То червонокнижні чи мисливські?

Вбиваємо чи охороняємо?

Зокрема, законопроєкт відносить до мисливських п’ять видів, занесених до Червоної книги України: рись євразійську (Lynx lynx), видру (Lutra lutra), бабака степового (Marmota bobak), лося європейського (Alces alces) і казарку червоноволу (Branta ruficollis).

«Включення видів, занесених до Червоної книги України, до категорії мисливських тварин створює внутрішню нормативну суперечність. Частина друга ст. 6 законопроєкту забороняє полювання на такі види, однак інші його положення, зокрема п. 6 розділу VIII, встановлюють строки полювання на окремі з них. Така конструкція не узгоджується зі спеціальним режимом охорони об’єктів Червоної книги України», — зауважують у WWF-Україна.

Неприпустимим є і використання в законопроєкті формулювання «мисливські тварини, внесені до Червоної книги України». Занесення виду до Червоної книги означає встановлення щодо нього спеціального природоохоронного режиму, спрямованого на його збереження та відновлення.

Під міжнародним захистом

Законопроєкт також відносить до переліку мисливських низку видів птахів, які мають різний природоохоронний статус на глобальному та європейському рівнях і перебувають під охороною міжнародних та європейських природоохоронних актів.

Це, зокрема, деркач (Crex crex), попелюх / чернь червоноголова (Ayt-hya ferina), тур-пан (Melanitta fusca), морянка (Clangula hyemalis), грицик малий (Limosa lap-ponica), гор-лиця звичай-на (Streptopelia turtur).

Для окремих із цих видів Червоний список МСОП (IUCN Red List) фіксує несприятливий природоохоронний статус або тенденцію до скорочення чисельності. На європейському рівні ці види також охороняються відповідно до Бернської конвенції, зокрема її додатків II та III.

Критично важливі періоди

Ще один блок зауважень WWF-Україна стосується запропонованих строків полювання.

Зокрема, законопроєкт передбачає полювання на самців козулі з 1 травня до грудня включно. Початок цього періоду частково збігається із сезоном тиші, який відповідно до Закону України «Про тваринний світ» триває з 1 квітня до 15 червня та передбачає обмеження факторів неспокою у місцях масового розмноження диких тварин.

Хоча на час дії воєнного стану відповідні положення про сезон тиші тимчасово призупинені, біологічні цикли диких тварин залишаються незмінними. Періоди розмноження, народження та вирощування потомства мають враховуватися під час визначення строків полювання незалежно від тимчасового правового режиму.

Окреме занепокоєння викликають також строки полювання на борсука, які охоплюють березень, адже саме в цей місяць у цих тварин триває період розмноження і вигодовування потомства.

WWF-Україна застерігає: хоча законопроєкт формально не скасовує сезон тиші, запропоновані строки полювання створюють ризик фактичного нівелювання його природоохоронної мети. Полювання в цей період може спричиняти турбування не лише цільових видів, а й інших тварин, які народжують, вигодовують або охороняють свою малечу.

Навіть лосенята й бабаки?

Законопроєкт передбачає також строки полювання на молодняк копитних, здатний до самостійного існування, включно з молодняком лося європейського — виду, занесеного до Червоної книги України.

Окремо документ визначає строки полювання на бабака степового, попри те, що цей вид був занесений до Червоної книги України у 2021 році. Значна частина його життєздатних популяцій або загинула, або перебувала чи досі перебуває у зонах бойових дій (Харківська, Луганська, Донецька та Запорізька області).

Неприпустимі знаряддя полювання

WWF-Україна вважає неприпустимим включення до переліку знарядь полювання таких засобів: речовини, які можуть бути використані для відстежування тварин, мисливські списи, самолови, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, тепловізори і прилади нічного бачення.

Частина цих засобів за чинним Законом України «Про мисливське господарство та полювання» належить до заборонених способів і засобів добування або має суттєві обмеження щодо застосування.

«Застосування таких засобів істотно розширює технічні можливості людини щодо виявлення, переслідування та добування диких тварин. Це може негативно впливати не лише на чисельність, а й на вікову, статеву та генетичну структуру популяцій. Такий підхід не відповідає задекларованому в законопроєкті принципу сталого використання мисливських тварин», — пояснюють експерти.

Аборигенні, чужорідні та інвазійні

Природоохоронці вважають юридично та науково необґрунтованою категорію «небажані для мисливського господарства тварини».

До цієї категорії законопроєкт відносить, зокрема, аборигенні види української фауни — вовка, лисицю, сіру ворону, сороку та сойку. Кожен із цих видів займає власну екологічну нішу, бере участь у трофічних та інших зв’язках і сприяє підтриманню природної рівноваги екосистем.

А от шакал та єнотоподібний собака є чужорідними видами для фауни України. Отже, їх не можна об’єднувати з аборигенними видами в одну категорію «небажаних для мисливського господарства тварин».

WWF-Україна наголошує, що під час подальшого оновлення законодавства у сфері мисливства термін «небажані для мисливського господарства тварини» не має використовуватися. Правові режими для аборигенних, чужорідних та інвазійних видів мають бути чітко розмежовані з урахуванням їхнього екологічного статусу та природоохоронних вимог.

Не шляхом послаблення природоохоронних гарантій

WWF-Україна визнає необхідність оновлення українського законодавства у сфері мисливського господарства. Серед необхідних змін — посилення державного контролю, ефективні механізми протидії браконьєрству, прозорий і науково обґрунтований облік диких тварин, незалежний моніторинг стану популяцій та наближення законодавства до природоохоронного acquis ЄС.

«Однак реформування цієї галузі не може зводитися винятково до створення сприятливіших умов для розвитку мисливського господарства або ґрунтуватися на сприйнятті дикої фауни переважно як ресурсу. Дикі тварини є невід’ємною частиною природних екосистем, а їхня цінність не може визначатися лише з погляду можливості їх використання людиною. Тому правове регулювання у цій сфері має насамперед гарантувати збереження біорізноманіття, підтримання стійкості екосистем і довгострокової життєздатності популяцій диких тварин, а також враховувати принципи гуманного й відповідального ставлення до дикої природи і добробуту тварин. Воно також має враховувати самостійну цінність диких тварин як складової природної спадщини та ґрунтуватися на принципах гуманного поводження з тваринами і мінімізації їх невиправданих страждань», — наголошують у WWF-Україна.

Природоохоронці  закликають не підтримувати законопроєкт №15431 та відкликати його. Масштаб виявлених зауважень, на їхню думку, потребує не точкових правок документа, а системного перегляду підходів до оновлення чинного Закону України «Про мисливське господарство та полювання» із залученням науковців, природоохоронних експертів, органів державної влади, громадськості та інших зацікавлених сторін.

Тетяна ТУРЛІК’ЯН,
спеціалістка з комунікацій напряму «Рідкісні види».