Війна як бізнес

Про те, що Китай із готовністю підтримує агресію Росії, закуповуючи рекордні обсяги нафти й газу, постачаючи критичне обладнання, необхідне для оборонної промисловості, мікроелектроніку та компоненти для дронів, відомо вже досить давно. Але саме цієї зими з усією очевидністю стало зрозуміло, що китайці заробляють навіть на параноїдальних спробах сусіда заморозити українців. EcoFlow та інші портативні акумулятори енергії, генератори, комунікаційне обладнання, павербанки, сонячні батареї, які почали користуватися найбільшим попитом на українському ринку, — все це зроблено в Китаї. Минулого року імпорт із КНР до України сягнув 19,2 млрд дол. (чверть загального імпорту), що вдвічі більше, ніж імпорт із Польщі, та втричі — з Німеччини, які посідають друге й третє місця у списку найбільших постачальників усього до нашої країни. Китайські підприємці навіть не приховують задоволення від процвітання свого бізнесу, і дехто з них відкрив офіс в Україні, попри за-грозу життю від російських ракет і дронів, виготовлених із китайських запчастин.

Насправді така практика — отримувати зиск від обох сторін конфлікту — не є новою навіть у сучасній історії. Такі випадки були досить поширені під час і Першої, і Другої світових воєн. Але вони стосувалися «нейтральних країн». Цього разу відмінність полягає в тому, що Китай відкрито підтримує Росію в її «хрестовому поході» проти Заходу і, не будучи фізичним учасником війни, фактично створює політичні передумови для формування нового світового порядку, вигідного КНР, та ще й заробляє на цьому десятки мільярдів доларів.

Цифри — дуже вперта річ. Навіть за досить поміркованими оцінками, із 2022 року Китай заощадив на закупівлі російської нафти до 20 млрд дол. 2025-го Росія продавала Китаю нафту з дисконтом 8,3%, а в середньому за роки війни знижка становила до 10 дол. за барель. Росія є найбільшим постачальником нафти до Китаю — її доля сягає 20% від загального імпорту нафти КНР — приблизно 2 млн барелів на день. РФ вийшла на рекордне постачання нафти до Китаю вже у червні 2022-го, коли почали діяти перші санкції проти агресора. Торік обсяг постачання знизився приблизно на 7%, але у грошовому вимірі, з урахуванням знижок, прибутки Росії зменшилися на 20%.

Те саме стосується природного газу. Ту його частину, яку постачають трубопроводом «Сила Сибіру-1», продають КНР із дисконтом до 30%, що означає річні втрати «Газпрому» на рівні 3 млрд дол. (дані минулого року й оцінка поточного). За даними Reuters, скраплений газ, який постачають усупереч санкціям, Пекін купує з дисконтом 40%. Обсяги цих закупівель не тільки не зменшуються, а навіть збільшуються й становлять близько 5 млрд дол. на рік, особливо з урахуванням війни в Перській затоці.

За даними торговельної статистики, Китай є також найбільшим покупцем російського вугілля (44% росі-йського експорту у 2022—2025 роках, торік — близько 900 млн дол. на місяць). І хоча обсяги постачання дещо зменшуються, вугілля теж надходить до Китаю з істотними знижками. Вигода КНР від вугільного складника торгівлі енергоресурсами оцінюється у 2—4 млрд дол. залежно від коливань цін на ринку.

Одним із найважливіших китайських товарів, який відіграє ключову роль у сучасній війні, є дрони та компоненти, з яких вони складаються.

У 2023 році тодішній прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що наша країна купує 60% глобального виробництва дронів китайської компанії DJI, яка спеціалізується на «мавіках». За його словами, того року на закупівлю дронів (можливо, не лише китайських) було виділено 40 млрд грн. За наявними даними, у першій половині 2025-го Україна придбала китайських дронів на суму 725 млн дол., хоча вже у травні президент Володимир Зеленський казав, що DJI припинила постачання до України й повністю переключилася на Росію.

