Матеріали без рубрики

12 грудня відійшла в засвіти Галина Анатоліївна Могильницька (народилася 8 травня 1937 року в Одесі) — легендарна жінка, яка упродовж багатьох десятиліть залишалася символом незламності українського духу, беззаперечним авторитетом для викладачів української мови та літератури Одещини, непересічною поеткою, яка написала один із найпотужніших творів доби Незалежності — ліро-епічну історичну поему «Роґніда» (торік твір було номіновано на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка).

Г. Могильницька походила з потужного українського роду, який не приймав ідеології, який

бунтував проти неправди й комуністичного терору. Бенедь Могильницький, брат дідуся, був одним із організаторів повстання на Кривоозерщині (тоді — Одещина, сьогодні — Миколаївська область) проти продрозверстки в 1921 році. Професор Андрій Кореневський, брат бабуні, був репресований, а в часи Хрущова реабілітований. Бабусю й дідуся (Олександра Пилиповича та Ксеню Федорівну) кілька разів «розкуркулювали». Під час окупації дідусь зберіг шкільну бібліотеку, а на мансарді вдома переховували євреїв від нацистських загарбників.

12 грудня пішла із життя одна з кращих поетес сучасної України, видатна полемістка, публіцистка, легендарна політична діячка, шанований український педагог-словесник, літературознавець і методист, відмінниця освіти України, заслужена працівниця освіти України, лауреатка літературних премій імені Василя Стуса та імені Ірини Калинець Галина Анатоліївна Могильницька.

Нелегкий життєвий і творчий шлях Галина Анатоліївна сприймала як виклик долі, завжди мала власну громадянську позицію, позбавлену упередженості й страху перед переслідуваннями. Не зламали її ані роки зумисного ігнорування, ані багаторічні санкції проти її таланту. Вона завжди боролася за щасливу долю України: її державність, національну самоідентифікацію народу, за високий рівень української культури й освіти.

Пані Галина Могильницька. 1937 – 2021.

За боротьбу проти комуністичного режиму,

за високу поетичну та дослідницьку творчість,

за активну громадську діяльність,

за відродження української церкви,

за незламний патріотизм,

за плекання великого українського, лицарського духу в нас, сучасниках...

На 85-у році життя перестало битися серце шановної та поважної людини, педагога Галини Анатоліївни Могильницької, яка за період своєї трудової діяльності зробила вагомий внесок у розвиток освіти Одещини.

Галина Анатоліївна народилася 8 травня 1937 року в спадкоємно-педагогічній родині в Одесі. Закінчила філологічний факультет Одеського державного універси-тету ім. І.І.Мечникова. Працювала за призначенням у Балтському педагогічному училищі на посаді викладача україн-ської мови та літератури. Із 1970-го по 1980-й — методист районного методкабінету та інспектор шкіл Кривоозерського райвідділу народної освіти Миколаївської області, а з 1980-го — учитель української і російської мов та літератур, органі-затор позакласної і позашкільної роботи, заступник директора з навчально-виховної роботи Кривоозерської середньої школи №1.

Лічені дні залишаються до завершення кампанії з передплати друкованих ЗМІ на 2022 рік, а редактори видань інформують Національну спілку журналістів України про незадовільні темпи відновлення передплатних тиражів.

Основними факторами такої ситуації газетярі з локальних видань називають запровадження оператором поштового зв’язку «Укрпошта» пересувних відділень та скорочення графіків роботи стаціонарних пунктів поштового зв’язку, звільнення листонош.

До яких ще парламентських об’єднань і груп входять одеські нардепи

Народні депутати від Одеської області беруть активну участь у роботі міжфракційних об’єднань та груп із міжпарламентських зв’язків з іноземними державами. Детальніше про це — у дослідженні громадської мережі «Опора».

Міжфракційні депутатські об’єднання

Згідно зі ст. 60 закону «Про Регламент Верховної Ради України», народні депутати можуть утворювати міжфракційні депутатські об’єднання (МФО). Такі об’єднання не отримують кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності від апарату ВР. МФО не має прав депутатської фракції (депутатської групи), а про його створення оголошує головуючий на пленарному засіданні за поданням ке-рівника такого об’єднання.

Від початку впровадження в Україні електронних лікарняних їх вигляд набув суттєвих змін: розширився доступний для перегляду обсяг інформації, з’явилися додаткові позначки і змінилися різновиди статусів, а розмір унікального номера е-лікарняного, який раніше складався із 12 знаків, із жовтня не лише збільшився до 19, а й продовжує рости.

Отже, з чого складається номер е-лікарняного та як його елементи можуть допомогти в призначенні допомоги?

