Крокуючи стежками тисячоліть...

У 1939 році майбутній вчений вступив на історичний факультет Одеського університету. До початку Другої світової війни був студентом другого курсу. У радянській армії не служив, оскільки був знятий з обліку через поганий зір. Під час оборони Одеси, в червні-вересні 1941-го, долучився до облаштування протитанкових ровів. За румунської окупації спочатку працював в університетській бібліотеці, потім продовжив навчання як студент. Із квітня 1944-го і до кінця 1946-го — науковий співробітник Одеського археологічного музею. У 1946—1948 роках — аспірант із загальної історії (історія стародавнього світу і Візантійської імперії). Науковий керівник — професор Артемій Григорович Готалов-Готліб.

Петро Каришковський потрапив у поле зору органів НКВС. Затримали. Але за клопотанням декана історичного факультету Одеського університету Костянтина Павловича Добролюбського звільнили.

Після аспірантури продовжив роботу в університеті. Із 1963-го і до кінця життя завідував кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків. Як учений брав участь у багатьох конференціях, активно співпрацював з Одеським археологічним музеєм АН УРСР. Був обраний членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту та Американського нумізматичного товариства.

Петро Йосипович вільно володів з десятком мов, зокрема англійською, німецькою, італійською, румунською, польською, чеською, болгарською, сербською, латинською та давньогрецькою.

Багато років учений писав вірші. У 2015-у в Одесі вийшла поетична збірка Петра Каришковського. Мені особливо подобаються його «Березанські сонети». Можливо, тому, що з островом Березань мене багато що пов’язує. Так, у середині 1960-х наш клас висаджував там парк. Потім я відвідував цей острів у пошуках археологічних артефактів.

Помер Петро Йосипович Каришковський 6 березня 1988 року в Одесі. Похований на Другому християнському цвинтарі.

Нині одна з вулиць у Пересипському районі міста носить ім’я видатного вченого.

Нагадаю також, що 12–14 березня цього року на базі Одеського археологічного музею НАН України відбулася міжнародна наукова конференція «XV читання памяті професора Петра Йосиповича Каришковського», присвячена 105-й річниці від дня його народження.

Упродовж двох днів працювали чотири тематичні секції: «Нумізматика і торевтика», «Археологія античності», «Середні віки і ранньомодерна доба» та «Археологія первісності». Було заслухано понад шістдесят доповідей, як українських науковців, так і вчених із зарубіжжя.

Я поділився з колегами спогадами про свої археологічні дослідження в районі Очакова, Кінбурнської коси, Одеси, зокрема катакомб, узбережжя Дніпро-Бузького лиману тощо. Особливо заці-кавилися вчені моїми знахідками слюди на крутих урвищах в напрямку від м. Очаків до с. Куцуруб, вкрапленої в червону глину урвищ, артефактами часів російсько-турецької війни. Зокрема, у Дніпро-Бузькому лимані я ще наприкінці 1950-х знайшов ядро часів тієї війни, яке вимило хвилями лиману. Воно було чорне від корозії, але в гарному стані, оскільки повністю перебувало у воді й не контактувало з повітрям. Серед моїх знахідок — керамічна люлька часів Середньовіччя у доволі хорошому стані, дуло рушниці, орієнтовно кінця XIX сторіччя, керамічні вироби, гільзи, мідні монети тощо.

На жаль, цілий пласт археологічних досліджень біля узбережжя Очакова був безнадійно втрачений через спорудження у 1990-х роках дамби Очаків — Кінбурнська коса. Дяка екологам і капітанам, які своєчасно зупинили це божевільне будівництво часів колишнього СРСР. Бо ж страшно навіть уявити долю Очакова, Одеси, Миколаєва та й усього Півдня України, якби станом на 24 лютого 2022-го ця дамба існувала.

Археологічна наука важлива не тільки своєю пізнавальною функцією, тобто поглядом у наше минуле, в глибину віків, а й економічною складовою, оскільки поповнення наших музеїв артефактами значно підвищує туристичну привабливість усіх регіонів України.

На завершення згаданої вище міжнародної наукової конференції її учасники відвідали могилу Петра Йосиповича Каришковського. Світла па-м’ять про видатного вченого-історика, археолога, нумізмата назавжди залишиться у серцях вдячних нащадків.

Леонід ПЕРЕДЕРІЙ,
ветеран морського флоту, вчений-винахідник, археолог-дослідник, краєзнавець.