За даними The Japan Times, одним із ключових посередників із постачання дронів до Росії в обхід санкцій став Таїланд. Минулого року Росія закупила «тайських» дронів із Китаю на суму понад 125 млн дол. (зростання у вісім разів проти 2024-го). Для порівняння варто взяти до уваги, що 2022 року Таїланд експортував дронів на 1 млн дол., і жодного з них не було продано до РФ. Тим самим маршрутом у 2023—2024 роках до Росії було відправлено компонентів (двигунів, камер, оптоволокна) для дронів на суму 63 млн дол. Інші джерела повідомляють, що китайські двигуни для дронів (зокрема «Гарпія-А1») постачають на військові заводи РФ в обхід санкцій під маркуванням «промислове холодильне обладнання». 2025 року на російському заводі «Купол» було вироблено близько 6 тисяч таких дронів. Звісно, уряд КНР заперечує таке постачання, хоча дані китайської торговельної статистики підтверджують ці оцінки. Загалом обсяги постачання дронів та їхніх компонентів у грошовому еквіваленті оці-нюють у близько 2 млрд дол. на рік.

Російська оборонна промисловість майже повністю залежить від постачання китайських верстатів та інструментів, без яких неможливе виробництво ракет, дронів та артилерійських снарядів. Їх завозять в обхід санкцій різними шляхами, зокрема за допомогою реекспорту через країни Центральної та Південно-Східної Азії. Американські експерти оцінюють обсяги такого постачання у 2023—2024 роках, напряму й через треті країни, до 3 млрд дол. Саме прихований характер постачання, який у багатьох випадках включає транзит через декілька країн, не дає змоги точно оцінити його обсяги. Опосередкованими індикаторами є обсяги торгівлі між РФ і країнами-посередниками, які значно зросли від початку агресії і які важко пояснити іншими чинниками. Саме тому формальне скорочення обсягів торгівлі між РФ і КНР минулого року не є індикатором змін у торговельній політиці або зменшення двосторонньої співпраці. Справді, у деяких випадках це відбулося завдяки запровадженим санкціям, у деяких — через «просідання» ринку, але здебільшого є просто переспрямуванням товарних потоків через треті й четверті країни.

Санкції проти РФ, пов’язані з війною проти України, призвели до захоплення Китаєм лідерських позицій на ринку мікроелектроніки, складних машин, побутової техніки й автомобілів РФ. Лише почасти товари цієї категорії постачають напряму за відкритими контрактами, оскі-льки державні компанії та банки Китаю уникають підсанкційних операцій, що можуть зашкодити значно важливішим проєктам. За даними японських експертів, саме тому значну частину їх реалізують за «сірими» схемами, пов’язаними як із експортним контролем, так і з механізмом розрахунків, оскільки розрахунок здійснюється в юанях та рублях, а Росія потребує доларів. Дані фінансових розвідок різних країн свідчать про досить довгі ланцюги перетворення неконвертованих валют на конвертовані через банки європейських, азійських та арабських країн, які дають змогу приховати реальні обсяги і номенклатуру поставлених товарів. Звісно, в деяких випадках на рівень цін впливають суто ринкові чинники, які все ж таки беруться до уваги, попри значний ступінь впливу політичної доцільності.

Той факт, що російська економіка перетворилася на тотального споживача китайських товарів, чи це стосується побутової техніки, чи оборонної промисловості, зміцнює позиції КНР як домінантного партнера в «танго» з Росією. Водночас якщо для РФ ринок КНР (та Індії) є безумовним пріоритетом, то для Китаю Росія є лише одним із торговельних партнерів, і значно важливішими залишаються ринки ЄС та США. Як слушно зазначають фахівці, Китай не лише виграє від війни Росії проти України, а й втрачає деякі можливості через санкції, які державні компанії та банки КНР намагаються обходити.

За роки повномасштабної війни РФ проти України Китай додатково отримав від 40 до 50 млрд дол., і ця оцінка, напевно, занижена, оскільки не враховує «заробітків» на «сірих» схемах постачання з великою кількістю посередників для обходу санкцій. Але навіть загальна вигода від війни Росії проти України не є вирішальним чинником, хіба що одним зі складників стратегічної стабільності через доступ до дешевих природних ресурсів та енергоносіїв, які збільшують свободу маневру Китаю в новому світі а-ля Трамп.

Сергій КОРСУНСЬКИЙ,
Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Джерело: https://zn.ua.