Матеріали без рубрики
Павло Отченашенко
1 жовтня Павлові Отченашенку сповнилося 80 років. Я привітав його отаким віршем:
Отченашенку! Павле!
Так нам визначив Бог,
Що сьогоднішній жовтень
поєднав нас обох.
Оселились в парку #Лелеченьки
15 жовтня в дендропарку Перемоги відбулося відкриття скульптури #Лелеченьки — колаборації ДТЕК «Одеські електричні мережі» та молодого українського художника Леся Панчишина. Цей арт-об’єкт — частина еколого-просвітницького проєкту #Лелеченьки, місія якого — привернути увагу до необхідності захисту птахів і популяризувати цілі сталого розвитку Глобального договору ООН в українському суспільстві.
Скульптура #Лелеченьки, встановлена біля центрального мосту дендропарку Перемоги, символізує не тільки проєкт компанії із захисту птахів, а й звертається до образу лелеки як важливого для українців символу родини і благополуччя. Виконана вона у стилі contemporaryart (сучасне мистецтво, що походить від модернізму, включає в себе більший спектр технік, обумовлений як розвитком технологій, так і пізнанням людиною власного тіла і свого місця у світі).
Не спалювати, а компостувати
Тепла осінь і тривалі вихідні багатьох людей покличуть на дачі порати садки-городи, де листя з дерев і кущів уже почало вистеляти землю. Ви маєте намір його спалювати?
Даремно. Це, найперше, протизаконно. Можуть накласти штраф. Це і небезпечно. Як відзначають експерти-екологи, дим містить неймовірну кількість токсичних сполук, оскільки листя вбирає з атмосфери всі викиди. А при його спалюванні виділяється одна з найтоксичніших синтетичних сполук — діоксин. Завважте: при згорянні лише тонни рослинних залишків у повітря вивільняється аж близько 9 кг мікрочастинок диму.
Вихідна допомога при звільненні
Відповідно до трудового законодавства України, в день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватися з працівником: виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках — вихідну допомогу.
Які це випадки, який порядок обчислення, розмір та строки виплати, розповідає юристка Третього одеського бюро правової допомоги Тетяна ДІМОВА.
Одещина — Західне Помор’я: нові вектори співпраці
У рамках культурного обміну та співробітництва 6 — 10 жовтня на Одещині з офіційним візитом перебувала делегація з Республіки Польща на чолі з маршалком Західнопоморського воєводства Ольгердом Геблевичем. Це воєводство розташоване у північно-західній Польщі й межує на заході з Німеччиною, а на півночі омивається Балтійським морем.
Нинішній візит польських колег став продовженням співпраці у сфері культури, започаткованої ще в 2018 році підписанням у місті Щецин листа про наміри між управою Західнопоморського воєводства та Одеською обласною радою щодо соціально-економічного розвитку регіонів та подальших дружніх взаємин.
Перемог в ім’я Батьківщини!
14 жовтня — День захисників і захисниць України
«Ми сильні, тому що ми об’єднані! Ми нездоланні, тому що на захисті України стоять мужні чоловіки та відважні жінки! У День захисників та захисниць України бажаю вам міцного здоров’я, життєвих гараздів і нехай після будь-яких баталій, вдома на вас завжди чекає затишне родинне коло. Добробуту вам, нових звершень і перемог в ім’я Батьківщини!» — звернувся до присутніх міністр оборони України Андрій Таран під час урочистостей з нагоди знаменної дати.
«День захисників і захисниць України — це особливе свято. Сьогодні ми вшановуємо не тільки тих, хто стоїть на варті нашого спокою, ми згадуємо всіх, хто у різні буремні періоди нашої історії брав участь у визвольних змаганнях, вів смертельний двобій із нацизмом, брав участь у миротворчій діяльності, хто з 2014-го піднявся на відсіч російській збройній агресії, — підкреслив він».
