Матеріали без рубрики

Міністр оборони США Ллойд Остін у рамках європейського турне цього тижня відвідав три причорноморські країни — Грузію, Україну та Румунію. На відміну від колег, глава Пентагону не їздить по світу з політичними заявами. А повторює їх для того, щоб підтвердити установку президента Джозефа Байдена. Тобто слова «двері в НАТО завжди відчинені», вимовлені в Тбілісі і в Києві, не означають нічого конкретного.

Діалогу з НАТО не буде

Але турне Ллойда Остіна присвячене не гаслам, а заходам щодо зміцнення присутності США в пожежонебезпечному регіоні. Нестабільне становище в захопленій Росією частині Грузії, поява в окупованому Криму нових засобів доставки ядерної зброї, блокування доступу торгових і військових суден в Азовське море — загалом складають невтішну картину, перспективу перетворення Чорного моря в озеро під російським суверенітетом.

15 жовтня Одеський літературний музей наповнився аурою неперевершеної Лесі Українки: причорноморське місто, в якому вона бувала не раз, підготувало книжково-мистецько-наукову посвяту з нагоди 150-річчя від дня її народження.

Натхненником і perpetuum mobile великого проєкту-триптиху, який умістив у собі виставки «Леся Українка. Присвята» і сучасного візуального мистецтва, а також конференцію з презентацією книжки «Леся Українка і Одеський культурний простір у текстах одеських діячів», став заслужений художник України Сергій Савченко.

За добу 19 жовтня на території Одещини, як свідчать дані обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, методом ПЛР лабораторно підтверджено 1606 нових випадків інфікувань COVID-19, зокрема 89 дітей та 20 медпрацівників. Найбільший приріст недужих — 793 — маємо в Одесі. На жаль, аж 58 наших земляків не змогли здолати хворобу.

Саме 19 жовтня відбулася селекторна нарада директорки департаменту охорони здоров’я ОДА Наталії Одарій-Захар’євої та головного державного санітарного лікаря нашої області Віталія Гончарова з представниками територіальних громад Одещини, на якій ішлося про тривожну епідеміологічну ситуацію в регіоні.

Скрині Пандори

Кричав про справедливість
і тупотів ногами,
казав, що олігархи
знущаються над нами.
Казав, що розбереться
і змусить заплатити,
бо через їх офшори
страждають наші діти.

Цими днями, 15 — 18 жовтня, Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування щодо суспільно-політичних настроїв українців. Соціологи робили заміри нинішніх рейтингів потенційних кандидатів на посаду президента, вивчали ставлення людей до актуальних подій соціально-політичного життя.

Як засвідчують результати цього опитування, відносно найбільшу підтримку має В. Зеленський: у разі участі у виборах названих у списку ймовірних кандидатів (їх там 12) чинний президент отримав би 19,1% серед усіх респондентів, що становить 24,7% серед тих, хто збирається голосувати і визначився з вибором. На другому місці — П. Порошенко, за якого проголосували б 12,1% серед усіх респондентів і 15,6% з-поміж тих, хто визначився. На третьому місці — Ю. Тимошенко з показниками, відповідно, 9,4% і 12,2%. Далі йдуть Ю. Бойко (7,3% і 9,4%), І. Смешко (6% і 7,8%) та Д. Разумков (5,5% і 7,1%). Інші кандидати мають нижчу підтримку.

Світлої пам’яті Володимира Панченка

На Покрову Пресвятої Богородиці — покровительки козаків та українських патріотів — сповнилося два роки, як у розквіті творчих літ спочив у Бозі професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України, літературний критик, літературознавець, письменник, громадський діяч, уродженець Одещини Володимир Євгенович Панченко.

