Хаджибейський замок — уже не примара

На досліджуваній ділянці фундаменти споруди виявилися майже непотурбованими. Зберігся навіть перший ряд стіни. Хоча не обійшлося і без пошкоджень: на одній ділянці через кладку про-йшов наскрізь зливовий бульварний колектор 1830 років та сучасний бетонний колодязь. Хоча вежа на історичних планах показана круглою, виявлений фундамент — багатокутний, що є розповсюдженою практикою (на багатокутних фундаментах зведено круглі вежі турецького замку 1538 року в Бендерах; в Аккермані круглі та багатокутні вежі базуються на квадратних платформах). Нижній ряд стіни викладений на вапняному розчині. У діаметрі вежа сягала 8 м, товщина стін — 2,5 м. На кутовому перетині зафіксовано канали дерев’яних армуючих балок, що є типовим для середньовічних фортифікаційних споруд. Перехрестя двох балок було закріплено один до одного кованим металевим стрижнем, який увігнаний у кам’яний блок.

У будівництві вежі використовувалася османська плінфа та «татарська» черепиця, уламки яких зі слідами розчину знайдено в завалах будівельного сміття з внутрішнього боку вежі, яке надалі не було потурбоване. У цих завалах при фундаменті знайдено срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 року та деякі елементи одягу, аналогічні виявленим торік у заповненні кладки фронтальної стіни батареї. Це означає, що вежу якщо й не збудували османи, то, щонайменше, активно експлуатували у ХVIII столітті.

Із зовнішнього боку фундамент вежі перерізав господарську яму із золотоординським глеком другої половини ХІV століття, яку перекривала ділянка культурного шару того століття. Посудина походить із центральної частини сучасної Молдови. 700 років тому на місці Приморського бульвару вирувало життя. Ця яма, більш рання за походженням, визначає нижній поріг можливої дати появи замку.

На північ від вежі знайдено артилерійський двір, утрамбований уламками вапняку. Двір мав значний ухил у бік рівчака, що був на місці сучасних Потьомкінських сходів. Для відведення дощової води з його підвищеної частини було споруджено відкриту канаву, в якій після її замулювання опинилася російська монета 1761 року.

Через два тижні після штурму замку, у вересні 1789-го, росіяни почали розбирати його на будматеріали. Від цього у фундаменті залишилися руйнування, а на рівні тодішньої денної поверхні, під стіною — розвали витягнутих з руїн блоків та архітектурних деталей. Серед них — верхня частина османської секційної лиштви від бійниці або невеликого віконця…

Отже, більша частина замку залишається під сучасною бруківкою Приморського бульвару. Це була споруда розміром 32х37 м, що трохи більше за площею, ніж цитадель Аккерманської фортеці. Самі вежі справді були невисокими й порівняно невеликими. Прибудована батарея завширшки не перевищувала 12 м (що узгоджується з планом Лафітта-Клаве), але її реальний контур точно не переданий жодним з історичних зображень. За плануванням вона, мабуть, замислювалася поді-бною до бастіону з тупим кутом, зверненим на схід. З часткою умовності це відображено на плані Дерибаса. До того ж її бічні стіни виявилися довшими, ніж вказано на всіх відомих планах.

Отриманих наразі результатів вдалося досягти завдяки багаторічній, системній спільній науковій роботі, а також цілковитій підтримці з боку міської влади. Ці дослідження не відбулися б без наших друзів-однодумців, без студентів-істориків Університету Ушинського та волонтерів, які активно долучилися до розкопок.

Окремий сюжет підсумків цьогорічної експедиції — давні греки.

Окрім вежі Хаджибейського замку — з такими типовими для об’єкта фортифікації того часу знахідками, як розплющені свинцеві кулі, елементи зброї, кремені запальних замків рушниць — знайдено, судячи з усього, ще й античну оборону стіну.

Давньогрецьке поселення Гавань Істріан V—III ст. до н.е. тут відоме здавна. Однак нам вдалося зафіксувати його північно-західний бік, який був відмежований від степу залишками стіни завширшки 2 м. Лише відома її сукупна довжина, зафіксована нами, складає 20 м. Такі параметри і дали підстави припускати, що маємо справу саме із залишками стіни і саме оборонного типу. Стіни, яку повністю розібрали. Тому це виглядає в розкопі як розвал бутового каменю впереміш з уламками амфор в античних шарах. Розвал витягнувся перпендикулярно до сучасної лінії бульвару, від морського урвища у напільний бік. З однієї сторони цієї субструкції простежується культурний шар античного часу, з протилежної — його нема.

Неподалік від так званої стіни, на території вже самого поселення, частково зафіксований котлован напівземлянки (?) зі сходами, вирізьбленими в материковому суглинку. Серед завалу буту виявлено обламаний скіфський наконечник ІV ст. до н.е. Вся ця конструкція добряче побита пізніми ямами, закладеними вздовж неї задля виїмки тесаного каміння (дно таких ям не йде глибше за основу розвалу). Скупчення декількох таких доволі масивних перетягнутих блоків зафіксовано поруч.

Скоріш за все, тут стояла капітальна тришарова дволицева кладка, залишки внутрішнього бутового наповнення якої нам і вдалося зафіксувати. Це моя попередня версія щодо можливої інтерпретації цієї надзвичайної для археологічної пам’ятки «Приморський бульвар» знахідки. Схоже, блоки саме цієї споруди розібрали у пізній період на зведення вже іншої оборонної будівлі — веж Хаджибея, як це траплялося неодноразово в історії античних міст і поселень Північного Причорномор’я та Криму.