У розквіті творчих задумів

Загалом Віктор Гоманюк як особистість був легким на вдачу. Досить швидко узгодили попередній план відвідин цілої низки історичних місць Півдня України: Умані, Балти, Кодими, Кривого Озера, Миколаївки, Березі-вки, Курисового, Доброслава. Під час мандрівок, перебуваючи поряд з ним, я отримував справжню насолоду спостерігати за його неповторним стилем спілкування з людьми, представниками місцевих громад, працівниками історико-краєзнавчих музеїв, істориками, педагогами-краєзнавцями, іншими фахівцями.

Як художника його завжди цікавив місцевий колорит: збережені чумацькі традиції в житті та побуті, рецепти українських страв степової кулінарії, зразки посуду, реманенту, оздоблення ярма, елементи чумацьких маж (вантажних засобів), пісні та легенди відповідної тематики. Всі цікавинки він намагався уважно зафіксувати, сфотографувати чи зробити відповідні замальовки. У цьому аспекті діяльності завжди спирався на свій багатогранний професі-йний та життєвий досвід, попередні творчі напрацювання, набуті під час втілення низки культурно-мистецько-патріотично-просвітницьких проєктів та акцій, зокрема щорічних традиційних для мирного часу фестивалів під назвою «Кодима-фест», в організації яких брав безпосередню участь.

Зараз, розглядаючи низку його прижиттєвих фотографій, настає розуміння того, якою глибокою, багатогранною і рідкісно обдарованою творчою особистістю він був. Ось Віктор біля предковічного дуба степового порубіжжя ніби переймається потужною енергією життєдайної природи, ось у розмаїтті польових квітів і трав у переддень сонячного літа, а ось як чарівник концентрує свою увагу на відтворенні зразків давнього козацького письма чи літописних текстів... Не може не зворушити його шанобливе ставлення до прискіпливого вивчення автентичних старовинних речей чумацького побуту під час відвідин Уманського краєзнавчого музею, що на Черкащині, його захоплення збереженими зразками традиційних витворів тогочасних талановитих майстрів: колеса від мажі, мазниці, ярма з деревини з цікавим орнаментом.

На фоні ґрунтовних особистих культурно-історичних знань та вмінь Віктор Гоманюк виявив щиру зацікавленість у спробі реалізувати свій творчий потенціал у сфері арт-туризму на теренах Одещини. Користуючись підтримкою місцевих фермерів, у верхів’ї Тилігульського лиману ми спільно підібрали відповідну локація з історичним козацько-чумацьким колодязем неподалік для втілення новітнього проєкту під умовною назвою «Чумацький стан». Ідея полягала у створенні на місцевості низки арт-об’єктів з підручних матері-алів рослинного походження та деревини, які слугували б для потенційних туристів та екскурсантів місцем проведення дозвілля, цікавих зустрічей, майстер-класів із залученням молоді та місцевих мешканців.

Певне тестування результатів успішно проведеної Віктором Миколайовичем роботи відбулося 6 червня 2020 року, коли у відпочинкову зону завітала група одеських медійників, і той візит збігся з проведенням заходів, присвячених Дню журналіста України. Гості не тільки ознайомилися з окремими елементами творчих напрацювань Віктором Гоманюком на берегах мальовничого Тилігулу, а й жваво обмінялися думками щодо проєкту загалом. Вони також стали чи не єдиними відвідувачами театру під відкритим небом, задуманого художником як театр тіней для дитячих вистав у надвечір’я за мотивами української народної творчості.

Вартує окремої згадки цікавий творчий задум Віктора Гоманюка щодо створення екологічної стежки під умовною назвою «Скарби Тилігулу». Ідея полягала в тім, щоб сучасними засобами мистецтва подавати важливу пізнавальну інформацію про рідкісні червонокнижні виді рослин та птахів у степовій зоні України, які перебувають під охороною вітчизняного і міжнародного законодавства.

Дуже шкода, що на заваді втілення цих світлих творчих задумів автора стала непередбачувана криза, спричинена пандемією COVID-19, а потім до цього додалося ще й закриття локації для відвідувань у зв’язку з війною. Навіть у цей короткий проміжок часу, обтяжений настанням екстремальних умов, Віктор Миколайович встиг організувати виставку дитячих творчих робіт з витинанки у м. Березівці, виявляючи, як вихователь і педагог, справжню турботу про популяризацію здобутків молодих талантів.

Навіть за цей зовсім короткий період часу після несподіваного відходу Віктора Миколайовича Гоманюка з кожним днем усе рельєфніше постає розуміння величини втрати для творчої одеської спільноти цієї скромної за життя особистості. Його щира дружба, людяність, сердечність і товариськість назавжди залишаться у вдячній пам’яті тих, хто його знав.

Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації
Національної спілки краєзнавців України.