Рекордне обміління Дунаю: причини, наслідки та ризики

Ось як ситуацію на Дунаї характеризують у Всесвітньому фонді дикої природи (https://wwf.ua).

Цього літа Дунай переживає один із найнижчих рівнів води за останні десятиліття. Через тривалу спеку та дефіцит опадів річка обміліла на багатьох ділянках — від Німеччини до дельти в Румунії та Україні. Наслідки вже відчувають мільйони людей. Низький рівень води ускладнює судноплавство, створює ризики для водопостачання та роботи енергетичних об’єктів, впливає на сільське господарство і посилює навантаження на природні екосистеми.

Дунай — друга за довжиною річка Європи та одна з найважливіших водних артерій континенту. Його басейн охоплює території 19 країн, а водними ресурсами прямо чи опосередковано користуються близько 80 мільйонів людей, що співмірно з населенням Німеччини чи Туреччини.

На перший погляд може здатися, що Україна відчуває лише вплив нижньої течії Дунаю. Насправді ж басейн річки охоплює і частину Одеської області, й українські Карпати, де протікають Тиса, Прут та Сирет — притоки Дунаю.

Головна причина нинішнього обміління — тривала посуха, що охопила значну частину Центральної та Південно-Східної Європи.

Перші ознаки цієї тенденції фіксувалися ще навесні. За даними Дунайської гідрологічної обсерваторії, вже у травні на окремих ділянках української частини басейну спостерігалися рекордно низькі рівні води. Утім, тоді ситуація не виглядала настільки критичною. Переломним моментом стали аномальна спека та тривалий дефі-цит опадів у Європі в перші місяці літа. Вони перетворили звичну літньо-осінню межень, яка зазвичай припадає на серпень-вересень, на проблему міжнародного масштабу.

«Дунай уже не вперше переживає періоди маловоддя — подібні ситуації спостерігалися у 2003, 2015, 2017 та 2018 роках. Проте нинішня ситуація показує іншу тенденцію: екстремальні явища стають частішими, а проміжки між ними — коротшими. Наприклад, у вересні 2024-го басейн Дунаю пережив масштабну повінь, коли зупинялося транспортне сполучення, зокрема в Чехії. Часте чергування повеней і посух — це наслідок зміни клімату, який робить управління водними ресурсами дедалі складнішим. Тому особливо важливо впроваджувати нові методи, що допомагають адаптуватися до кліматичних змін і водночас берегти природу», — наголошує Наталія Іванова, керівниця напряму «Вода» WWF-Україна. 

Воду Дунаю використовують для судноплавства, водопостачання, промисловості та енергетики, тому її дефіцит швидко відчувають і місцеві громади, і бізнес.

Одними з перших наслідків стали проблеми із судноплавством. На окремих ділянках у Німеччині, Австрії, Угорщині, Сербії та Румунії рівень води опустився настільки, що вантажні судна змушені працювати з неповним завантаженням, а частину круїзних маршрутів змінили або тимчасово скасували. Це призводить до подорожчання перевезень і порушення логістичних ланцюгів.

Низький рівень води створює ризики і для енергетики. У Румунії військові провели контрольований підрив скельної породи в одному з рукавів Дунаю, щоб спрямувати більше води до району Чернаводської атомної електростанції, яка використовує річкову воду для охолодження реакторів. У Сербії попереджають про можливі перебої в роботі нафтопереробного заводу в Панчеві через ускладнення водозабору та транспортування сировини.

Тривала посуха також підвищує ризики для водопостачання. Зменшення річкового стоку погіршує умови роботи водозаборів і скорочує доступні запаси прісної води. Зростає конкуренція між потребами населення, сільського господарства, промисловості та природних екосистем. Водночас висока температура води та слабша течія можуть погіршувати її якість і створювати додаткові ризики для здоров’я людей.

Щодо України, то одними з перших наслідки можуть відчути дунайські порти — Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ. Зменшення гарантованих глибин ускладнює проходження суден і може обмежувати обсяги вантажів, які вони здатні перевозити. Це особливо критично за умов, коли дунайські порти відіграють значну роль в українській логістиці.

Не менш важливе питання — водозабезпечення півдня Одеської області, адже Дунай є основним джерелом води для регіону. Низькі рівні річки можуть погіршувати наповнення придунайських озер — Ялпуга, Кугурлуя, Катлабуха, Китаю та інших, які відіграють важливу роль у водопостачанні, рибному та  сільському господарствах і підтриманні природних екосистем. На їх наповнення вже передбачено та виділено кошти з державного бюджету, адже стабільний водний режим цих водойм має критичне значення для екологічної рівноваги регіону і продовольчої безпеки України.

«Окремим викликом є забезпечення водою зрошувальних систем півдня Одеської області. Саме суббасейн Ниж-нього Дунаю забезпечує найбільші обсяги забору поверхневих вод в українській частині басейну, насамперед для потреб сільського господарства. Тривале маловоддя може ускладнювати роботу цих систем і посилювати ризики для аграрного сектору», — зазначає Наталія Іванова, керівниця напряму «Вода» WWF-Україна.

