Миклухо-Маклай:між народами і континентами

Саме 17 липня (у день народження вченого) відбувся масштабний «круглий стіл» «Миклухо-Маклай: між народами і континентами». Глобальність заходу підтвердила географія його учасників: до онлайн-дискусії долучилися науковці, музейні працівники та громадські діячі України. Аргентини, Австралії, Естонії, Швейцарії, Литви, Угорщини, Німеччини, Іспанії, ОАЕ та Японії. Під час «круглого столу» вони здійснили віртуальну подорож життєвим шляхом  ученого-мандрівника. Перед їхніми очима відкрилося козацьке коріння дослідника, його навчання у провідних європейських університетах, захоплення медициною й природничими науками, а головне — його гуманістична філософія та глибока повага до корінних народів.

Особливою змістовністю виділялися доповіді В’ячеслава Олещенка, виконувача обов’язків президента Українського географічного товариства і Наталії Пошивайло-Таулер, дослідниці історії української діаспори в Австралії та Новій Зеландії, віцепрезидентки Світового конгресу  українців у країнах Південної, Південно-Східної Азії, Австралії, Нової Зеландії та низки інших країн, очільниці освітньої референтури Світової федерації українських жіночих організацій, голови Союзу українок Австралії (штат Вікторія), яка акцентувала свою увагу на необхідності системного вивчення спадщини Миколи Миклухо-Маклая в австралійських архівах та літературі з проукраїнських позицій, оскільки в інтерпретаціях їх змістів все ще домінують суто проросійські, проімперські наративи.

Справжньою подією форуму став виступ директора Малинського фахового коледжу (МФК), доктора сільськогосподарських наук, професора, заслуженого лісівника України Ігоря Іванюка. У своїй доповіді «Науково-просвітницька, краєзнавча та музейна діяльність МФК з увічнення пам’яті видатного вченого, мандрівника і гуманіста М. М. Миклухо-Маклая та його родини» він не тільки нагадав про багатогранну діяльність членів родини Миклух на Малинщині у XIX столітті, а й детально зупинився на здобутому та зафіксованому на практиці досвіді розбудови родинного музею, проведення краєзнавчих досліджень, організації наукових читань та виховання студентської молоді на гуманістичних цінностях видатного земляка в умовах сьогодення. Ця доповідь викликала жвавий інтерес іноземних колег, адже продемонструвала, як у непростих умовах воєнного стану в Україні на базі освітнього закладу надійно бережуть світову культурну спадщину.

Окрему увагу під час «круглого столу» приділили австралійському періоду життя вченого, а це майже сім років. Саме на п’ятому континенті Миклухо-Маклай створив родину, виступив ініціатором і засновником першої в Австралії морської біологічної станції та залишив колосальну наукову спадщину. Представники різних австралійських інституцій звернулися з пропозицією про створення спільного простору для проведення нових наукових міжнародних досліджень.

Учасники форуму одностайно дійшли висновку: сьогодні надзвичайно важливо системно, на основі першоджерел та музейних колекцій, повертати історичну правду та демонструвати світові видатних діячів українського походження. Українці мають посісти своє законне, почесне місце у глобальній історії науки.

Про участь одеситів у цьому процесі зробила повідомлення Тетяна Вербицька, заступниця директора Історико-краєзнавчого комплексу Малинського фахового коледжу (с. Гамарня). Вона згадала про відкриття пам’ятної дошки М.М. Миклухо-Маклаю в Одесі на підставі розпорядження міського голови від 07.03.2019 р. №169 за адресою: вул. Пастера, 36, автором якої є відомий скульптор, заслужений художник України Микола Худолій, а також про передачу до фондів Одеського історико-краєзнавчого музею окремих експонатів з колекції приватного музею Миклухо-Маклая, вивезених з Криму підприємливими одеситами після анексії півострова росіянами.

Тут варто згадати про благородну участь у дбайливій реставрації цих експонатів, після непростих перепитій транспортування до нашого міста, світлої пам’яті скульптора Олександра Івановича Коваля та архітектора Олександра Євдокимовича Циркуна, а також висловити слова вдячності тодішньому заступникові директора з виховної роботи Одеської гімназії №105, вчителеві фізики Василеві Вельможку за збереження цих експонатів упродовж семи років поспіль на добровільних засадах та безоплатній основі.

Для допитливих читачів нагадаю і про випадок, який стосується Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая й Одеси. За підтвердженими даними, що засвідчують документи Одеського обласного державного архіву, свого часу вчений претендував на вакансію приват-доцента однієї із кафедр нещодавно відкритого Новоросійського університету. Якби йому цю посаду надали, він, вірогідно, осів би в нашому місті. Але комісія відхилила заявку, мотивуючи тим, що у претендента нема диплома російського вишу. Те, що Миклухо-Маклай на той час мав уже дипломи трьох (!) європейських університетів — Дрездена, Гейдельберга і Єни, комісію чомусь не влаштувало.

Наостанок варто зазначити, що проведений «круглий стіл» став лише першим кроком у великій ювілейній програмі на вшанування М.М. Миклухи-Маклая. Попереду — велика міжнародна наукова конференція, де дослідники (хотілося, щоб серед них було якомога більше одеситів) продовжать презентувати унікальні архівні матеріали та розширювати горизонти міжнародної співпраці. А отже, наша подорож спадщиною великого гуманіста, вважаю, лише починається!

Антон ГРИСЬКОВ.