Й саме цього дня у Любашівці на честь великого земляка урочисто відкрили меморіальну дошку. Її встановлено на фасаді НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей», де кмітливий юнак з Демидівки у 1967—1970 роках навчався у старших класах. Розміщена вона поряд з пам’ятною таблицею Героєві Радянського Союзу, гвардії капітану К.М. Волощуку, якому в далекому 1970-у десятикласник Панченко присвятив вірш «Безсмертя»:

Стоять в скорботі над могилою дерева,
Мов обеліски, — тихі й мовчазні…
Йому було всього лише двадцять дев’ять
Тоді, у сорок п’ятім, навесні…

Любові до Бога, сім’ї, країни. Так вважають голова багатодітної родини В’ячеслав Миколайович і його дружина Любов Михайлівна Демченки із Ройлянки. У них — 11 дітей та 15 онуків.

...Будинок Демченків потопає в зелені винограду, трояндах та інших квітах. День наближається до обіду. На обійсті кипить робота. Двоє підлітків перекладають із кошиків у ящики щойно зірвані огірки. Одна з дівчаток відставляє убік віника й гукає комусь, щоб набрав на городі зелені до борщу... Усі — в роботі. Навіть собака, який гучно гавкає: мовляв, прийшов чужий. А найбільше цікавиться мною чарівне біляве створіння — дівчинка трьох-чотирьох рочків, яка смикає мене за брюки й пояснює, що собака не кусається.

Те, що зараз відбувається в освітньому процесі, аж ніяк не можна назвати успішними реформами. Адже ключовим словом освітньої реформи стало слово «оптимізація», під яким криються небезпечні дії для майбутнього нації — закриття та ліквідація навчальних закладів. Наслідки таких експериментів бачимо вже сьогодні. Аналізуючи події, які сталися в першій об’єднаній громаді на Одещині, можна зробити певні висновки.

У 2016 році в Маразліївській ОТГ на чолі з колишнім головою О.О. Чумаком та депутатами було ліквідовано Великомар’янівську (76 учнів), Долинівську (86 учнів), Маразліївську (120 учнів) та Олексіївську (210 учнів) школи. На той час закрили 5—9-ті класи і відправили школярів у так званий опорний Широківський заклад, який був не підготовлений до їх прийому: бракувало парт, підручників, наочних посібників.

Під час нинішніх заходів з ушанування пам’яті Володимира Панченка мені пригадалося, як далекого 2013 року, в листопаді, Пілігрим відвідав малу батьківщину.

У рідному селі, куди завітав з презентацією книжки «Сонячний годинник», земляки зуст-річали його хлібом-сіллю. Володимир Євгенович давно планував поїздку у пенати, ретельно готувався до неї, кілька разів відкладав подорож, але, врешті-решт, віднайшов час і таки втрапив до милого серцю краю. І не сам, а разом з Юлією Олійник, директоркою київського видавництва «Темпора», знаного історичною та мемуарно-архівною літературою.

Одеській  обласній філармонії  —  90 років

Музика звучала в Одесі завжди. Ще в 1842 році з ініціативи І. Тедекса тут організовувало оркестрові концерти Одеське філармонійне товариство. Із 1886-го почали регулярно проводитися симфонічні зібрання: спочатку — в залі відбудованого в 1887-у Міського театру (нині — Театр опери і балету), а згодом і в залі Нової біржі, зведеної впродовж 1894-1899 років за проєктом архітектора В. Прохаски та О. Бернардацці. Саме тут, у 1931-у, 90 років тому, було засновано Одеську філармонію. Й тоді ж офіційно створено її симфонічний оркестр.

За диригентським пультом філармонічного оркестру стояли такі майстри, як О. Глазунов, О. Гаук, К. Іванов, К. Зандерлінг, Н. Рахлін, Ю. Симонов, С. Сондецкіс, Ю. Темірканов, Е. Свєтланов, а в його супроводі виступали В. Горовиць, Е. Гілельс, Д. Ойстрах, М. Ростропович, Л. Коган…

Вітаємо вельмишановного Івана Івановича Козирода з 98-річчям!

