Матеріали без рубрики

19 липня сповниться 150 років від дня народження видатного українського політичного діяча, члена Центральної Ради, голови Ради міністрів і міністра закордонних справ УНР, одного із засновників УАПЦ Володимира Чехівського. За цією загальною фразою криється ціле життя подвижника української справи.

Народився Володимир Мусійович Чехівський 19 липня 1876 року в селі Гороховатці Обухівського району на Київщині в родині священника. За сімейною традицією отримав богословську освіту: спершу — в семінарії, а згодом — у Київській духовній академії. Під час навчання брав участь у роботі студентського гуртка українських соціал-демократів.

Від Декларації про державний суверенітет до сучасної України

Минає тридцять шість років від дня, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Для історії це лише мить, але для українського народу — ціла епоха. Саме тоді було започатковано політико-правовий процес, який завершився відновленням незалежної Української держави.

Для мене ця дата має не лише історичне, а й особисте значення. Як народний депутат Верховної Ради України першого скликання я був безпосереднім учасником тих подій. Минув час, змінилися покоління, однак переконання, яке сформувалося тоді, залишається незмінним: сучасна Україна виникла не випадково і не внаслідок збігу міжнародних обставин. Вона стала результатом послідовної політичної волі українського народу та відповідальних державницьких рішень парламенту.

Факти про гетьмана Івана Мазепу

Є промовистий факт про Мазепу, з ним самим не пов’язаний. Розроблений у 1916 році головний убір Українських січових стрільців був названий мазепинкою. Його форма з клиноподібним розрізом спереду відсилала до козацьких шапок XVII століття. У 1971-у дисидент Михайло Горинь перешив свою табірну шапку на мазепинку. І це було неабияким викликом радянській каральній системі. А у 2015-у Міноборони України затвердило мазепинку як польовий кашкет ЗСУ.

Але чому саме мазепинка й Мазепа? Чому в ряду Мазепа — Петлюра — Бандера, яких люто ненавидів СРСР, а тепер — Росія, першим стоїть ім’я Мазепи?

Цукровий діабет — тяжке хронічне захворювання, яке діагностують у людей різного віку, в тому числі й у дітей. Він буває першого або другого типу. У першому варіанті йдеться про порушення в роботі підшлункової залози, через яке організм не виробляє інсулін. При діабеті другого типу інсулін виробляється, але клітини організму мають порушену – знижену – чутливість до нього. В обох випадках у хворих спостерігається підвищення рівня глюкози в крові, що може спричинити дуже важкі наслідки.

Діабет може виникати як тимчасове явище, скажімо, у жінок, які виношують дитину. Але найчастіше це хронічна хвороба. Вилікувати її повністю неможливо, однак за допомогою правильно підібраної терапії можна забезпечити хворому повноцінне життя. Один із варіантів, як тримати діабет під контролем, — чаї із спеціального трав’яного збору, який містить перевірені рослинні компоненти, що здатні регулювати рівень глюкози та нормалізувати чутливість клітин до інсуліну.

Як  коричневий  шум  допомагає  заснути

Ніч повинна бути часом спокою, але для багатьох вона перетворюється на боротьбу із шумом, тривогами та безсонням. У пошуках якісного відпочинку дедалі більше людей звертають увагу на незвичне явище — коричневий шум. Що це таке і чому його називають звуковою ковдрою для мозку, яка допомагає заснути навіть у неспокійні часи?

Від першої миті життя людина потрапляє у світ звуків. Ми чуємо голоси близьких, шум вітру, спів птахів, дзюрчання води, музику та безліч інших звукових сигналів, які супроводжують нас щодня. Звуки допомагають нам пізнавати навколишній світ, спілкуватися, орієнтуватися в просторі та навіть відчувати емоції. Вони є невід’ємною частиною людського існування. Звуки можуть мати й важливе практичне значення. Завдяки слуху людина отримує інформацію про навколишній світ навіть тоді, коли не бачить джерела сигналу. Автомобільний гудок попереджає про небезпеку, дзвінок повідомляє про прихід гостей, а сигнал будильника допомагає вчасно прокинутися. Музика, своєю чергою, здатна впливати на емоційний стан: надихати, заспокоювати або мотивувати до дії. Таким чином, звуки виконують не лише інформаційну, а й психологічну функцію.

Більшість українців вважають необхідним перезавантаження влади в країні після завершення війни. Про це свідчать дані опитування, проведеного 7 травня — 3 червня Київським міжнародним інститутом соціології.