Номер електронного лікарняного — це унікальний номер, який має складну структуру й ніколи не повторюється. Він відрізняється від номера медичного висновку, на підставі якого сформується лікарняний, і надійде працівникові в повідомленні від Пенсійного фонду (якщо в його особистому кабінеті вказаний контактний номер телефону).

У п’ятницю, 10 грудня, в Одесі підвели підсумки III Всеукраїнського відкритого форуму «Багатодітна сім’я України».

У церемонії взяли участь голова Всеукраїнської громадської організації «Рада багатодітних сімей України» Олена Ніколаєнко, перший заступник голови Одеської обласної ради Олег Радковський, заступниця міського голови Одеси Світлана Бедрега, представники громадських організацій, духовенство.

Про що не сказала Юлія Володимирівна у числі 96-97 «ЧН»

Перш за все, прийняттям нового закону №5600 (30.11.21) вчергове знехтувано нормами пункту 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу щодо стабільності податкового законодавства: це коли нові правила не можуть вноситися пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного року. Отже, плани суб’єктів господарювання на 2022-й — навперекосяк.

Останній місяць року, що минає, розпочався в Одеському національному театрі опери та балету подарунком для дітей: прем’єрою оновленої версії опери-казки «Смарагдове місто».

Казку «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова люблять і пам’ятають не лише батьки, бабусі та дідусі, але й прабабусі-прадідусі нинішніх малюків. Ця історія, що є переробленою версією книжки «Дивовижний чарівник країни ОЗ» Френка Баума, вийшла російською мовою у далекому 1939 році й стала улюбленою казкою малят усього тодішнього Радянського Союзу.

(Закінчення. Початок у номері за 9-11 грудня)

Щодо невипадковості таких негативних видавничих результатів важливо взяти до уваги роздуми активіста «Плеяди» Максима Славинського, зафіксовані у його спогадах: «Українські гуртки, щодо своїх ближчих завдань, у більшості своїй є зовсім не політичними, бо праця їх точилася, головним чином, у площинах чисто національного чину. Були то гуртки співочі, літературні тощо… А втім, усі українські гуртки, без розділу, в очах сторонніх людей і в очах членів, були політичними, бо за тих часів признаватися до українства і не ховатися з ним, на думку і практику російської влади, було коли не полі-тичним злочином, то щонайменше — політичною провиною. І, правду казавши, російська влада, вважаючи всіх українців політичними злочинцями, певною мірою, мала рацію. Бо ж хоч українці власну раду політичної акції тоді ще майже не вели, але всі вони вже тому, що були українцями, стояли в певній опозиції до уряду» (Славинський Максим. Заховаю в серці Україну).

Серед тих, хто поділяв ідеї «плеядівців» в Одесі і привернув увагу Косачів, була, безперечно, Маргарита Комарова, ніжний друг Лесі Укра-їнки, яка згодом стала засновницею у причорноморському місті літературного товариства «Молода громада», що продовжило культурні традиції «Плеяди». Її діяльність активно підтримувала і надихала власним прикладом Леся Українка, особливо — під час неодноразового перебування в Одесі на лікуванні.

У місті Ланівці (Тернопільська область, 54 км від обласного центру) з’явився новий мистецький об’єкт «Українська мова — унікальна» у вигляді літери «Ї».

Автор ідеї — Василь Гудима. Подію приурочили до Дня української писемності та мови. У мерії запевняють: це — «єдина артінсталяція такого типу в Україні». Хоча, як підказує «Гугл», літеру «ї», як найвиразнішу літеру української абетки, у 2013 році вшанували чотириметровим пам’ятником у середмісті Рівного.

Стали відомі переможці ХІ Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу для осіб з інвалідністю «Поетичний рушник», до якого долучилося понад 50 авторів.

«Рушник волію виткати зі слів, щоб милувались ним віками люди» — під таким девізом (а ці поетичні рядки належать уродженцеві Обухівщини Геннадієві Горовому) проходить щорічний конкурс, який ставить за мету заохочення людей з інвалідністю до творчості, виявлення серед них яскравих талантів, популяризацію літератури, обмін досвідом. Це сприяє процесам самореалізації, реабілітації та соціальної адаптації осіб з інвалід-ністю засобами культури і мистецтва.

Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколая хвалить,
Тому, святий Миколай,
На всякий час помагай!

Уляглися під деревами яскраві осінні килими, упали на зелені озимини молочні тумани, зникли за обрієм пізні перелітні птахи, тривожно палахкотять у квітниках підморожені хризантеми… Панує грудень.

