У пошуках вічної молодості, або Що таке старіння на генетичному рівні та як його зупинити?

Станом на кінець 2025-го в Україні проживало понад 116 тисяч довгожителів, серед них понад 1500 людей, старших 100 років. Але чи означає тривале життя його високу якість? І як на українців вплине досвід повномасштабної війни через хронічний стрес та виснаження?

Про «генетичну лотерею», біологічний вік, основні процеси старіння і про те, як їх призупинити, «Українська правда. Життя» (https://life.pravda.com.ua) запитала докторку філософії, лікарку-генетика Христину ЩУБЕЛКУ.

— Зазвичай старіння помітне для людини за зовнішніми ознаками — сивина, зморшки та інше. Які процеси можна назвати старінням? Що саме змінюється в організмі?

— Старіння — це нормальний природний процес, який так чи інакше відбувається. Вперше гени, які впливають на старіння, відкрили на моногенних за-хворюваннях. Вони виникають у результаті мутацій в одному гені й, зокрема, нагадують пришвидшене старіння.

Наприклад, прогерія — генетичне захворювання, коли організм передчасно і швидко старіє. У таких випадках дитина буквально за два роки за всіма показниками організму нагадує людину старшого віку. Серед ознак — втрата підшкірного жиру, атрофія шкіри, поява зморшок, сивина, випадіння волосся, остеопороз, захворювання серця і важкий атеросклероз, який, до речі, призводить до смерті цих дітей без лікування.

Таких прогерій, які імітують пришвидшене старіння, є дві. Хвороба Гетчінсона-Гілфорда (класична дитяча прогерія) та хвороба Вернера (починається у підлітковому віці). На клітинному рівні — це накопичення шкідливих мутацій, з якими клітина не справляється, бо не в змозі «ремонтувати» ДНК. Грубо кажучи, це призводить до її загибелі або ж, навпаки, активації механізмів пухлинного росту, коли клітина починає неконтрольовано ділитися.

Старіння й онкологія — це насправді дві сторони однієї медалі. Тобто ті клітини, які перестали ділитися, навколо себе виділяють речовини, що пришвидшують процес запалення. А це парадоксально активує в сусідніх клітинах пухлинний ріст.

Еволюційно у нашого виду є гени, які дозволяли вижити і дати потомство, але ті самі гени у старшому віці можуть стати шкідливими для нас.

Наприклад, чому існують гормонозалежні раки молочної залози? Бо певні гени допомагали жінці дожити до репродуктивного віку тисячі років тому, але ті ж гени вже у 40 років можуть призводити до того, що розвивається пухлинний процес. Це так звана антагоністична плейотропія, коли один і той самий ген забезпечує переваги в ранньому віці, але має негативні наслідки в пізньому житті.

— Чи можна сказати, що ознаки старіння — це певні біологічні процеси? Чи це більше наслідки цих процесів?

— Звичайно, у деяких людей є певний набір генів, які можуть уповільнити природні процеси старіння. Я це називаю механізмом «генетичної лотереї».

Треба розуміти, що у світі є екстремальні довгожителі, які, порівняно з іншими людьми, чомусь не помирають. Ці люди мають певні мутації в окремих генах, які призводять до того, що вони повільніше старіють. Наприклад, варіант rs2802292 (G>T) в гені FOXO3, який захищає клітини від стресу і пошкоджень — це така одна з найбільш вивчених мутацій у довгожителів.

Насправді старіння і його повільніша прогресія — це комплексний механізм. Доведено, що приблизно 55% роль відіграє генетика, а все інше — спосіб життя, фактори навколишнього середовища і так далі.

— Що таке біологічний вік і чим він відрізняється від нашого звичайного?

— Я вважаю, що ці речі є частково маркетинговим ходом. Є аналізи, які, скажімо, показують стан «зношеності» організму і його функціонального запасу — це і називають біологічним віком, розрахованим за кількома формулами.

Однак це досить спірне поняття. Воно існує в літературі, але питання: наскільки ми можемо вважати об’єктивними фактори, що входять у формулу біологічного віку? Адже уніфікованої її нема.

Ми можемо розглядати молоду жінку 29 років, яка зовнішньо виглядає прекрасно, можливо, і на 18, але у неї четверта стадія раку яєчників. Яким чином цій жінці за модною формулою біологічного віку розрахувати стан зношеності її організму? Вона може померти через рік.