Респондентам ставилося запитання «На Вашу думку, після завершення війни для відновлення країни потрібно чи не потрібно перезавантажити та замінити центральну владу — Президента, уряд, Верховну Раду? Оберіть усе, що підходить». Респонденти могли обрати «Так, замінити Президента», «Так, замінити уряд», «Так, замінити Верховну Раду», «Так, потрібно замінити всіх» чи «Ні, не потрібно замінювати нікого». Для кожного органу влади бралися сумарні відповіді для нього і відповіді «потрібно замінити всіх». Наприклад, 63% обрали варіант «потрібно замінити всіх». Окремо Верховну Раду — 20%. Тому, виходить, загалом 83% хотіли б замінити Верховну Раду.

«Якщо ви переходите в депресію, ви помагаєте Путіну», — так історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак відповідає на запитання про моральне виснаження українців на п’ятому році Великої війни. Водночас головною темою розмови стала не лише війна, а й те, якою Україна вийде з неї. На думку вченого, справжня перемога полягає в побудові держави із сильними інституціями, незалежними судами й владою, обмеженою правилами, а не особистими зв’язками.

В інтерв’ю LB.ua історик пояснив, чому вважає, що Росія не може існувати без війни, як змінився суспільний договір між владою і громадянами після 2022 року, чому Україна стала фактором безпеки для всієї Європи та хто, на його думку, може очолити державу після завершення війни.

Сучасна людина живе у світі величезного вибору. Аптеки пропонують сотні препаратів, інтернет рясніє порадами щодо здоров’я, а реклама переконує у виняткових властивостях різноманітних засобів. У цьому інформаційному потоці легко загубитися і ще легше потрапити в пастку простих пояснень.

У свідомості багатьох людей слово «натуральний» майже автоматично асоціюється з безпечністю, а «синтетичний» — із чимось чужим і потенційно шкідливим. Ми охоче довіряємо трав’яним настоям, біологічно активним добавкам чи народним рецептам, нерідко ставлячи їх вище за препарати, створені в лабораторіях. На перший погляд, міфи про «натуральні» ліки здаються цілком безневинними. Зрештою, що поганого в тому, щоб випити трав’яний чай чи скористатися рецептом, який передавався в родині з покоління в покоління? Проблема виникає тоді, коли віра в такі засоби починає витісняти здоровий глузд і наукові знання. Саме в цей момент нешкідливий міф перетворюється на реальну загрозу для здоров’я і навіть життя.

Під час недавнього книжкового форуму, де на численних майданчиках особливу увагу приділяли популяризації читання, розвитку читацької культури та розширенню знань про літературу й культуру серед людей різного віку та соціального статусу, 5 червня у внутрішньому дворику Одеської національної наукової бібліотеки відбулася тематична зустріч із представниками Управління патрульної поліції в Одеській області.

Локація «Порядок — це ти» була присвячена правилам дорожнього руху та безпеці на дорогах.

За даними Київського міжнародного інституту соціології, яке проводилося 7 травня – 3 червня, довіра до президента Володимира Зеленського стабілізувалася на рівні 61% (не довіряють йому 34% респондентів, баланс довіри-недовіри становить + 27%).

Загалом соціологи запитували про довіру до 18 різних публічних діячів.

У спису представників сфери оборони всі мають позитивний баланс довіри-недовіри. Найкраще респонденти ставляться до Роберта Бровді (70% довіряють, 7% не довіряють, а баланс становить +63%), Валерія Залужного (73%, 21%, +52%), Кирила Буданова (70%, 22%, +48%), Андрія Білецького (49%, 12%, +38%), Олександра Сирського (52%, 36%, +16%).

135 років тому народився полковник Армії Української Народної Республіки, командир Січових стрільців, засновник і перший голова Української військової організації та Організації українських націоналістів Євген Коновалець.

З’явився він на світ 14 червня 1891 року в мальовничому селі Зашків поблизу Львова (тепер входить до складу Львівської міської територіальної громади) у сім’ї управителя місцевої народної школи Михайла Коновальця. Мати, Марія Сорока, яка походила з українського роду священників Венгриновських, також учителювала. Дід Євгена, Михайло Коновалець, був у цьому селі грекокатолицьким парохом. Незаперечний вплив на ідейне виховання хлопця мав батьків брат — о. Володимир Коновалець. У такій високоінтелігентній і патріотичній родині й зростав Євген, виховуючи в собі стійкість характеру, любов до свого народу та презирство до ворогів.