Полемічні тези кремлівських веж
Серед фахівців із сучасної історії Росії довгий час побутував жарт про розбіжності двох кремлівських веж. Щось на зразок того, що одна вежа за мир і переговори, а інша — за війну. Жарт перетворився на думку, коли президентом на короткий термін став особистий друг Путіна Дмитро Медведєв. І відразу заявив, що свобода краща за несвободу. Наскільки свобода в російському розумінні краща, стало зрозумілим після нападу Росії на Грузію в серпні 2008 року.
Сюрприз до приїзду Вікторії Нуланд
Надалі Медведєва визнали м’яким варіантом Путіна і пустодзвоном. Це коштувало йому поста голови партії «Единая Россия» і дружби з патроном. У перспективі маячив відхід з полі-тики в сюжети анекдотів. Тре-ба було терміново рятувати репутацію. На весь світ крикнути, що несвобода краща. І випадок нагодився. Стаття заступника голови Ради безпеки Росії «Чому безглузді контакти з нинішнім українським керівництвом. П’ять коротких полемічних тез» у газеті «Комерсант» опу-блікована дуже вчасно. Вона привернула увагу «самого», змусила його думати, що колишнього друга ще можна якось використовувати.
Звитяжне, творче й працьовите місто
Є в кожному місті місця історичні,
Не виняток — Балта: їй майже п’ятсот…
Та кожного року знаходяться дати,
Коли виникають зворушні чуття
Любові до міста, й цього не відняти,
Й без цього немислиме наше життя.
Ці рядки мимоволі згадалися з нагоди відзначення Дня міста у Балті, вік якої з віднедавна науково уточнений і, як наголошувалося минулої п’ятниці, у день святкування, становить 495 років. Отже, попереду — 500-літній ювілей.
Святкові заходи розпочалися зранку. Першим з них, за традицією, став урочистий молебень на славу міста і його мешканців, який провів у Свято-Успенському соборі його настоятель отець Олександр. Далі представники місцевих органів влади, трудових та освітянських колективів пройшли вулицями міста до меморіалу Слави, де хвилиною мовчання вшанували земляків, які віддали своє життя в ім’я збереження миру й незалежності України, і поклали квіти до Вічного вогню та підніжжя пам’ятника.
Оберіть свого постачальника газу!
Мешканці Одещини мають обрати ринкового постачальника газу та укласти з ним договір
Із 1 жовтня ТОВ «ГАЗ ТЕКНОЛОДЖІ» припинило постачати газ своїм клієнтам на території Одеської області. Одесити отримують газ за рахунок тимчасового механізму страхування побутових споживачів. Він дає можливість клієнтам, що раптово втратили постачальника, не залишитися без газу, поки вони не здійснять перехід до нової газопостачальної компанії.
Із 1 жовтня 2021 року ТОВ «ГАЗ ТЕКНОЛОДЖІ», яке забезпечувало газопостачанням 126 тисяч побутових клієнтів в Одеській області, через невиконання вимог Кодексу газотранспортної системи припинило постачати газ населенню. Відповідно до Правил постачання природного газу цих клієнтів тимчасово обслуговуватиме постачальник «останньої надії» (ПОН) — Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Надалі для безпере-бійного газопостачання жителі Одещини мають обрати та підключитися до постійного ринкового постачальника. Станом на сьогодні в Україні газ побутовим клієнтам постачають понад 50 компаній. Обрати постачальника та порівняти ціни можна на онлайн-ресурсах «Газ-Правда» або «Газотека».
Те, що запалює
Минулої неділі країна святкувала День художника.
