№ 36 (22612) четвер 24 вересня 2026 року

Демонструвати успіхи там, де їх нема, — вже звична поведінка для представників США, зокрема в російсько-українському треку. Як і тиснути там, де легше, а не там, де треба. УНІАН (https://www.unian.ua/) розбирався, чому «значний прогрес» у переговорах варто сприймати критично.

Після в прямому сенсі запального літа, який Україна влаштувала, зокрема російським НПЗ, Кремль повернувся до теми тристоронніх мирних переговорів (у форматі Україна-Росія-США), які, попередньо, можуть початися у жовтні. Спецпосланці США Стів Віткофф і Джаред Кушнер, які на початку вересня вкотре відвідали Москву і — вперше з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну — Київ, вже назвали це «значним прогресом». Натомість в Україні зазначають, що відновлення переговорів за посередництва США не означає припинення вогню (і зовсім не через «небажання Києва»).

29 вересня сповниться 160 років від дня народження видатного історика і державного діяча, голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського (1866—1934).

Понад 40 років Михайло Сергійович Грушевський був в епіцентрі суспільно-політичних подій в Україні. У полі зору державника і вченого перебували тисячі людей — учні, колеги, однопартійці, знайомі та кореспонденти, у тому числі з Одещини. Фактично упродовж кінця ХІХ — перших десятиліть ХХ століть серед його листувачів значилася наукова та культурна еліта нашого краю, тож він був чудово обізнаний із місцевими подіями.

Як правило, президентський телевізійний пул у США працює так: п’ять великих телемереж – BC, CBS, CNN, Fox News і NBC – по черзі забезпечують зйомку президента, а потім передають відео всім іншим медіа.

Це не привілей конкретного каналу, а механізм, який дозволяє журналістам постійно бути поруч із президентом навіть там, де фізично неможливо розмістити десятки знімальних груп. Така система існує десятиліттями. І не лише в США, до речі.

Того дня якраз була черга CNN висвітлювати поточну активність президента Трампа.

Одеса завжди мала власну візуальну мову. Її формували архітектура й міський простір, вивіски та мозаїки, книжкова графіка, театральні афіші, предмети побуту, одяг і численні культурні традиції. Сьогодні цей образ продовжує змінюватися — його переосмислюють дизайнери, художники, архітектори та дослідники, які працюють із сучасним міським контекстом.

Саме про цю взаємодію міста й дизайну говорили 19 вересня у Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М.С. Грушевського під час одноденного дизайн-форуму Odesa Inspires.

З чого формується особистість? Що є запорукою щасливої долі? Як не розтринькати талант, даний Богом, і можливості, які трапляються на життєвому шляху? Завдяки чому душа не черствіє, а зберігає тепло, любов і завзяття, яких вистачає на багато-багато людей, справ та ініціатив?

Кілька міркувань-відповідей на ці запитання — у короткій розповіді про Наталю Олександрівну Чайчук, яка у ці вересневі дні відсвяткувала гарний ювілей свого непростого, але дуже цікавого і насиченого життя.

Усі ми родом з дитинства, писав класик. І саме там, у дитинстві, у сім’ї закладаються основи нашого характеру, наших звичок, наших цінностей. Наталя Олександрівна зростала у сім’ї люблячих батьків, які, огортаючи дітей ніжністю й турботою, водночас привчали їх до дисципліни та відповідальності. Ще б пак: обоє — Світлана Ігорівна Лучіч і Олександр Володимирович Фокін — кандидати фізико-матиматичних наук, тож точність і принциповість були їм притаманні і в професійному, і в побутовому житті.

Отож кілька слів про тих, хто подарував світові нинішню ювілярку. По закінченні Одеського університету працювали в нашій обсерваторії, але невдовзі повернулися в альма-матер: Світлана Ігорівна — на кафедру фізики, Олександр Володимирович — математики. Згодом батько очолив кафедру кібернетики, працював на передвісниках нинішніх комп’єютерів — перших обчислювальних машинах.

У День захисників і захисниць України Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М.С. Грушевського запрошує на презентацію видання «Атланти нашої волі».

Книгу присвячено вшануванню пам’яті загиблих героїв російсько-української війни. Роман Кракалія впродовж 2025 року брав інтерв’ю у рідних та близьких воїнів. Дописи друкувалися на сторінках обласної громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». У центрі кожної статті постає цілісна неповторна особистість героя. Публікації стали останнім великим проєктом Романа Кракалії. Письменник і журналіст пішов із життя 31 січня цього року.

Як реактивні дрони змінюють правила повітряної війни і чому швидкі перехоплювачі — лише частина рішення

Росія зробила свої ударні дрони швидшими. Для української ППО це означає не просто нову характеристику чергової модифікації «Шахеда» і не лише потребу в ефективному засобі протидії. Адже навіть тоді, коли протиповітряні підрозділи матимуть достатню кількість зенітних боєприпасів, здатних наздоганяти реактивні БпЛА ворога, проблема, про яку нині мало говорять, нікуди не зникне.

