№ 8 (22584) четвер 5 березня 2026 року

Світ увійшов у 2026 рік у стані ідеального шторму. Поки увага глобальних лідерів прикута до заграв над іранськими ядерними центрами та американських авіаносців у Перській затоці та в Середземному морі, Україна змушена вкотре доводити: наша війна з Росією все одно залишається ключовою для майбутнього цивілізації.

Однак правила гри змінюються. Путін, чиї геополітичні ставки на Сирію, Венесуелу та Іран послідовно програють, дедалі очевидніше опиняється у стратегічному глухому куті. Україна та її майбутнє для нього — чи не останній великий аргумент у глобальному ва-банку, сцена, де він намагатиметься довести життєздатність свого режиму, попри втрату ключових сателітів. Але чи не станеться так, що в гонитві за «близькосхідним миром» Захід зменшить підтримку України, яка і так на межі, зокрема чи не залишить нас без критично важливих перехоплювачів до ЗРК Patriot? І чи не виявиться неминуче зростання нафтових котирувань тим самим «золотим дощем», який дозволить Кремлю протриматися ще один кривавий раунд у своїй ганебній війні?

У рамках відзначення 155-річя від дня народження Лесі Українки Одеська національна опера презентувала сучасний балетний перформанс на дві дії LISOVA.

Уперше я побачила це вражаюче сценічне видовище за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» на музику композитора Тимофія Старенкова 24 травня 2025 року, і вже тоді подумалось, що це не просто «осучаснення класики» зовнішніми засобами — лише зміною пластики, світла чи мультимедійних ефектів. Це спроба поставити Лесю Українку поруч із людиною сьогоднішнього дня і раптом виявити, що болі, про які написана «Лісова пісня», нікуди не зникли.

Ми так само, як і сто років тому, стоїмо перед вибором між живим і зручним, між покликом душі та вимогами практичності, між вірністю своєму внутрішньому голосу і спокусою пристосуватися до обставин, які тиснуть на всіх нас.

Театр прямо називає LISOVA «філософською та романтичною історією кохання» і водночас акцентує на «вічних поняттях краси та цінності життя», а це означає, що перед нами не просто сценічний переказ відомого сюжету, а спроба відкрити в ньому те, що не старіє.

Повномасштабне вторгнення Росії стало фінальною точкою переходу світу від фази ілюзорної глобалізації до фази жорсткої конкурентної фрагментації. Ми стали свідками смерті «постісторії».

Сьогодні вже очевидно, що війна не зруйнувала світового порядку — він був мертвий іще 2008-го чи 2014-го. Ці чотири роки були потрібні лише для того, щоб Захід подолав болісний шлях трансформації: від епохи Ангели Меркель із її заспокійливим «тільки не за моєї каденції» до усвідомлення Фрідріхом Мерцом, що старий світовий порядок зруйновано остаточно.

25 лютого у нижній палаті парламенту Великої Британії відбулися публічні слухання «Фактор України — спадщина України часів Другої світової війни та розуміння її важливої ролі у перемозі Радянського Союзу над нацистською Німеччиною».

Захід очолював політик-консерватор, член парламенту сер-депутат Іан Данкан Сміт. До події онлайн долучився керівник Офісу президента України Кирило Буданов. Участь у дискусії взяли Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії Валерій Залужний та група науковців, серед яких — докторка Оленка Певна з кафедри українських і слов’янських студій Кембриджського університету; британський військовий історик та письменник Ентоні Бівор; професор Ендрю Вілсон зі Школи слов’янських та східноєвропейських студій Університетського коледжу Лондона; професорка Києво-Могилянської академії та почесна професорка Варшавського університету Оля Гнатюк.

Третього березня Станіславові Савовичу виповнилося 95 років. Він — знакова постать культурно-мистецького середовища Одеси, степового півдня України.

