№ 35 (22611) четвер 17 вересня 2026 року

У понеділок, 14 вересня, в Одесі відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, присвячене «невідкладним завданням гуманітарної та інформаційної політики на Одещині в контексті національної безпеки та цілісності українського культурно-інформаційного простору».

Саме вже формулювання теми багато про що говорить. Бо мова, культура, історична пам’ять, інформаційний простір, національні спільноти, релігійне середовище сьогодні вже неможливо розглядати як другорядні, «мирні» сфери державної політики. Особливо тут, на Півдні.

Провели в Одесі зустріч одеських журналістів і редакторів із народними депутатами, членами Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики і Тимчасової слідчої комісії, що розслідує злочини Росії проти журналістів.

Організувала зустріч Національна спілка журналістів України (НСЖУ). Дякую за підтримку ініціативи голові ТСК Євгенії Кравчук.

Приймали нас у неділю в редакції «Одеського життя», і я радий, що саме тут. Головний редактор і видавець Геннадій Чабанов в умовах війни активно перебудовує це медіа (та газету «На пенсії») і показує, як регіональна редакція може заробляти й залишатися незалежною. Газета виходить із 2007 року, у неї сильний друк і великий онлайн, а троє працівників редакції зараз служать у ЗСУ. Депутатам було корисно побачити це не в презентації, а на місці.

Америка наближається до вирішальних проміжних виборів, під час яких визначиться розстановка сил в обох палатах Конгресу. Відверто кажучи, слово «вирішальні» навіть не повною мірою передає важливість моменту. З огляду на те, що Америка скочується до одноосібного правління, а державні поліційні структури — як-от Служба імміграційного та митного контролю (ICE) — вбивають американських громадян просто на вулицях, ставки в цій грі надзвичайно високі.

Намагаючись зберегти такий устрій, республіканці провели в Далласі захід, названий «конвенцією», на якому президент Трамп пообіцяв виплатити по 5000 доларів кожному дорослому громадянину за умови, що Республіканська партія збереже контроль над обома палатами Конгресу. Сенаторка-республіканка від штату Мен Сюзан Коллінз розкритикувала цю дивну пропозицію президента, чітко заявивши, що уряд не повинен роздавати гроші, аби впливати на волевиявлення громадян. Утім, учасники мітингу в Далласі зустріли слова Трампа оплесками. Такою є природа сучасного електорату республіканців. Ні, не всі вони були «реднеками» чи техасцями — чи, можливо, це одне й те саме?

Абсолютна більшість українців — 77% — вважають, що навіть за умови нової хвилі російських ударів по енергетиці Україна все одно має продовжувати збройний опір РФ. Про це свідчать опубліковані 15 вересня результати нового опитування, проведеного Ки-ївським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

Лише 12% респондентів вважають, що заради побутового комфорту варто погодитися на будь-які вимоги Росії, ще 11% — не визначилися з відповіддю.

Як Балта готується до зими

Що потрібно місту, аби взимку у кранах була вода навіть тоді, коли світло зникає? Відповідь — не лише генератори. У Балті поступово вибудовують цілу систему енергетичної та технологічної незалежності: встановлюють сонячні електростанції, оновлюють водопровідні мережі, облаштовують резерви води, автоматизують роботу свердловин і навіть переводять старі карти мереж у цифровий формат.

За останні роки «Балтаводоканал» зробив чимало з того, що мешканці не завжди бачать. Частину старих труб замінили, проблемні ділянки локалізували за допомогою нових засувок, запрацювали сонячні станції, які допомагають підприємству заощаджувати електроенергію. Наступний крок — акумулятори, які дадуть змогу накопичувати сонячну енергію вдень і використовувати її вночі. Про це кореспондентці (https://novynar.city) розповів керівник підприємства Алік Табачник.

В Україні пропонують дозволити громадянам за власним бажанням повністю вилучати по батькові з офіційних документів. Відповідну петицію подали до уряду, закликавши розробити зміни до Цивільного кодексу та законодавства про державну реєстрацію актів цивільного стану. У зверненні зазначається, що нині закон дозволяє змінити по батькові, але не відмовитися від нього повністю, що може створювати незручності з особистих чи сімейних причин, а також під час оформлення документів і реєстрації за кордоном.

На перший погляд, по батькові — давня й невід’ємна частина українського імені. Але чи завжди українці називалися так, як ми звикли сьогодні? Чи був Богдан Хмельницький Михайловичем, а Степан Бандера — Андрійовичем? І коли з’явилося звичне П.І.Б.?