Класифікація Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) налічує понад 100 типів пухлин головного мозку. Вони можуть бути як доброякісними й майже не впливати на здоров’я людини, так і злоякісними, що швидко прогресують і потребують термінового втручання.

За даними Міжнародного агентства з дослідження раку, у 2022 році у світі було зареєстровано 321731 новий випадок раку мозку та центральної нервової системи й 248500 смертей.

Смерть Симона Петлюри не завершила його історію, а започаткувала столітню боротьбу за пам’ять про нього

Цьогорічний травень значною мірою пройшов під знаком Симона Петлюри — українського державця, очільника Директорії УНР, творця українського війська та Головного Отамана Армії УНР, зазначається у статті «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua)

26 травня минули 100-ті роковини з дня його трагічної смерті в Парижі. Цій події була присвячена низка заходів — від випуску ювілейної монети до наукових конференцій і видання книги. Однак однією з найпомітніших подій стало відкриття в Національному музеї історії України виставки «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри». Вперше за роки незалежності українці можуть побачити раритетні особисті речі Головного Отамана Армії УНР, а також елементи одностроїв лідерів визвольного руху. Колекція, яка впродовж багатьох років збиралася та зберігалася на Заході зусиллями небайдужих представників української діаспори, нарешті в Україні. Тож можна сказати, що Симон Петлюра теж поволі повертається на Батьківщину з еміграції.

Очима сучасників

Сучасники по-різному сприймали Симона Петлюру. Хтось був до нього більш прихильним, хтось — менше. Вистачало й критиків. Для прихильників він був людиною, яка намагалася втримати українську державність у хаосі революції, символом Армії УНР і, поза сумнівом, Головним Отаманом.

Іноді найбільшу силу мають не гучні слова, а маленькі щоденні перемоги. Історія Анастасії — саме про це. Про дівчинку, яка від самого народження веде непросту боротьбу, але не втрачає світла в очах, віри в себе та любові до життя. Попри біль, складні прогнози лікарів, вимушений переїзд і численні труднощі, Настя продовжує йти вперед — крок за кроком, надихаючи всіх навколо своєю щирістю, талантом і силою духу.

Анастасія Коробка народилася у Луганську в грудні 2011 року. Від самого народження її життя стало справжнім випробуванням — дівчинка з’явилася на світ із важкою патологією суглобів. Лікарі не давали втішних прогнозів і казали батькам, що Настя, найімовірніше, ніколи не зможе ходити самостійно. Але навіть тоді в родині жила надія.

У рамках проєкту Learn Across Borders в Одесі відбулася презентація нової методики викладання української мови як іноземної. Захід став комунікаційною платформою для обміну академічним досвідом між педагогами України та Румунії.

Офіційне відкриття конференції провели менеджер проєкту, директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегії ЄС для Дунайського регіону» Ігор Усатюк і ректорка Одеської академії неперервної освіти Любов Задорожна.

Платформа «Меморіал» спільно з громадською організацію «Всесвітній день вишиванки» започатковують нову традицію на вшанування полеглих захисників і захисниць України.

Акція відбудеться 21 травня — у третій четвер місяця, коли українці в усьому світі відзначають День вишиванки.

Цьогоріч новим символом цього міжнародного свята, символом вдячності та пам’яті стане вишита стрічка, яку можна прикріпити біля портретів на алеях героїв вашого міста чи громади, біля пам’ятної дошки на будинку або закладі освіти, місці роботи...

Пов’язування вишитої стрічки знаменуватиме зв’язок із тими, хто вже ніколи не одягне вишиванку, а водночас — нашу відповідальність перед пам’яттю про них, незгасну любов до тих, хто віддав своє життя, захищаючи наше. Як зазначають організатори, мета акції — сформувати традицію вшанування полеглих героїв у межах Дня вишиванки.

«Завдяки любові українців до цього свята День вишиванки має свій особливий настрій — світлий, радісний, щирий. Утім, щодня — й особливо в цей святковий день — українці повинні пам’ятати, завдяки кому мають можливість бути вільними, одягати вишиванки, спілкуватися українською мовою», — зазначають натхненники нової ініціативи.

(До 126-ї річниці від дня народження ідеолога українського націоналізму)

Слово «доктрина» з латини означає знання, приведене у чітку, тезову, систему, згідно з певними принципами. Далеко не всі автори наважуються на такі концептуальні праці, що визначають віхи національної думки. А от одесит Юрій Липа — наважився. Бо на час друку своєї видатної праці «Чорноморська доктрина» (1940) мав уже міцну інтелектуальну основу та досвід. Цього досвіду набув в Одесі, де минули його юнацькі роки.

