Перше кохання і... довгожителі

Деякі батьки ставляться до першого кохання як до непотрібної забаганки дітей. На руйнування першого почуття впливають також тривалі розлуки, несумісність поглядів закоханих на життя, побутові негаразди...

Світогляд людей постійно змінюється. Сучасна Катерина відрізняється від Катерини Тараса Шевченка. Від розриву із коханим вона не піде в наймички, а зробить аборт. Часто в результаті першого переривання вагітності жінка втрачає можливість материнства або заробляє на все подальше життя проблему зі здоров’ям.

Кожна жінка при народженні дитини, особливо первістка, потребує підтримки. І в багатьох країнах надають таку допомогу. Наприклад, у Франції дбають про матерів, які народили у віці від 18 до 25 років.

Допомагають і в Україні, але без вікових обмежень матері при народженні дітей. Як наслідок, частішають випадки, коли батьки живуть на державну допомогу на дітей. Вони не працюють, ведуть аморальний спосіб життя, мало займаються навчанням та вихованням своїх чад. Вважаю, що настав час переглянути закон про допомогу дітям, запровадивши вікові обмеження щодо надання допомоги при народженні дитини.

А тепер спробуємо з’ясувати, чи залежить життя довгожителів від першого кохання їхніх батьків.

Довгожителі — це люди, старші за 85 років. До них належу і я. Часто зустрічаюся із знайомими молодшого віку. Бачу в їхніх очах радість спілкування, повагу і вдячність. Від цього додається оптимізму, бажання жити і творити добрі справи.

Але бувають і випадки, коли в очах співрозмовника світиться презирство, злоба та інший негатив. Інколи навіть звучить побажання, щоб ми — люди в літах — не заважали їм жити і швидше пішли у небуття.

Через це і виникло бажання детальніше вивчити історії довгожителів. Тривалі спостереження і відверті розмови із 22 знайомими віком 85—92 років дали змогу проаналізувати й узагальнити наш побут.

Звичайно, кількість для дослідження невелика, але отримані результати, як на мене, важливі, заслуговують уваги і глибшого вивчення.

Мої співрозмовники народилися у шести областях України, у селах та містечках. Сьогодні всі вони — сільські жителі. З’явилися вони на світ у дружніх та працьовитих сім’ях, де було від трьох до семи дітей. Матері при їх народженні, або народженні первістків мали від 20 до 26 років. Зі слів усіх опитаних, їхні сім’ї утворилися як продовження першого кохання батьків, котрі дали народженим міцне і тривале здоров’я.

Переважна більшість батьків мали освіту від першого до п’ятого класу. Вони були колгоспниками і працювали на рядових роботах. Окремі — ковалями, слюсарями, теслями. Діти виростали працьовитими, активними, допитливими, любили вчитися. Всі опитані мають вищу або середню спеціальну освіту. Працювали за обраним фахом. Усі — активні, урівноважені, комунікабельні, оптимісти, користуються авторитетом і повагою серед людей.

Жоден із співрозмовників не курить і не має інших шкідливих звичок. У всіх були довготривалі подружні стосунки, які закінчувалися смертю одного із пари. Вдруге сім’ю ніхто не створив. Кожна сім’я мала дітей, найчастіше двох.

Свої сім’ї зберегли 33%, 16% живуть разом із дітьми, більше половини — самостійно. Кожан із них має понад 50 років виробничого стажу. Сьогодні самі себе обслуговують, справляються з хатніми справами, за можливості — пораються у в саду, на городі.

Отже, довгожителі сприяють оздоровленню суспільства. Та, на жаль, їх в Україні лише 0,38% від загальної кількості населення.

Володимир ЯВТУШЕНКО.
Березівський район.
с. Курісове.