Ваше життя — то ціла епоха, час великих звершень, трагедій, вікопомних подій, які пережила Україна впродовж ХХ і на початку ХХІ століть. Ваша служба, діяльність — і на фронті у роки Другої світової війни, і потім на культурному фронті — завжди була спрямована на суспільне благо. Як воїна, педагога, музейного працівника, художника.

Вас люблять і пам’ятають Ваші учні, шанують колеги по Спілці художників. Для нас Ви залишаєтеся взірцем сумлінного ставлення до праці, високопорядною людиною, беззавітно відданою мистецтву як вияву національного духу. Нас радує Ваша невсипна увага до мистецького життя Одеси й України, до досягнень нашої організації.

Суперник може бути, назагал, в любові. Не важливо, в якій і до кого чи до чого; любов, як знаємо, різна буває. Але на двох не ділиться. Хоча…

Цей фільм — не про українку Оксану, котра поїхала до Німеччини заробити грошей, а її сина-підлітка, залишеного на бабусю. Коли бабусі не стало, десятирічного Романа, який, звичайно ж, скучив за мамою, переправили в Німеччину. Й от з’ясовується, що у нього є суперник — господар дому та мамин роботодавець, у якого вона доглядала вже покійну дружину. Неважко уявити собі ту бурю почуттів у душі хлопчика, якому годі зрозуміти й оцінити цей стан речей. Оксана ж намагається якось владнати ситуацію, але все дарма. Його любов до матері не сумісна з якимись почуттями, які може плекати цей чужинець. У перспективі вимальовується глибока психологічна драма. Видається, що тут присутня ментальна особливість українців, для котрих матір — це, фактично, цілий великий світ, це той святий образ, до якого моляться в храмі. Згадаймо лишень величезний фольклорний та літературний пласт, присвячений українській матері, що творився упродовж віків.

1 жовтня Павлові Отченашенку сповнилося 80 років. Я привітав його отаким віршем:

Отченашенку! Павле!
Так нам визначив Бог,
Що сьогоднішній жовтень
поєднав нас обох.

15 жовтня в дендропарку Перемоги відбулося відкриття скульптури #Лелеченьки — колаборації ДТЕК «Одеські електричні мережі» та молодого українського художника Леся Панчишина. Цей арт-об’єкт — частина еколого-просвітницького проєкту #Лелеченьки, місія якого — привернути увагу до необхідності захисту птахів і популяризувати цілі сталого розвитку Глобального договору ООН в українському суспільстві.

Скульптура #Лелеченьки, встановлена біля центрального мосту дендропарку Перемоги, символізує не тільки проєкт компанії із захисту птахів, а й звертається до образу лелеки як важливого для українців символу родини і благополуччя. Виконана вона у стилі contemporaryart (сучасне мистецтво, що походить від модернізму, включає в себе більший спектр технік, обумовлений як розвитком технологій, так і пізнанням людиною власного тіла і свого місця у світі).

Тепла осінь і тривалі вихідні багатьох людей покличуть на дачі порати садки-городи, де листя з дерев і кущів уже почало вистеляти землю. Ви маєте намір його спалювати?

Даремно. Це, найперше, протизаконно. Можуть накласти штраф. Це і небезпечно. Як відзначають експерти-екологи, дим містить неймовірну кількість токсичних сполук, оскільки листя вбирає з атмосфери всі викиди. А при його спалюванні виділяється одна з найтоксичніших синтетичних сполук — діоксин. Завважте: при згорянні лише тонни рослинних залишків у повітря вивільняється аж близько 9 кг мікрочастинок диму.

Відповідно до трудового законодавства України, в день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватися з працівником: виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках — вихідну допомогу.

Які це випадки, який порядок обчислення, розмір та строки виплати, розповідає юристка Третього одеського бюро правової допомоги Тетяна ДІМОВА.