Його батько — видатний український діяч, письменник — Іван Липа зміг дати синові прекрасну та глибоку українську освіту, що спиралася на найкращі тогочасні інтелектуальні досягнення. Юрій отримав ґрунтовні знання з історії, географії, політики, літератури. Знання іноземних мов дозволило йому глибоко осягнути тогочасні інтелектуальні моделі. Вищу медичну освіту здобув у Познанському університеті.

26 квітня минуло 40 років від Чорнобильській трагедії — наймасштабнішої техногенній катастрофі в історії людства.

Упродовж тривалого часу тодішня влада приховувала від власних громадян справжній стан справ, реальну картину того, що сталося тієї квітневої ночі 1986-го на Чорнобильській АЕС у доволі благополучній за радянськими мірками Прип’яті. Хоча, цілком імовірно, система й сама не усвідомлювала до кінця масштабів трагедії. Знадобилося майже три роки, щоб почати говорити про причини і наслідки аварії на ЧАЕС відверто і відкрито.

Самолікування стало невід’ємною частиною повсякденного життя сучасної людини. У ситуаціях, коли час обмежений, а симптоми здаються незначними, багато хто обирає швидке рішення: звернутися не до лікаря, а до домашньої аптечки чи поради фармацевта. З одного боку, це свідчить про зростання обі-знаності й самостійності у питаннях здоров’я, з іншого — приховує потенційну небезпеку, яка не завжди очевидна на перший погляд.

МОЖЛИВІСТЬ самостійно полегшити стан при легких нездужаннях є безперечною перевагою, оскільки це заощаджує час, зменшує навантаження на медичну систему і дає людині відчуття контролю над власним самопочуттям. Однак там, де закінчується користь, нерідко починається ризик, бо неправильний вибір препарату, ігнорування симптомів або недо-оцінка серйозності стану можуть призвести до ускладнень.

Квітень 1945 року. Через карпатське село Ямельниця на Львівщині йде великий підрозділ НКВС. Він прямує до лісу — до криївки українських повстанців. Починається бій, який триває кілька годин. Наприкінці бою нквсівці чують фламандську лайку. Вони беруть у полон українського націоналіста, яким виявився бельгієць Альберт Газенбрукс.

Ця подія стала кінцем історії підпільного радіо «Самостійна Україна» з кодовою назвою «Афродіта». Воно виходило в ефір протягом півтора року — з осені 1943-го до весни 1945-го — під двома окупаціями, в тилу ворога, ще й п’ятьма мовами! У квітні 1945-нр востаннє прозвучало: «Увага! Увага! Ви чуєте голос «Вільної України».

16 квітня на 91-у році завершив свій земний шлях ветеран Народного руху України, почесний мешканець Арцизької громади, шанований лікар-хірург Володимир Антонович ТЕРАВСЬКИЙ.

Народився він 24 грудня 1935 року в селі Іванівці Деражнянського району Хмельницької області. У 1960-у закінчив Одеський медичний інститут ім. М.І. Пирогова, отримавши спеці-альність «лікувальна справа» та кваліфікацію лікаря. Того ж року був зарахований на посаду лікаря-терапевта Кам’янської лікарні Арцизького району. Згодом став головним лікарем Теплицької дільничної лікарні.

У 1970-у Володимира Антоновича перевели на посаду заступника головного лікаря Арцизької центральної районної лікарні, а в 1977-у очолив хірургічне відділення цього медичного закладу. Із 2002-го по 2024-й працював уже звичайним хірургом, навчаючи молоде покоління лікарів. Із вересня 2024-го за станом здоров’я полишив лікарську справу.

За понад шістдесят років практики Володимир Теравський провів більше 15 тисяч операцій. Наприкінці 2022-го його ім’я як найстаршого практикуючого хірурга нашої країни було внесене до Книги рекордів України.

Мало хто знає, але історія античних міст Північного Причорномор’я почалася не з відомої всім Ольвії. Найпершим грецьким поселенням у нашому регіоні була Борисфеніда, заснована ще приблизно у 645—644 роках до нашої ери.

Що особливо цікаво: сучасний острів Березань тоді ще не був островом, а довгим вузьким мисом, який лише у IV ст. до н.е. відокремився від материка через підняття рівня Чорного моря. Саме на його південному краю греки і заснували свою колонію.

