№ 18 (22594) четвер 21 травня 2026 року

Призначена майже рік тому на посаду Уповноваженої із захисту державної мови Олена ІВАНОВСЬКА цими днями представила свій перший звіт. «За минулий рік до нас надійшли 2888 скарг. Українці демонструють готовність захищати своє право на отримання інформації державною мовою. Ми щиро вдячні небайдужим громадянам за якісні, конструктивні сигнали, які звертають нашу увагу на порушення мовного законодавства і захищають право на україномовний публічний простір», — сказала вона на презентації.

Кореспондентка «Лівого берега» (https://lb.ua) зустрілася з мовною омбудсменкою невдовзі після цієї події, аби поставити уточнюючі запитання. Деякі, втім, можна зарахувати до риторичних. Що робити, аби громадяни України на п’ятому році війни перестали толерувати російську і перейшли нарешті на державну мову? Певні зрушення, звісно, є, але з огляду на геноцид, який влаштовує Росія, вони недостатні і не всеохопні.

«Треба знати: у кого душа вишита, а хто сховав відсутність душі за вишиванкою». Так казала велика українка Ірина Фаріон про феномен ошуканства, мімікрії, з яким, на жаль, часто стикаються справжні українці зараз.

Вишиванка, звісно, не винна. Винні ті, хто перетворює цей святий оберіг та символ українців на прикриття своєї моральної вбогості. Мусимо навчитися розрізняти справжніх, мусимо самі бути справжніми і сприймати вишиванку не просто як елемент красивого оздоблення, одягу, а як високий обов’язок українки й українця, взявши на себе який, маєш йому відповідати та йти до кінця за реалізацію високих ідей панування українців на своїй, богоданій, землі.

Чому керована міграція — це єдиний шлях до відновлення України

Україна щороку втрачає кількість населення, співмірну з цілим обласним центром, таким як Вінниця. Навіть за умови найбільш оптимістичного сценарію повернення біженців демографічна діра залишатиметься критичною для виживання держави.

Які чотири критичні кроки має зробити держава, щоб не допустити демографічного колапсу. Про це в колонці для «РБК-Україна» (https://www.rbc.ua) пояснила Уляна КОСТЕНКО, асоційована експертка CASE Україна.

Мов той упир, який, скуштувавши крові, щораз прагне її випити більше й більше, кремлівський агресор з кожним днем нарощує атаки на українські міста і села.

Одещина — у постійному прицілі ворога. «Шахедів» і ракет на наші голови він не шкодує, атакуючи як вночі, так і вдень, практично без перестанку.

Так називалася зустріч, яку підготували й провели співробітники відділу краєзнавчої літератури та бібліографії ООУНБ ім. М.С. Грушевського і краєзнавець, член Національної комісії з реабілітації при Українському інституті національної пам’яті, голова «Одеського Меморіалу» та ГО «Постраждалі від політичних репресій», завідувач «Музею історії політичних репресій 1917 — 1991 років» Ігор Комаровський.

Слід зазначити, що згаданий музей є єдиним в Україні закладом подібного напрямку, яким опікується не держава, а громадськість. Створений він понад чверть століття тому. За цей період було проаналізовано колосальний обсяг матеріалів. Члени ГО та співробітники краєзнавчого відділу Бібліотеки Грушевського буквально по крихтах збирали інформацію про наших земляків, які постраждали від радянського режиму.

На зустрічі, приуроченій до Дня пам’яті політичних репре-сій, були, зокрема, краєзнавці і представники молодіжного парламенту Одеси. Завдяки сучасним технологіям та підходу до пошукової роботи зібрані матеріали-свідчення стали ще виразнішими, переконливішими: старі фотографії, пожовклі листи з нерівними буквами, написані чорнилом, що вже вицві-ло... За кожним таким документом — чиясь зламана доля, трагедія сім’ї, ба навіть цілого покоління. На жаль, справедли-вість щодо репресованих радянською владою відновлено далеко не у кожному випадку.

Країна горизонтальних зв’язків і вертикальної катастрофи

Коли вщухнуть усі розмови про судове засідання з обрання запобіжного заходу для колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, коли закінчаться всі жарти про Вероніку Феншуй та її вплив на кадрову політику країни під час війни, нам як суспільству потрібно буде серйозно подумати над висновками й уроками. Про це у своїй колонці на «Українській правді» (https://www.pravda.com.ua) розмірковує головна редакторка видання Севгіль МУСАЄВА.

Звісно, українці здатні перетворити на жарт абсолютно все на світі. У цьому є одна з наших найбільших сил. Це і є той самий механізм виживання, вироблений суспільством, яке протягом десятиліть жило в стані постійної турбулентності, небезпеки, історичних травм, проте водночас ніколи не дозволяло собі остаточно впасти у темряву та безнадію.

У рамках проєкту Learn Across Borders в Одесі відбулася презентація нової методики викладання української мови як іноземної. Захід став комунікаційною платформою для обміну академічним досвідом між педагогами України та Румунії.