За традицією, від якої не відступають, одеські мистці відзначили своє фахове свято великою виставкою. Відкривали її за два дні наперед, у п’ятницю. Вже як святкувати, то святкувати! 180 робіт 180 художників було визнано гідними цього врочистого вернісажу. Дозволив би експозиційний простір — без сумніву, було б їх більше…
Напхом напхана зала на Торговій, 2. Звучить жива музика від Одеського обласного центру української культури. Гамірно, весело, тісно… Одні розглядають виставлені твори — а їх тут зчаста по три у висоту, діляться враженнями з колегами; інші досить жваво спілкуються, наче хтозна скільки часу не бачились, та й зрозуміло, бо ж сидять мистці у своїх робітнях і поспішають творити шедеври на віки: коли тижнями, місяцями розмовляєш подумки лише з великими відгомо-нілих епох, котрі віддавна перебувають у вічності, чи зі своїм власним ще не завершеним твором, та прагнеш зрозуміти, чому часом огинається полотно чи папір, або відчуваєш опір мармуру чи бронзи — то хочеться опісля виговоритись…
Про можливість вибору
На цьогорічному Одеському міжнародному кінофестивалі українські фільми не принесли, на жаль, якихось особливих відкриттів та несподіванок. Не хочеться робити жодних висновків на кшталт того, що українська кінематографія після стрімкого злету в попередніх роках загальмувала свій розвиток. Є в її доробку і фільми, які спроможні поборотися за участь і призи поважних міжнародних фестивалів. Поміж ними й картина «Королі репу» (режисер Мирослав Латика), показана першого ж дня роботи ОМКФ-2021.
Що таке реп? Необхідна довідка для тих, котрі, можливо, ставлять це слово в один ряд з такими словами, як «репаний», «репнутись», «репнути» (і треба сказати, що вони в чомусь-таки мають слушність — щось там у тому сюжеті репнуло). Назагал же реп (за відповідною енциклопедією) — це мелодизований речитатив, що вельми популярний серед молоді. З’явився у 1970-х у середовищі афроамериканців. Найбільше поширився у США, залишаючись музичною традицією так званих чорних кварталів, зокрема сумнозвісного Гарлему. Дедалі популярнішим стає реп в Україні, передовсім у молодіжній субкультурі. Дуже поширений у Росії, тож українські репери читають переважно саме російський реп.
Які ж вони, ройлянці?
Одещина має чимало мальовничих місцин з багатою історією, де гармонійно переплелися різні етноси й культури. Серед таких і бессарабське село Ройлянка. Донедавна воно було у складі Саратського району, а після адмінреформи та створення територіальних громад опинилося у Білгород-Дністровському. Від міст і райцентрів далеченько. Одне слово, сільська глибинка.
Ройлянка веде відлік з 1832 року. Її засновниками були переселенці із села Карликів Хотинського повіту, що існувало на території нинішньої Чернівецької області (до наших днів воно не збереглося). У роки владарювання молдавських князьків і російських поміщиків тамтешнім селянам було дуже сутужно: бракувало землі, душили повинності й домагання вельмож. А людині властиво шукати кращі умови для життя. Ось і предки ройлянців, втікаючи від гніту поміщиків, ризикуючи і долаючи чимало труднощів, колись перебралися у ще не залюднену й не приборкану владою Бессарабію. Напевно, ще з тих часів у крові ройлянців залишилися дух бунтарства, любов до праці та готовність долати будь-які труднощі. Саме ці якості допомагають їм виживати й сьогодні.
Сім’я — це маленька країна
Кожній людині на віку написано знайти свою половинку, щоб пройти з нею рука об руку відведений шлях і побудувати спільне майбутнє. Не всім у цих пошуках таланить. А ось до Миколи і Юлії Федорончуків із Ройлянки доля була прихильною. Нещодавно вони відзначили сорокаріччя спільного життя.
Як познайомилися? Історія їхнього кохання воістину варта кіносюжету. Як каже подружжя, у них була «любов, схожа на сон, як у пісні співається...».
Нема дорожчого за злагоду
Коли заходиш на подвір“я Лідії Василівни Балан, відразу відчуваєш хазяйську руку. Скрізь порядок. І в хаті затишно. Погляд зачаровує розмаїття квітів — справжній зимовий сад.
— А як можна жити без такої краси? — ловить мій погляд господиня. — До квітів мене свекруха привчила. Вона добре серце мала. У неї проходила й кулінарну школу. Я дуже хотіла догодити чоловікові, то й вчилася. Як кажуть: «Любов міцнішає, коли добрі стосунки із свекрухою». Світла їй пам’ять…
Дякуємо Вам, наші герої!
