Не стало заслуженого художника України Віктора Маринюка (1939—2025), який 5 листопада передчасно покинув цей світ — такий недосконалий, тривожний, іноді несправедливий та жорстокий і водночас такий бентежно-прекрасний своїм вічним буттям сущого.

Шану Віктору Васильовичу складуть, зокрема, організацією ретроспекції, відкриття якої заплановане на 14 грудня, до сороковин художника, у залах Музею сучасного мистецтва Одеси (МСМО). Є щось символічне і життєстверджуюче в цій ініціативі музею, відкриття якого — 10 квітня — дивним чином збіглося з днем народження Віктора Маринюка і Люди Ястреб.

Всеукраїнський літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис «Дзвін», що видається у Львові, у номері 5 за 2025 рік надрукував статтю одеської поетеси Ірини Томи про «творчу робітню» знаного  нашого краянина — письменника, мовознавця, в’язня радянських таборів Олексу Різникова. Зі згоди авторки «ЧН» охоче знайомлять з цією публікацією наших читачів.

Я ж — це не Тіло і не Дух,
Не форма й зміст, а щось між ними,
Я — іскра з них, я — їхній рух,
Я — їх проникненість незрима.

25 листопада (12 листопада за старим стилем) сповнилося 120 років від дня народження Ніла Хасевича — одного із найяскравіших українських графіків ХХ століття, чия творчість стала частиною національного спротиву.

«Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються», — написав художник за рік до своєї загибелі.

13 листопада (31 жовтня за старим стилем) 1803 року на далеких Соловках у російській в’язниці помер останній кошовий отаман Запорізької Січі, видатний воїн, державний діяч, дипломат і меценат Петро Калнишевський.

Ця людина ще за життя стала справжньою легендою. За свій довгий вік (112 років) він прожив, здавалося, кілька життів і пройшов шлях від джури до кошового і від кошового до багатолітнього в’язня...

350 років тому, 22 листопада 1675-го, данський астроном Оле Крістенсен Ремер надав до Паризької академії наук звіт про визначення швидкості світла. Вивчаючи рухи супутника Юпітера Іо й реєструючи його появу з тіні планети, він отримав приблизні дані для швидкості світла — близько 227 тисяч кілометрів за секунду. Це значення не дуже точне, оскільки вимірювання вченого були виконані з великими похибками, та й про діаметр земної орбіти на той час знали досить приблизно. Однак цінність відкриття Ремера величезна, оскільки він уперше показав, що швидкість поширення світла скінченна.

Декілька слів про біографію астронома і про те, як він дійшов до відкриття.

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, які стосуються війни і миру. Опитування проводилося у вересні. Ось основні результати і висновки.

76% українців вірять у можливість перемоги України за належної підтримки санкціями проти Росії і наданням достатньої кількості зброї і грошей.

Сьогодні сповнюється 170 років від дня народження видатного українського історика, археолога, етнографа та фольклориста Дмитра Яворницького. Його подвижницьке життя і наукова діяльність — яскравий приклад самовідданого й безкорисливого служіння своєму народові. Людина енциклопедичних знань і багатогранних інтересів, Дмитро Іванович за своє довге життя здійснив безліч археологічних та етнографічних експедицій, подорожей у пошуках пам’яток історії та культури, зібравши близько вісімдесяти тисяч реліквій, написав майже 200 наукових праць.

Інформацію про нього тривалий час замовчували, хоча легенди про «запорізького батька» передавалися від батька до сина, від діда до онука. Яворницького називали українофілом і сепаратистом ще задовго до жовтневого перевороту, його звинувачували в українському буржуазному націоналізмі більшовики, але він послідовно продовжував справу свого життя.

З віком багато хто починає помічати дрібні провали в пам’яті. Наприклад, складно згадати, куди поклали ключі, або важче зосередитися на розмові. Такі зміни — природні ознаки старіння мозку.

Але коли когнітивні порушення стають настільки сильними, що заважають повсякденному життю, то це вже симптом сер-йозних проблем. Такі стани, як деменція, хвороби Альцгеймера, Паркінсона або наслідки інсульту, належать саме до патологічних когнітивних розладів.

(Закінчення. Початок у номері за 16 жовтня)

У 1889-у десятирічний хлопчик Лев Троцький, майбутній лідер більшовицького перевороту та Червоної армії, вперше потрапив у театр саме в Одесі, де вчився. Він відвідав саме українську виставу «Назар Стодоля» за п’єсою Тараса Шевченка. Маленький Лев був у захваті. У своїй біо-графії так описав свій радісний шок від вистави: «Це було незвичайно, і цього зобразити неможливо. Мене відправили на українську виставу в супроводі училищного сторожа Григорія Холода. Я сидів блідий, як полотно, це Григорій потім доповідав Фанні Соломонівні, і мучився ра-дістю, якої не міг вмістити. Під час антрактів я не вставав з місця, щоб чогось, боронь, Боже, не пропустити».

У жовтні сповнюється 140 років від дня народження відомого політичного діяча часів Визвольних змагань, заступника голови Центральної Ради, міністра закордонних справ УНР, літературознавця, публіциста Андрія Ніковського. Значна частина його життєвого шляху пов’язана з Одещиною, де він народився, отримав освіту й розпочав свою творчу та педагогічну діяльність. Цей період вивчали одеські історики Олександр Болдирєв, Анатолій Мисечко, Ігор Стамбол, Анатолій Хромов та інші. Долучився до дослідницької праці й автор цих рядків, опублікувавши у 2017-у на шпальтах «Чорноморських новин» статтю «Одеські адреси Андрія Ніковського». Відтоді мені вдалося уточнити деякі деталі з життя і діяльності земляка, якими й хочу по-ділитися з читачами.

На підставі останніх досліджень уточнено дату народження Андрія Ніковського (М. Горбатюк. Документи до біографії А. Ніковського, що зберігаються у державних архівах України). Отже, за юліанським календарем він з’явився на світ 3 жовтня (16 — за григоріанським) 1885 року в селі Малий Буялик Херсонської губернії (нині — с. Іванове Одеського району на Одещині) в родині агронома (а не бурлаки, як писали раніше) з Очакова Василя Євстафійовича й Ірини Опанасівні, простої селянки з-під Березані на Миколаївщині. Батько писався очаківським міщанином, але походив з дрібних панів з Київщини.