У рамках культурного обміну та співробітництва 6 — 10 жовтня на Одещині з офіційним візитом перебувала делегація з Республіки Польща на чолі з маршалком Західнопоморського воєводства Ольгердом Геблевичем. Це воєводство розташоване у північно-західній Польщі й межує на заході з Німеччиною, а на півночі омивається Балтійським морем.

Нинішній візит польських колег став продовженням співпраці у сфері культури, започаткованої ще в 2018 році підписанням у місті Щецин листа про наміри між управою Західнопоморського воєводства та Одеською обласною радою щодо соціально-економічного розвитку регіонів та подальших дружніх взаємин.

14 жовтня — День захисників і захисниць України

«Ми сильні, тому що ми об’єднані! Ми нездоланні, тому що на захисті України стоять мужні чоловіки та відважні жінки! У День захисників та захисниць України бажаю вам міцного здоров’я, життєвих гараздів і нехай після будь-яких баталій, вдома на вас завжди чекає затишне родинне коло. Добробуту вам, нових звершень і перемог в ім’я Батьківщини!» — звернувся до присутніх міністр оборони України Андрій Таран під час урочистостей з нагоди знаменної дати.

«День захисників і захисниць України — це особливе свято. Сьогодні ми вшановуємо не тільки тих, хто стоїть на варті нашого спокою, ми згадуємо всіх, хто у різні буремні періоди нашої історії брав участь у визвольних змаганнях, вів смертельний двобій із нацизмом, брав участь у миротворчій діяльності, хто з 2014-го піднявся на відсіч російській збройній агресії, — підкреслив він».

Серед фахівців із сучасної історії Росії довгий час побутував жарт про розбіжності двох кремлівських веж. Щось на зразок того, що одна вежа за мир і переговори, а інша — за війну. Жарт перетворився на думку, коли президентом на короткий термін став особистий друг Путіна Дмитро Медведєв. І відразу заявив, що свобода краща за несвободу. Наскільки свобода в російському розумінні краща, стало зрозумілим після нападу Росії на Грузію в серпні 2008 року.

Сюрприз до приїзду Вікторії Нуланд

Надалі Медведєва визнали м’яким варіантом Путіна і пустодзвоном. Це коштувало йому поста голови партії «Единая Россия» і дружби з патроном. У перспективі маячив відхід з полі-тики в сюжети анекдотів. Тре-ба було терміново рятувати репутацію. На весь світ крикнути, що несвобода краща. І випадок нагодився. Стаття заступника голови Ради безпеки Росії «Чому безглузді контакти з нинішнім українським керівництвом. П’ять коротких полемічних тез» у газеті «Комерсант» опу-блікована дуже вчасно. Вона привернула увагу «самого», змусила його думати, що колишнього друга ще можна якось використовувати.

Є в кожному місті місця історичні,
Не виняток — Балта: їй майже п’ятсот…
Та кожного року знаходяться дати,
Коли виникають зворушні чуття
Любові до міста, й цього не відняти,
Й без цього немислиме наше життя.

Ці рядки мимоволі згадалися з нагоди відзначення Дня міста у Балті, вік якої з віднедавна науково уточнений і, як наголошувалося минулої п’ятниці, у день святкування, становить 495 років. Отже, попереду — 500-літній ювілей.

Святкові заходи розпочалися зранку. Першим з них, за традицією, став урочистий молебень на славу міста і його мешканців, який провів у Свято-Успенському соборі його настоятель отець Олександр. Далі представники місцевих органів влади, трудових та освітянських колективів пройшли вулицями міста до меморіалу Слави, де хвилиною мовчання вшанували земляків, які віддали своє життя в ім’я збереження миру й незалежності України, і поклали квіти до Вічного вогню та підніжжя пам’ятника.

Мешканці Одещини мають обрати ринкового постачальника газу та укласти з ним договір

Із 1 жовтня ТОВ «ГАЗ ТЕКНОЛОДЖІ» припинило постачати газ своїм клієнтам на території Одеської області. Одесити отримують газ за рахунок тимчасового механізму страхування побутових споживачів. Він дає можливість клієнтам, що раптово втратили постачальника, не залишитися без газу, поки вони не здійснять перехід до нової газопостачальної компанії.