Зі святом Покрова Пресвятої Богородиці та Днем захисників і захисниць України
Свято Покрова Пресвятої Богородиці для нашої культурної традиції є особливим і завжди шанувалося українцями. Це свято осені, свято нового врожаю й достатку, коли природа дбайливо вкриває натруджену землю пожовклим листям для зимового відпочинку.
У козацькому пантеоні урочистостей Покрова — на першому місці, адже українські козаки вважали це свято найзначні-шою й найвеличнішою урочистістю року. За легендою, Пресвята Богородиця захистила військо, вкривши людей покровою від ворога. Отже, не випадково, що саме на Покрову відзначали День Українського козацтва, а тепер святкуємо і День захисників та захисниць України, адже Богородиця є покровителькою й Українського війська.
Битва, що змінила історію Європи
400 років тому військо гетьмана Сагайдачного і поляки перемогли турецьку армію під Хотином
8 жовтня 1621 року Османська імперія і Річ Посполита підписали Хотинський мирний договір. Завершилася битва, що тривала понад місяць.
2 вересня війська султана Османа II пішли на штурм укріплень польсько-української армії під Хотином (зараз — Чернівецька область). Султан розраховував швидко розбити війська великого гетьмана литовського Яна-Кароля Ходкевича і гетьмана запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного й далі підкорювати землі Речі Посполитої. Але битва затяглася — козаки раз у раз відбивали турецькі атаки.
Славетні одесити, джури та потерчата
Про мемуари Володимира Рутківського
Про мемуари думають усі, хто чогось досягнув у публічному житті. Але безпосередні поштовхи втілити цю думку — в кожного різні.
Схоже, «хрещеною матір’ю» книжки спогадів Володимира Рутківського «На берегах пам’яті» (Одеса: Друк Південь, 2020) стала Наталя Марченко, високофаховий біобібліограф та одна з найтонших знавців дитячої літератури.
Якісне водопостачання — гостра проблема Одещини
Питання якісного питного водопостачання — одна з гострих проблем Одеської області. Нині воно здійснюється переважно з поверхневих та частково з підземних джерел. Про це заявив на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України голова Палати регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад, голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький (на знімку).
«Поверхневими джерелами, що придатні для господарсько-питного водопостачання, в Одеській області є річки Дністер, Дунай та озеро Ялпуг. Але вони віддалені від основних споживачів води. А підземними водними ресурсами область забезпечена недостатньо, розміщені вони вкрай нерівномірно, що є особливостями її географічного розташування», — зазначив очільник ОДА.
Надія наших полярників
У вівторок, 5 жовтня, до Одеси прибув криголам «Джеймс Кларк Росс», який має стати флагманом українського науково-дослідного флоту.
Через три моря — Північне, Середземне та Чорне — нашого красеня (саме так називають судно в Національному антарктичному центрі) привели україн-ський капітан Олег Новосильний і британський капітан-наставник Саймон Воллес.
Подорож у просторі й часі
Справжній майстер, у якому б напрямку чи жанрі не працював, створює власну, індивідуально неповторну пластичну формулу мистецтва. Твори Олега Недошитка не вписуються у звичне поняття «південноруська школа живопису» — це приклад картини з новою, віртуальною реальністю, яка вимагає від глядача активного сприйняття і співтворчості; це і знак, артистичний жест через занурення у підсвідоме.
Тематично роботи художника складають певні цикли: фольклорний, «дари природи», «різдвяний», містичний тощо, які роз-криваються через певний екзистенційний стан. Образи можуть породжувати спогади, видіння, передчуття чи сновидіння, отже реальними є, перш за все, авторські переживання.