Якщо посухи та періоди екстремально низької водності повторюватимуться частіше, Україні необхідно адаптувати управління водними ресурсами до нових кліматичних умов і посилювати заходи зі збереження природних екосистем, які допомагають утримувати воду в басейні.

Рекордне обміління позначається не лише напряму на економіці. Менший обсяг води означає швидше прогрівання річки, зниження вмісту розчиненого кисню та погіршення умов існування багатьох водних організмів. Особливо чутливі заплавні екосистеми та мілководдя, які слугують місцем нагулу молоді риб, оселищем для безхребетних і водоплавних птахів.

Крім того, Дунай переносить до Чорного моря величезні обсяги прісної води, завислих наносів (тверді частинки ґрунту, піску, глини та інших матеріалів, які водний потік переносить у завислому стані, тобто у товщі води, а не по дну. Велика кількість таких наносів робить воду Дунаю характерно каламутною. Саме тому в його дельті можна знайти одні з наймолодших земель Європи. — Прим Авт.) і поживних речовин. Тому маловоддя впливає не лише на саму річку, а й на дельту та північно-західну частину Чорного моря.

Додаткові ризики виникають для осетрових, більшість природних популяцій яких перебуває під загрозою зникнення. Хоча основний період нересту вже завершився, низький рівень води, її прогрівання та дефіцит розчиненого у воді кисню можуть погіршувати умови існування молоді риб, змінювати кормову базу та руйнувати природні оселища.

Саме тому відновлення популяцій осетрових, річкових екосистем та екологічної зв’язності залишається одним із пріоритетів міжнародної співпраці в басейні Дунаю, зокрема в рамках проєкту MONSTUR — поряд із заходами з відновлення річкових екосистем, покращення екологічної зв’язності та адаптації до зміни клімату.

Чи можливо попередити проблему?

Повністю уникнути періодів маловоддя неможливо. Однак можна зменшити їхні наслідки та краще підготувати громади, економіку і природу до тривалих посух.

Для цього необхідно не лише ефективніше використовувати водні ресурси, а й відновлювати природну здатність річкових басейнів утримувати воду:

• зберігати заплави й водно-болотні угіддя, 
• відновлювати малі річки,
• впроваджувати природоорієнтовані рішення,
• розробляти плани управління ризиками посух.

Водночас важливими стають водозберігаючі технології, повторне використання очищених стічних вод і збір дощової води для технічних потреб.

На перший погляд може здатися дивним, що зміна клімату одночасно призводить і до підвищення рівня Світового океану, і до обміління річок. Насправді ж це різні прояви одного процесу. Через глобальне потепління тануть льодовики та нагрівається морська вода, що спричиняє підвищення рівня океану. Водночас у багатьох регіонах змінюється режим опадів, зростає випаровування та частішають тривалі посухи, через що річки втрачають воду швидше, ніж вона поповнюється.

Сьогодні рекордно низькі рівні фіксують на Дунаї, але за таких кліматичних тенденцій подібні новини дедалі частіше можуть стосуватися й Дніпра, Десни чи Південного Бугу. Саме тому адаптація до зміни клімату, збереження природних екосистем і раціональне управління водними ресурсами мають стати одним із пріоритетів водної по-літики України.

Уже після цієї публікації на сайті https://wwf.ua, стало відомо, що вперше в історії Угорщина та Румунія таки були змушені зупинити атомні енергоблоки.

Через обміління Дунаю в центрі Будапешта оголилися великі ділянки річкового дна, у Сербії біля міста Прахово з-під води знову з’явилися затонулі німецькі військові кораблі часів Другої світової війни, у Хорватії —  затонула угорська вантажна баржа. У Болгарії через критичне падіння рівня води судно-плавство фактично зупинилося.

За оцінками кліматологів, ситуація буде складною щонайменше до середини вересня.

Як повідомив «Укргідрометцентр» на своїй ФБ-сторінці, в першій половині серпня на низці гідрологічних постів на Дунаї фактичні рівні опустилися нижче мінімальних багато-річних значень: Кіншток (Австрія) — 107 см (попередній мінімальний рівень — 141 см), Комарно (Словаччина) — 23 см (65 см), Будапешт (Угорщина) — 9 см (53 см), Мохач (Угорщина) — 14 см (54 см), Браїла (Румунія) — 6 см (14 см).

На українській ділянці Дунаю в першій половині серпня також зберігалися низькі, але не такі катастрофічні, як у наших сусідів, рівні води — 38—43% від норми.

А от рівень води у басейні Дністра місцями вже нижчий за історичний мінімум.

За даними того ж «Укргідрометцентру», у липні водність річок басейну Дністра становила лише 10—40% від норми, а на ділянці ріки від витоку до Заліщиків — лише 8—19%. Коли водність падає до 20% і нижче від середньомісячної норми, підкреслюють фахівці, це називається гідрологічною посухою.

Бережімо воду! Тим більше, що з останнім підвищенням тарифів на неї вона суттєво здорожчає для кожного з нас.