«Як Він читав!»
Є у мене вірш про те, як Микола Вінгран читав свої вірші. Його читання — це щось неперевершене! Аплодисменти лунали по 2—3—5 хвилин. Його не відпускали! Якщо слухали українці...
Із 1953 року ми були в одній літстудії Первомайська. Вже тоді Микола дивував Василя Годованого, керівника студії, своїм талантом і плодовитістю — за тиждень заповнював цілого зошита віршами. А як читав!
Ось мій вірш, але у ньому я збільшив одну літеру, то і вийшло ніби скорочення Миколового прізвища: Вінгран=Він.
Як Він читав!
Перед німими
Миколі Вінграновському
Як Він читав! Слова іскрили
і розлітались навкруги,
вуста обвуглено жахтіли
від слів вселенської ваги.
І горло зболено шаліло,
вірша виштовхуючи в світ,
і тіло, як у породіллі,
то в холод кидало, то в піт!
Душа, немов печі осердя,
за вінця променила біль.
А очі, вперті і отверзті,
шукали відгуку в юрбі.
...Напівбайдуже, мов підкова,
юрба поета облягла,
не розуміючи ні слова —
бо іншомовною була.
Думаю, всі зрозуміли, якою мовою тоді говорила більшість його слухачів…
О tempora, o mores!
Додаю два листи Миколиних.
Дорогий Олексо Сергійовичу!
Подумав і вирішив, що цієї ранньої весни, як ми з тобою домовлялися, зустрітися в Кумарах чи на Богополі і поїздити — у мене не вийде. Не виходить.
В мене виходить — посидіти ще в Києві, в хаті, бо пішла «Манюня». Тож я так і зроблю — попишу. Давай домовимося на пізню осінь — на мій день 7-го листопада. Та знову ж таки — не будемо загадувати. Єдине й одне: я тебе як любив, так і люблю.
Твій Микола Вінграновський
Київ.
8 квітня, 96 рік.
Дорогий Олексо!
Гарно ти написав про мене, та особливо добре, що дав «Ні, цей народ…». Цей вірш ти вже колись із пам’яті мені читав, та я знову десь загубив його і забув — через те його нема в жодній моїй книжці.
Я завжди скучаю за тобою, навіть не знаю, чому. Так виходить. Паска цього року 11 квітня, а після неї, через тиждень, на Проводи, я на один день приїду в Первомайськ на вже три цвинтарі — один до тата, другий до мами і третій на Богополі, до Аліка. На другий день поїду в Кримку і в Кумари — і там два кладовища.
Добре, що хоч родина велика! І живих ще і ще, і ще буде!
Був у нас Льоня Куракін — дуже славний чоловік!
«Сагайдачного» закінчую. На осінь, видно, візьмусь за «Пилипа Орлика».
Обнімаю.
Твій Микола Вінграновський.
Київ, 16 березня, 1999 рік.
Олекса РІЗНИКІВ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