Народився ювіляр у Гайвороні, що на річці Південний Буг. З північного заходу сусідить Бершадь (Вінниччина). Рукою кинути на південь — постане Саврань (Одещина, до якої тривалий час входив Гайворонський район). А коли рушити трохи далі строго на північ — славнозвісна Умань на Черкащині.

Одеська обласна організація Національної спілки письменників України вітає зі світлим ювілеєм видатного українського поета Станіслава Стриженюка.

Ім’я Станіслава Стриженюка посідає гідне місце в сучасному українському літературному просторі. Його творчість вирізняється високою культурою художнього слова, філософською глибиною й щирою громадянською відповідальністю. Це слово, народжене з особистого досвіду й історичної пам’яті народу, утверджує гуманістичні цінності та духовну стійкість людини.

На освітній онлайн-платформі «Зрозуміло!» стартував безоплатний курс «Стратегія культурного розвитку Одеси». Він розроблений для всіх, хто хоче зрозуміти, скільки в знайомому образі міста, про яке знають навіть ті, хто ніколи тут не бував, є реальної історії, а скільки — усталених міфів і романтизованих сюжетів, що роками формували її сприйняття.

Одеса — місто зі складною історією та багатошаровою ідентичністю. Протягом десятиліть її образ формувався під впливом імперських міфів і культурних кліше. Тож новий курс пропонує фахову міждисциплінарну розмову про:

Сьогодні, 5 березня, минає 76 років від дня загибелі Романа Шухевича — видатного політичного і військового діяча, головнокомандувача Української повстанської армії, який став символом боротьби за незалежність України. На його честь ще в 2016-у в Пересипському районі Одеси названо вулицю (колишня — Ярослава Галана).

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові. Походив з відомого галицького роду, з якого вийшла когорта політичних, культурно-громадських і військових діячів. Дід Романа — Володимир Шухевич — був відомим українським ученим-етнографом. Дядько Степан брав участь у Визвольних змаганнях 1917—1921 років, служив в Українській галицькій армії, у 1918-у був військовим комендантом Одеси. У 1920—1930-х Степан Шухевич став адвокатом і захищав саме українців, незважаючи на їхнє соціальне й матеріальне становище. У 1936-у йому довелося захищати й свого небожа під час львівського процесу над членами ОУН.

«Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини власної кишені». Цей відомий вислів належить Євгену Чикаленку і якнайточніше відображає його життєву філософію: любов до Батьківщини вимірюється не лише почуттями, а й діями.

Більше про постать мецената, видавця та активного діяча українського національного руху початку ХХ століття одесити дізналися під час лекції в Музеї української книги Бібліотеки Грушевського. Захід провела відома освітянка, ініціаторка мовно-літературного «Освіторіуму» та організаторка літературно-краєзнавчих подорожей і майстеркласів Вікторія Пономаренко (на знімку).

Людство століттями шукає відповідь на питання: як зберегти молодість? Бажання залишатися здоровим, фізично активним та привабливим породило різноманітні anti-age практики та поради з біохакінгу. Однак старіння все ще залишається малокерованим процесом, який так чи інакше відбувається.

Учені вже навчилися покращувати стан шкіри, омолоджувати яйцеклітини жінок старшого репродуктивного віку. Втім, змінити закладений з народження набір генів наразі практично неможливо, але дотримання простих порад може зберегти кілька десятків років життя.

В умовах повномасштабної війни українці продовжують демонструвати безпрецедентну єдність і підтримку армії. Саме на цьому — довірі, емпатії та готовності допомагати — паразитують шахраї.

Останнім часом фіксуються випадки злочинних дій, пов’язаних з розсиланням повідомлень про нібито збір коштів на підтримку підрозділів Збройних сил України. Найчастіше такі повідомлення надходять у месенджерах та соціальних мережах від імені державних установ, благодійних організацій чи й навіть знайомих. Людину підштовхують діяти швидко: «залишилося 24 години», «потрібно негайно», «ваш внесок критично важливий»… У тексті може зазначатися, що збір «перевірений», а також посилання на сайт для переказу коштів.