Хоч дні грудневі сірі, як смутні думи, і короткі, як побачення з блідим зимнім сонечком, ночі вже світлішають від зірок, які незримою прозорою силою своєю налаштовують світ на здійснення чогось незвіданого і небаченого, але неминучого.

Філософія мудрості Григорія Сковороди

«Український Сократ», «харківський Діоген», «народний філософ», «український Конфуцій» — так у різні часи іменували нашого видатного філософа, поета, педагога, богослова Григорія Сковороду. Сам він себе називав Варсавою — сином Сави, а переносно — сином свободи.

Як і всі великі мислителі світу, Григорій Сковорода перш за все прагнув пізнати світ і самого себе. В одному з листів він писав: «…себе навіки присвятив музам, …вдосконаленню душі».

Пухнасте миле зайченя з дитячих книжечок, яке потребує захисту, бо ж усього боїться й постійно тремтить, — то дуже занижена характеристика невеличкого, але досить войовничого загону зайцеподібних. Раніше вухату братву взагалі принизливо відносили до загону гризунів, що саме по собі будь-кого образить. Інша річ — бути записаним в окрему ланку ссавців.

Зайці

Зайцеподібні — загін ссавців, у якому всього два сімейства і 66 видів. До них належать пищухи, кролики і зайці. Зайців найбільше — аж 48 видів.

За два роки влада домоглася падіння видобутку газу до мінімального обсягу за два десятиліття.

Це один з найнеприємніших графіків, які я складав за останні роки. Це — видобуток українським державним «Укргазвидобуванням» українського газу. Це той ресурс, який має забезпечувати населення газом.

Олександр ГАБОВИЧ

Псувач

Як не крути, куди не бігай,
Хоч регочи, хоч вголос плач,
Хоч тихо клич архистратига,
Та насувається псувач.

Завершується 2021 рік. Яким він був для 91 громади Одещини, котрі з 1 січня ц. р. перейшли на прямі відносини з бюджетом, отримали значні повноваження та ресурси? З якими викликами та проблемами зіткнулися вони на цьому етапі?

Про ці та інші питання говоримо з керівницею регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» в Одеській області Юлією МОЛОДОЖЕН.

Увечері 6 грудня на причалі Одеського морвокзалу відбулися урочистості з нагоди 30-річчя Збройних сил України.

Серед гостей — міністр оборони Олексій Рєзніков, голова облдержадміністрації Сергій Гриневецький, голова облради Григорій Діденко та його перший заступник Олег Радковський, міський голови Одеси Геннадій Труханов.

7 грудня у національному календарі позначене як День місцевого самоврядування — свято української громади.

Голова обласної державної адміністрації Сергій Гриневецький, вітаючи депутатів Одеської міської ради і представників її виконавчих структур, зокрема, зазначив:

— Місцеве самоврядування і незалежна Україна йдуть поруч. За цей час місцеве самоврядування пройшло чимало реформ та складнощів, і далі продовжує змінюватися.

Тема минулого і сучасна інформаційна війна пов’язані між собою. Нинішня ситуація у медіа-просторі — засилля пропаганди, фейкових новин, нівелювання фактів — була б неможливою, якби люди вивчали уроки історії, працювали над помилками й намагалися відстоювати істину.

Але історію зазвичай пишуть переможці, і вона не є правдивою. Учасники проєкту «Хранителі часу онлайн», записуючи спогади простих людей, які жили у ХХ столітті, намагаються подавати справжню, а не фейкову історію — історію людини, будинку, вулиці, міста, країни.

Оцінка згуртованості та стабільності в Одеській області

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні продовжує серію досліджень, присвячених оцінці згуртованості та стабільності в Одеській області. Дані нинішньої аналітичної оцінки охоплюють кейси з 1 жовтня по 21 листопада, а також результати експертного опитування, проведеного «Демініціативами» із 16 по 26 листопада серед активістів та представників громадського сектора регіону.

З огляду на події, що відбулися на Одещині за цей період, для оцінки було виокремлено чотири фактори, які потенційно можуть призвести до дестабілізації або, навпаки, сприяти консолідованості: політична боротьба в обласному центрі; поширення COVID-19; політична участь населення; поширення проросійських поглядів.

Деякі аспекти  зарахування стажу працівникам шкідливих професій

 Пільгові умови виходу на пенсію за віком визначені у статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пен-сійне страхування».

