Вільна людина у справедливому світі

У передньому слові Ірина БІРЮКОВА, генеральна директорка ОННБ, заслужена працівниця культури України, наголосила на важливості цього зібрання: «Такі зустрічі дуже потрібні для кожного із нас. Ми нарощуємо сили як інституція, як осередок, де гуртується сила громад, де збираються й набираються наснаги люди, які протистоять страшній агресії у ці чорні дні. Ми разом говоримо про те світле, що робить нас людьми, а не істотами. Ми — люди. Люди, які шанують спадок поколінь, що передається через книжкові сторінки, люди, які особливо радіють, коли їхнє рідне місто звучить у літературних рейтингах, коли звучать імена одеситів у національних проєктах, як лауреатів державних премій і на міжнародній арені. Кожен із нас робить свій посильний внесок: автори надихають нас своєю творчістю, літературознавці та музейники досліджують і допомагають нам зорієнтуватися. Цей процес не припиняється, попри карантини, війну з блекаутами та обстрілами. Ми — разом! Наша праця не є марною, ми віримо, що нам є для кого зберігати і кому передавати культурний спадок, що майбутні покоління українців, так само, як і ми, шануватимуть і примножуватимуть його, пишатимуться й казатимуть: «Слава Україні! Слава нашій прекрасній державі!».

Про особливість нагороди та її цьогорічного лауреата розповів голова Комітету премії імені Шолом-Алейхема, президент Української асоціації юдаїки, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Віталій ЧЕРНОІВАНЕНКО: «Із часу заснування премії в 2009-у щороку в березні, до дня народження видатного письменника, нею відзначають найкращі літературно-мистецькі твори, що розкривають культурну спадщину українського та єврейського народів і сприяють формуванню позитивного іміджу України у світі. Коли читаєш твори Леоніда Мойсейовича Лейдермана, ти цілком органічно поринаєш у світ звичайних одеських людей, у їхні історії, їхні життя, які часто переплетені. Я отримав насолоду, читаючи ці твори, як і колеги по комітету, — звідси й результат».

З престижною відзнакою Леоніда Лейдермана привітали секретарка Комітету премії імені Шолом-Алейхема Альона Комендант і член цього комітету, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Сергій ГІРІК. Останній пояснив, чому саме цей автор здобув почесну нагороду: «Цього року на премію було подано 14 якісних творів, представлених у різних жанрах. Під час голосування у персональних рейтингах членів комітету саме книжка Леоніда Лейдермана була на першому місці, в когось — на другому, але ні в кого нижче другої позиції вона не опускалася. Тобто книжка сподобалася всім».

Своїми враженнями від прочитаного поділився директор Музею геноциду «Територія пам’яті» в Одесі, кандидат філософських наук, заслужений працівник культури України Павло КОЗЛЕНКО: «Одеса — це не просто місто, Одеса — це люди, які тут проживають і мешкали тут у різні часи. Нещодавно я прочитав книжку Леоніда Мойсейовича: про Марсічку, про Шурку, про Рівчека і про Мішу-бригадира. Мені це дуже близьке, адже я відчув, що це моя родина — це ми були репресовані, це нас убивали в часи Голокосту, це ми були в еміграції, це ми — євреї і це наші старенькі бабусі з дідусями залишилися в наш час у цьому місті й нікуди не поїхали… Хочу висловити вам, пане Леоніде, велику шану та подяку за те, що ви створили. Хай Всевишній дасть вам натхнення та 120 років життя. Дякую нашій Одеській національній науковій бібліотеці, нашому місту, яке отримало ще одного лауреата — премія імені Шолом-Алейхема тепер є в Одесі».

А ось і довгоочікуване слово самого лауреата премії імені Шолом-Алейхема 2025 року Леоніда ЛЕЙДЕРМАНА, який, попри поважний вік, — елегантний, підтягнутий, не без гумору:

— Ви бачите перед собою вже немолоду людину, але мушу зауважити, що я… молодий письменник. Перша збірка моїх оповідань побачила світ 2014 року. А почалося все з того, що одна читачка з Дніпра надіслала мені листа, в якому розповіла, що моє оповідання «Рівчек», яке увійшло до цієї збірки, читала своїй мамі й мама плакала. Відтак порадила надіслати мої твори до Комітету премії імені Шолом-Алейхема. Так я дізнався про цей конкурс, бо раніше не чув про нього. А в мене вже ви-йшла повість, і я її надіслав до Києва. Наступного року отримав подяку за участь у конкурсі з побажаннями подальших успіхів.

Але настало 24 лютого 2022-го. Як ви пам’ятаєте, хтось передбачав цю навалу, маючи на увазі 2014-й, хтось ніколи не чекав від москви нічого доброго, хтось вважав це зрадою пам’яті загиблих у боях 1941—1945 років з іншими загарбниками. Та всі зрозуміли: це війна. Війна, яку Європа вже забула, війна ХХІ століття, що відзначається дуже потужним рівнем науки і техніки, тож було над чим замислитися. Тоді я написав оповідання у формі листа, в якому письменник-аматор пише своєму колезі — Шолом-Алейхему. Це було оповідання «Лист у сусіднє століття». Наді-слав його до одеського альманаху «Дерибасівська — Рішельєвська» й отримав від Євгена Михайловича Голубовського відповідь: «Леоніде, беру!». Це оповідання — роздуми про життя та війну на тлі вже знайомих нам подій. Згодом написав ще два оповідання, які так чи інакше стосувалися війни. Коли були готові три оповідання, додав до них твори зі збірок минулих років, серед яких і «Рівчека», який змусив плакати маму в Дніпрі, й надіслав їх на конкурс. Не думав, що переможу, а тому це стало для мене дуже приємною несподіванкою.

Нещодавно моя онука процитувала Конфуція: «Щастя — це коли тебе розуміють, ще більше щастя — коли тебе кохають, ще більше щастя — коли ти кохаєш…». Мені приємно, що члени комітету зробили саме такий вибір, я щиро вдячний Шолом-Алейхему та дякую за увагу шановному товариству. Слава Україні, вільній у справедливому світі!

І ще один сюрприз. Ірина Бірюкова представила присутніх у залі членів родини лауреата, сказавши: «У цьому світі людина стверджується завдячуючи багатьом чинникам, але великою мірою — завдяки рідним, тож часточка літературного здобутку належить родині. Тут кілька поколінь сім’ї, і це красива родинна історія».

Ірина, онука Леоніда Мойсейовича, розповіла, що для неї честь і шана бути на такій важливій події: «Насправді кожен твір дідуся — це маленьке свято для нашої родини. Він пише не лише прозу, а й вірші та навіть пісні. Мені дуже приємно бути до цього долученою, десь надихати, додавати щось своє до його творчості, робити щось разом. Творчість — це те, що об’єднує покоління у нашій сім’ї».

На завершення зустрічі відбулася автограф-сесія: Леонід Лейдерман дарував і підписував своїм шанувальникам лауреатську збірку оповідань «Кохана вийде». До речі, це його перша книжка українською мовою.

Довідково. Комітет премії імені Шолом-Алейхема відзначив почесними дипломами ще двох авторів: Олександра Володарського — за п’єсу «Хай вам таки щастить!» і Тетяну Непипенко — за науково-популярне видання «Екзекуція. Збірник уманських безмежників» (переклад з їдишу та російської).

Володимир ГЕНИК.