З формальної точки зору — це гра кольоровими плямами, абстрактними й напівабстрактними формами, площинами й планами, лініями, ритмами та фактурою, які створюють умовний, рухливий і водночас гармонійний світ, що розкривається через діалог з глядачем. Композиція майже завжди будується на домінанті горизонталі, як світу земного, її перетину з вертикаллю (хрест), але основне «дійство» відбувається у «світі горішнім». За висловом самого художника, його творчість — це «подорож між простором і часом». Умовою подібного жанру є недомовленість, а відтак таке мистецтво, передовсім, метафоричне, асоціативне, що залишає глядачеві поле для власного розуміння та інтерпретацій. Це зближує його з музикою. «Мої рисунки, — стверджував французький художник Оделон Редон, — повинні надихати, а не конкретизувати… Вони переносять нас, як і музика, в мінливий світ невизначеного… Вони є своєрідною метафорою…». На музичні витоки творчості Олега Недошитка звертала увагу знаний російський мистецтвознавець Людмила Лиманська («Южно-украинская живопись второй половины ХХ века между нонконформизмом и транс авангардом» // «Человек и культура», 2012, №2, с. 177—196).
Операція «Узурпація»?
Однією з відмінностей держави від «режиму» є те, що в режимах нехтують процедурами, а діють, керуючись доцільністю. Писані закони, в тому числі Конституцію, режими використовують як декорацію, у кращому випадку — як оформлення заднім числом протизаконних методів управління країною.
Вибір головного напрямку
Зразком «режиму» був, звичайно, Радянський Союз, де де-юре існувала держава, а де-факто рішення приймала партія. Подібний режим чекісти намагаються зараз відновити в Росії. Шляхом репресій і за підтримки більшості народу, який звик до нехтування законами і до «доцільності». Українці, здавалося б, у цьому сенсі відрізняються від північних сусідів. Але, як свідчать події останніх двох років, відрізняються не дуже. Революцію дітей (так іноді іменують обрання главою держави Володимира Зеленського) виборці свого часу називали останньою надією покінчити зі всевладдям олігархів. І не вельми протестували, коли, припиняючи повноваження Верховної Ради восьмого скликання, Президент України обрав доцільність, а не закон.
Туристичний супровід на «общепонятном»?
Цікаве й самобутнє місто Одеса. Своїм колоритом, своєю чарівною неповторністю воно приваблює звідусіль тисячі туристів, переважна більшість з яких, безумовно, наші співгромадяни.
Тому й не дивно, що одного погожого, сонячного дня мені з друзями пощастило побувати тут на відпочинку і скористатися окремими видами туристично-розважальних послуг, перелік яких, слід визнати, справді вражає. От тільки прикро, що переважну частину цих послуг їх надавачі пропонують винятково російською мовою. «А як же вимоги закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ухваленого Верховною Радою України ще в квітні 2019 року?» — запитаєте ви. Й у відповідь почуєте суто одеське: «Шо б так, то ні!».
Чи обов’язкова КТ?
Чи необхідно робити комп’ютерну томографію при підозрі на Covid-19? З таким питанням часто звертаються ті, хто занедужав, має підозру на коронавірусну хворобу і, зрозуміло, не хоче втратити час для встановлення правильного діагнозу та призначення необхідного лікування.
Зробити висновок — чи необхідне хворому направлення на комп’ютерну томографію (КТ) — може винятково лікар. Ми ж постараємося відповісти на запитання про доцільність проведення КТ при підозрі на Covid-19 та зорієнтувати, на що саме необхідно звернути увагу, посилаючись на останні найактуальніші медичні дослідження.
Репресована духовність
За 30 років Незалежності нашої держави зріс інтерес громадськості до вітчизняної історії, до фактів, що тривалий час замовчувалися радянською владою. Доступ до архівних джерел, отриманий після 1991-го, дозволив ученим і дослідникам активно відкривати нові й нові невідомі сторінки минувшини України, зокрема й про трагедію репресій проти Церкви.
Втім, попри уже зроблене, потреба в об’єктивації історичної правди про державний терор в СРСР через огляд локальних подій та деталізацію персональних історій репресованих задля увічнення їх пам’яті й дотепер залишається актуальною.
Українство і культура пам’яті
Про українців ніби й не скажеш, що у них надто висока культура пам’яті. Інша справа — німці, японці, британці, євреї... Що б ми знали про Коліївщину, якби не феномен Тараса Шевченка? Знали б лише негатив — і то переважно зі слів недругів.
