№ 32 (22559) четвер 21 серпня 2025 року

Як Зеленський та європейські лідери повернули Трампа «в родину»

Візит українського президента та європейських лідерів до Вашингтона 18 серпня очікували з тривогою, що межувала з песимізмом. На тлі нещодавнього саміту Дональда Трампа та Путіна на Алясці, який американські медіа розкритикували за надмірну поступливість Кремлю, існували реальні побоювання, що Україну схилятимуть до невигідного миру. Проте реальність виявилася складнішою і, на диво, більш обнадійливою.

Замість ультиматумів та конфронтації, світ побачив безпрецедентну демонстрацію трансатлантичної єд-ності, яка, здається, змусила навіть такого непередбачуваного політика, як Трамп, змінити тональність. Атмосфера зустрічі виявилася теплішою, ніж передбачалося. І хоча ключові питання — припинення війни, формат майбутньої мирної угоди та гарантії безпеки — досі не мають остаточних відповідей, головним підсумком стало те, що «крига скресла». Західний світ продемонстрував здатність діяти як єдиний фронт, а Україна — відстоювати свою суб’єктність. Це був не день остаточних рішень, а радше початок складної розмови про майбутнє, де голос Києва та його європейських партнерів прозвучав напрочуд упевнено.

Після кількаденного відносного спокою (вочевидь, перед зустріччю на Алясці Путін вирішив не надто дратувати Трампа) масовані удари ракетами і безпілотниками по українських теренах, й Одещині зокрема, відновилися на повну силу.

У ніч на середу чергового нападу зазнав Ізмаїльський район. Більше двох десятків безпілотників атакували об’єкт паливно-енергетичної інфраструктури. Спалахнула масштабна пожежа. В її ліквідації, повідомили в обласному ДСНС, брали участь понад пів сотні рятувальників та 16 одиниць спецтехніки. Залучався також пожежний потяг «Укрзалізниці». За попередньою інформацією, постраждала одна людина.

Цими днями сповнилося два роки, відколи в умовах повномасштабної війни росії проти нашої держави запрацював український морський коридор.

За даними Адміністрації морських портів України, за цей час ним пройшли понад 5300 суден, що перевезли більш як 137 мільйонів тонн вантажів. З них понад 84 мільйони тонн — це продукція, вирощена українськими аграріями.

Як уже повідомляли «ЧН», цьогоріч повертається найбарвистіший маркер української Одеси, один із традиційних символів святкування у Причорноморській перлині Дня Незалежності нашої держави — Вишиванковий фестиваль.

У цьогорічній програмі: акція пам’яті загиблих героїв (23 серпня, 19.30, Приморський бульвар), урочисте підняття прапора України Приморськими (Потьомкінськими) сходами (24 серпня, 8.30), патріотичний автопробіг (24 серпня, старт о 10.00). А 31 серпня у рамках літературного фестивалю PORT відбудеться традиційний для Вишиванкового фесту масовий диктант з української мови. Місце проведення — Одеська національна наукова бібліотека. З огляду на безпекові застороги кількість місць обмежена і долучитися до написання диктанту можна лише за попередньою реєстрацією (відповідна анкета тут: https://lnk.ua/1zN2EobV7).

Зламана рука, побиті росіяни й домінування паверліфтерів

У китайському Ченду завершилися Всесвітні ігри — найбільші мультиспортивні змагання із 34 видів спорту, які не входять до олімпійської програми. Цей турнір, як і Олімпіаду, проводять раз на чотири роки.

Серед 112 команд на Всесвітніх іграх виступала й українська збірна. І виступила дуже результативно. Наша команда із 44 нагородами стала третьою в загальному підсумку. В її активі — 16 золотих, 16 срібних і 14 бронзових медалей.

Історія надії та зцілення у прихистку Ракулового

Минуло два роки, відколи у Ракуловому з’явився прихисток для людей, які втратили свої домі-вки через війну. Старовинна панська будівля, у якій колись були школа та дитячий садок, ожила і наповнилася людськими голосами. 25 переселенців, які пережили окупацію та обстріли, тут знаходять спокій і підтримку. Вони садять городи, тримають господарство і знову вчаться жити.

Це історія про те, як навіть у найскладніші часи можна віднайти дім і сенс життя. Про «тишу, яка лікує» читайте у матеріалі нашої колеги-балтянки із «Новинар-Сity» (https://novynar.city).

Південні регіони України зазнають відчутних кліматичних трансформацій, що створює серйозні виклики для аграрного сектору.

