Уявіть, який сервіс!

У закордонних засобах масової інформації — газетах, ТБ і далі скрізь — я нарахував безліч статей, інтерв’ю та виступів відповідальних осіб, де перераховані причини рішучої відмови. Починаючи з того, що «нам самим ракет бракує» до звичної відмовки «ескалації не допустимо, йдіть лісом». Усе разом супроводжується музикою «допоможемо українцям оборонятися, але не допустимо приниження, а тим більше — поразки москви».

Наступного тижня у Нью-Йорку розпочнеться чергова сесія Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, куди вирушить глава нашої держави. І якщо пощастить, віч-на-віч зустрінеться з американським колегою. Він спробує переконати Байдена, пояснити, що західна зброя нашій країні вкрай необхідна. А обмеження на постачання та використання зброї шкодять самим Сполученим Штатам, Європі й усьому цивілізованому світу. І слід поспішати. До 5 листопада, дня виборів у США, залишається менше двох місяців. А Камала Гарріс, якщо судити з першого інтерв’ю у статусі кандидатки від демо-кратів, поки що не готова реагувати на війну в Україні.

Якщо ж вибори виграє Дональд Трамп, не виключено, що його радники намагатимуться притягнути Джо Байдена до відповідальності за початок «української» війни. Нагадають про роль віцепрезидента в адміністрації Барака Обами. І в спробах запобігти «ескалації» ціною приниження США на світовій арені. Це приниження останнім часом настільки очевидне, що порадами Вашингтона відкрито нехтують традиційні союзники США. Від Беньяміна Нетаньяху до Олафа Шольца і президента Тайваню Лая Цінде, який дозволяє собі висловлювання, здатні невчасно загострити ситуацію у відносинах на Далекому Сході.

Цікаво, що в нашій країні також зростає недовіра до Байдена і неготовність дотримуватися порад його адміністрації. А деякі поради (як-от утриматися від ударів по складах ПММ на території ворога) викликають відкрите обурення українців. У жодні рамки не входить також порада обмежитися ударами ЗСУ по окупованому Криму і не намагатися розвивати успіх наших військ на курському напрямку. Американці при цьому не приховують образи, що перед переходом московитського кордону наші політики і військові не порадилися з Вашингтоном.

Діряве міжнародне право

Слід визнати, що «курська операція» викликає багато запитань у наших співгромадян. Насамперед тому, що завдяки їй досягнуті, швидше, психологічні, ніж військові цілі. Головне — не вдалося відтягнути сили окупантів зі сходу України. Москалі затикають дірки на курському фронті, перекидаючи підрозділи з Калінінградської області, з Півночі і з Далекого Сходу. Цих сил поки що достатньо для оголошеного режиму «антитерористичної операції» та надзвичайного стану в областях рф, які межують з Україною. Достатньо настільки, що можна знехтувати нестиковками в управлінні і вирушити у закордонні поїздки. Спочатку — в Азербайджан, потім — у Монголію на святкування радянсько-монгольської перемоги 1939-го при Халхін-Голі.

До речі, на монгольській зем-лі путлера мали заарештувати згідно з ордером, виданим Між-народним кримінальним судом у 2023 році. Але тамтешня влада проігнорувала ордер і злочинця прийняла з почестями. Що вкотре доводить: міжнародне право розповзається по швах. І в Нью-Йорку, і в Улан-Баторі. Причому нема інструментів, аби таке право заштопати. Резолюції Генеральної Асамблеї ООН мають рекомендаційний характер. Постанови Ради Безпеки ООН найчастіше блокуються з використанням права «вето». Всесвітня бала-канина перетворюється на всесвітній мітинг і всесвітню бюрократію, що оплачується грошима процвітаючих країн. Потенційних жертв майбутніх війн та масового терору.

Не варто будувати ілюзій. Повернутися у відносно безпечне минуле неможливо. Зажмурити очі й уявити, що погрози розсмоктуються, нікому не вдасться. Тим більше не вдасться замаскувати бездіяльність безглуздими формулюваннями на кшталт швидкого досягнення «Цілей сталого розвитку» і підготовки до всесвітнього «Саміту майбутнього». У ньому нібито братимуть участь керівники всіх держав-членів ООН. Але від самітів утомилося вже прогресивне людство. А від війн поки що не втомилося. Чи не краще було б високим гостям Генеральної Асамблеї залишити Нью-Йорк, зібратися на виїзну сесію біля Голанських висот чи поблизу українського Покровська й зупинити снаряди та ракети, що летять з боку агресорів. Така дія забезпечить «Цілям…» (стійкий розвиток) на десятиліття, а то й на століття вперед.

Під свист снарядів легше домовитися і про те, як спільно вирішити проблеми зміни клімату, бідності та нерівності, що лежать в основі потрясінь останніх років. Якщо ракета чи снаряд впаде близько — негайно підписати «Пакт в ім’я майбутнього» (розроблений у секретаріаті ООН), де перелічені конкретні дії та методи досягнення шляхетних цілей. Включаючи відповідальних за виконання та фінанси для здійснення тих шляхетних цілей.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.