Історик, юрист, педагог

Після університету молодий спеціаліст Домбровський працював на кафедрі суспільних наук Одеського політехнічного університету, навчався у стаціонарній аспірантурі, достроково захистив дисертацію.

У 2001 році додатково закінчив економіко-правовий факультет ОНУ ім. І.І. Мечникова, здобув кваліфікацію юриста і був призначений завідувачем кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права. Тривалий час працював також проректором університету з міжнародних відносин.

Із 2004 року за сумісництвом працював в Одеському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ), де здобув звання професора й академіка.

Наше знайомство, яке переросло у дружбу, почалося відразу після армійської служби, коли ми зустрілися у нашого спільного товариша, тоді студента історичного факультету, Сергія Заремби (світла йому пам’ять), який згодом у столиці захистив докторську дисертацію й очолював Центр пам’яткознавства Академії наук України.

Пригадую нашу спільну з Олексієм поїздку у складі студентського будівельного загону в далеку Якутію, де прокладали через тайгу трасу радіотелезв’язку. Для мене там особливо відкрилися його організаторські й фахові здібності, там пізнав його як надійного друга, готового завжди прийти на допомогу.

Олексій Ілліч і сьогодні з вдячністю згадує всіх викладачів університету, особливо — декана історичного факультету Заїру Першину, підтримує постійний зв’язок з друзями і земляками.

У нього — чудова сім’я: дружина Лариса Федорівна — кандидатка історичних наук, син Ярослав — юрист, онук Олексій, названий на честь дідуся, також майбутній правник, невістка Наталія — відома дитяча лікарка.

Олексій Ілліч багато років передплачує й читає улюблену українську газету «Чорноморські новини». У редакції він завжди є бажаним гостем, підтримує видання і словом, і ділом.

У ці ювілейні дні сотні вихованців і колег, рідні й друзі Олексія Ілліча бажають йому доброго здоров’я на ще багато-багато літ, сімейного благополуччі, здійснення творчих задумів і, головне, миру в рідній Україні.

З роси і води тобі, друже!

Володимир ПАВЛІЧЕНКО.

Шановний четверговий гість

Рідко буває, щоб якогось четверга, у день виходу газети, до редакції не завітав давній друг «Чорноморки» Олексій Ілліч Домбровський, якого ми поміж собою шанобливо називаємо «паном професором».

Олексій Ілліч багато десятиліть передплачує нашу газету (ще відтоді, коли вона була «Чорноморською комуною»), але, зважаючи на «оперативність» поштовиків, на якомусь етапі вирішив не нервувати в очікуванні чергового номера по кілька днів чи й тиждень, а забирати свіжий випуск у самій редакції. Тим паче, що й мешкає неподалік.

Не знаємо, що ті щочетвергові відвідини означають для пана професора, а для нас, працівників «ЧН», — то і корисна, пізнавальна й щиросердна розмова з досвідченою та ерудованою людиною, і відкриття чи уточнення якихось фактів з далекого або ближчого минулого та неупереджена, фахова їх оцінка, і, зрештою, просто відрада — відчуття спокою, впевненості, що все буде добре, що ми вистоїмо й захистимо свою державність, своє право бути рівними серед європейських народів.

Дякуємо Вам, вельмишановний Олексію Іллічу, за те, що даруєте нам ті хвилини спілкування, що власним прикладом надихаєте долати труднощі й ніколи не здаватися. А ще дякуємо за постійну підтримку нашої газети. Здоров’я, сили, добробуту! І до нових зустрічей по четвергах!

Редакція «Чорноморських новин».