Зростання середньорічної температури, скорочення кількості опадів та активізація процесів опустелювання зумовлюють частіші й інтенсивніші посухи, вимагаючи негайної адаптації сільськогосподарських практик, наголошують у Держагентстві з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Старший бойовий медик однієї з механізованих рот механізованого батальйону 42-ї окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України мобілізувався в армію 14 березня 2022 року. Це був свідомий вибір молодого одесита. Але наприкінці 2024-го сталося непередбачуване: комплекс морально-психологічних причин призвів до того, що 7 листопада Дмитро Омелянчук самовільно залишив військову частину.

«Хотів продовжувати рятувати людей у новому місці з новими колективом і командирами», — згодом пояснив 24-річний військовослужбовець.

Придунайські озера Кагул, Картал, Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик — це серце півдня Одещини. Вони дають воду людям, зрошують поля, підтримують рибне господарство, зберігають унікальні екосистеми та слугують природним захистом від кліматичних змін.

Останніми роками, на жаль, на ці водойми переживають справжню кризу. Обміління, брак опадів та зміна клімату призвели до того, що рівень води у деяких озерах критично знизився. Це не просто проблема для природи — це загроза для питного водопостачання, сільського господарства і життя місцевих громад.

Кожного 24 серпня, коли над країною лунає Гімн і майорить синьо-жовтий стяг, я згадую день 24 серпня 1991 року, що змінив хід історії. Це була мить, коли ми, депутати Верховної Ради першого скликання, разом із народом України піднялися над страхом, сумнівами й багатовіковим тиском імперій і проголосили: Україна буде незалежною! Ми були різними — ідеологічно, географічно, професійно, але того дня нас об’єднало бажання бачити Україну вільною. Цей день подарував нам свободу, державну суб’єктність, право на власну долю.

Саме цього дня Верховна Рада Української РСР закарбувала навіки: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 року… Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави України».

Це рішення не виникло на порожньому місці. Воно визрівало в серцях мільйонів українців століттями. У словах Шевченка і Франка, у співі лемківських коломийок, у тиші сибірських таборів і в плакатах Руху на центральних площах Києва та Львова. Шлях до цієї історичної події був складним і тернистим.

Скільки в України (чи в Україні) славнів? Себто — гімнів. Або, скажемо так, скільки пісень-славнів було в українського народу впродовж усієї довгої історії боротьби за повернення сильної незалежної держави, названої науковцями Київська Русь — з усіма її перемогами і поразками? А що таке славень — всі ми знаємо: це ж бо і є гімн.

Ми ентузіястично підспівуємо, коли десь на велелюдді, урочистостях во славу держави або на інших зібраннях виконується Державний гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». І є надія, що всі пам’ятають слова. Хоч, може, й не до кінця, бо ж чомусь традиційно виконується лише перший куплет з приспівом. Та чи пам’ятаємо славні імена достойників — Павла Чубинського і Михайла Вербицького, котрі створили ці слова й цю музику, що об’єднали, нарешті, українців, давши їм потужну мотивацію до активних, рішучіших дій за здобуття «і слави, і волі»?

У суботу, 16 серпня, у Міському саду Одеси відбувся Фестиваль молдовської культури.

Це був справжній простір дружби, тепла та щирості у нашому місті, яке поєднало культури й традиції багатьох національностей.

16 серпня в Музеї української книги бібліотеки імені Михайла Грушевського відкрилася виставка «Календар на двох. Графічне десятиріччя». На відкриття зібралися ті, кому близьке мистецтво, що промовляє не голосно, але глибоко: про особисте, щоденне, прожите й пережите.

Пастель і акварель, представлені в експозиції, постають не просто як технічні прийоми, а як засоби щоденного фіксування дійсності — мовчазні сторінки особистого щоденника, написані не словами, а кольором, лінією, ритмом.

«Два днi і дві ночі нової музики»

Уже три десятиліття одесити з радістю приймають міжнародний фестиваль з назвою, винесеною у заголовок, але спочатку пандемія, а потім повномасштабне вторгнення змусили організаторів «маневрувати» з часом його проведення.

Останніми роками він рідше відбувався у квітні — місяці, заявленому адміністрацією фестивалю, а обиралися строки, які диктувалися поточною безпековою ситуацією. Як результат — традиційних для «Двох днів і двох ночей нової музики» нічних концертів не було, обмежилися «Двома днями…», що присвячувалися, як завжди, музиці ХХ—ХХI століть.

Служба безпеки та Національна поліція ліквідували міжнародний канал контрабанди та збуту важких наркотиків в Україні. За результатами комплексних заходів затримано десятьох учасників транснаціональної злочинної організації, які збували оптові партії кокаїну в різних регіонах нашої держави, а також їхнього спільника.

Як встановило розслідування, щомісяця фігуранти отримували щонайменше 16 млн грн «прибутку» від наркобізнесу.