Ми можемо розказувати, що міряємо людям теломери (послідовності на кінцях хромосом, які скорочуються з кожним поді-лом клітини та асоційовані з 

біологічним старінням), визначаємо їхню інсулінорезистентність, але при цьому може бути один сильний фактор, який просто вибиває цю формулу з будь-якої логіки.

Підсумовуючи, біологічний вік є проблемним показником саме тому, що старіння в організмі відбувається мозаїчно — різні тканини, системи й органи старіють з різною швидкістю. Звести цей складний процес до однієї універсальної цифри науково некоректно, тому я вважаю, що це більше маркетингове поняття, ніж реалії.

— З якого віку можна вважати, що у людини запустилися процеси старіння? Що є нормою і природними змінами у 30, 40, 50, 60 років?

— Я не можу сказати, що є певний вік чи класичні ознаки, які стовідсотково стануться у певному віці з людиною. Процес старіння відбувається практично з процесу народження дитини, бо якісь клітини відмирають, а якісь народжуються. А певні зовнішні ознаки ми не бачимо і до старечого віку.

Перші ознаки старіння можуть з’явитися й у 20 років. До прикладу, якщо людина має захворювання сімейна гіперхолестеринемія (спадкове захворювання з високим рівнем холестерину з народження), то при доброму зовнішньому вигляді серце вже може бути як у 50-річної людини.

Що взагалі вважати старінням на всіх рівнях? Якщо ми беремо чисто класифікацію Всесвітньої організації охорони здоров’я, то молодий вік вважається до 44 років. Однак будемо об’єктивні: невже жінка чи чоловік у 30 років не показує ознак старіння? Однозначно показує. У людей, які, за моєю філософією,»не виграли» генетичну лотерею й успадкували багато патогенних мутацій або працюють у важких умовах, недоїдають, ознаки зношених органів можуть й у 18 років з’явитися.

Також наші військові, які повертаються з полону після двох або більше років катувань та знущань, втрачають, напевно, 15 років своєї молодості, і їхні органи перебувають у жахливому стані.

— Якщо людина змінює свій спосіб життя або одужала від хвороби, ці показники можуть змінитися?

— Ці всі речі впливають і десь реверсують певні процеси, але лише до певної межі.

Наразі є модна тема серед мільярдерів у Каліфорнії, які хочуть себе омолодити, — вживати метформін. Це засіб першої лінії проти діабету другого типу. Але щодо нього нема поки що добре доведених даних, бо дослідження тривають.

Також є препарат рапаміцин, який протестований на тваринах щодо продовження життя. Він пригнічує шлях mTOR — білковий комплекс, що впливає на клітинний ріст, зокрема й на пухлинний ріст. Утім, його поки що не використовували з цією метою для людей. Те, що продовжує життя у тварин, не можна автоматично переносити на людей, оскільки метаболізм, тривалість життя, генетична регуляція та реакція на препарати суттєво відрізняються.

Безконтрольний прийом рапаміцину несе ризик імуносупресії, інфекцій, метаболічних порушень і потенційно непередбачуваних довгострокових наслідків, оскільки його безпека саме у здорових людей для «антистаріння» не доведена.

— Що насамперед слід змінити у своєму житті, щоб найдовше зберігати молодість?

— Загалом старіння — це комплекс дії багатьох генів і факторів. Воно мультифакторіальне і полігенне. Комбінації можуть спричинити швидше або повільніше старіння порівняно з іншими людьми суто у генетичній складовій.

Ми поки що не можемо взяти й чимось виключити ген, що провокує хворобу, аби зупинити старіння. Хоча я впевнена, що це буде можливо в майбутньому. Але наразі можемо змінити ці приблизно 45% частки факторів зовнішнього середовища.

Перше, що я б радила, — запобігати ожирінню. Разом з цим попередити його наслідки для серцево-судинної й ендо-кринної систем. Абсолютно всі популяції довгожителів, які відомі наразі, мають дуже низьку поширеність ожиріння. Впливає також якість їжі.

Однією з найбільш доведених стратегій боротьби зі старінням вважається контрольоване голодування. Воно певною мірою впливає на автофагію — «самоочищення клітин від сміття». За відкриття цього процесу навіть присудили Нобелівську премію.