Офіційне відкриття конференції провели менеджер проєкту, директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегії ЄС для Дунайського регіону» Ігор Усатюк і ректорка Одеської академії неперервної освіти Любов Задорожна.

Торік в Україні виробили 6,8 млн т молока, що на 5,4% менше, ніж у 2024-у, і майже на 15% менше від середнього показника за останні п’ять років, зазначається в аналітичному огляді Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ).

Основні причини скорочення виробництва — зменшення поголів’я корів у господарствах населення, а також проблеми з електропостачанням через російські обстріли, які підвищують витрати на переробку молока.

Герой-захисник України Олександр Володимирович Муштяца (02.02.1996 — 27.05.2022) народився у селі Полезне колишнього Великомихайлівського, а нині Подільського району у дружній багатодітній родині. Разом із ним у сім’ї зростали ще дві сестри та четверо братів.

У 2014 році Сашко закінчив Полезненську загальноосвітню школу. За час навчання у ній запам’ятався активним, дружнім, позитивним хлопцем. Його усмішка, підтримка та добре серце назавжди залишаться у пам’яті всіх, хто його знав.

У 2016-у був призваний до лав Збройних сил України. Проходив строкову службу в Києві у складі 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу України. Мав військове звання старший матрос, обіймав посаду гранатометника.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Олександр не міг не стати на захист Батьківщини. Уже 1 березня 2022-го він був у військкоматі. Вдома залишилася вагітна дружина і маленька донечка. Перебуваючи на службі, пос-тійно думав про них, мріяв про щасливе майбутнє своєї родини, обрав ім’я для малюка — Володимир. На жаль, свого синочка так і не побачив — він народився уже після загибелі батька…

150 років повному виданню «Кобзаря» у Празі

Сьогодні ми читаємо твори Тараса Шевченка без «купюр». Але мало хто знає: щоб в українців з’явилася така розкіш, понад сторіччя тому розробили цілу таємну місію. У підросійській Україні зробити це було неможливо, тож Київська громада з цією метою делегувала подружжя Олександра і Софії Русових до Праги. А щоб хоч половину опублікованих текстів Шевченка можна було привезти у Київ, твори розділили на «цензурну» і заборонену частини.

Подружжя Русових

Твори Тараса Шевченка стали знаковими для українського руху після першої ж публікації. До другої половини ХІХ століття було здійснено п’ять видань «Кобзаря»:

• самим Тарасом Шевченком у Петербурзі в 1840 і 1860 роках;
• московським видавцем Дмітрієм Кожанчіковим у 1867-у і того ж року в Петербурзі,
• п’яте видання організував у Львові народовець Корнило Сушкевич у 1869-у.

Жодне з цих видань не охоплювало більшості творів Шевченка, і цю проблему прагнула вирішити Київська громада.

Нещодавно, 10-11 травня, у Балті пройшли Дні єврейської культури - подія, що об’єднала представників єврейської спільноти, освітян, музейників, бібліотекарів, мешканців громади та всіх, кому важливе збереження історичної пам’яті й багатокультурної спадщини Одещини.

Захід організований у межах проєкту ЮНЕСКО в Україні за підтримки Європейського Союзу. Він став не лише культурною подією, а й важливим кроком у поверненні до публічного простору історії єврейської Балти — міста, де єврейська громада впродовж століть була невід’ємною частиною місцевого життя, культури, ремесел, освіти, релігійної традиції та пам’яті.

У галереї Artodessa відкрилася виставка одеського фотографа, почесного члена Національної спілки фотохудожників України Георгія Гергаї.

Маючи вагомий професійний досвід (а Георгієві Валерійовичу нещодавно сповнилося 85), майстер запропонував глядачам проєкт «ЕНСО». З японської це слово перекладається як «коло» і відображає стан художника у момент створення образу.

Відкрито реєстрацію організованих груп на покази 13-го Чілдрен Кінофесту, який 12 — 21 червня пройде у 12 містах України.  Як завжди, всі події фестивалю — безплатні.

Щороку вчителі, вихователі, керівники гуртків, виховники пришкільних таборів, представники благодійних чи громадських організацій, співробітники соціальних служб планують ві-зит своїх вихованців на покази Кінофесту завчасно. Тож, якщо ви працюєте з дітьми і плануєте відвідати групою від шести осіб фестивальні покази у кінотеатрі вашого міста, забронюйте необхідну кількість квитків уже зараз.

Сучасний світ споживає ресурси швидше, ніж природа встигає їх відновлювати. За даними звіту Всесвітнього фонду природи WWF «Жива планета», із 1970 року середній розмір популяцій диких тварин скоротився на вражаючі 73%.

Фахівці WWF-Україна пояснюють, чому планета переживає одну з наймасштабніших криз біорізноманіття в сучасній історії, як діяльність людини пришвидшує зникнення видів та які тварини в нашій країні сьогодні потребують особливого захисту.