Якби народи світу вибудували своєрідну шкалу культури пам’яті, то ми посіли б у ній, у кращому випадку, якесь середнє місце. Тому не може не радувати тенденція впертого дряпання українців цією шкалою вгору. Надто повільно триває процес декомунізації, не так уже й багато знімається історичних фільмів, і все ж від «совкових» часів ми відриваємося щораз більше. Принаймні, білоруси й казахи нам заздрять.
Люби мистецтво в собі
Зустріч з харизматичною особистістю завжди залишає яскравий слід у нашій пам’яті, а спогади про неї допомагають заповнити фізично втрачений сегмент буття. Без цього нема наступності й повного відчуття епохи, адже усе в цьому світі взаємопов’язане.
На продовження розповіді про митця-новатора, відомого модерніста Олега Соколова (див. «ЧН», 29-31.07.2021) пропоную інтерв’ю з одеським художником, членом НСХУ, доцентом Архітектурно-художнього інституту ОДАБА Миколою ПОТУЖНИМ.
Дніпрова Чайка: політ триває
Цьогоріч шанувальники української літератури відзначають ювілеї двох видатних майстринь красного письменства — 150-ліття Лесі Українки та 160-ліття Дніпрової Чайки. І якщо ім’я Лесі Українки добре відоме не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами, то про Дніпрову Чайку навіть через три десятки років після проголошення Незалежності знають не всі, а тим паче — її справжнє прізвище. Хоча її слово мало б гордо бриніти у серці кожного свідомого українця.
Життя і творчість Дніпрової Чайки тісно пов’язані з півднем України: тут вона народилася, навчалася в гімназії та вчителювала. Разом зі своїм чоловіком описала цей край, як український, спростувавши московський міф про Новоросію та показавши, що «культура і цивілізація тут були й до Російської імперії».
Надія МОВЧАН-КАРПУСЬ. Моя Перша Вчителька
Оповідання
Андрійко малює. То нахиляє голівку ліворуч, розглядаючи зроблене, то праворуч. Він веде олівцем то старанно легесенько, то шурхоче швиденько. А ще він не мовчить. То бубонить собі тихенько, то підвищує голос, а то і гучно та-та-такає або вибухає: «Бах! Бах! Бах! Ба-бах! Ось вам! Щоб не лізли на нашу землю!».
Бабуся спостерігає, а потім тихенько підходить до онука, дивиться через його плече:
— З ким це ти воюєш, Андрійку?
Тарас ФЕДЮК. «зберемося ще раз...»
Із рукопису нової книги віршів «Кенотаф»
Диптих
1
наберу семизначний номер — останній з невикреслених
хоч зв’язок геть поганий за києвом це оболонь
ми в горілці не потонули у мідних трубах в руїнах книг
ми ще можемо говорити про те що робить професор штонь
ми ще можемо дихати важко і семизначний набрати теж
в «купідоні» зустрітись раз на місяць чи два
там де пиво квасить здіймає хвилю хвиля нова
а на наше пиво лисиці брешуть старі еге ж
а на наші спогади читачів-слухачів нема
наші спогади нам заледве потрібні самим
ну повільна але ще тепла розмова як оболонський дим
який міг би бути третім якби не ігор і не зима
ми як наше «вибране» ще не холодні і не товсті
ми ще дякувати всевишньому зелений п’ємо чай
прочитай мені щось прочитай або не прочитай
якщо встигнемо в цій кав’ярні і цьому житті
ми ще встигнемо вийти і навіть встигнем піти
вздовж глухих узвозів театрів ступки тремтіння мряк
ми ще встигнемо розійтися прийти і наші хати
нам відчинять двері а далі буде уже хто як
Степові акварелі
В одеському видавництві «Астропринт» щойно побачила світ нова книжка знаного письменника, лауреата літературної премії ім. Олеся Гончара, заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Щипківського.
Цього разу — збірка ліричних віршів, сплетених автором у сніп думкою-перевеслом про велич і нетлінну красу неозорого українського степу, про прабатьківський поріг, до якого завжди мусимо вертати, про плинність часу і сутність буття.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206