Друге — рівень фізичної активності. Фактично людина має намагатися жити в тих умовах, у яких еволюціонувала: щоб добути їжу, мусимо рухатися. Усіма силами сучасна людина має себе повернути у часи мисливців і збиральництва.

І, звичайно, навантаження. Вони мають бути як силові, так і кардіо, тому що від роботи серцевого м’яза залежить, як людина триматиме себе у формі. Це і здоров’я суглобів, і навантаження на кістки.

У жінок, які входять в менопаузу, знижується рівень естрогенів. Крім того, зазвичай вони не дають силового осьового навантаження на кістки, через що швидко розвивається остеопороз (захворювання скелета). І просто вживанням вітаміну D та кальцію нічого не покращити.

Ну й основне, звичайно, це уникати стресу, тому що він дуже старить людей загалом і може запустити пухлинні процеси. В Україні зараз я не знаю, як можна уникнути стресу — це дивне поняття.

Є наукові дані, наприклад, з Ізраїлю, США, Іраку та Афганістану, що під час тривалих воєнних конфліктів та періодів хронічного стресу може зростати частота серцево-судинних, аутоімунних і деяких онкологічних захворювань, хоча причинно-наслідковий зв’язок не завжди є прямим. Стрес дуже впливає на імунну регуляцію, а вона пов’язана з процесом старіння.

— Чи можемо ми сказати, що з огляду на війну в українців буде прискореніше біологічне старіння через хронічний стрес?

— Я впевнена, що так, бо є результати попередніх великих воєн, де зафіксований такий вплив. Наслідки голодування, недоїдання, полону, стресу, переживання важкої травми матимуть колосальний вплив на стан здоров’я українців. І, на жаль, негативний.

Так, ми стійкі, але це все ще нам агукнеться. Комплексно це оцінити чи розрахувати буде важко, бо українці зараз по всьому світу. Не знаю, чи реально зібрати такі дані. Тим більше, що в Україні зараз дуже погано ведеться статистика щодо захворювань — її практично нема.

— Для більш тривалого життя важливіше дбати за станом внутрішніх органів чи зовнішніх факторів?

— Не можна порівнювати ці дві речі. Я вважаю, що важливі-ший стан життєво необхідних органів — серця і мозку. Людина може прожити й до 80 років, але якщо 15 з них з хворобою Альцгеймера чи фактично лежачим, то якості життя у цьому ніякої.

Більшість екстремальних довгожителів мають достатньо здорове серце. Велика частка ранніх смертей стається через серцево-судинні захворювання. Звичайно, зовнішньо бабусі й дідусі виглядають надзвичайно старими, але вони живі — і це головне. А якщо вони при своєму розумі, абсолютно функціональні й можуть себе забезпечувати, то це взагалі «бінго».

Є ще один фактор — ментальне старіння. Часто стається, що фізично здорова людина перестає бути активним учасником суспільства через обмеженість інтересів чи неможливість спілкуватися з однолітками. У результаті просто сидить вдома. І тут інша порада — постійно підтримувати стан своєї мозкової активності. Вивчення мов, логічні задачі, мультитаскинг сприяють зменшенню старіння мозку і накопиченню шкідливих відкладень.

— Наскільки спосіб життя у дитинстві задає подальшу роботу організму та можливі чинники швидшого старіння?

— Буквально з перших місяців життя дитини закладаються харчові звички. Культура їсти біля телевізора й не контролювати процес насичення формує ті звички, які у дорослому віці призводять до ожиріння. Потрібне вдумливе харчування, коли відчуваємо насичення.

Також фізична активність з дитячого віку, бо саме тоді формується витривалість. Якщо дитина сидить біля комп’ютера чи телефона невилазно, дуже важко уявити, що у дорослому віці вона почне бути активною. Хіба під якимось дуже сильним фактором страху за своє життя. Дітей максимально треба займати корисними заняттями, щоб ці навички допомогли їм прожити довше .

— Чому люди з однієї родини можуть старіти по-різному?

— Класичні дослідження та метааналізи, коли беруть монозиготних близнюків, які фактично на 99,9% є однаковими, але живуть в різних умовах протягом життя, якраз показали оцю цифру впливу генетики на старіння у 55%.

