№ 32 (22608) четвер 27 серпня 2026 року

Є місця, де час відчувається особливо гостро. Зала Верховної Ради України — одне з них. Тут історію не потрібно уявляти. Вона присутня в стінах, у пам’яті людей, у рішеннях, які колись змінювали долю країни. Саме тут 24 серпня 1991 року народилася політична реальність, яка сьогодні для нас є очевидною: незалежна Україна.

Цьогоріч, у 35-ту річницю тієї історичної події, ця зала знову стала свідком моменту, який хочеться запам’ятати. 24 серпня поруч опинилися народні депутати України І та IX скликань. Одні прийшли сюди з досвідом держави, якої ще не існувало на політичній карті світу. Інші — з досвідом держави, яка нині виборює своє право залишатися собою.

Чому Росія почала бити по пунктах пропуску на кордонах

Останніми днями російська армія вперше за понад чотири з половиною роки повномасштабної війни завдала низку ударів по міжнародних пунктах пропуску на західному кордоні України. Йдеться про КПП «Рені» та «Табаки», атаковані поспіль 20—21 серпня. Невдовзі, у ніч на 25 серпня, ворог вдарив по пункту пропуску «Вулканешти».

Усі три об’єкти розташовані на українсько-молдовському кордоні. Попри те, що удари завдавалися суто по українській інфраструктурі КПП, сам факт атаки на міжнародний пункт пропуску — це вже нова реальність, яка виводить війну на ще один (вчергове) небезпечний рівень. Також, враховуючи, що це вже третій удар за кілька днів, з’являються цілком вагомі підстави говорити про системність цих атак.

Можливо, багатьом нашим співвітчизникам сьогодні здається, що не було ще Дня незалежності у такій невизначеності. Росіяни продовжують атакувати майже щодня і вбивати людей просто в їхніх квартирах та торговельних центрах. Протибалістики нема. Корупційні скандали накрили владу і вже наближаються до головних кабінетів — і це в час, коли нам так потрібна єдність і довіра до державних інституцій. Чого ж чекати?

Але я добре пам’ятаю невизначеність перед тим найпершим Днем незалежності. У Радянському Союзі відбувся державний переворот, який на практиці означав остаточну відмову від змін у країні. До того ж і сам ізольований у Криму президент СРСР Михаїл Горбачов у попередні місяці згортав свій курс на перебудову і політику гласності, так що заколот його соратників здавався логічним продовженням попереднього тріумфу реакції.

Наталія Чебан народилася 24 серпня 1991 року — того самого дня, коли Україна проголосила незалежність. Причому, за її словами, навіть час збігся: вона з’явилася на світ о 9.30 ранку — приблизно тоді, коли до Верховної Ради вносили український прапор.

Її власна історія багато в чому перегукується з історією країни: дитинство у непрості 1990-ті, рання самостійність, пошук себе, педагогіка, громадська активність, випробування, війна, народження дітей і професійне становлення. Сьогодні пані Наталія — директорка Немирівського ліцею (Балтська громада, Подільський район), мама трьох дітей і людина, яка переконана: незалежність — це насамперед свобода самостійно ухвалювати рішення й відповідати за них.

Приємна для колективу «ЧН» новина: серед відзначених з нагоди 35-ї річниці незалежності України державними нагородами — давній друг редакції, заслужений тренер України з бойового самбо, майстер спорту міжнародного класу, одеський богатир Микола Пасічник.

Указом Президента України №755/2026 за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів держави, сумлінне виконання професійного обов’язку ветеран громадської організації «Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» Микола Антонович Пасічник удостоєний почесного звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України».

Серпень у житті Ярослава Дмитровича Прокопишина — місяць особливий. Як і для всіх українців — не тільки за паспортом, а й за духом — він найперше асоціюється із найвеличнішим нашим святом — Днем Незалежності України. А для пана Ярослава поруч із цією знаменною датою — 24 серпня — сусідить ще і його особисте свято — день народження, що припадає на 22 серпня. Цьогоріч — ювілейний, вісімдесятий.

Історію, відомо, творять люди. Не лише ті, хто, наділений владою, вершать долі країн і народів, а й ті, хто, усвідомлюючи своє земне призначення, не бажає бути чиїмось рабом чи прислужником і незламно стоїть за найсвятіше: власну волю та гідність, спокій і добробут родини й непорушність кордонів Богом даної йому землі — Батьківщини.

10 знакових фільмів часів Незалежності

Лише 35 років. 35 років без тиранії і цензури вистачило, щоб в Україні народився і ствердився новий, вільний кінематограф.

