Бактеріоз винограду (хвороба Пірса)

Уперше її було виявлено та ідентифіковано в 1884 році в основних районах виноградарства південної частини Америки (Каліфорнія), де тривалий час вона завдавала значних збитків. Надалі хвороба поширилася практично в усіх південних та центральних районах Північної Америки, де вирощують виноград. Зараз фіксується у Північній Америці (Канада, Мексика, США), Центральній Америці та країнах Карибського басейну (Коста-Рика), Південній Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай). Крім Американського континенту, бактеріоз розповсюдився у країнах Азії (Індія, Тайвань). У 2013-у бактерія X. fastidiosa вперше виявлена на території Європи, зокрема в Італії на оливкових деревах, а в 2015-у — у Франції.

Значне збільшення обсягів імпорту та транзиту рослинної продукції, насамперед садивного матеріалу, з країн, маловивчених у карантинному сенсі, створює досить реальну загрозу ввезення та поширення цього захворювання на територію нашої держави, тож увага до нього має бути постійною.

Найсприятливішими умовами для розвитку збудника Xylella fastidiosa протягом вегетаційного періоду рослин є висока відносна вологість і помірні теплі температури повітря. Лімітуючий чинник для розвитку бактерій — суворі зимові температури, за яких патоген гине.

Головним рослинним господарем цієї хвороби є виноград. Утім, ця бактерія уражує 359 видів деревних та трав’янистих рослин, які належать до 75 родин, серед яких: слива, персик, вишня, груша, дуб, бук, ясен, в’яз, платан, клен, вільха, горіх, лаванда тощо. Уже з’явилися повідомлення про виявлення його на кавових деревах та цитрусових культурах.

Симптоми прояву хвороби залежать від господарів і комбі-націй штамів бактерій. Багато видів рослин є безсимптомними носіями, що сприяє поширенню інфекції.

На виноградниках збудник хвороби вражає всі зелені та здерев’янілі частини куща: пагони, листя, суцвіття, рукави, штамби, грона.

Збудник бактеріозу проникає в судини ксилеми винограду, блокуючи транспортування мінеральних поживних речовин та води, порушує нормальний перебіг фізіологічних процесів у рослинах. На хворих кущах початок вегетації затримується. Найхарактерніші симптоми первинної інфекції хвороби — опік і побуріння частини листків вино-граду. Спочатку помітне раптове всихання частини зеленого листка, яка потім коричневіє, а тканина, що прилягає до неї, жовтіє або червоніє залежно від сорту винограду. Всихання листка триває, він зморщується та опадає, залишається тільки черешок. Уражені пагони виростають викривленими, плямистими, зелено-коричневими, втрачають можливість прикріплюватися до опори. Ріст пагонів затримується, міжвузля скорочуються, влітку формуються жовті або світло-зелені плями, які з холодами темніють. У разі бактеріозу винограду квітки та зав’язі опадають, а гребінь всихає.

У наступні роки на уражених рослинах утворюються хлоротичні пагони. На пізній стадії з відмиранням надземної частини вино-градного куща відмирає і коренева система. Хворі кущі гинуть протягом одного-трьох років.

Розповсюдження інфекції відбувається із зараженим садивним матеріалом: саджанцями, живцями та щеплювальним матеріалом, рослинними рештками, численними видами цикадок (найчастіше — Draecu-lacephala minerva), які живляться ксилемним соком.

Природно-кліматичні умови південних регіонів промислового виноградарства України сприятливі для акліматизації збудника хвороби, тому ймовірність її поширення дуже висока. Відтак фітосанітарні заходи передбачають заборону ввезення в Україну зараженого садивного й прищепного матеріалу з країн, де зареєстроване це захворювання.

Сергій РУДИЙ,
головний спеціаліст сектору фітосанітарних заходів на кордоні
Держпродспоживслужби в Одеській області.