Одеський дворик як мікросвіт злагоди

Одеса як унікальна лабораторія діалогу

Традиційний підхід до конфліктів в Україні часто є змагальним: хтось має виявитися правим, а хтось — винним, як у суді. Проте в часи кризи це лише поглиблює прірву. Медіація вчить іншому: шукати рішення «Win-Win» (де нема переможених), відокремлювати людину від проблеми та слухати, щоб зрозуміти, а не щоб відповісти.

Практичною і неймовірно колоритною базою для навчання став затишний зал Центральної міської бібліотеки ім. І.Я. Франка. Учасниками, цільовою групою нашого проєкту стали пенсіонери, люди з інвалідністю, як одесити, так і ВПО з різних областей України. Саме вони навчалися медіації та опановували тонкощі людських взаємин.

Загалом, Одеса стала цікавою лабораторією з дослідження конфліктів, адже саме тут, у тісних комунальних квартирах, мешкали люди різних національностей, з різним менталітетом та життєвим досвідом. Одеський дворик на Молдаванці — це унікальний мікросвіт, де межа між «своїм» і «спільним» майже відсутня. Це ідеальне середовище як для спалаху емоцій, так і для природного пошуку компромісів.

На одному із занять з медіації учасники на практиці розглядали знамениту «драбину ескалації конфлікту» Фрідріха Глазла на прикладі класичного побутового кейсу: сусід зранку грюкнув спільними дверима. Вайбер-дипломатія, залучення родичів, дистанціювання — й ось сусіди вже готові оголосити один одного ворогами. Але в одеських реаліях ескалацію зупиняє катарсис — нагадування про те, що у всіх нас зараз є один спільний ворог — путін. Це миттєво збиває градус суперечки й повертає фокус на головне: на тлі великої спільної біди побутові «дверні війни» втрачають сенс.

Учасниця проєкту, пенсіонерка Катерина Леканцева, яка проживає в одеському дворику на Молдаванці, зізнається:

— Тепер, перш ніж почати сваритися із сусідкою, я згадую правила ненасильницького спілкування і можливості медіації. Адже я — найстарша у нашому дворику. Хто ж, як не я, стане медіатором?

Практичні інструменти: від колажів до «кафе діалогу»

Проєкт об’єднав теоретичні знання із яскравими інтерактивними форматами.

Разом із тренеркою Оленою Смагіною учасники освоювали ненасильницьку комунікацію, метод Маршалла Розенберга. Замість звинувачень («Ти знову запізнився!») ми вчилися говорити мовою фактів, почуттів та потреб.

На сесіях активного слухання ми вчилися чути одне одного і слухати серцем…

У форматі світового кафе, змінюючи теми кожні 15 хвилин, учасники запускали командний розум. Вони шукали відповіді на питання: як досягти взаєморозуміння в родині, як екологічно реагувати на конфлікти.

Під керівництвом сертифікованої медіаторки та тренерки Анни Шестакової вони створювали колажі на тему «Медіація — мистецтво чути один одного». Мовою вирізок із газет та журналів вони відтворювали трансформацію конфлікту в гармонію.

Пряма мова: досвід, трансформація та натхнення

Учасники та тренери проєкту відзначають глибокі внутрішні зміни й особливу енергетику занять.

Анна Шестакова, сертифікована медіаторка та тренерка з медіації: «Для мене було викликом навчитися працювати з аудиторією 60+, з «Айті-бабусями». Подавати матеріал як звичайну лекцію тут неефективно, тому ми робили заняття максимально інтерактивними. Через творчі вправи ми робили дивовижні відкриття. Люди з життєвим досвідом ділилися своїми історіями, і на заняттях з колажування вони обговорювали ситуації вже не з позиції покарання, а з позиції власних почуттів та потреб. Медіація допомагає їм облаштовувати своє життя».

Олена Смагіна, тренерка з ненасильницької комунікації: «Спостерігати за цими внутрішніми трансформаціями — неймовірне тренерське задоволення. Учасники не просто слухали, а активно включалися, з азартом грали в практичні ігри та екологічно розбирали власні життєві кейси. Це доводить, що ННК — життєво необхідний інструмент для людей похилого віку, які часто потребують додаткової підтримки та визнання їхніх потреб. Нам необхідно масштабувати такі проєкти, щоб будувати мости замість стін».

Любов Утенкова, учасниця проєкту, ВПО (м. Лисичанськ): «Ця ініціатива допомагає знайти порозуміння всередині родини. Це те, що буває у кожного, без чого неможливо обійтися. Було надзвичайно цікаво почути думки інших та поділитися своїм досвідом — це нас дуже збагачує».

Просвітницький десант на Приморському бульварі

Медіація не залишилася лише в стінах бібліотеки. «Айті-бабусі» влаштували справжній інформаційний десант у самому серці Одеси — на Приморському бульварі.

Учасниці проєкту спілкувалися з перехожими, ділилися корисними буклетами та свіжими випусками газети «Чорноморські новини» з матеріалами про медіацію. Перехожих запитували: «А ви знаєте, що таке медіація?». Відповіді були суто одеськими — від щирого подиву до розлогих життєвих історій про сусідські сварки та відповідей питанням на питання. Тих, хто погоджувався на інтерв’ю, пригощали смаколиками, додаючи акції традиційної одеської гостинності. Захід завершився яскравою фотосесією біля Потьомкінських сходів та теплим обговоренням планів у кафе на Дерибасівській.

Головні інсайти проєкту

Учасники проєкту зрозуміли, що медіація — це чудовий спосіб вирішення різних конфліктів — і родинних, і сусідських, і в громаді. Це простіше й дешевше, ніж судитися.

Професійний медіатор — це нейтральний посередник, він не судить і не шукає винних, а перекладає емоції на мову потреб. Коли ми згадуємо про спільні цінності, безпеку чи глобальні загрози, дрібні образи втрачають свою силу.

Нам потрібні не лише відновлені будинки — Україні потрібні відновлені та міцні зв’язки між людьми. Проєкт навчання медіації довів: вчитися розуміти одне одного, відкривати серця та будувати діалог ніколи не пізно. Адже джерело порозуміння та стійкості завжди криється всередині нас самих.

Зустрічі відбулися в рамках проєкту «Посилення доступу до альтернативних ненасильницьких методів вирішення конфліктів, покращення поінформованості населення про можливості медіації, формування культури, ненасильницького вирішення конфліктів в Україні, формування соціального партнерства», який реалізує ГО «ВСАД «Айті-бабусі» за підтримки ГС «Українська академія медіації».

Ольга ФІЛІППОВА,
проєктна менеджерка проєкту.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту «СONSENT», що імплементується ГС «Українська академія медіації». Її зміст є винятковою відповідальністю ГО «ВСАД «Айті-бабусі» й не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах Проєкту «СONSENT», що імплементується ГС «Українська академія медіації». Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.