Сьогодні «Лівий берег» (https://lb.ua/) розповідає про десять найкращих, на думку автора, українських фільмів. Список, звісно, може бути і набагато довшим.

28 серпня могло б сповнитися 52 роки людині з незвичайною біографією — художнику, архітектору, дизайнеру, садівнику, капітану Збройних сил України Борисові Айзенбергу. За свої неповні 49 він зробив стільки добрих справ, що їх вистачило б на товстезну книгу.

Народився Борис 28 серпня 1974 року в селищі (тепер — місто) Кадамжай Ошської області Киргизької РСР (нині — Баткенської області Киргизстану) в родині інженерів тамтешнього сурм’яного гірничо-металургійного комбінату. Ріс міцним, сильним, вольовим, самостійним. У дитинстві завжди знаходив собі заняття — чи то гра, чи навчання, чи робота по дому або на присадибній ділянці. Якось помітив на грядці вирваний паросток редиски, який мама залишила після прорідження. Хлопець пересадив його, доглядав і виростив гарний овоч, який не захотів з’їсти. У школі вчився добре, був дисциплінованим учнем, допомагав друзям. У старших класах вирішив стати будівельником.

Після закінчення Кадамжайської середньої школи у 1991-у разом з батьками переїхав до Одеси і вступив на архітектурний факультет нашого інженерно-будівельного інституту. Навчаючись у виші, малював картини, які разом з друзями-художниками продавав на Дерибасівській, відпрацьовував креслярем у відомого одеського архітектора, в на третьому курсі став представником фірми «Амтек» на Одещині. У 1997-у одружився з однокурсницею Наталкою. Через рік у них народилася донька. Друзі допомагали Борису зводити будинок у селі Олександрівці, що під Одесою. У 1998-у разом з однодумцями заснував архітектурно-будівельну компанію «Сталь-проєкт», що спеціалізувалася на створенні оригінальних виробів зі скла і сталі в торговельних центрах та приватних оселях.

Виставка живопису до 80-річчя Світлани Крижевської

У суботу, 29 серпня, у Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського відкриється виставка «Стежка додому» — ювілейна ретроспектива творчості Світлани Крижевської, що охоплює різні періоди її мистецького шляху — від років навчання у Київському художньому інституті (нині — Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) до сьогодення.

За десятиліття творчої праці Світлана Крижевська проявила себе в різних жанрах, темах і техніках. Її доробок — багатогранний: портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові композиції. У кожному з них — уважний погляд художниці на людину, природу та навколишній світ.

5—6 вересня в Одесі відбудеться вже другий літературний фестиваль PORT. Упродовж двох днів на гостей чекатимуть дискусії, презентації книжок, публічні записи подкастів, автограф-сесії, поетичні та музичні події, перформанси й розмови про літературу, історію, пам’ять та ідентичність Півдня.

Фокус-тема PORT-2026 — «Камені на узбережжі». «Камені мовчать, але пам’ятають усе. Кожен із них — це шар часу, слід присутності, голос, що не розчинився в морі. Узбережжя — це лінія дотику стихій: води й суші, минулого й теперішнього, особистого й колективного», — пояснюють організатори.

У Куяльницькій громаді Подільського району Одещини встановили рекорд України — зварили 300 літрів борщу за рецептом родини українського громадського діяча і мецената Євгена Чикаленка. Рекорд зафіксували 23 серпня під час фестивалю української традиційної страви «Пан Борщ».

Як повідомило «Суспільне» (https://suspilne.media), фестиваль присвятили Дню Державного Прапора та Дню Незалежності України. Однією з головних подій стала презентація «Чикаленкового борщу» з Перешор — гастрономічної реконструкції, пов’язаної з історією краю та родиною Євгена Чикаленка.

Як  теплий  Тихий  океан  може  змінити  погоду,  врожаї  та  ціни  у  світі

На перший погляд, кілька градусів температурної аномалії у віддаленій частині Тихого океану навряд чи мають стосунок до ціни кави у Києві, врожаю рису в Індії чи виробництва електроенергії у Південній Америці. Однак саме так працює Ель-Ніньйо — один із найпотужніших природних кліматичних механізмів, здатних на місяці змінювати звичні погодні сценарії одразу на кількох континентах.

Цьогоріч цей механізм знову набирає силу. За даними американського Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), Ель-Ніньйо посилився протягом останнього місяця. У східній екваторіальній частині Тихого океану аномалії температури поверхні води вже перевищували +2°C. А ймовірність того, що восени та взимку 2026—2027 років явище досягне категорії «дуже сильного», NOAA оцінює у понад 90%. Очікується, що Ель-Ніньйо збережеться щонайменше до весни 2027-го.