У Чорному морі, за десятки кілометрів від узбережжя Одещини, лежить маленький скелястий клаптик суші — острів Зміїний. Його площа менша за багато міських кварталів. Але історія цього острова — величезна: від античних міфів до сучасної війни з Росією.

Сьогодні Зміїний знають у всьому світі як символ українського спротиву. Та його історія почалася тисячі років тому.

Замість проби Манту із квітня в Україні запроваджуються нові, чутливіші та ефективніші, методи діагностики туберкульозу, повідомив генеральний директор Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Йдеться, зокрема, про тест вивільнення гама-інтерферону — лабораторний аналіз венозної крові, який не дає хибнопозитивних результатів. Під час нього стимулюють T-лімфоцити пацієнта специ-фічними антигенами бактерії Mycobacterium tuberculosis, яка спричиняє туберкульоз, та вимірюють рівень виробленого гамма-інтерферону. Якщо він вищий за референтні значення, це свідчить про наявність інфекції.

20 березня сповниться 387 років від дня народження Івана Мазепи, гетьмана України у 1687 — 1709 роках.

Ще за часів Мазепи склалося прислів’я «Від Богдана до Івана не було гетьмана». Безумовно, не слід сприймати цей вислів як зовсім точний. По-перше, були, і забагато. Якраз період Руїни породив ще один вислів: «Що козак — то полковник, що сотник — то гетьман», яке підкреслювало розбрат, чим користалися вороги. По-друге, були серед гетьманів і більш чи менш достойні люди. Передусім ідеться про Петра Дорошенка. На жаль, у підсумку, він склав зброю і пішов служити москалям. Ці часи добре відображені у безсмертному творі Лесі Українки «Бояриня».

Приблизно 10 секунд — це час, за який нікотин та інші токсичні сполуки через легені або слизову оболонку ротової порожнини потрапляють у кров, коли людина курить, вейпить або використовує нікотинові снюси. Через кров шкідливі хімічні речовини розносяться по всьому тілу — до мозку, серця та інших органів.

Утім, небезпеку становить не лише нікотин, який викликає звикання та залежність. Аерозоль вейпів (електронних сигарет), наприклад, містить важкі метали та токсичні сполуки, які утворюються під час нагрівання рідин з ароматизаторами. Ці речовини можуть спричиняти запалення дихальних шляхів та шкодити серцево-судинній системі.

Легіонельоз (або хвороба легіонерів) — це інфекційна хвороба, яку спричиняють бактерії роду Legionella, найчастіше — Legionella pneumophila. Вона може призводити до тяжкого ураження легень і розвитку пневмонії.

Особливість цієї інфекції полягає в тому, що бактерії поширюються через водні системи, які широко використовують у сучасній інфраструктурі міст — від кондиціонування до душових і фонтанів.

Січень 1918 року. Одеса стояла на межі катастрофи. У місто, розбурхане війною, революцією й безладом, увірвалися більшовики під проводом Михайла Муравйова — колишнього царського офіцера, який став головним виконавцем ленінської по-літики «очищення тилу від контрреволюції».

27—30 січня 1918-го в Одесі спалахує більшовицьке повстання. Його підтримують екіпажі кораблів Чорноморського флоту, зокрема крейсера «Алмаз», броненосців «Синоп» та «Ростислав». Саме «Алмаз» став плавучою катівнею, де нова влада вершила самосуд над «ворогами революції».

Представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні представило в Одесі інтерактивну інсталяцію в межах загальнонаціональної інформаційної кампанії з протидії торгівлі людьми та експлуатації «Тобі це знайомо?».

Одеса стала десятим і фінальним містом загальнонаціонального туру інсталяції Україною. Вона експонувалася у велелюдному місці - на залізничному вокзалі, щоб охопити якнайширшу авдиторію, розповідаючи, як розпізнавати небезпечні ситуації та дізнатися, куди звертатися по допомогу.

Третього березня Станіславові Савовичу виповнилося 95 років. Він — знакова постать культурно-мистецького середовища Одеси, степового півдня України.

Народився ювіляр у Гайвороні, що на річці Південний Буг. З північного заходу сусідить Бершадь (Вінниччина). Рукою кинути на південь — постане Саврань (Одещина, до якої тривалий час входив Гайворонський район). А коли рушити трохи далі строго на північ — славнозвісна Умань на Черкащині.