Скандали врятують світ

Треба віддати належне главі нашої держави. За крісло президента він не тримається. Тобто відставку (за його словами) може обміняти на мир і безпеку країни. Але з ким і на що мінятися? В адміністрації Трампа з великою обережністю обговорюють таку можливість. Оскільки під час війни добровільна відставка Зеленського рівнозначна не лише поразці України, а й настанню хаосу в зовнішній політиці половини планети. Включно з московією, яка на нашу країну напала. У так званій спеціальній військовій операції зникне сенс. Путіноїди втратять ціль та ворога.

Не «денаціоналізація» і «демілітаризація», а реальна втрата мільйонів життів та сотень мільярдів доларів — такий результат найбільшої авантюри ХХІ століття. Таку ціну заплатять росіяни за покірність і підтримку завоювань свого фюрера. І, певні річ, шукатимуть винних. А винним виявиться Захід. Включаючи європейців та американців. Не виключаючи американського капітана, який запізнився із поворотом курсу корабля на схід. Іншими словами, Трамп може виявитися поряд із путлером на лаві підсудних у новому нюрнберзькому трибуналі. А потім — у спільній камері. Причому половина населення США і всього світу вироком будуть задоволена.

Американці летять у Москву, а хочуть — у Пекін

Але це справа майбутнього. Сьогодні ж вашингтонські емісари один за одним летять до Москви. Вони домагаються зустрічі на найвищому рівні, укладання союзу двох вождів або згадки про цю подію в пресі з надією вплинути на переговори, розпочаті американською та українською делегаціями у місті Джидда (Саудівська Аравія). Офіційна позиція українців — ні п’яді своєї землі не віддамо, перемир’я на землі не допустимо, але готові говорити про припинення взаємних атак у повітрі та на морі, а також припинення ударів по об’єктах української енергетики.

Після ударів наших дронів російський флот у Чорному морі довелося перебазувати на схід. Російські бомбардувальники з появою нових засобів української ППО та атак на тилові аеродроми теж втрачають свою перевагу. А от у нападах на об’єкти енергетики — паритет. Військових засобів тиску на путлера в американців достатньо. А дипломатичних — хоч греблю гати. Було б бажання тиснути.

Натомість вони тиснуть на Зеленського, без кінця стверджуючи про необхідність поступок у протистоянні з двох сторін. Навмисне не пояснюючи, у чому українці мають піти на поступки. За умовчанням, щоправда, зрозуміло, що йдеться про здачу українських територій або навіть про згоду на передачу росіянам всього нашого Лівобережжя й Автономної Республіки Крим.

Ні Президент України, ні міністр оборони, ні голова ОП не мають повноважень, щоб невирішені спірні проблеми обговорювати у Джидді. Тим більше, з американцями, фактичними союзниками Кремля. Усі присутні там визначають, як і якими поступками зацікавити Кремль. Хоча, як з’ясувалося нещодавно у Стамбулі, зацікавити путлера можна лише капітуляцією України чи знищенням нашої держави. Чи запропонують це американці, чи (не дай, Боже!) самі українці — жодного значення не має. Має значення, як на це подивиться Китайська Народна Республіка і Європа з Великобританією.

Європу, яку з усіх приводів роздирають протиріччя, вожді поки що взагалі не бачать як союзника. Домагання Еммануеля Макрона на роль нового Де Голля європейців, скоріше за все, веселить. А у відносинах США з КНР, за чутками, окреслюється поворот у стилі Ніксона-Кіссінджера. Не виключено, що в червні-липні цього року Великий Дональд вирушить до Пекіна, щоб особисто поговорити із Сі Цзіньпіном, «порозумітися з ним», як висловлюється Трамп. Сценарій такої зустрічі у Вашингтоні обговорюють давно. Але останнім часом його суттєво скориговано. Трамп, подейкують, попросив на час китайської зустрічі запросити до Пекіна путлера. Тобто організувати тристоронній політичний «секс», щоб разом повирішувати світові проблеми. Реакція Москви на подібну пропозицію не відома, але якщо Сі попросить, партнери не відмовляться.

І яка там Джидда! Ми станемо свідками «мюнхена», якого не знала історія. Три психопати, кожен з оригінальним діагнозом, розріжуть пласку Землю на шматки і проведуть по ній непорушні «тисячолітні» кордони. Якщо, зрозуміло, під час розподілу не переб’ються і не влаштують скандал, схожий на недавні події в Овальному кабінеті вашингтонського Білого дому. На такий скандал, до речі, вся надія. Після нього поділ планети затримається на невизначений термін. І наша країна в результаті не потрапить під роздачу. У цьому наш єдиний історичний шанс. Гріх не скористатися таким шансом.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.