За доказовою базою контррозвідки та слідчих Служби безпеки 10 років ув’я-знення з конфіскацією майна отримав російський агент, якого СБУ викрила у жовтні 2024 року на підпалах в Одеській області.

Як з’ясувало розслідування, засудженим є завербований ворогом місцевий безробітний. До уваги російських спецслужбістів він потрапив, коли шукав «легкі» заробітки в телеграм-каналах. В одному з таких чатів на нього вийшов представник рф і запропонував гроші за підпали ад-мінбудівель та авто українських воїнів.

В Одеській національній науковій бібліотеці відбулася творча зустріч і презентація праці Олексія Роготченка «Шістдесят тоталітарних років: зображальне мистецтво України» (Київ: Ліра-К, 2026). Це третє видання фундаментальної книги київського мистецтво-знавця, доповнене і перероблене. Друге, представлене минулоріч у Києві, Вінниці й Івано-Франківську, вже стало фактом наукового життя. Нагадаю, воно було відзначене журі конкурсу «Краща книга виставки-форуму-2026» у номінації «Науково-документальне видання» під час цьогорічного ярмарку «Українська книга на Одещині».

Презентація ж третього видання вперше відбулася два місяці тому на локації Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М.С. Грушевського (див. «Чорноморські новини», 16.07.2026). Отже, саме Одеса дала путівку в життя книжковій новинці, виявивши належну увагу до напрацювань й особи мистецтвознавця.

Симптоматично, що в далекому 1970-у в журналі «Ранок» була опублікована перша мистецтвознавча стаття Олексія Роготченка, яка певним чином визначила характер і спрямування його діяльності на наступні десятиліття. Того ж року в одеській «публічці» відкрили відділ мистецтв. Дві, на перший погляд, ніби не пов’язані між собою стартові події, однак вони мають спільний знаменник: місію служіння мистецтву в часи, коли вже нівелювалися здобутки «хрущовської відлиги». За сприяння одеської організації Спілки художників знаного науковця запросила завідувачка згаданого відділу, театрознавиця, публіцистка і пристрасна бібліофілка Тетяна Василівна Щурова. У цих людей, що належать майже до одного покоління, вже при першій зустрічі виявилося багато спільного у тих ледь вловимих, обумовлених культурою дрібних речах, з яких зіткані людські взаємини.

185 років тому, 18 (30) вересня 1841-го, у Гадячі, що на Полтавщині, в родині нащадків козацької старшини народився майбутній видатний громадсько-політичний діяч, публіцист, історик, філософ, великий демократ, соціаліст та фемініст Михайло Драгоманов.

Його батько — Петро Якимович — був передовим для свого часу громадським діячем і письменником, а дядько — Яків Якимович — поетом-декабристом, в’язнем Петропавлівської форте-ці. Молодша сестра Ольга (Олена Пчілка) була матір’ю Лесі Українки та всієї славетної родини Косачів.

Хліб — це і щемкі спогади з дитинства, і тривка пам’ять про предків.

«Коли на лані зрілого жита з’являється хвиля, то здається, ніби пробігає добре замаскований вовк, а його хутро — барви стиглих житніх колосків. У дохристиянській культурі (зокрема слов’янській та німецькій) вовк уособлював дух хліба. Називали його зазвичай Житнім, у німців часом — Пшеничним», — цей уривок із журналу «Локальна історія» оживляє у свідомості глибоку красу ниви.

Я не раз спостерігав влітку перед жнивами, як поле перетинає Житній вовк.

Це справді дивне явище, коли в цілковитій тиші і спокої щось невидиме борознить море збіжжя.

В’ячеслав Нічик і культурна програма Суперкубка УЄФА (Vyacheslav Nichik: Tribute to Dimebag Darrell live at UEFA Cultural Program)

Навіть якщо хтось із нас не є прихильником року, все ж, вважаємо, варто знати, що серед представників цього музичного жанру, які збирали чи збирають у світі багатотисячні аудиторії, є й наші земляки — одесити. Нижче — про одного з найяскравіших із них.

Суперкубок УЄФА — одна із найпомітніших подій європейського футбольного календаря. Щорічний матч, у якому зустрічаються переможці головних клубних турнірів Європи, давно перетворився не лише на спортивне свято, а й на масштабну міжнародну культурну подію. Навколо футбольного поєдинку формується велика програма, що об’єднує музику, шоу, сучасні сценічні технології та представників різних культур.