Із 1 жовтня 2021 року ТОВ «ГАЗ ТЕКНОЛОДЖІ», яке забезпечувало газопостачанням 126 тисяч побутових клієнтів в Одеській області, через невиконання вимог Кодексу газотранспортної системи припинило постачати газ населенню. Відповідно до Правил постачання природного газу цих клієнтів тимчасово обслуговуватиме постачальник «останньої надії» (ПОН) — Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Надалі для безпере-бійного газопостачання жителі Одещини мають обрати та підключитися до постійного ринкового постачальника. Станом на сьогодні в Україні газ побутовим клієнтам постачають понад 50 компаній. Обрати постачальника та порівняти ціни можна на онлайн-ресурсах «Газ-Правда» або «Газотека».

Минулої неділі країна святкувала День художника.

За традицією, від якої не відступають, одеські мистці відзначили своє фахове свято великою виставкою. Відкривали її за два дні наперед, у п’ятницю. Вже як святкувати, то святкувати! 180 робіт 180 художників було визнано гідними цього врочистого вернісажу. Дозволив би експозиційний простір — без сумніву, було б їх більше…

Напхом напхана зала на Торговій, 2. Звучить жива музика від Одеського обласного центру української культури. Гамірно, весело, тісно… Одні розглядають виставлені твори — а їх тут зчаста по три у висоту, діляться враженнями з колегами; інші досить жваво спілкуються, наче хтозна скільки часу не бачились, та й зрозуміло, бо ж сидять мистці у своїх робітнях і поспішають творити шедеври на віки: коли тижнями, місяцями розмовляєш подумки лише з великими відгомо-нілих епох, котрі віддавна перебувають у вічності, чи зі своїм власним ще не завершеним твором, та прагнеш зрозуміти, чому часом огинається полотно чи папір, або відчуваєш опір мармуру чи бронзи — то хочеться опісля виговоритись…

На цьогорічному Одеському міжнародному кінофестивалі українські фільми не принесли, на жаль, якихось особливих відкриттів та несподіванок. Не хочеться робити жодних висновків на кшталт того, що українська кінематографія після стрімкого злету в попередніх роках загальмувала свій розвиток. Є в її доробку і фільми, які спроможні поборотися за участь і призи поважних міжнародних фестивалів. Поміж ними й картина «Королі репу» (режисер Мирослав Латика), показана першого ж дня роботи ОМКФ-2021.

Що таке реп? Необхідна довідка для тих, котрі, можливо, ставлять це слово в один ряд з такими словами, як «репаний», «репнутись», «репнути» (і треба сказати, що вони в чомусь-таки мають слушність — щось там у тому сюжеті репнуло). Назагал же реп (за відповідною енциклопедією) — це мелодизований речитатив, що вельми популярний серед молоді. З’явився у 1970-х у середовищі афроамериканців. Найбільше поширився у США, залишаючись музичною традицією так званих чорних кварталів, зокрема сумнозвісного Гарлему. Дедалі популярнішим стає реп в Україні, передовсім у молодіжній субкультурі. Дуже поширений у Росії, тож українські репери читають переважно саме російський реп.

Одещина має чимало мальовничих місцин з багатою історією, де гармонійно переплелися різні етноси й культури. Серед таких і бессарабське село Ройлянка. Донедавна воно було у складі Саратського району, а після адмінреформи та створення територіальних громад опинилося у Білгород-Дністровському. Від міст і райцентрів далеченько. Одне слово, сільська глибинка.