Вони можуть жити абсолютно в різних умовах, але мати спільну сильну мутацію. Наприклад, вона призводить до того, що близнюки залишаються худі і мають знижений апетит, але це теж до певної межі, тому що генетика може компенсувати лише деякі фактори зовнішнього середовища. Якщо людина з’їдає на 1500 калорій більше, ніж потрібно, ніяка генетика не допоможе цей ефект скоригувати.

— Які сигнали організму люди найчастіше ігнорують, але саме вони свідчать про прискорене старіння?

— Мають бути щорічні чекапи. Якщо в молодому віці виявлено підвищення холестерину, потрібно одразу лікуватися. Інакше це призведе до старіння всіх органів, тому що знизиться кровотік.

Якщо молода жінка бачить занадто дряблу шкіру, випадіння волосся, погіршення якості нігтів, потрібно звертатися до лікаря — насамперед сімейного, який зробить базові аналізи й перенаправить до вузького спеціаліста.

Якщо в людини дуже швидкі ознаки старіння, що не вписуються у норми, може бути, це одне з дуже рідкісних генетичних захворювань. Тоді треба йти до генетика.

Більшість дерматологів скаже, що певні речі потрібно профілактувати з молодості. Глибокі шкірні заломи не вилікуєш просто ботоксом.

Процес старіння не зупиниш повністю, він все одно відбуватиметься, але певні речі можна сповільнити. Дехто призначає різні біодобавки чи детокси, але є мало речовин, що справді впливають. Питання в тому, що в нас нема великих адекватних досліджень, які довели б ефективність таких препаратів.

Сивина волосся дуже генетично детермінована. Якщо в одній сім’ї хтось посивів до 30, скоріш за все, ще хтось посивіє в цьому віці.

Завжди важко працювати в цій галузі, бо спроба омолодити клітини може спровокувати їх пухлинний ріст. Саме це най-більше гальмує зараз омолодження, бо є ризик неконтрольованого росту.

— Як відрізняється старіння організму жінки та чоловіка на генетичному рівні? Є зміни у гормональному фоні?

— Відомий факт, що з бага-тьох причин жінки живуть довше, ніж чоловіки. У жінки настає процес менопаузи, й це можна відстежити на гормональному рівні. Те саме стосується чоловіків: вікове збільшення простати, еректильна дисфункція і так далі.

Зниження рівня тестостерону в чоловіків й естрогену у жінок — це основні маркери старіння за статевою ознакою. Тобто зі зниженням репродуктивної функції, на жаль, падають і всі інші.

Естрогени мають омолоджувальну роль, тому зараз багато естрогеновмісних препаратів застосовують для зменшення симптомів менопаузи.

— Переважно лікарі радять народжувати дітей у молодому віці. Чи можна тоді вважати ре-продуктивне здоров’я маркером загального стану організму?

— Загалом репродуктивна функція є лише одним із маркерів старіння. Є жінки у 25 років, які вже не мають функціональних яйцеклітин. Тобто в них фактично зупинилася репродуктивна функція, яка ще мала б тривати. Це так званий синдром передчасного виснаження яєчників.

За всіма генетичними критеріями, у віці від 18 до 25 років зазвичай найменші ризики генетичних хвороб. Особливо хромосомних хвороб через помилки мейозу.

Здорову дитину може народити й жінка в 48 років. Просто шанси цього набагато менші, ніж у 23-річної жінки. Якщо порівняти велику вибірку — наприклад, тисячу жінок різного віку — то в старшій групі в середньому спостерігатиметься більше ускладнень. Водночас це закономірність на рівні популяції і вона не визначає результат в кожному індивідуальному випадку.

— І наостанок хотіла запитати: як ви вважаєте, з часом тривалість життя зросте? Це більше про кількість років чи все ж якісного життя?

— Думаю, що зростатиме як тривалість життя, так і його якість. Світ над цим дуже-дуже посилено працює в багатьох аспектах, зокрема і в генетичному. Зараз настільки активно шукають гени довголіття, як на них вплинути і якими речовинами, що я впевнена, так чи інакше цей процес зміниться. Інше питання: до якої міри?

Ми побороли купу смертельних інфекційних хвороб і всього іншого. Але разом зі збільшенням віку зростає проблема геріатричних захворювань. Ми з ними наче боремося, але поки що не так ефективно, тому й не досягаємо якогось нескінченного віку.

Дар’я МАРКОВА.