Час.

Для ППО на ухвалення рішень і перехоплення реактивних цілей під час масованих атак часу залишатиметься надто мало.

Про новий виклик, який постає внаслідок застосування Росією швидкісних дронів, та про логіку його подолання — в аналітичних нотатках «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua).

«Погані фашисти напали на миролюбний Радянський Союз (СРСР), який за допомоги демо-кратичних країн Заходу в цій кривавій війні врешті-решт переміг. Відтак СРСР відвернув від всього «прогресивного» людства страшну загрозу його існуванню. Слава Радянському Союзу!». Приблизно так увійшла Друга світова війна у радянські, і не лише, підручники історії. Чи справді все було так просто? Коли і хто цеглинка за цеглинкою вибудовував фундамент Другої світової війни? Чи була у Другої світової глобальна мета, а якщо так, то яка? Хто реально виграв цю війну. Хто її програв? Спробую відповісти на ці запитання.

Формальний початок війни, у даному разі — 1 вересня 1939 року, точно не є її реальним початком. Військовому теоретику, німецькому генералу Гайнцу Ґудеріану, одному з головних стратегів концепції «бліцкригу», належать геніальні слова: «Війна починається не після мобілізації, а з її початком. Мобілізація — це вже війна». Ці слова дають змогу зрозуміти, чому 1 серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Російській імперії. Тому, що 30 липня 1914-го остання розпочала загальну мобілізацію.

Що буде, якщо художник візьме до рук олівець, пензель, скло і глину? Можливо, вийде виставка, де портрети почнуть перегукуватися з книжковими героями, а кераміка та скло — зберігати пам’ять про кіно.

Саме таку зустріч із мистецтвом готує Музей української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М.С. Грушевського. 26 вересня тут відкриється персональна виставка заслуженого художника України Бориса Бєлова — «Портрет, станкові ілюстрації, художнє скло та кераміка у ХХІ столітті».

Як транспортна інфраструктура впливає на комах-запилювачів

Загибель, спричинена зіткненнями тварин із транспортними засобами на дорогах й залізницях, є найбільш очевидним і добре відомим прикладом негативного впливу транспортної інфраструктури на дику природу. Щорічно значна кількість особин гине або зазнає травм — від земноводних і птахів до копитних та великих хижаків.

Проте, як підкреслюють у Всесвітньому фонді природи WWF-Україна, є ще одна, значно менш помітна група жертв дорожнього руху — комахи. Їх загибель на автошляхах досі залишається значно менш дослідженою, ніж смертність хребетних. Водночас наукові роботи показують, що масштаби такого впливу можуть бути значними.

Як українці масово «зачищають» інтернет від ворожого контенту

Поки увага суспільства зосереджена на подіях на фронті, в Україні щодня триває інша, менш помітна, але не менш важлива боротьба — за інформаційний простір. І якщо ще кілька років тому розмови про інформаційну війну звучали дещо абстрактно, то сьогодні її наслідки цілком відчутні: від панічних настроїв до навмисного розхитування суспільства через фейки, маніпуляції та вкиди.

Останнім часом характер дезінформації помітно змінився, вона дедалі частіше маскується під новини, «інсайди» або навіть аналітику. Типовий приклад — повідомлення з посиланням на «анонімні джерела», гучними заголовками на кшталт «терміново» або «увага», без конкретних фактів чи підтверджень. Ще одна поширена ознака — емоційний тиск: текст одразу викликає емоційне пригнічення та обурення, не залишаючи простору для раціонального аналізу.

Упродовж тисячоліть західне узбережжя Фінляндії непомітно змінювало свою форму. І сьогодні там продовжує підніматися земля, яка раніше перебувала під гігантським крижаним щитом.

На перший погляд, пише https://www.unian.ua, це просто природне розширення суші. Однак для власників прибережних ділянок реальність складніша: новоутворена поверхня землі не стає автоматично продовженням власності, що їм належить.

Як у Балті ромських жінок навчають бути голосом своєї громади

Війна навчила нас багатьох речей, про які раніше ми могли навіть не замислюватися. Сьогодні знання про домедичну допомогу, мінну безпеку чи кіберзахист здатні одного дня врятувати життя. Про це і не тільки йшлося під час інформаційно-просвітницької зустрічі представниць ромської громади Балтщини, яка відбулася в місцевій публічній бібліотеці, повідомляє https://novynar.city.

Захід пройшов у межах проєкту «Ромські жінки. Лідерство. Мир. Безпека», який реалізується у координації з «Коаліцією 1325. Одещина» і спрямований на підтримку та посилення ромських жінок. Його організатором виступила ГО «Романі Збора».