За часів СРСР базові сільгосппідприємства практично повністю опікувалися розвитком інфраструктури сіл. Скажімо, у Долинському, про яке й піде мова, будівля амбулаторії зведена колись за кошти колгоспу «Комуніст». З розвалом радянської імперії й реформуванням (на жаль, непродуманим і безсистемним) аграрної галузі почали розвалюватися й великі, економічно міцні колективні та державні господарства. Їм уже було не до допомоги сільським громадам — самі дихали на ладан. А в сільських радах, як завжди, на розвиток інфраструктури, допомогу освітнім, медичним, культурним за-кладам грошей — що кіт наплакав. Тому рідко кому вдавалося утримувати в належному стані будинки культури, бібліотеки, школи, ФАПи тощо. Так було і так, як не сумно це визнавати, є й нині по всій Україні. Зокрема й у Долинському.

Щоправда, останнім часом тут, як і в інших селах, з місцевого бюджету виділяють певні кошти на впорядкування тих же доріг, освітлення вулиць і т.п. 2019-й, наприклад, у Долинському пройшов під гаслом «Соціально-культурним об’єктам села — підтримка сільської ради». Тоді впродовж року багато що зробили: полагодили водопровідні свердловини та залізобетонні колодязі, надали, хоч і невелику, допомогу дитячому садку, будинку культури, школі, відремонтували центральну алею (на це пішло 804 тис. грн), автостанцію (117 тис. грн, свердловину «Північна» (499 тис. грн).

6 грудня, у День Збройних сил України, у селищі Чорноморському Одеського району, де дислокується 28-а окрема механізована бригада імені Лицарів Першого Зимового походу, відкрили пам’ятний знак учасникам того звитяжного рейду в роки Визвольних змагань УНР.

Як повідомляє «Думская.net» з посиланням на командира з’єднання підполковника Віталія Гуляєва, пам’ятник встановили силами офіцерського і сержантського складу бригади за сприяння місцевої влади Доброслава та Ананьєва. «Ми пишаємося тим, що відходимо від радянщини: на місці цього пам’ятника стояла стела, присвячена черговій річниці комсомолу чи партії, і це був останній монумент радянської влади у нас, — каже офіцер. — Пам’ятник ми зробили буквально з нічого, на голому ентузіазмі».

3 грудня у с. Мардарівка Куяльницької територіальної громади Подільського району урочисто відкрили перший у країні пам’ятник «будителю української нації», подвижнику багатьох демократичних процесів в Україні кінця ХІХ — початку ХХ століть, великому меценатові та громадському діячеві Євгенові Харлампійовичу Чикаленку (21.12.1861 — 20.06.1929).

Погруддя великому українцеві авторства Віталія Рожика з Коростишева виготовлено і встановлено на честь 160-річчя від дня його народження нашого славного краянина за кошти місцевої громади у рамках реалізації програми «Громадський бюджет».

Що ж несе загрозу в «розмиванні» критеріїв, завдяки яким можна звіщати ознаку безкінечного культурного ланцюга, котрий зрощує все єдиною його природою?

На що націлена експансія сучасності? Чи не спричинить вона подій радикального вандалізму щодо накопичених тисячоліттями культурних скарбів, які наповнювали образ української культури живим подихом сакральності?

«Мені пощастило, що я працював 40 років з такою талановитою режисеркою, як Єфросинія Григорівна Сторож. Вона багато доклалася до вивчення і збереження народнопісенних на-дбань, запровадження численних фольклорних свят. Це її заслуга в тому, що сьогодні є народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки», у тому, що Кодимщина стала знаною на всю Україну. Це Єфросинія, ще тоді, коли фольклор сприймався як щось архаїчне й нікому не потрібне, зацікавилася сама і зацікавила всіх нас рідним корінням, історією, культурою, побутом пращурів. Пам’ять про Єфросинію Григорівну як про гарну людину, талановиту сподвижницю української культури назавжди залишиться в серцях односельців», — починає розмову директор Загнітківського будинку культури Сергій Григорович Олійник.

«Витоки» швидко завоювали культурний простір не тільки Одещини, а й усієї країни. На зміну своїм бабусям і матусям прийшли юні покоління. Але незмінною залишилася роль колективу — відродження обрядів і традицій українського села, збереження для нащадків багатого розмаїття народної творчості — основи сучасної культури села, де тісно переплелися спадщини україн-ського та молдовського народів.

Драматичний повнометражний фільм українського режисера Віллена Новака «Чому я живий», створений на Одеській кіностудії, став переможцем одразу двох міжнародних кінофестивалів — Future оf Film Awards та Europe Film Festival.

Як зазначається на сайті кіностудії, Future of Film Awards — це уні-кальна платформа для нових обдарувань і свято творчості та сміливості. Фестиваль із задоволенням відкриває можливості для талановитих режисерів, продюсерів, сценаристів, акторів та членів знімальної групи з усього світу, щоб вони показали свої роботи.