Ройлянка веде відлік з 1832 року. Її засновниками були переселенці із села Карликів Хотинського повіту, що існувало на території нинішньої Чернівецької області (до наших днів воно не збереглося). У роки владарювання молдавських князьків і російських поміщиків тамтешнім селянам було дуже сутужно: бракувало землі, душили повинності й домагання вельмож. А людині властиво шукати кращі умови для життя. Ось і предки ройлянців, втікаючи від гніту поміщиків, ризикуючи і долаючи чимало труднощів, колись перебралися у ще не залюднену й не приборкану владою Бессарабію. Напевно, ще з тих часів у крові ройлянців залишилися дух бунтарства, любов до праці та готовність долати будь-які труднощі. Саме ці якості допомагають їм виживати й сьогодні.

Кожній людині на віку написано знайти свою половинку, щоб пройти з нею рука об руку відведений шлях і побудувати спільне майбутнє. Не всім у цих пошуках таланить. А ось до Миколи і Юлії Федорончуків із Ройлянки доля була прихильною. Нещодавно вони відзначили сорокаріччя спільного життя.

Як познайомилися? Історія їхнього кохання воістину варта кіносюжету. Як каже подружжя, у них була «любов, схожа на сон, як у пісні співається...».

Коли заходиш на подвір“я Лідії Василівни Балан, відразу відчуваєш хазяйську руку. Скрізь порядок. І в хаті затишно. Погляд зачаровує розмаїття квітів — справжній зимовий сад.

— А як можна жити без такої краси? — ловить мій погляд господиня. — До квітів мене свекруха привчила. Вона добре серце мала. У неї проходила й кулінарну школу. Я дуже хотіла догодити чоловікові, то й вчилася. Як кажуть: «Любов міцнішає, коли добрі стосунки із свекрухою». Світла їй пам’ять…

Зі святом Покрова Пресвятої Богородиці та Днем захисників і захисниць України

Свято Покрова Пресвятої Богородиці для нашої культурної традиції є особливим і завжди шанувалося українцями. Це свято осені, свято нового врожаю й достатку, коли природа дбайливо вкриває натруджену землю пожовклим листям для зимового відпочинку.

У козацькому пантеоні урочистостей Покрова — на першому місці, адже українські козаки вважали це свято найзначні-шою й найвеличнішою урочистістю року. За легендою, Пресвята Богородиця захистила військо, вкривши людей покровою від ворога. Отже, не випадково, що саме на Покрову відзначали День Українського козацтва, а тепер святкуємо і День захисників та захисниць України, адже Богородиця є покровителькою й Українського війська.

400 років тому військо гетьмана Сагайдачного і поляки перемогли турецьку армію під Хотином

8 жовтня 1621 року Османська імперія і Річ Посполита підписали Хотинський мирний договір. Завершилася битва, що тривала понад місяць.

2 вересня війська султана Османа II пішли на штурм укріплень польсько-української армії під Хотином (зараз — Чернівецька область). Султан розраховував швидко розбити війська великого гетьмана литовського Яна-Кароля Ходкевича і гетьмана запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного й далі підкорювати землі Речі Посполитої. Але битва затяглася — козаки раз у раз відбивали турецькі атаки.

Про  мемуари  Володимира  Рутківського

Про мемуари думають усі, хто чогось досягнув у публічному житті. Але безпосередні поштовхи втілити цю думку — в кожного різні.

Схоже, «хрещеною матір’ю» книжки спогадів Володимира Рутківського «На берегах пам’яті» (Одеса: Друк Південь, 2020) стала Наталя Марченко, високофаховий біобібліограф та одна з найтонших знавців дитячої літератури.

Питання якісного питного водопостачання — одна з гострих проблем Одеської області. Нині воно здійснюється переважно з поверхневих та частково з підземних джерел. Про це заявив на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України голова Палати регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад, голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький (на знімку).

«Поверхневими джерелами, що придатні для господарсько-питного водопостачання, в Одеській області є річки Дністер, Дунай та озеро Ялпуг. Але вони віддалені від основних споживачів води. А підземними водними ресурсами область забезпечена недостатньо, розміщені вони вкрай нерівномірно, що є особливостями її географічного розташування», — зазначив очільник ОДА.